Справа № 500/689/20
18 травня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просять:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 15.11.2019 №158, щодо призупинення виплат одноразової грошової допомоги;
зобов'язати Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а саме 480 250,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проходили військову службу в Збройних Силах України, отримали статус учасника бойових дій. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно з протоколом №110 від 23.08.2019 призначено одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі 480 250,00 грн на підставі встановлення інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
В подальшому Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, стосовно позивачів прийнято рішення, яке оформлене протоколом №158 від 15.11.2019, про призупинення вищенаведених виплат. Підставою прийняття такого рішення став факт проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019211180000003 від 16.01.2019.
Позивачі вважають оскаржуване рішення протиправним, оскільки Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, на підставі якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено одноразову грошову допомогу, не передбачено можливість розпорядника коштів зупинити виплату призначеної допомоги.
Позивачі вважають, що невиплата призначеної їм одноразової грошової допомоги порушує їх права та законні інтереси, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 17.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Також зобов'язано відповідача у строк для подання відзиву надати суду усі матеріали, які були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, з приводу якого подано позов, а також належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких позивачам було призначено виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, і зупинено її виплату.
Копію ухвали суду від 17.03.2020 про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з доданими до неї документами, відповідач отримав 23.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27).
Відповідач відзиву на позов та документів, витребуваних судом, не подав.
Ухвалою суду від 30.04.2020 для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, витребувано у Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області відомості про хід та результати досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019211180000003 від 16.01.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України, інформацію про те, яким чином воно стосується позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чи закінчене кримінальне провадження по справі? Вказаною ухвалою повторно зобов'язано відповідача надати суду всі матеріали, які були вказані в ухвалі про відкриття провадження у справі від 17.03.2020. Встановлено строк для виконання вимог ухвали до 12.05.2020.
Ухвалу суду від 30.04.2020 про витребування доказів Слідчий відділ поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області отримав 04.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34).
У строк, встановлений судом, та станом на 18.05.2020 від Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області витребуваних ухвалою суду від 30.04.2020 відомостей суду на надано.
Відповідач ухвалу суду від 30.04.2020 про витребування доказів отримав 04.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 35).
Станом на 18.05.2020 відповідач відзиву на позов та документів, повторно витребуваних судом, не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З врахуванням викладеного, судовий розгляд даної справи проведено в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 з 01.04.2015 по 03.09.2015, яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується копією довідки Військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 01.09.2015 №884 (а.с. 12).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 24.04.2015, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 14).
03.09.2015 командиром Військової частини польова пошта НОМЕР_1 видано наказ №141 (по стройовій частині), згідно з яким призваного під час мобілізації, стрільця-зенітника 2 зенітного ракетного взводу військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_2 звільнено в запас з 03.09.2015 та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.13).
ОСОБА_1 в період з 20.05.2015 по 10.11.2015 та з 12.03.2016 по 18.04.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичною операції в Луганській та Донецькій областях в складі військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , що підтверджується копією довідки Військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 17.04.2016 №36 (а.с. 16).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 31.03.2016, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 18).
18.04.2016 командиром Військової частини польова пошта НОМЕР_3 видано наказ №80 (по стройовій частині), згідно з яким призваного під час мобілізації, сержанта ОСОБА_1 звільнено в запас з 18.04.2016 та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.17).
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено одноразову грошову допомогу.
В подальшому, у зв'язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019211180000003 від 16.01.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України, та з метою запобігання нанесенню збитків державі комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, яким призупинено виплату одноразової грошової допомоги до закінчення кримінального провадження, у тому числі позивачам: ОСОБА_1 (Тернопільський ОВК, протокол №110 від 23.08.2019) та ОСОБА_2 (Тернопільський ОВК, протокол №110 від 23.08.2019), яке оформлено протоколом засідання комісії від 15.11.2019 №158, витяг з якого наявний у матеріалах справи (а.с. 7).
Про прийняття вказаного рішення позивачів повідомлено відповідними листами (а.с. 8, 9), а також листом від 16.01.2020 (а.с. 6).
Вважаючи, що відповідач протиправно призупинив виплату призначеної позивачам одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Так, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Розмір одноразової грошової допомоги передбачено статтею 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги встановлено статтею 16-3 Закону, зокрема частиною дев'ятою статті передбачено, що Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) врегульований Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Пунктами 3, 4 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Пунктом 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується:
1) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:
400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;
2) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:
120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;
3) військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період строкової військової служби, проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі:
120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктами 12 та 13 Порядку №975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Із наявних у матеріалах справи доказів слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, було призначено одноразову грошову допомогу.
У позові позивачі вказують на те, що згідно із протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №110 від 23.08.2019 їм було призначено грошову допомогу в сумі 480 250 грн «внаслідок встановлення причинного зв'язку захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини», однак витягу із вказаного протоколу засідання до позовної заяви не додано.
Не надано і відповідачем рішення щодо призначення грошової допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження підстав призначення такої грошової допомоги та її розміру. Судом вживались заходи для здобуття таких доказів з метою повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, однак відповідачем витребувані судом документи надано не було. Разом з тим, з оскаржуваного рішення Міністерства оборони України однозначно слідує про призначення одноразової грошової допомоги позивачам, це рішення містить посилання на протокол №110 від 23.08.2019.
Пунктом 14 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (пункт 15 Порядку №975).
Пунктами 19, 20 Порядку №975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво, захворювання), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що Порядком №975 передбачено підстави, розміри та порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а також підстави для прийняття рішення про відмову у її призначенні.
У Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975 відсутнє визначення та підстави призупинення чи зупинення виплати вже призначеної особі одноразової грошової допомоги, більше того у переліку підстав для прийняття рішення про відмову у призначенні грошової допомоги відсутня така підстава як проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Щодо кримінального провадження №42019211180000003 від 16.01.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України, наявність якого стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, то позивачі у позовній заяві зазначають про те, що із загальнодоступних джерел (реєстр судових рішень) вони дізналися про те, що згідно інформації УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_3 спільно із іншими на даний час не встановленими особами на території Тернопільської області з метою шахрайського заволодіння державними коштами у великих розмірах, використовуючи підроблені документи щодо стану здоров'я учасників бойових дій, із залученням працівників лікувальних установ, оформляють на ім'я осіб з числа учасників бойових дій групу інвалідності, на підставі чого в подальшому, заволодівають одноразовими матеріальними виплатами, передбаченими для інвалідів війни. При цьому встановлено, що особи з числа учасників бойових дій, яким було встановлено групу інвалідності, в дійсності не мали захворювань, вказаних у їхніх медичних документах, які слугували підставою для встановлення групи інвалідності. Внаслідок вказаних дій протягом 2018 року було привласнено грошові кошти у великих розмірах.
Суд зазначає, що такі відомості по кримінальному провадженні №42019211180000003 від 16.01.2019 підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Разом з тим, наявність цього кримінального провадження та проведення досудового розслідування жодним чином не свідчить про наявність будь-яких протиправних дій з боку позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вина особи у вчинені кримінального правопорушення встановлюється лише на підставі вироку суду щодо такої особи, який набрав законної сили. Вина позивачів у спірному випадку не доведена.
Також суд зауважує, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, оскільки прийняте за відсутності законодавчих підстав, необгрунтовано, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, у даному випадку, суд приходить до висновку про протиправність рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 15.11.2019 №158, в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а саме 480 250,00 грн, суд зазначає наступне.
Виплата одноразової грошової допомоги відбувається на підставі рішення про її призначення та наказу про виплату шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.
При цьому з положень пункту 13 Порядку № 975 слідує, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймає розпорядник бюджетних коштів, а рішення про виплату (яке приймається на підставі рішення розпорядника бюджетних коштів), а саме наказ про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, приймає уповноважений орган.
Виходячи з норм пункту 10 Порядку №975, уповноважений орган - це місце проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноважений структурний підрозділ державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення про призупинення виплати одноразової грошової допомоги, якому суд надав правову оцінку. Разом з тим, позивачами не доведено, а у суду відсутні підстави вважати, що після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі не будуть вчинені дії визначені Порядком №975 для перерахування уповноваженим органом коштів одноразової грошової допомоги позивачам. На думку суду, зазначена позовна вимога є передчасною, спрямована на можливе порушення прав позивачів у майбутньому, а також безпосередньо Міністерство оборони України виплату коштів не проводить, тому в її задоволенні слід відмовити.
Крім того, у суду відсутні відомості про фактичний розмір та підстави призначення позивачам Міністерством оборони України одноразової грошової допомоги, а також щодо її виплати чи невиплати позивачам у повному розмірі чи частково. Вжиті судом заходи щодо отримання такої інформації не дали результату, а тому у суду відсутня можливість встановити дійсний розмір призначеної позивачам грошової допомоги.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що скасування рішення комісії Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 15.11.2019 №158, в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є належним і достатнім способом захисту прав позивачів.
Отже, позов належить задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні, оскільки згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011, №3674 -VІ «Про судовий збір» позивачі звільнені від сплати судового збору.
Керуючись статтями 72-77, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 15.11.2019 №158 в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Позивачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, місто Київ, 03168, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00034022).
Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2020.
Суддя (підпис) Чепенюк О.В.
Згідно з оригіналом:
Суддя Чепенюк О.В.