19 травня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/709/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Строй Мир" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508000/2020/000038/2 від 10/03/2020 р.,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UA 508000/2020/000038/2 від 10.03.2020 р. про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 20.03.2020 р. відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 21.04.2020 р. відмовлено Чорноморській митниці Держмислужби у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.01.2018 року між ТОВ "Строй Мир" та «FOSHAN SHUNDE CLIPLEY ELECTRICAL INDUSTRIAL CO, LTD» укладено контракт № CH-UA-10/01/18. На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів, продавець - компанія «FOSHAN SHUNDE CLIPLEY ELECTRICAL INDUSTRIAL CO, LTD» здійснила на адресу покупця - ТОВ "Строй Мир" поставку товарів згідно митної декларації UA508040/2020/002065 від 10.03.2020 року. Під час декларування товарів позивачем була заявлена митна вартість товару у сумі 48008,18 дол. США. На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України, проте під час митного оформлення товару посадовою особою відповідача витребувано додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, за наслідками чого прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом, та визначено іншу митну вартість товарів. Позивач вважає протиправними спірне рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач просить відмовити в задоволені позову виходячи з наступних обставин. 10.03.2020 року ТОВ "Строй Мир" до Чорноморської митниці Держмитслужби подано митну декларацію №UA508040/2020/002065 для здійснення митного оформлення товару «Панелі світлодіодні стельові у розібраному стані в кількості 32580 шт. Драйвера (випрямлячі) до освітлюваних електричних приладів в кількості 326 шт.» Товар ввезено на умовах поставки CIF-CHORNOMORSK, на виконання умов договору від 10.01.2018 року.
За результатами перевірки правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України митним органом було встановлено ряд невідповідностей: в наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 15.01.2020 №19RS0728 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Окрім того, позивачем для підтвердження заявленого рівня митної вартості не надано страхових документів, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо вартості товарів. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару, не дали можливості відповідачу остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, оскільки вони містять розбіжності та не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів у зв'язку з чим митну вартість товарів було скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.
З урахуванням вищезазначеного відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
10.01.2018 року між ТОВ "Строй Мир" та компанією FOSHAN SHUNDE CLIPLEY ELECTRICAL INDUSTRIAL CO, LTD укладено контракт № СН-UA-10/01/18 (далі-Контракт) на поставку "світильників в номенклатурі, кількості та цінам згідно супровідних документів " на умовах СIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNY, відповідно до правил Інкотермс 2010.
Відповідно до умов вказаного контракту, специфікації №19 від 15.01.2020 року, пакувального листа від 15.01.2020, рахунку-фактури (інвойсу) №19RS0728 від 15.01.2020р. та транспортних документів, позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах.
Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивачем через представника ФОП ОСОБА_1 10.03.2020 р. до ВМО №1 м/п «Херсон» було подано митну декларацію №UA508040/2020/002065, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 48008,18 доларів США.
Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подані наступні документи: пакувальний лист від 15.01.2020, рахунок-фактура (інвойс) від 15.01.2020 №19RS0728, коносамент від 22.01.2020 р. №910065944, автотранспортні накладні №116466, №116467, №116468 від 09.03.2020р., декларація про походження товару від 15.01.2020 №19RS0728, зовнішньоекономічний договір (контракт) № CH-UА-10/01/18 від 10.01.2018р., доповнення до зовнішньоекономічного договору № 19 від 15.01.2020р., акт зважування 102962 від 29.02.2020, акт зважування 103058 від 01.03.2020.
Згідно із ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а тому необхідно подати наступні відомості:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунок про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертизи організаціями.
У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційну пропозицію.
10.03.2020 року Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA508000/2020/000038/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої митна вартість товару відкоригована у бік збільшення:
- товару №1 на загальну суму 239158,11 дол. США ;
- товару №2 на загальну суму 88,27 дол. США;
Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.
Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність спірного рішення, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Суд зазначає, що згідно протоколу від 10.03.2020 р. №364806 відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: пакувальний лист від 15.01.2020, рахунок-фактура (інвойс) від 15.01.2020 №19RS0728, коносамент від 22.01.2020 р. №910065944, автотранспортні накладні №116466, №116467, №116468 від 09.03.2020р., декларація про походження товару від 15.01.2020 №19RS0728, зовнішньоекономічний договір (контракт) № CH-UА-10/01/18 від 10.01.2018р., доповнення до зовнішньоекономічного договору № 19 від 15.01.2020р., акт зважування 102962 від 29.02.2020, акт зважування 103058 від 01.03.2020, а також додаткові документи прас-лист від постачальника (продавця) та комерційну пропозицію.
Проте, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.
За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Приймаючи оскаржуване рішення відповідач вказав на наступні підстави.
"… У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 15.01.2020 № 19RS0728 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.
Поставка товарів здійснюється на умовах поставки СІF «СНОRNOMORSK», відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно ДО умов поставки СІF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано.
Додатково наданий прайс- лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.
Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
Та, зважаючи, на спрацювання Автоматизованої системи з оцінки ризиків зі змістом «По товару можливе заниження митної вартості» було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме:1) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями…".
Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності зважаючи на наступне.
З приводу посилання митного органу на відсутність в рахунку-фактурі № 19RS0728 від 15.01.2020 року посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця суд звертає увагу, що пунктом 1.1. контракту №CH-UА-10/01/18 передбачено, що покупець має оплатити та прийняти "Товар" - світильники, в номенклатурі, кількості та цінах, зазначених у супровідних документах. Так, позивачем при митному оформленні товарів, окрім рахунку-фактури №19RS0728 від 15.01.2020р., що не містить посилання на контракт, подано, зокрема, специфікацію № 19 від 15.01.2020 року, яка містить відповідне посилання контракт та ціни, які повністю відповідають цінам, зазначеним в рахунку-фактурі.
Крім того, з дослідженого судом контракту №CH-UА-10/01/18, та додаткової угоди від 20.08.2018 вбачається наявність банківських реквізитів продавця - компанії «FOSHAN SHUNDE CLIPLEY ELECTRICAL INDUSTRIAL CO, LTD».
З огляду на викладене, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, яким чином недолік оформлення рахунку-фактури №19RS0728 від 15.01.2020 року може свідчити на користь твердження про заявлення ТОВ "Строй Мир" не повних відомостей про митну вартість.
Окрім зазначеного, на думку суду, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт та банківських реквізитів продавця, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.
Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 р. по справі № 821/829/18 (адміністративне провадження №К/9901/5724/19), від 14.08.2018 р. по справі № 821/1617/17 (адміністративне провадження №К/9901/48422/18).
Посилання митного органу на ту обставину, що позивач зобов'язаний разом із митною декларацією надати страхові документи, суд вважає безпідставним, з огляду на наступне.
Позивач зазначає, що ним не надано на вимогу митного органу страхових документів, які б визначали витрати на страхування товару, а також документів, що підтверджують витрати на перевезення вантажу в зв'язку з тим, що умовами поставки за контрактом є постачання товару на умовах CIF , за якими саме постачальник поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої Постачальником ціни.
На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд вважає, що в даному випадку Товариство не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса/Чорноморськ/Южний.
Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.
Окрім того, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що прайс-лист наявний в матеріалах справи, носить адресний характер та має суб'єктивну спрямованість (адресований позивачу), що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, як підставу для здійснення коригування митної вартості, оскільки прайс-лист був наданий після запиту митного органу про надання додаткових документів, тоді як, за наведених вище аргументів, саме витребування додаткових документів визнано судом неправомірним.
Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення ст.VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки ним не наведено обставини та докази того, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті Угоди. Більш того, відповідно до положень МК України застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Як вбачається зі змісту графи 33 рішення, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом на підставі наступних митних декларацій:
- вартість товару №1 скориговано на підставі декларацій №UA100060/2019/796700 - товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні виробники, різняться характеристики товару (зокрема з якого матеріалу виготовлені, комплектація), також різняться умови поставки CIF (постачання товару позивача) та FOB (постачання товару за зазначеною декларацією);
- вартість товару №2 скориговано на підставі декларації №UA500110/2019/200852 - товар в наведеній декларації є абсолютно іншим ніж товар №2.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № CH-UA-10/01/18 від 10.01.2018 року згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA508000/2020/000038/2 від 10.03.2020 року, відтак - задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає про орієнтований розмір витрат, які він може понести у зв'язку із розглядом справи: - судовий збір за подання позовної заяви - 18878,27 грн.; - професійна правнича допомога під час розгляду справи у суді першої інстанції - 4000,00 грн.; - професійна правнича допомога під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції - 5000,00 грн.
Судом встановлено, що позивач 02.05.2019 р. уклав договір №1СМр про надання правової допомоги з Адвокатським бюро «Євгена Малюка» предметом якого є забезпечення прав, свобод і законних інтересів клієнта, надання правової допомоги, консультацій, інформації і роз'яснень, представництво інтересів клієнта у суді.
П.4.5 договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро визначається сторонами окремою додатковою угодою.
Однак, позивачем не надано до суду доказів виконання адвокатом зазначених у договорі робіт (додаткова угода, акт виконаних робіт, детальний опис виконаних робіт) та понесених позивачем витрат (видатковий касовий ордер, квитанція, чек).
У зв'язку з відсутністю належних доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу та аналізуючи вимоги процесуального законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу.
У зв'язку із зазначеним, відшкодуванню підлягає сума сплаченого позивачем судового збору, згідно з платіжним дорученням №33 від 17.03.2020 р. у розмірі 18878,27 грн.
Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508000/2020/000038/2 від 10.03.2020 року про коригування митної вартості товарів.
Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, 73000, м.Херсон, вул.Гоголя,13) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (код ЄДРПОУ 41688915, 73000, м.Херсон, вул.Миколаївське шосе, 5 км) сплачений судовий збір у сумі 18878 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 27 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114,122,162, 163,164, 165,169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Г.М. Морська
кат. 108020200