19 травня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1259/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника Руслана Хомчака про визнання протиправним та скасування наказу від 07.05.2020 року №47 в частині,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника Руслана Хомчака в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 07.05.2020 р. № 47 (по особовому складу) в частині увільнення позивача від займаної посади і призначення старшим офіцером відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Східного територіального управління Військової служби правопорядку.
Разом з позовною заявою до суду надано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.05.2020 р. № 47 (по особовому складу) в частині увільнення ОСОБА_1 від займаної посади і призначення старшим офіцером відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Східного територіального управління Військової служби правопорядку.
Заява мотивована тим, що наказ від 07.05.2020 р. № 47 (по особовому складу), яким заявника звільнено з займаної посади та переведено на нижчу посаду на службу в інший регіон (Дніпропетровська область), містить очевидні ознаки протиправності та не може бути законним через те, що при його прийнятті грубо порушено ряд нормативно-правових актів, а саме: п.4.9, п.7.15, п.п.7.21-7.23, п.7.26, п.7.28 наказу Міністра оборони України від 10.04.2009 р. № 170, пп.1.1.2 Методичних рекомендацій з порядку організації і проведення атестування військовослужбовців Збройних Сил України від 19.04.2017 р. № 328. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Дослідивши заяву суддя приходить до висновку про відмову в її задоволенні зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено в п.30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 826/14951/18).
Значення інституту забезпечення позову полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 р. у справі № 826/10936/18).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За змістом ч.4 ст.150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, в тому числі, у спосіб зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Як передбачено ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Підсумовуючи наведене, суддя враховує, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що відповідно до п.82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України Головнокомандувачем Збройних Сил України Русланом Хомчаком винесено наказ від 07.05.2020 р. № 47 (по особовому складу), відповідно до якого підполковника ОСОБА_1 увільнено з посади начальника відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень - заступника начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку та призначено старшим офіцером відділення запобігання і профілактики злочинів та правопорушень відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Східного територіального управління Військової служби правопорядку, ВОС - 8506003.
У заяві про забезпечення позову заявник просить зупинити дію індивідуального акта, а саме наказу від 07.05.2020 р. № 47 в частині увільнення позивача із займаної посади та призначення на нижчу посаду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 р. надано роз'яснення, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.
Пленумом роз'яснено, що забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Тому, вирішуючи питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 , суддя враховує, що її задоволення та зупинення дії наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.05.2020 р. № 47 (по особовому складу) в частині увільнення ОСОБА_1 від займаної посади і призначення старшим офіцером відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Східного територіального управління Військової служби правопорядку, матиме наслідком продовження відносини публічної служби заявника з роботодавцем. Такі правові наслідки будуть аналогічні тим, що могли б настати у разі задоволення позову про скасування наказу від 07.05.2020 № 47 (по особовому складу) та поновлення заявника на посаді. Відтак, задоволення заяви позивача вказуватиме на те, що суддею фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Отже, застосувавши заходи забезпечення позову у спосіб визначений заявником, суддя фактично ухвалить рішення щодо ймовірних позовних вимог та вийде за межі підстав забезпечення позову, передбачених ст.ст.150, 151 КАС України, що вказуватиме на порушення принципів адекватності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, та співмірності заходів забезпечення позову із наслідками, до яких такі заходи призведуть.
Також суддя зауважує, що заявником не надано жодного доказу (обґрунтування) того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду або суттєво його ускладнити. При цьому, посилання на очевидну протиправність оскаржуваного наказу відповідача нічим не підтверджена, окрім самих висновків та суб'єктивних припущень заявника.
Крім цього, оцінюючи доводи заявника, суд зазначає, що законодавство передбачає ефективні засоби відновлення в судовому порядку прав незаконно звільненої особи, а саме: 1) рішення суду про поновлення на посаді підлягає до негайного виконання; 2) звільнення особи, яка займає посаду незаконно звільненого працівника у випадку задоволення позову про поновлення на роботі; 3) за весь час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненої особи стягується середній заробіток; 4) у випадку затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді особа вправі позиватися про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду.
Відтак, надавши оцінку аргументам заяви ОСОБА_1 , а також з'ясованим при її розгляді обставинам, суддя не встановив підстав вважати, що у випадку скасування наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.05.2020 р. № 47 (по особовому складу) в частині увільнення ОСОБА_1 від займаної посади і призначення на нижчу, рішення суду буде неможливо виконати чи виконання такого рішення буде суттєво ускладненим.
За таких обставин в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.150-157, 243, 248 КАС України, суддя -
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Відповідно до внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 р. № 540-ІХ змін у розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України, строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко