про відмову в забезпеченні позову
19 травня 2020 р. справа № 400/1897/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомакціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003
до відповідачів1) Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029 2) Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007
провизнання протиправною та скасування постанови від 08.05.2020 р. ВП № 61658782
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (надалі - позивач) звернулось з позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач 1) та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач 2), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 1 про накладення штрафу від 08.05.2020 року у виконавчому провадженні № 61658782.
18 травня 2020 року одночасно з позовом, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу від 08.05.2020 року, винесеної державним виконавцем Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухарь С.С. у виконавчому провадженні № 61658782 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що здійснення виконавчих дій державним виконавцем, таких як накладення арешту на рахунки позивача в банківських установах, спричинить неможливість здійснення ним ліцензованої діяльності з розподілу природного газу споживачам Миколаївської області, а також іншої господарської діяльності, у зв'язку з чим може виникнути значна суспільна напруга.
Відповідно до ст. 154 ч. 1-3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Наведена норма передбачає, що за загальним правилом, розгляд заяви про забезпечення позову проводиться судом без повідомлення учасників справи. Заявник викликається тільки у випадку необхідності надати додаткові пояснення та/або докази. Судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову призначається у виняткових випадках, за відсутності пояснень заявника та/або недостатності поданих ним доказів. Суд не вбачає підстав для виклику заявника та призначення судового засідання, так як всі доводи викладені позивачем в заяві про забезпечення позову, до якої ним додані необхідні докази.
З урахуванням викладеного, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідно до ст. 150 ч. 1 і 2 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 151 ч. 1-2 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а тому обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Єдиним обґрунтуванням застосування заходів забезпечення позову, позивач вказав можливість накладення відповідачем 1 арешту на рахунки, що належать позивачу.
Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно (кошти) боржника накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Зазначені положення ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" кореспондуються з п. 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (надалі - Інструкція № 512/5).
Зокрема, абзац перший п. 8 розділу VIII Інструкції № 512/5 визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Відповідно до абзацу третього ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Тобто, державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника в день відкриття виконавчого провадження або не пізніше наступного дня після виявлення майна, та головне - лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх зобов'язань, виплачувати заробітну плату тощо.
До того ж, доказів арешту коштів позивач до суду не надав, тільки вказав на право державного виконавця вчинити такі дії.
З урахуванням вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заява не містить доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Крім того, судом враховано, що наслідки у вигляді стягнення з позивача штрафу до вирішення спору по суті є поворотними, тобто позивач має можливість повернутися до становища, яке існувало до стягнення коштів і повернути безпідставно сплачений штраф.
Таким чином, заява про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою, недоведеною та непідтвердженою жодними належними доказами, а тому в забезпеченні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 151, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 05410263) про забезпечення позову, відмовити.
2. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України та п. 3 Прикінцевих положень КАС України.
Суддя А. О. Мороз