12 травня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/727/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
провизнання дій протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2019 рік в неповному розмірі;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення в розмірі 15 743,40 грн., станом на день звільнення з військової служби 21 серпня 2019 року.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , вказує, що за час проходження військової служби набув 16 років вислуги років, що дало право відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на щорічну основну відпустку тривалістю 40 календарних днів. Зазначає, що таку відпустку у 2019 році використано не було, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я. Відповідно до наказу військового комісара Голованівського районного військового комісаріату Міністерства оборони України від 21.08.2019 року №40, виплачено серед іншого, грошову компенсацію за 40 діб не використаної щорічної відпустки за 2019 рік. Однак, позивач звертає увагу, що така виплата була здійснена ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 15743,40 грн., що є ідентичним із розміром його місячного грошового забезпечення, тому вважає, що така виплата була здійснена лише за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, та вважає, що ним недоотримано грошову компенсацію за 10 діб не використаної щорічної відпустки за 2019 рік, та просить суд задовольнити адміністративний позов.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, наполягає на правомірності посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 при обрахунку та виплаті позивачу грошової компенсації за 40 діб не використаної щорічної основної відпустки за 2019 рік, із чітким дотриманням вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 року №260 та вказує на безпідставності адміністративного позову, та просить суд відмовити в його задоволенні. При цьому, наполягає на пропуску строку звернення позивача із даним адміністративним позовом встановленого приписами статті 122 КАС України.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
03.03.2020 року до суду надійшли матеріали позовної заяви (а.с.1-16).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та вирішено здійснювати її розгляд за наявними у справі матеріалами (а.с.1).
Вказана ухвала надіслана учасникам справи за правилами визначеними Кодексом адміністративного судочинства України та ними отримана, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями про вручення судової кореспонденції (а.с.19-22).
16.04.2020 року на виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.24-33).
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Щодо тверджень відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то такі судом розцінюються як необґрунтовані, оскільки як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року у справі № 620/4218/18 для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Велика Палата Верховного Суду відхиляє твердження скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
За приписами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Разом з тим, враховуючи святкові дні (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.ч.1, 6 ст. 120, ст.193 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст.193, 263 КАС України.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , національний паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області 24.05.2012 року, ідентифікаційний код НОМЕР_5 є військовослужбовцем Збройним сил України, має статус учасника бойових дій, проходив військову службу на посаді командира кадру НОМЕР_6 окремого батальйону територіальної оборони (військова частина НОМЕР_7 ) (а.с.6-7,9).
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України від 17.09.2018 року №248, майора ОСОБА_1 , начальника штабу - першого заступника командира механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , згідно наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.07.2018 року №326, призначеного на посаду командира кадру окремого батальйону територіальної оборони Голованівського РВК Кіровоградської області, з 17.09.2018 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.10).
Наказом військового комісара Голованівського районного військового комісаріату Міністерства оборони України від 27.09.2018 року №58, майора ОСОБА_1 призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.07.2018 року №326 на посаду командира військової частини НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 м. Бахмут, Донецької області та з 27.09.2018 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 на всі види забезпечення та до Кіровоградського обласного військового комісаріату (а.с.11).
21.08.2019 року наказом №40 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 командира кадру військової частини НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.08.2019 року №222 у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу, вибув до Олександрійського об'єднаного міського військового комісаріату Кіровоградської області для зарахування на військовий облік (а.с.12).
Відповідно до вказаного наказу вислуга років станом на 21.08.2019 року становить у календарному обчисленні - 16 років 02 місяці 10 днів, пільгова 02 роки 00 місяців 18 днів, загальна - 18 років 02 місяці 28 днів.
Також, наказом №40 від 21.08.2019 року зобов'язано виплатити, серед іншого, відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошову компенсацію за 40 діб щорічної основної відпустки за 2019 рік.
Відповідно до листа відповідача від 29.11.2019 року №4347 наданого на запит позивача від 15.11.2019 року, вбачається, що при звільненні позивачу була виплачена грошова компенсація за всі дні невикористаної основної щорічної відпустки у сумі 15 743,40 грн.; розмір грошового забезпечення за повний місяць складав 15 743,40 грн. з урахуванням усіх податків і зборів (а.с.15).
Не погоджуючись із такою виплатою грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки у розмірі 15 743,40 грн., та вважаючи, що така була обрахована та виплачена лише за 30 днів відпустки, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту, порушених на його думку, прав.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Предметом даного спору є встановлення правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 40 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік в розмірі 15 743,40 грн.
Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України; Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року; Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР, Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Суд зазначає, що згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Україна 17.07.1997 року прийняла Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» за № 475/97-ВР (далі-Конвенція).
Пунктом 1 цього Закону визначено, що Україна повністю визначає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
23.02.2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно з цим законом, при розгляді справ судами України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини повинні використовуватися як джерела права. Дане положення спрямоване на реалізацію вищевказаної конституційної норми і норм Закону України «Про міжнародні договори та угоди».
Відтак, Конвенція є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України. При цьому, на законодавчому рівні діє принцип примату норм міжнародного права у випадку, якщо вони суперечать нормам національного законодавства України.
Таким чином, норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини повинні застосовуватися національними судами, так само, як внутрішнє законодавство, і як норми прямої дії.
Частиною 1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР, право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Відповідно до частини 1,2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Судом встановлено, що вислуга років позивача при його звільненні станом на 21.08.2019 року у календарному обчисленні становить 16 років 02 місяці 10 днів, що відповідно до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що дає право позивачу на щорічну основну відпустку тривалістю 40 календарних днів.
Також, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що під час проходження військової служби розмір місячного грошового забезпечення позивача становив - 15 743,40 грн.
З даних обставин спору між сторонами немає.
Судом з наданого відповідачем відзиву встановлено, що нарахування ОСОБА_1 розміру компенсації за невикористану щорічну основну відпустку Кіровоградським обласним військовим комісаріатом здійснювалась з розрахунку: посадовий оклад - 4650,00 грн., оклад за військовим званням - 1340,00 грн., вислуга років - 2396,00 грн., надбавка - 5450,90 грн., премія - 1906,50 грн. х 40 днів компенсації = 15 743,40 грн., що було виплачено позивачу, на підтвердження чого надано лицьовий лист за 2019 рік (а.с.27,30-32).
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Вказаний законодавчий припис кореспондується із положеннями статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року, а саме: абзац 3 частини 14 даної статті - у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Отже, входячи із вищевикладеного, з метою дотримання гарантій основних прав та свобод, військовослужбовцям у разі звільнення з військової служби та за умови не використання щорічної основної відпустки, гарантовано законом право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Порядок №260).
Розділом ХХХІ Порядку №260 встановлена виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня; тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня; тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня; тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня. Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
Пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Отже, виходячи із системного аналізу вищевикладених положень вищевказаного чинного законодавства, суд приходить до висновку, що розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки військовослужбовцю здійснюється відповідно до вищевказаних вимог Порядку №260, із урахуванням встановленого розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
При цьому, враховуючи вищевказані вимоги Порядку №260, у даному випадку, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд звертає увагу відповідача, що при здійсненні розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки позивача (40 днів), розмір грошової компенсації за невикористані дні відпустки, не може становити розмір місячного грошового забезпечення військовослужбовця, з огляду на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється обрахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його співвідношення у даному випадку, щодо кількості невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_1 у 2019 році.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи у взаємозв'язку із чинними законодавчими приписами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
VI. Судові витрати.
З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати мені грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2019 рік в неповному розмірі.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення в розмірі 15 743,40 грн., станом на день звільнення з військової служби 21 серпня 2019 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. ст. 255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.
Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 травня 2020 р.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук