Справа № 420/2290/20
18 травня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області в якому позивач просить:
визнати протиправним рішення Комісії виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 25.02.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення;
скасувати рішення Комісії виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 25.02.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення;
зобов'язати Комісію виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області затвердити ОСОБА_1 право отримати грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №719 від 19.10.2016 року та іншими нормативно-правовими актами України.
Позов вмотивовано наступним.
Відповідач розглядав питання щодо можливості надання грошової компенсації відповідно Постанови КМУ №719 від 19.10.2016 року декілька разів, на одному із яких було запропоновано отримати висновок юридичного відділу Чорноморської міської ради Одеської області. Це зазначено у Витязі з протоколу № 1 від 05 лютого 2020 року.
Такий висновок мав стати важливою підставою для прийняття рішення Відповідачем (Комісією).
1. Законодавство надає можливість Відповідачу (Комісії) при прийнятті рішення у разі відсутності довідки погодити надання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення. Це право закріплено у п.15 Постанови КМУ № 719 від 19.10.2016 року, де зазначено, що комісія може відмовити заявнику в призначенні грошової допомоги з причини того, що особа з інвалідністю не брав безпосередню участь в антитерористичній операції (відсутня довідка, визначена в підпункті 3 пункту 8 цього Порядку). В моєму випадку моя участь у антитерористичній операції підтверджена Рішенням суду від 16.05.2019 року по справі №501/948/19 і формулювання «може відмовити» надає Відповідачу (Комісії) можливість погодити, адже не носить категоричного характеру і в мене є документ, що підтверджує та встановлює факт.
2. Роз'яснення Міністерства соціальної політики №3979/0/5-19/44 від 29.10.2019 року надає можливості Комісії приймати рішення відповідно до своїх повноважень і не забороняє Відповідачу (Комісії) затвердити можливість для мене і моєї родини отримати грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення.
3. В усному порядку на засідання було повідомлено, що юридичним відділом був наданий юридичний висновок, в якому проаналізоване законодавство та надане роз'яснення, отримані від компетентного органу, згідно чого можливе погодити для мене і моєї родини отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Цей факт підтверджує також юридичне обґрунтування можливості отримати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, яке було враховане тільки Головою комісії, що і проголосував за таке погодження. Інші члени комісії повністю проігнорували такий висновок та в Протоколі №3 від 25.02.2020 року навіть не згадали про це, адже юристи дозволили позитивно для мене вирішити справу, а в протоколі зазначено, «що за рішенням комісії».
Таким чином, ані законодавство, ані Розпорядник коштів не забороняє відповідачу (Комісії) при відсутності довідки (витягу з наказу) керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про добровільне забезпечення або добровільне залучення особи до забезпечення проведення антитерористичної операції та при наявності Рішення суду про встановлення факту добровільного забезпечення або добровільного залучення особи до забезпечення проведення антитерористичної операції погодити надання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Некоректність розгляду питання відповідачем полягала також в тому, що ОСОБА_2 (член Комісії) запропонувала отримати грошову компенсацію за відсутності довідки, коли Кабінетом Міністрів України будуть внесені зміни до Порядку, що для мене було фактом прояву неповаги до людей, які ідуть добровольцями захищати цілісність України та отримують катування, а в результаті групу інвалідності, і знаючи, що я з дружиною виховую дитину-інваліда, та наша родина потребує поліпшення житлових умов.
Також, відповідачем не враховані вищевикладені норми і не розглянуте питання відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України, юридичного висновку юридичного відділу Чорноморської міської ради Одеської області, Законів України, та положення Порядку, де закріплена можливість погодити надання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Відповідач надав відмову у наданні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення не врахувавши, що: на даний момент до складу моєї сім'ї входить дружина, ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 , що відповідно до Посвідчення НОМЕР_1 від 19.04.2017 року та Виписки № 7125 від 3 грудня 2019 року є дитиною -інвалідом.
Відповідно до ч. 2 п. 21 Порядку, в розрахунок включаються члени сім'ї особи з інвалідністю, які перебувають на квартирному обліку, незалежно від того, чи перебувають вони на такому обліку разом з особою з інвалідністю або окремо від неї, включаючи перебування на квартирному обліку особи з інвалідністю та членів її сім'ї у різних населених пунктах.
До членів сімей осіб з інвалідністю належать дружина (чоловік), їх малолітні (до 14 років) і неповнолітні (від 14 до 18 років) діти.
Важливо зазначити, що я є тимчасово переміщеною особою, тому отримання грошової компенсації, право на яке належить мені та моїй родині відповідно до законодавства України стане важливою підтримкою у вирішенні житлового питання.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 20.03.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАСУ).
Відповідно ст. 162 КАС України відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником відповідача 30.03.2020 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення з трекінгом ОДЕСА ЦОКК 68003 0380499 2.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту:
« 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
З метою дотримання учасниками справи процесуальних строків та запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Ухвалою суду від 20.03.2020 року зупинено провадження по справі.
15.04.2020 року за вхід. №ЕП/5436/20 через канцелярію суду від Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області (за підписом Є.Ю. Джимига) надано відзив на адміністративний позов.
04.05.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №343, якою затверджено Зміни, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291, від 29 квітня 2020 р. № 313 та від 4 травня 2020 р. № 332.
Постанова КМУ №343 набрала чинності з 11.05.2020 року.
Пом'якшення, які визначені вказаною Постановою з 11 травня, будуть впроваджуватися на умовах адаптивного карантину.
Ухвалою суду від 18.05.2020 року провадження по справі поновлено.
Відзив обґрунтований наступним.
Комісією вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації на належні жилі приміщення у зв'язку з відсутністю довідки керівника Антитерористичиого центру ппи СБУ, Генерального штабу Збройних сил, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 року №685 «Про затвердження Порядку надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі її забезпеченні її проведення».
Під час вирішення вищезазначеного питання голоси членів комісії розділилися. 5 членів комісії проголосували проти призначенні ОСОБА_1 грошової компенсації на належні жилі приміщення.
Юридичний відділ відповідно до витяту № 1 з протоколу комісії з приводу можливості надання грошової компенсації ОСОБА_1 за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України підготував юридичний висновок з зазначеного питання.
Враховуючи колізії законодавства з приводу даного питання, брак судової практики, проаналізувавши нормативно-правові акти, а саме, правові норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» від 19 жовтня 2016 року № 719, постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення» від 8 вересня 2015 р. № 685, а також відповіді на звернення позивача ОСОБА_1 від Міністерства соціальної політики України та Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих території та внутрішньо переміщених осіб України, та рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.05.2019 по справі № 501/948/19, яким встановлено факт, що ОСОБА_1 був добровільно залучений та брав безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичиої операції у період її проведення, було зроблено висновок про наявність всіх правових можливостей для позитивного розгляду Комісією заяви ОСОБА_1 .
У поданому відзиві представник відповідача просив розглядати справу без його участі.
13.05.2020 року за вхід.№18618/20 надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.
Справа розглянута в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16.05.2019 року встановлений факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 28 березня 2014 року до 17 липня 2014 року був добровільно залучений та брав безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а саме: м. Ровеньки, Луганської області та м. Луганськ. Рішення набрало законної сили 16.06.2019 року.
24.06.2019 року ОСОБА_1 наданий статус особи з інвалідністю внаслідок війни II групи, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 від 24.06.2019року.
Згідно Рішення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області № 221 від 22.08.2019 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку як особа з інвалідністю внаслідок війни (а/с. 16).
Згідно Юридичного висновку на виконання витягу № 1 з протоколу комісії від 05.02.2020 року.
«…На виконання витягу № 1 з протоколу комісії з приводу можливості надання грошової компенсації ОСОБА_1 за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, повідомляємо наступне.
Умови та порядок виплати грошової компенсації вищевказаній категорії осіб регулюється Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постановою Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» від 19 жовтня 2016 року № 719.
Для розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації створюються відповідні Комісії.
До їх повноважень згідно з п. 6 Порядку належить: перевірка наявності у особи статусу члена сім'ї загиблого та особи з інвалідністю; визначення категорії особи як члена сім'ї загиблого; прийняті рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; визначення розміру грошової компенсації.
Зокрема, це зазначалось у відповідях на звернення ОСОБА_1 від Міністерства соціальної політики України та Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих території та внутрішньо переміщених осіб України.
Відповідно до п. 3 «Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» (дані - Порядок) право на отримання грошової компенсації мають особи з інвалідністю І-ІІ груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).
Відповідно до Порядку заяву про призначення грошової компенсації член сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особа з інвалідністю (далі - заявник) або їх законний представник чи уповноважена особа особисто подають до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку.
До заяви додаються копії документів, які зазначені у п. 8 Порядку, зокрема:
31) для осіб, статус яким надано відповідно до пунктів 12-14 частини другої статті 7 Закону (інвалід війни), - довідки керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 «Про затвердження Порядку надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення».
Проте, слід звернути увагу, що у самій постанові КМУ від 8 вересня 2015 року № 685 зазначено, що підставою для надання особам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є (абз. 6. п.2) є:
«довідка (витяг з наказу) керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про добровільне забезпечення або добровільне залучення особи до забезпечення проведення аититерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або рішення суду про встановлення факту добровільного забезпечення або добровільного залучення особи до забезпечення проведення аититерористичної операції здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у разі відсутності зазначеної довідки».
Чинна судова практика містить мало прикладів розв'язання спірних питань з приводу оскарження рішень про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
Так, відсутність довідки керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил є підставою для відмови заявнику в призначенні грошової допомоги. Такий висновок зробив Львівський апеляційний адміністративний суд у рішенні від 04.04.2018 по справі № 876/1473/18. Втім, у ньому зазначено, що: «Відповідачем не наведено жодних даних про те, чи встановлювався факт участі особи у бойових діях».
Таким чином, рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 по справі № 876/1473/18 не може бути показовим у даному випадку, оскільки рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16.05.2019 по справі №501/948/19 встановлено факт, що ОСОБА_1 був добровільно залучений та брав безпосередню участь у забезпеченні проведення аититерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах аититерористичної операції у період її проведення.
Окрім того, рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16.05.2019 по справі №501/948/19 було також встановлено, що ОСОБА_1 11.02.2019 звертався із заявою до Антитерористичного центру при СБУ щодо надання довідки про добровільне забезпечення або добровільне залучення його до забезпечення проведення аититерористичної операції, однак отримав негативну для нього відповідь.
Також судом було встановлено, що ОСОБА_1 був добровільно залучений та брав безпосередньо участь у забезпеченні проведення аититерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах аититерористичної операції, проте позбавлений можливості надати довідку керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про добровільне забезпечення або добровільне залучення особи до забезпечення проведення аититерористичної операції у зв'язку з її відсутністю.
На підставі цих та інших юридичних фактів судом було встановлено факт того, що ОСОБА_1 в період з 28 березня 2014 року до 17.07.2014 року був добровільно залучений та брав безпосередньо участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а саме м. Ровеньки Луганської області та м. Луганськ, оскільки вказаний факт має для заявника юридичне значення, та іншим шляхом цей факт встановити неможливо.
У даному судовому процесі в порядку окремого провадження заінтересованими особами виступили Управління соціальної політики виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області та Одеський обласний центр медико - соціальної експертизи. Рішення набуло законної сили, у апеляційному порядку не оскаржувалось.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно ст. 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню є кримінальним злочином.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» об'єктами національної безпеки, зокрема, є держава її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.
Суб'єктами забезпечення національної безпеки є, зокрема, громадяни України, об'єднання громадян (ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України»).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (ст. 65 Конституції України).
Пунктом 13 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками війни вважаються працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством.
Додатково слід також звернути увагу на те, що Міністерство соціальної політики України листом від 29.10.2019 року за № 3979/0/5-19/44 не повідомляло про те, що ОСОБА_1 слід відмовити у виплаті грошової компенсації, але зазначаєгься, що питання її призначення належить до повноважень Комісії.
Аналізуючи норми чинного законодавства, вищенаведені юридичні факти, листи профільних міністерств, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.05.2019 по справі № 501/948/19 слід дійти висновку, що ОСОБА_1 був добровільно залучений та брав безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а саме м. Ровеньки, Луганської області та м. Луганськ.
Вказані юридичні обставини дають всі правові можливості для позитивного розгляду Комісією заяви ОСОБА_1 …».
Згідно Протоколу № 3 від 25.02.2020 року засідання міської комісії з питань виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення членам сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, особам з інвалідністю І - ІІ групи, які брали участь у зазначеній операції; особам з інвалідністю 1-2 групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, сім'ям загиблих учасників бойових дій на території інших держав; внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи або учасниками бойових дій та потребують поліпшення житлових умов на порядку денному розглянуто:
Питання щодо включення ОСОБА_1 до списку на отримання грошової компенсації на належні для отримання жилі приміщення, як особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
ОСОБА_5 доповів, що на засіданні комісії від 5 лютого 2020 року було прийнято рішення щодо розгляду зазначеного питання юридичним відділом виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області для надання юридичного висновку стосовно можливості включення ОСОБА_1 до списку на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
Юридичним висновком вважається, що питання надання грошової компенсації ОСОБА_1 можливо за рішення комісії.
ОСОБА_6 повідомила, що факт добровільної участі ОСОБА_1 у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України був визнаний за рішенням Іллічівського міського суду від 16.05.2019р. по справі № 501/948/19 2-о/501/42/19. Це дало йому право отримати статус особи з інвалідністю у наслідок війни.
Однак, відповідно до підпункту 3.1 пункту 8 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 719 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» (далі Порядок) заявник має надати довідку керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 "Про затвердження Порядку надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення".
Такої довідки ОСОБА_1 не має. Також згідно з листом Штабу Антитерористичного центру при СБУ від 26.02.2019р. № 33/7-С-170/158 повідомлено, що «Матеріали від суб'єкта боротьби з тероризмом щодо персонального залучення ОСОБА_1 до проведення АТО в Штаб АТЦ при СБУ не надходили, наказ керівника АТЦ при СБУ не видавався».
Вважаю, що відповідно до підпункту 2 пункту 15 Порядку є підстави для відмови в призначенні грошової компенсації, а саме відсутня довідка, визначена в підпункті 3.1 пункту 8 Порядку.
За наслідками встановленого Комісія вирішила:
1. Відмовити ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації на належні для отримання жилі приміщення відповідно до підпункту 2 пункту 15 Порядку, у зв'язку з відсутністю довідки керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 "Про затвердження Порядку надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення".
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом №3551-XII, Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (далі - Порядок та умови надання субвенції); та Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (далі - Порядок виплати грошової компенсації), затверджені постановою №719.
За приписами статті 1 Закону № 3551-ХІІ, Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно із статтею 2 Закону 3551-XII, нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Абзацом першим пункту 18 частини першої статті 13 Закону 3551-XII передбачено, що інвалідам війни та прирівняним до них особам надається позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Відповідно до частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, статті 48-1 Житлового кодексу Української РСР, Кабінет Міністрів України постановою №719 затвердив Порядок та умови надання субвенції та Порядок виплати грошової компенсації.
Зокрема, Порядок та умови надання субвенцій визначають механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб, визначених абзацами п'ятим - восьмим пункту 1 статті 10, а також для осіб з інвалідністю I-II групи, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, та осіб, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, та потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція), і перебувають на обліку за місцем проживання як такі, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до норм Житлового кодексу Української РСР (пункт 1 цього Порядку).
Згідно з пунктом 4 Порядку та умов надання субвенції, субвенція спрямовується на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у прийнятих в експлуатацію житлових будинках на первинному та вторинному ринку або на інвестування в об'єкти житлового будівництва відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» шляхом призначення і виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення сім'ям загиблих осіб, визначених абзацами п'ятим - восьмим пункту 1 статті 10, а також для осіб з інвалідністю I-II групи, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, та осіб, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, та потребують поліпшення житлових умов (далі - сім'ї загиблих та особи з інвалідністю).
Так, відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами, зокрема ІІ-ї групи внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення мають право на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у прийнятих в експлуатацію житлових будинках на первинному та вторинному ринку або на інвестування в об'єкти житлового будівництва відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» шляхом призначення і виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови у призначенні грошової компенсації на належні для отримання жилі приміщення стала відсутнісь довідки керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. №685 "Про затвердження Порядку надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення".
Суд в свою чергу звертає увагу, на правову позицію викладену у постанові ВС від 24.09.2019 р. у справі № 160/2551/19:
«…Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
31. Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
32. Статтями 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
33. Так, Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
34. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
35. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
36. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
37. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»)…»
Судом встановлено, що на час розгляду питання щодо включення до списку на отримання грошової компенсації, був встановлений факт, що ОСОБА_1 добровільно залучений та брав безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а саме: м. Ровеньки, Луганської області та м. Луганськ (Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16.05.2019 року по справі № 501/948/19).
Вказане рішення набрало законної сили 16.06.2019 року.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах судоустрійного і процесуального законодавства.
Обов'язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов'язковість судових рішень забезпечується державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов'язковості виконання судових рішень.
24.06.2019 року ОСОБА_1 наданий статус особи з інвалідністю внаслідок війни II групи, що підтверджується Посвідченням НОМЕР_2 від 24.06.2019 року, яке видане на підставі положень п.14 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, суд приходить жо висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постанови КМУ № 685 від 8 вересня 2015року «Про затвердження Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення» взятий на квартирний облік як інвалід війни (згідно Рішення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області № 221 від 22.08.2019), а отже, здобув право на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення інвалідам І, ІІ груп з числа військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції та потребують поліпшення житлових умов.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 25.02.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Зобов'язати Комісію виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України №719 від 19.10.2016 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , телефон: НОМЕР_4
Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області - адреса: 68003, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 33, код ЄДРПОУ 04057043, факс:+38 (04868) 6 00 20
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.