про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
18 травня 2020 року м. Київ №320/4115/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Яготинської міської ради , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Яготинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.02.2018 № 24911946.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач звернувся до суду з вимогою про скасування рішення про державну реєстрації права власності та арешту об'єкта житлової нерухомості від 20.02.2018 №24911946, прийнятого головним спеціалістом з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Яготинської міської ради Федоренком Р.С., - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що дана реєстраційна дія була проведена головним спеціалістом з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно в період дії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2017 про відкриття касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Яготинської міської ради про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на обов'язкову частку у спадщині, якою було зупинено виконання рішення Яготинського районного суду Київської області від 08.02.2017 та ухвали апеляційного суду Київської області від 14.06.2017 до закінчення касаційного провадження.
Як слідує із представлених суду документів, рішенням Яготинського районного суду Київської області від 08.02.2017, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київській області від 14.06.2017 та постановою Верховного суду від 26.09.2018, визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
20.02.2018 на виконання рішення суду від 08.02.2017 та ухвали суду від 14.06.2017 головним спеціалістом з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Яготинської міської ради Федоренком Р.С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39758340, та зареєстровано право власності на об'єкт житлової нерухомості за ОСОБА_2 з одночасним арештом цього нерухомого майна.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 29.03.2020, право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 та арештовано зазначений житловий будинок на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) головного спеціаліста з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Яготинської міської ради Київської області Федоренка Р.С . від 20.02.2018.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зважає на таке:
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 частини першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, за положеннями частини третьою вказаної статті адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
За визначенням термінів та понять, яке міститься у п.2 ст. 4 КАСУ публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Водночас, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Це основне речове право і основа ринкової економіки, можливість на власний розсуд вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, з належним особі майном. Зокрема, право власності включає в себе три правомочності, які становлять зміст права власності: можливість володіти майном, тобто можливість тримати майно у себе; користуватись майном, тобто можливість використовувати всі корисні властивості майна; розпоряджатись майном, тобто можливість продати, подарувати, знищити майно тощо.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Також власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Цивільний кодекс України, зокрема стаття 16, визначає такі способи захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а головне визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Верховний Суд у вирішенні питання щодо розмежування підсудності справ у спорах про оскарження дій державних реєстраторів, вчинених на виконання Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", виходить не із складу учасників справи, до якого може бути включено і суб'єкт владних повноважень, а із сутності спірних правовідносин та предмета спору.
Як вказує ВС, якщо предметом спору є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності позивача на нерухоме майно, а підставою позову є обґрунтування речового права на майно, то можна констатувати приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Здійснення такого захисту судом залежить від вирішення питання про те, кому саме належить право користування спірним нерухомим майном та правомірності набуття такого права.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.06.2018 р. у справі №820/4146/17, від 18.09.2018 р. у справі №823/235/16, від 29.08.2018 р. у справі №807/719/15 звернула увагу, що оскарження рішення про державну реєстрацію, яке є наслідком реалізації сторонами у справі прав на спірне нерухоме майно, підлягає розгляду за правилами господарського чи цивільного судочинства.
У разі, коли позовні вимоги виникли виключно в результаті виконання державним реєстратором своїх владно-публічних та управлінських функцій, порушення вимог Закону про державну реєстрацію, то необхідно звертатися до адміністративного суду.
Отже, питання про розмежування юрисдикції поставлено в залежність від предмета обґрунтування позову. У постанові від 25.07.2018 р. у справі №128/3652/16ц ВП ВС констатувала публічно-правовий характер спору, оскільки предмет і підстава позову жодним чином не пов'язані з майновими правами, виконанням чи невиконанням цивільно-правових угод, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії нотаріуса як державного реєстратора, який діє як суб'єкт владних повноважень.
Спір у цій справі не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (права власності) та обтяження, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте рішення про державну реєстрацію права власності та обтяження стосується реєстрації права іншої особи - ОСОБА_2 , а не позивача.
Визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію права та його обтяження за іншою особою є способом захисту права позивача, а саме права на обов'язкову частку у спадщині.
Отже, цей спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та його обтяження має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване право власності на таке майно.
Наведена позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №910/8132/17 та підтримана у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року по справі №802/1290/17-а.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а має очевидні ознаки приватно-правового спору, пов'язаного із захистом права власності на нерухоме майно, перешкодою для реалізації права є рішення Яготинського районного суду Київської області від 08.02.2017, яке зафіксоване у Державному речових прав на нерухоме майно.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 24, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Яготинської міської ради (ЄДРПОУ - 05408823, Київська область, м.Яготин, вул.Незалежності, буд.67), третя особа - ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Брагіна О.Є.