Рішення від 28.12.2019 по справі 810/3318/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 року справа № 810/3318/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, стягнення заборгованості,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивачі, з урахуванням заяви б/н від 16.10.2018 про зміну предмета позову (т.5, а.с.77-82), просять суд:

- визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 3 Наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 ;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 25521,50 грн., на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату у розмірі 31795,96 грн., на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату у розмірі 30755,17 грн., на користь ОСОБА_4 невиплачену заробітну плату у розмірі 29755,26 грн.;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн., на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 грн., на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000 грн., на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату у розмірі 13173,73 грн.;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 невиплачену заробітну плату у розмірі 14000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/3318/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, витребувано докази та призначено підготовче засідання на 11.09.2018.

18.10.2018 через канцелярію суду представниками позивачів подано заяву б/н від 16.10.2018 про зміну предмета позову в адміністративній справі № 810/3318/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 прийнято до розгляду заяву позивачів б/н від 16.10.2018 про зміну предмета позову в адміністративній справі №810/3318/18. Залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_3 . Відкладено підготовче засідання на 29.11.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 витребувано докази по справі від військової прокуратури Білоцерківського гарнізону. Позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 від 03.06.2016 року № 382ад "Про результати розслідування", - залишено без руху. Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачам необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 від 03.06.2016 року № 382ад.

27.02.2019 на адресу суду від позивачів надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі № 810/3318/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 призначено підготовче судове засідання на 26.03.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 повторно витребувано докази по справі від військової прокуратури Білоцерківського гарнізону. Викликано у підготовче судове засідання по справі на 25.04.2019 о 12:00 год. в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які доводили 10.06.2016 о 12:15 год. до відома позивачів Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2016 № 382ад "Про результати розслідування". Відкладено підготовче засідання на 25.04.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 клопотання позивачів про поновлення строку звернення до суду від 22.02.2019 р. - задоволено. Поновлено позивачам строк звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 від 03.06.2016 року №382ад "Про результати розслідування".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 витребувано докази по справі від Військової частини НОМЕР_1 та відкладено судове засідання у справі на 11.06.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначили, що між ними, окремо з кожним, та Міністерством оборони України укладено контракти про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Згідно наказів Військової частини НОМЕР_1 відповідно по кожному позивачу вони приступили до виконання службових обов'язків по відповідній військовій посаді.

У березні 2016 року позивачі здійснювали несення служби на стоянці зберігання авіаційної техніки аеродрому Гайок у м. Біла Церква. 09.03.2016 року несли добову службу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , 10.03.2016 року - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Під час несення позивачами служби не було жодних пригод. 10.03.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було виявлено відсутність блоків на деяких літаках. Внаслідок цієї події було проведено службове розслідування та командиром Військової частини НОМЕР_1 видано Наказ від 03.06.2016 року № 382 ад “Про результати розслідування”, на підставі якого з червня 2016 року з заробітних плат усіх чотирьох позивачів відраховуються суми на рівні 20% заробітної плати за незрозумілі нанесені збитки.

Так, зокрема, позивачі зазначили про те, що цей факт підтверджують Довідки про грошове забезпечення по кожному з них, але з приводу нанесених збитків відсутні будь-які судові рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказали, що вони не є матеріально-відповідальними особами, їм не передавали під звіт жодних матеріальних цінностей, вони не виконували роботи у якості експедиторів тощо.

Позивачі наголосили на тому, що їх не ознайомлювали із зазначеним Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2016 року № 382ад “Про результати розслідування”.

Позивачі зазначили, що Військова частина НОМЕР_1 незаконно утримує з них частину заробітної плати, суми якої становлять у розмірі: у ОСОБА_1 - 25521,50 грн., у ОСОБА_2 - 31795,96 грн., у ОСОБА_3 - 30755,17 грн., у ОСОБА_4 - 29755,26 грн. Загальна сума незаконного утримання невиплаченої заробітної плати (стягнення) за період з 01.06.2016 року по 31.10.2017 року становить - 117827,89 грн.

Внаслідок порушення прав позивачами заявлено позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких кожен з них зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою Військової частини НОМЕР_1 щодо кожного з них окремо. Позивачі вважають, що Військова частина НОМЕР_1 повинна відшкодувати моральну шкоду у розмірі: ОСОБА_1 - 10000,00 грн., ОСОБА_2 - 10000,00 грн., ОСОБА_3 - 10000,00 грн., ОСОБА_4 - 10000,00 грн. Загальна сума моральної шкоди становить - 40000,00 грн.

На думку позивачів, на дані спірні правовідносини не розповсюджуються строки позовної давності в силу приписів частини третьої статті 122 КАС України (“інші строки”) та частини другої статті 233 КЗпП України (“без обмеження будь-яким строком”).

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву від 30.08.2018 зазначив про те, що встановленим порядком на підставі перелічених керівних документів в Військовій частині НОМЕР_1 проведено службове розслідування за фактом виявленої втрати блоків на літаках стоянки зберігання авіаційної техніки аеродрому Гайок (м. Біла Церква) для встановлення причин та умов, що сприяли виникненню збитків (нестача авіаційного майна).

Так, відповідач, Військова частина НОМЕР_1 зазначив про те, що на підставі зібраних матеріалів, включаючи суму збитків та письмові пояснення, комісійно був відпрацьований висновок розслідування, на підставі останнього був відпрацьований та затверджений Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 “Про результати розслідування” від 03.06.2016 № 382ад, яким винних осіб, позивачів у справі, які виявились матеріально-відповідальними особами, притягнуто встановленим порядком до матеріальної відповідальності.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 зазначив про те, що вищевказаний Наказ особисто доводився позивачам, але останні після доведення їм Наказу відмовилися ставити підпис про доведення даного Наказу, що підтверджено підписами майора ОСОБА_6 , майора ОСОБА_7 , полковника ОСОБА_8 на звороті останнього аркушу Наказу.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 наголосив, що ним вжито всіх належних заходів щодо недопущення порушення по стягненню коштів з позивачів і по даний час здійснюється відшкодування завданих державі збитків шляхом стягнення коштів з грошового забезпечення позивачів.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, зазначив про те, що сума моральної шкоди немає жодного під собою підґрунтя та офіційного підтвердження, а отже, як наслідок дана вимога - не повинна підлягати задоволенню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі у заяві б/н від 16.10.2018 про зміну предмета позову зазначили, що з 01.03.2018 року Військова частина НОМЕР_2 кожного місяця утримує з заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_3 20% на підставі Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2016 № 382ад. Загальна сума стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) Військовою частиною НОМЕР_2 за період з 01.03.2018 по 30.09.2018 становить - 13173,73 грн. З березня 2018 року Військова частина НОМЕР_3 кожного місяця утримує з заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_4 на рівні 20% на підставі спірного Наказу. Загальна сума стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) Військовою частиною НОМЕР_3 за період з 01.03.2018 по 30.09.2018 становить - 14000,00 грн.

Крім того, позивачі не погоджуються з правомірністю прийняття командиром Військової частини НОМЕР_1 Наказу від 03.06.2016 № 382ад "Про результати розслідування", а тому оскаржують пункти 2 та 3 Наказу від 03.06.2016 року № 382ад і вважають спірний Наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог, викладених у заяві від 16.10.2018 про зміну предмета позову, у відзиві на дану заяву від 01.11.2018 року зазначає, що позов є безпідставним, а викладені в ньому доводи підлягають відхиленню. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав ті ж самі підстави, на які посилався у відзиві на позовну заяву від 30.08.2018.

Отже, відповідач Військова частина НОМЕР_1 просив адміністративний позов позивачів залишити без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із адміністративним позовом та визнати законним спірний Наказ та не скасовувати пункти 2 та 3 даного Наказу.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_3 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_4 , викладених у заяві від 16.10.2018 про зміну предмета позову, у відзиві на дану заяву без дати зазначив, що позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_3 задоволенню не підлягають, оскільки утримання зазначеної у грошовому атестаті серії ЗУ № 299172, виданого Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу ОСОБА_4 , суми заборгованості проводилось та проводиться відповідно до вимог п. 30 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР.

Відповідач наголосив на тому, що в грошовому атестаті (форма 2) серії ЗУ № 299172, виданому Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_4 , зазначено наступне: “п. 9 Залишок непогашеного нарахування, відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 03.06.2016 № 382ад, на день вибуття з військової частини НОМЕР_3 становить сто чотирнадцять тисяч вісімдесят вісім грн. 00 коп. (інженерно-авіаційна служба)”.

А тому відповідач Військова частина НОМЕР_3 просив у задоволенні позову всіх позивачів до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 відмовити в повному обсязі.

Від відповідача Військової частини НОМЕР_2 відзиву на позов з врахуванням заяви від 16.10.2018 про зміну предмета позову не надходило.

У судове засідання, призначене на 20.09.2019, з'явились представники позивачів та відповідачів Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_3 .

Відповідач Військова частина НОМЕР_2 в судове засідання 20.09.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був сповіщений належним чином.

Присутні у судових засіданнях по справі, які відбулись 11.09.2018, 18.10.2018, 17.01.2019, 06.02.2019, 26.03.2019, 25.04.2019, 28.05.2019, 11.06.2019, 16.07.2019, 01.08.2019, 20.09.2019 представники позивачів позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Присутній у судових засіданнях по справі, які відбулись 11.09.2018, 18.10.2018, 17.01.2019, 06.02.2019, 26.03.2019, 25.04.2019, 28.05.2019, 11.06.2019, 16.07.2019, 01.08.2019, 20.09.2019 представник відповідача Військової частини НОМЕР_1 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Присутній у судових засіданнях по справі, які відбулись 17.01.2019, 06.02.2019, 26.03.2019, 25.04.2019, 28.05.2019, 11.06.2019, 01.08.2019, 20.09.2019 представник відповідача Військової частини НОМЕР_3 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

17.01.2019 на офіційну електронну адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшло клопотання про розгляд адміністративної справи №810/3318/18 без участі представника Військової частини НОМЕР_2 (т.5, а.с.194).

Представником позивачів до Київського окружного адміністративного суду 20.09.2019 було подано клопотання від 20.09.2019 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представниками відповідачів Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_3 до Київського окружного адміністративного суду 20.09.2019 були подані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Приймаючи до уваги подані представниками позивачів та відповідачів Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_3 клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження та неявку у судове засідання представника Військової частини НОМЕР_2 , враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати інших свідків чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2013 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (т.2, а.с.3-4).

Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 207 від 02.11.2015 року прапорщик ОСОБА_1 вважається таким, що з 02.11.2015 року приступив до виконання службових обов'язків техніка групи регламенту та ремонту літаків технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки ВОС - 220945А (т.2, а.с.5).

На даній посаді прапорщик ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 02.11.2015 року по 29.12.2017 року. Був звільнений з посади згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26.12.2017 №29-РС та виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 248 від 29.12.2017 року (т.2, а.с.6).

Судом встановлено, що 14.04.2011 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України за військовою посадою старший авіаційний технік інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 (т.2, а.с.13-14).

Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 1 від 04.01.2011 року старший лейтенант ОСОБА_2 вважається таким, що з 04.01.2011 року приступив до виконання обов'язків за посадою старшого техніка інженерно-авіаційної служби 2 авіаційної ескадрильї ВОС- 4610034 (т.2, а.с.15).

На даній посаді старший лейтенант ОСОБА_2 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 04.01.2011 року по 31.12.2017 року. Був звільнений з посади згідно з наказом командира Повітряного командування «Центр» - заступника Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 21.12.2017 №90 та виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 249 від 30.12.2017 року (т.2, а.с.16).

Судом встановлено, що 02.02.2016 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_3 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України офіцерського складу за військовою посадою техніка обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 (т.2, а.с.24-25).

Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 43 від 03.03.2016 року старший прапорщик ОСОБА_3 вважається таким, що з 03.03.2016 року приступив до виконання службових обов'язків за посадою техніка обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно-авіаційної служби 1 авіаційної ескадрильї ВОС - 4612063 (т.2, а.с.26).

Старший прапорщик ОСОБА_3 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 36 від 21.02.2018 року (т.2, а.с.27). На час розгляду справи Старший прапорщик ОСОБА_3 продовжує проходження військової служби з 01.03.2018 року у Військовій частині НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що 22.04.2013 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_4 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (т.2, а.с.32-33).

Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 207 від 02.11.2015 року старший лейтенант ОСОБА_4 вважається таким, що з 02.11.2015 року приступив до виконання службових обов'язків старшого техніка обслуги обслуговування авіаційного обладнання інженерно-авіаційної служби 2 авіаційної ескадрильї ВОС - 4612033 (т.2, а.с.34).

Старший лейтенант ОСОБА_4 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 51 від 15.03.2018 року (т.2, а.с.35).

На час розгляду справи відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 16.03.2018 №58 старший лейтенант ОСОБА_4 , який прибув з Військової частини НОМЕР_1 , зарахований до списків особового складу Військової частини № НОМЕР_4 з 16.03.2018 року.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 21.05.2018 №112 старший лейтенант ОСОБА_4 з 21.05.2018 року прийняв посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою старшого техніка обслуги обслуговування авіаційного обладнання інженерно-авіаційної служби транспортної авіаційної ескадрильї ВОС - 4612023 (т.2, а.с.155).

Суд зазначає, що службові обов'язки позивачів визначаються Контрактами про проходження військової служби, наказами по стройовій частині та Наставленням з технічного забезпечення авіації Збройних Сил України (далі - НТЗ-99) Книга 2 Інженерно-авіаційне забезпечення Частина перша, затвердженим наказом заступника Міністра оборони України - Командувача Військово-Повітряних Сил України від 28.07.2000 року № 177 (далі НТЗ-99) (т.7, а.с.76-91), а саме:

- щодо ОСОБА_1 : Контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 11.04.2013 року, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 207 від 02.11.2015 року покладено виконання службових обов'язків техніка групи регламенту та ремонту літаків технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки ВОС - 220945А, статтями 58, 59 Додатку 1 “Обов'язки посадових осіб інженерно-технічного складу” НТЗ-99;

- щодо ОСОБА_2 : Контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 14.04.2011 року конкретизована військова посада - старший авіаційний технік інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 1 від 04.01.2011 року покладено виконання обов'язків за посадою старшого техніка інженерно-авіаційної служби 2 авіаційної ескадрильї ВОС- 4610034, статтями 58, 59 Додатку 1 “Обов'язки посадових осіб інженерно-технічного складу” НТЗ-99;

- щодо ОСОБА_3 : Контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України офіцерського складу від 02.02.2016 року конкретизована військова посада - технік обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 43 від 03.03.2016 року з 03.03.2016 року покладено виконання службових обов'язків за посадою техніка обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно-авіаційної служби 1 авіаційної ескадрильї ВОС - 4612063, статтями 60, 61 Додатку 1 “Обов'язки посадових осіб інженерно-технічного складу” НТЗ-99;

- щодо ОСОБА_4 : Контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 22.04.2013 року, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 207 від 02.11.2015 року покладено виконання службових обов'язків старшого техніка обслуги обслуговування авіаційного обладнання інженерно-авіаційної служби 2 авіаційної ескадрильї ВОС - 4612033, статтями 60, 61 Додатку 1 “Обов'язки посадових осіб інженерно-технічного складу” НТЗ-99.

При цьому суд наголошує, що вищенаведеними Контрактами про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не передбачено повної матеріальної відповідальності позивачів.

Судом встановлено, що у березні 2016 року позивачі здійснювали несення військової служби на стоянці зберігання авіаційної техніки аеродрому Гайок у м. Біла Церква.

09.03.2016 року добову військову службу несли ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , 10.03.2016 року добову військову службу несли ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Як повідомили позивачі, під час несення військової служби не було жодних пригод. Проте 10.03.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було виявлено відсутність блоків на деяких літаках на стоянці зберігання авіаційної техніки аеродрому Гайок у м. Біла Церква.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.03.2016 року ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 видано Наказ № 172ад “Про призначення службового розслідування”, відповідно до якого для проведення службового розслідування по факту виявленої втрати блоків на літаках стоянки зберігання авіаційної техніки аеродрому Гайок (м.Біла Церква) призначено комісію, якій доручено проведення позапланової інвентаризації авіаційної техніки на аеродромі Гайок (м.Біла Церква), перевірки організації несення служби та виконання обов'язків ЧСП та ПЧСП по охороні авіаційної техніки на аеродромі ОСОБА_9 та проведення у строк по 09 квітня 2016 року службового розслідування (т.2, а.с.69-70).

За результатами проведеного службового розслідування за фактом виявленої втрати блоків на літаках стоянки зберігання авіаційної техніки аеродрому Гайок у м. Біла Церква складено Висновок розслідування, вх. № 537 від 06.05.2016 року (т.2, а.с.62-68).

Службовим розслідуванням встановлено, що телеграфним розпорядженням начальника штабу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України №350/120/104/330 від 16 грудня 2006 року авіаційну техніку, яка рахувалася за військовою частиною НОМЕР_5 (м.Біла Церква) було передано до військової частини НОМЕР_1 без зміни місця базування авіаційної техніки.

Вищезазначеним телеграфним розпорядженням на командира військової частини НОМЕР_1 було покладено обов'язок зберігання та охорони отриманої авіаційної техніки силами позаштатної групи зберігання.

З метою організації охорони та зберігання авіаційної техніки на аеродромі Гайок (м.Біла Церква) з 2006 року по даний час командиром військової частини НОМЕР_1 щорічно видається наказ «Про організацію охорони на аеродромі Біла Церква», яким призначається група зберігання авіаційної техніки.

Як слідує з Висновку розслідування наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про організацію охорони на аеродромі Біла Церква» від 30.12.2015 №1327 на 2016 рік була призначена група у складі:

старший позаштатної групи - старший авіаційний технік ІАС авіаційної ескадрильї старший лейтенант ОСОБА_2 ;

члени групи:

старший авіаційний технік ІАС авіаційної ескадрильї старший лейтенант ОСОБА_10 ;

старший технік обслуги обслуговування авіаційного обладнання авіаційної служби авіаційної ескадрильї старший лейтенант ОСОБА_11 ;

технік обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики ІАС авіаційної ескадрильї старший прапорщик ОСОБА_3 ;

старший механік інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї прапорщик ОСОБА_12 ;

технік групи регламенту та ремонту літаків технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки прапорщик ОСОБА_1 .

З письмових пояснень прапорщика ОСОБА_1 вбачається, що він 10 березня 2016 року прибув о 8.00 годині для заступлення на чергування патрульним 2 по охороні авіаційної техніки та майна в окремо розташованому підрозділі на аеродромі Гайок у м.Біла Церква, разом з патрульним 1 старшим лейтенантом ОСОБА_11 . Після прибуття на місце служби вони разом з старшим лейтенантом ОСОБА_2 та старшим прапорщиком ОСОБА_3 (старою зміною патрульних) приступили до огляду території і прийняття наземного обладнання та літаків під охорону згідно п.2.6 Інструкції по охороні авіаційної техніки та майна в окремо розташованому підрозділі на аеродромі Гайок у м.Біла Церква, затвердженої наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1327 від 30.12.2015 року.

При огляді літаків порушень пломбування виявлено не було.

Приблизно о 15.00 годині старший авіаційний технік літака прапорщик ОСОБА_1 доповів старшому лейтенанту ОСОБА_11 , що піде обновити печатки на закріплених за ним літаках, тому що збирається у відпустку.

Підійшовши до літака він наклав новий пластилін на печатку поверх старого, але новий пластилін відпав разом зі старим. Як вбачається з пояснень прапорщика ОСОБА_1 печатка була зрізана. Відкривши лючок він виявив відсутність блоків, про що по мобільному телефону доповів старшому лейтенанту ОСОБА_11 .

Аналогічні порушення опечатування лючків та відсутність блоків було виявлено на десяти літаках.

Подальший огляд решти літаків здійснювався 11.03.2016 комісією в/ч НОМЕР_1 із залученням представників ВСП та військової прокуратури Білоцерківського гарнізону.

Після виявлення відсутності блоків, з метою перевірки авіаційної техніки військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться на аеродромі Гайок у м. Біла Церква та визначення стану укомплектованості авіаційної техніки, командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ від 11.03.2016 №174ад «Про проведення позапланової інвентаризації авіаційної техніки військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться на аеродромі Гайок у м.Біла Церква». Результати інвентаризації відображені в Акті проведення позапланової інвентаризації авіаційної техніки військової частини НОМЕР_1 на аеродромі Гайок у м.Біла Церква від 04 квітня 2016 року №415.

Інвентаризацією було встановлено, що всі літаки укомплектовані блоками та агрегатами згідно формулярів, паспортів на обладнання та актів технічного стану з врахуванням останніх актів прийому-передачі, за винятком наступних літаків: Су-24 б/н 07, Су-24 МР б/н 21, 04, 03, 05, Су-24 М б/н 01, 28, 27, 05, 22, 12, 40, 23, 50, 51, 21.

Перелік обладнання, яке відсутнє на літаках викладено в додатку 1 до Акту від 04 квітня 2016 року №415.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2015 № 1326 «Про закріплення озброєння, бойової та іншої техніки за особовим складом частини» літаки, які знаходяться на аеродромі Гайок у м.Біла Церква були закріплені за наступними технічними екіпажами:

Літаки Су-24 МР б/н 03, 04, 21 - за старшим авіаційним техніком авіаційної ескадрильї капітаном ОСОБА_13 ;

Літак Су-24М б/н 50 - за старшим авіаційним техніком авіаційної ескадрильї старшим лейтенантом ОСОБА_2 ;

Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2016 №1тч та від 11.01.2016 №2 тч капітан ОСОБА_13 передав літаки Су-24 МР б/н 03, 04, 21, а старший авіаційний технік старший лейтенант ОСОБА_2 прийняв та був закріплений за даними літаками. Даний факт також підтверджується Актами прийому-передачі літаків №№ 78/1/1, 78/1/3, 78/1/4 від 08.01.2016.

Літаки Су-24 б/н 07, Су-24М б/н 21 - за старшим авіаційним техніком авіаційної ескадрильї прапорщиком ОСОБА_12 ;

Літаки Су-24М б/н 05, 12, 22, 28, 51 - за техніком групи регламенту та ремонту літаків старшим прапорщиком ОСОБА_1 ;

Літаки Су-24М б/н 01, 40 - за старшим техніком обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики старшим прапорщиком ОСОБА_3 ;

Літаки Су-24М б/н 23, 26, 27 - за старшим техніком обслуги обслуговування авіаційного обладнання старшим лейтенантом ОСОБА_4 .

Як встановлено у Висновку розслідування вищезазначені особи підтверджували факт відповідальності за збереженість закріпленої техніки шляхом проставлення підписів в актах технічного стану літаків від 31.12.2014.

Комісія у Висновку розслідування зазначила, що вина військовослужбовців, за якими закріплена авіаційна техніка, на якій була виявлена нестача, виражається у формі недбалості - відповідальні посадові особи не передбачили можливості настання шкоди внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, хоча повинні були і могли передбачити її настання.

Відповідно до відомості визначення залишкової вартості блоків, викрадених з літаків від 08 травня 2016 року загальна сума збитків, заподіяних державі, становить 886959,13 грн.

Враховуючи те, що шкода, виражена в нестачі блоків, заподіяна державі з вини декількох осіб, у Висновку враховано ступінь вини кожного військовослужбовця.

Висновком розслідування визначено, що винні військовослужбовці повинні нести матеріальну відповідальність в розмірі заподіяної шкоди, що підлягає відшкодуванню внаслідок втрати майна інженерно-авіаційної служби, яка була виявлена на авіаційній техніці, закріпленій за ними та передана їм під звіт для зберігання на суму 1064350,97 грн. згідно довідки-розрахунку від 04 травня 2016 року №294/1.

Так, старший лейтенант ОСОБА_2 повинен відшкодувати шкоду, заподіяну державі, виражену у нестачі майна, виявленого на літаках Су-24 МР б/н 03, 04, 21 та на літаку Су-24М б/н 50. Відповідно до довідки-розрахунку №296/1 від 04.05.2016 року розмір заподіяної шкоди, що підлягає відшкодуванню старшим лейтенантом ОСОБА_2 , становить 451629,96 грн.

Старший прапорщик ОСОБА_1 повинен відшкодувати шкоду, заподіяну державі, виражену у нестачі майна, виявленого на літаках Су-24М б/н 05, 12, 22, 28, 51. Відповідно до довідки-розрахунку №296/5 від 04.05.2016 року розмір заподіяної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , становить 306636,50 грн.

Прапорщик ОСОБА_3 повинен відшкодувати шкоду, заподіяну державі, виражену у нестачі майна, виявленого на літаках Су-24М б/н 01, 40. Відповідно до довідки-розрахунку №296/3 від 04.05.2016 року розмір заподіяної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_3 , становить 144623,17 грн.

Старший лейтенант ОСОБА_4 повинен відшкодувати шкоду, заподіяну державі, виражену у нестачі майна, виявленого на літаках Су-24М б/н 23, 26, 27. Відповідно до довідки-розрахунку №296/2 від 04.05.2016 року розмір заподіяної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_4 , становить 153374,26 грн.

Висновком розслідування вх. № 537 від 06.05.2016 року відповідно до п.п. 13, 19 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України №243/95-вр від 23.06.1995, військовослужбовців, за якими закріплена авіаційна техніка, на якій була виявлена нестача, запропоновано притягнути до повної матеріальної відповідальності, а саме:

старшого авіаційного техніка ІАС авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 в розмірі 451629,96 грн.;

техніка групи регламенту та ремонту літаків технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки військової частини НОМЕР_1 прапорщика ОСОБА_1 у розмірі 306636,50 грн.;

техніка обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики ІАС авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 в розмірі 144623,17 грн.;

старшого техніка обслуги обслуговування авіаційного обладнання авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_11 у розмірі 153374,26 грн.

Висновком розслідування вх. № 537 від 06.05.2016 року за неналежне виконання вимог ст.ст.11, 16 з урахуванням вимог ст.ст.26, 27, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.86 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військовослужбовців, за якими закріплена авіаційна техніка, на якій була виявлена нестача, запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, запропоновано внести в книгу обліку втрат та нестач військової частини НОМЕР_1 майно, що рахується за інженерно-авіаційною службою, нестачу якого було виявлено, на загальну суму 886959,13 грн., внести в Книгу стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 суму у розмірі 1064350,97 грн., а саме

на старшого авіаційного техніка інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 в розмірі 451629,96 грн.;

на старшого механіка інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 прапорщика ОСОБА_12 в розмірі 8087,08 грн.;

на техніка групи регламенту та ремонту літаків технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки військової частини НОМЕР_1 прапорщика ОСОБА_1 в розмірі 306636,50 грн.;

на техніка обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 в розмірі 144623,17 грн.;

на старшого техніка обслуги обслуговування авіаційного обладнання авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_11 в розмірі 153374,26 грн.

За результатами проведеного службового розслідування ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 03.06.2016 року видано Наказ № 382ад “Про результати розслідування” (т.2, а.с.54-60).

Пунктом 1 Наказу № 382ад від 03.06.2016 року за неналежне виконання вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що спричинило заподіяння матеріальної шкоди державі, нижчепереліченим військовослужбовцям оголошено сувору догану, зокрема:

техніку групи регламенту та ремонту літаків технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки військової частини НОМЕР_1 прапорщику ОСОБА_1 ;

техніку обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 молодшому лейтенанту ОСОБА_3 ;

старшому техніку обслуги обслуговування авіаційного обладнання авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_4 .

Пунктом 2 Наказу від 03.06.2016 року № 382ад ТВО командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 "Про результати розслідування" враховуючи вимоги п.п. 13, 19 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженого Постановою Верховної Ради України №243/95-вр від 23.06.1995, вимоги ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до розкрадання, недостачі та псування військового майна, переданого їм під звіт, для зберігання і нанесення збитків державі, матеріально-відповідальних осіб притягнуто до повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі з відшкодуванням нанесених збитків в сумі 1064350,97 грн. згідно довідки-розрахунку від 04 травня 2016 року №294/1, що підлягає відшкодуванню внаслідок втрати майна інженерно-авіаційної служби, зокрема:

старшого авіаційного техніка інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 в розмірі 451629,96 грн.;

техніка групи регламенту та ремонту літаків технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки військової частини НОМЕР_1 прапорщика ОСОБА_1 в розмірі 306636,50 грн.;

техніка обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 в розмірі 144623,17 грн.;

старшого техніка обслуги обслуговування авіаційного обладнання авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 в розмірі 153374,26 грн.

Пунктом 3 Наказу від 03.06.2016 року № 382ад ТВО командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 "Про результати розслідування" помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи-начальнику фінансово-економічної служби в строк до 07 червня 2016 року:

внести в «Книгу обліку нестач військової частини НОМЕР_1 » суму у розмірі 886959,13 грн., що рахується за інженерно-авіаційною службою, за майно, нестачу якого було виявлено;

облік майна, що рахується за номенклатурою інженерно-авіаційної служби привести до фактичної наявності;

внести в «Книгу стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 » суму у розмірі 1064350,97 грн., а саме

на старшого техніка обслуги обслуговування авіаційного обладнання авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 в розмірі 153374,26 грн.

Отже, оспорюваним в частині пунктів 2 та 3 Наказу військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2016 року № 382ад позивачів притягнуто до повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі, з відшкодуванням нанесених збитків ОСОБА_2 в розмірі 451629,96 грн., ОСОБА_1 в розмірі 306636,50 грн., ОСОБА_3 в розмірі 144623,17 грн., ОСОБА_4 в розмірі 153374,26 грн.

Суд зазначає, що наказ від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 "Про результати розслідування" є самостійним предметом оскарження в адміністративній справі і для його оскарження Кодексом адміністративного судочинства України передбачено місячний строк.

Як з'ясовано судом, на підставі Наказу від 03.06.2016 року № 382ад “Про результати розслідування” з червня 2016 року з грошового забезпечення усіх чотирьох позивачів відраховуються суми на рівні 20% грошового забезпечення за нанесені державі збитки. Цей факт підтверджується Довідками про грошове забезпечення по кожному з позивачів (т.1, а.с.29-32).

Матеріалами справи встановлено, що суми стягнення з грошового забезпечення позивачів за період з 01.06.2016 року по 31.10.2017 року Військовою частиною НОМЕР_1 становлять: у ОСОБА_1 - 25521,50 грн., у ОСОБА_2 - 31795,96 грн., у ОСОБА_3 - 30755,17 грн., у ОСОБА_4 - 29755,26 грн. Сума стягнення з грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року Військовою частиною НОМЕР_2 становить - 13173,73 грн. Сума стягнення з грошового забезпечення ОСОБА_4 за період з 16.03.2018 року по 30.09.2018 року Військовою частиною НОМЕР_3 становить - 14000,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначеними нормами права право прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.

Законодавець урегулював питання, пов'язані з порядком притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків спеціальним нормативним актом - Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95-ВР.

Так, підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначає Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95-ВР (яке було чинним на час виникнення та дії спірних правовідносин і втратило чинність 31.10.2019 на підставі Закону України № 160-IX від 03.10.2019 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», далі - Положення № 243/95-ВР).

Відповідно до пункту 2 Положення № 243/95-ВР відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Пунктом 3 Положення № 243/95-ВР передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Згідно з пунктом 4 Положення № 243/95-ВР відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов'язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.

Як встановлено судом, пунктом 1 наказу № 382ад від 03.06.2016 року за неналежне виконання вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що спричинило заподіяння матеріальної шкоди державі, оголошено сувору догану техніку групи регламенту та ремонту літаків технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки військової частини НОМЕР_1 прапорщику ОСОБА_1 ; техніку обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 молодшому лейтенанту ОСОБА_3 ; старшому техніку обслуги обслуговування авіаційного обладнання авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що старшого лейтенанта ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за даним фактом на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 11.04.2016 «Про результати службового розслідування», про що вказано у Висновку розслідування вх. № 537 від 06.05.2016 року.

Факт притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачами за неналежне виконання вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - не оскаржується.

Також судом встановлено, що 11.03.2016 військовою прокуратурою Білоцерківського гарнізону у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №42016110360000023 за фактом викрадення деталей з літаків СУ-24М, які зберігались на аеродромі «Гайок» у м.Біла Церква та охорона яких здійснювалась військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , з попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 410 КК України.

Як зазначено у листі Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону від 09.04.2019 №2-1707вих19, який надано на виконання вимог ухвали суду, у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допитувалися у якості свідків, оскільки їм могли бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження. У кримінальному провадженні особам про підозру не повідомлялось, досудове розслідування наразі триває (т.7, а.с.1).

Доказів завершення кримінального провадження чи оголошення підозри на час ухвалення судового рішення у даній справі суду не надано.

Відповідно до пункту 8 Положення № 243/95-ВР залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Отже, Положенням № 243/95-ВР передбачено 2 форми вини: навмисну чи з необережності, необхідність урахування суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи.

У пунктах 10-12 Положення № 243/95-ВР передбачені підстави обмеженої матеріальної відповідальності.

У пунктах 13-15 Положення № 243/95-ВР - підстави повної та підвищеної матеріальної відповідальності.

Так, згідно з пунктом 10 Положення № 243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 13 Положення № 243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:

умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;

заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Отже, пунктом 13 Положення № 243/95-ВР визначено вичерпний перелік підстав для притягнення до повної матеріальної відповідальності військовослужбовців.

Згідно з пунктом 17 Положення № 243/95-ВР у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Проаналізувавши наведені приписи Положення № 243/95-ВР суд зазначає, що розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

При цьому суд зважує на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25 липня 2018 року у справі №825/906/17, відповідно до якої притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності передбачає наявність чотирьох умов, визначених пунктом 3 Положення № 243/95-ВР. З-поміж них - вини у заподіянні шкоди, яка, за вказаним пунктом, може бути у формі умислу або необережності.

Верховний Суд, аналізуючи положення пунктів 10-15 Положення № 243/95-ВР, у постанові від 25 липня 2018 року у справі №825/906/17 дійшов висновку, що обсяг матеріальної відповідальності (обмежена, повна чи підвищена) ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

В контексті справи №825/906/17 у подібних правовідносинах колегія суддів Верховного Суду зазначила, що позивача притягнули до матеріальної відповідальності в повному обсязі з посиланням на абзац 6 пункту 13 Положення, за яким: «військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети». Тобто для притягнення військовослужбовця до відповідальності з цієї підстави необхідно з'ясувати факт передачі йому військового майна під відповідальне зберігання, використання чи іншої мети.

Таким чином, для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного скоєння ним дій чи бездіяльності, та завдання шкоди або збитків. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ст. 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту).

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України регулює Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 за №385/8984 (далі - Інструкція, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, п. 1.2 Інструкції визначено, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові особи у разі необхідності клопочуть за підпорядкованістю про призначення службового розслідування (п. 1.3 Інструкції).

Відповідно до п. 1.5 Інструкції службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.

Згідно із Розділом 3 Інструкції, розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції за результатами службового розслідування складається акт.

Акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування (п. 4.2, 4.3 Інструкції).

Відповідно до пунктів 5.1 та п. 5.2 Інструкції, посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення. Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовцю, стосовно якого проводиться службове розслідування.

Відповідно до п. 5.3 Інструкції притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства. Дисциплінарне стягнення накладається у терміни, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Згідно із ч. «в» ст. 51 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.3.1999 №551-XIV, на сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової військової служби), може бути накладене таке стягнення як сувора догана.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ст. 86 Дисциплінарного статуту).

Як зазначено у п.19 Положення № 243/95-ВР розслідуванням повинно бути встановлено:

в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;

якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду;

вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;

умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;

чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків;

ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;

умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Абзацом 5 пункту 24 Положення № 243/95-ВР передбачено, що у разі скасування наказу утримані суми повертаються.

Згідно з пунктом 30 Положення № 243/95-ВР, якщо військовослужбовець вибув на нове місце служби до повного відшкодування заподіяної ним шкоди, то утримання грошової суми за новим місцем служби провадиться на підставі запису у грошовому атестаті. Списання сум заборгованості за попереднім місцем служби у цьому випадку провадиться лише в разі отримання письмового підтвердження про їх стягнення за новим місцем служби військовослужбовця. Підтвердження про прийняття суми заборгованості до стягнення підписується командиром (начальником), начальником фінансового органу (головним бухгалтером) військової частини і засвідчується гербовою печаткою.

Аналізуючи встановлені обставини проведеного службового розслідування, суд акцентує, що Комісія у Висновку розслідування зазначила, що вина військовослужбовців, за якими закріплена авіаційна техніка, на якій була виявлена нестача, виражається у формі недбалості - відповідальні посадові особи не передбачили можливості настання шкоди внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, хоча повинні були і могли передбачити її настання.

Вказане свідчить про необережну форму вини позивачів, як елементу правопорушення, що своєю чергою виключає повну матеріальну відповідальність винної особи, а може бути підставою лише для обмеженої матеріальної відповідальності.

В наказі військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2016 №382ад «Про результати розслідування» вказано, що в результаті проведення розслідування, на підставі наявних документів та письмових пояснень встановлено, що втрата блоків на літаках стоянки зберігання авіаційної техніки аеродрому Гайок у м.Біла Церква є наслідком протиправної поведінки військовослужбовців, за якими закріплена авіаційна техніка, на якій було виявлено нестачу, зокрема, старшого авіаційного техніка інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , техніка групи регламенту та ремонту літаків технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки військової частини НОМЕР_1 прапорщика ОСОБА_1 , техніка обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , старшого техніка обслуги обслуговування авіаційного обладнання авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 .

Як зазначено в наказі військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2016 №382ад «Про результати розслідування» протиправна поведінка була виражена у неналежному виконанні ними своїх службових обов'язків, визначених у ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.232, 233 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Інструкції щодо охорони авіаційної техніки та майна в окремо розташованому підрозділі на аеродромі Гайок м.Біла Церква, пов'язаних з охороною та зберіганням закріпленої за ними авіаційної техніки, що призвело до розкрадання, недостачі та псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання.

В наказі вказано, що основною умовою, що сприяла заподіянню шкоди, є неналежне виконання військовослужбовцями, за якими закріплена авіаційна техніка, своїх обов'язків щодо охорони та збереження закріпленого за ними військового майна.

Таким чином, як вказано у наказі від 03.06.2016 №382ад, внаслідок протиправних дій вище перелічених військовослужбовців, державі заподіяно шкоду, яка виражається нестачею блоків у розмірі 886959,13 грн. відповідно до довідки-розрахунку від 04.05.2016 №294 розміру заподіяної шкоди внаслідок втрати майна інженерно-авіаційної служби.

Проаналізувавши весь текст наказу від 03.06.2016 №382ад , суд зазначає, що наказом військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2016 №382ад «Про результати розслідування» не встановлено таких обов'язкових елементів притягнення військовослужбовців до повної матеріальної відповідальності як: якими конкретно неправомірними діями військовослужбовців заподіяно шкоду; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного з позивачів; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Відтак суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями чи бездіяльністю позивачів заподіяно прямої дійсної шкоди, а також не встановлено причинного зв'язку між їхньою протиправною поведінкою та фактичним настанням шкоди, а тому відсутні передбачені Положенням № 243/95-ВР підстави для притягнення позивачів до повної матеріальної відповідальності.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що у Наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2016 року № 382ад “Про результати розслідування” не конкретизовано, в чому полягає окремо по кожному з позивачів протиправна поведінка, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням прямої дійсної шкоди, вина у заподіянні шкоди (умисно чи з необережності та з якою метою), ступінь вини кожного, як того вимагають норми п.3, 19, абз. 2 п. 23 Положення № 243/95-ВР.

Суд вважає, що відсутня жодна підстава для притягнення до повної матеріальної відповідальності позивачів з вичерпного переліку, зазначеного у п.13 Положення № 243/95-ВР, під час події 10.03.2016 року, коли було виявлено відсутність блоків на деяких літаках, а відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 не доведено, що позивачами умисно знищено, пошкоджено, зіпсовано, розкрадено, незаконно витрачено військове майно або вчинено інші умисні протиправні дії; що їм передано під звіт для зберігання військове майно (блоки) і своїми діями (бездіяльністю) призвели до недостачі, знищення військового майна.

Щодо передачі позивачам військового майна під звіт, судом встановлено наступні обставини.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 стверджував, як підставу заперечень проти позову, що літаки під звіт передавалися позивачам актами прийому-передачі літаків.

Як встановлено матеріалами справи, згідно телеграми звичайної Начальника штабу Командування Повітряних Сил ЗСУ від 16.12.2006 року скеровано забезпечити розташування авіаційної техніки на прийнятих фондах аеродрому у м. Біла Церква та розмістити позаштатну групу зберігання від Військової частини НОМЕР_1 (п.6) (т.3, а.с.12-13).

У п. 4, 5 телеграми від 16.12.2006 року зазначено наступне:

- командиру Військової частини НОМЕР_1 своїм наказом визначити позаштатну групу зберігання отриманої авіаційної техніки, на яку покласти завдання охорони, зберігання, підготовки до утилізації щодо списання техніки та передачі до уповноважених організацій в рахунок реалізації.

- до складу нештатної групи зберігання залучити в основному фахівців, які проходили службу у військовій частині НОМЕР_5 , і які призначені на посади у Військову частину НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що на виконання вищевказаної директиви наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2015 № 1326 “Про закріплення озброєння, бойової та іншої техніки за особовим складом частини” (а саме п.4) було закріплено літаки, які знаходяться на аеродромі Гайок місто Біла Церква, за технічними екіпажами:

- за ОСОБА_2 у кількості 7 шт. (п.4.2),

- за ОСОБА_4 у кількості 7 шт. (п.4.3),

- за ОСОБА_1 у кількості 9 шт. (п.4.4),

- за ОСОБА_3 у кількості 5 шт. (п.4.6) (т.3, а.с. 20-27).

Таке кількісне закріплення літаків за позивачами також зазначено у п.5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2016 № 221 “Про закріплення озброєння, бойової та іншої техніки за особовим складом” (т.3, а.с.183-189).

При цьому у наказах від 30.12.2015 № 1326, від 08.01.2016 № 221 літаки вказані без зазначення заводського номеру, без посилання на акт технічного стану літака (наприклад, Акт № 868 технічного стану літака СУ-24М (заводський № 0915343/50) від 29.12.2015 року). У цих наказах не зазначено, яким чином документально здійснюється таке закріплення. У п.9 наказу від 30.12.2015 № 1326 зазначено, що він вводиться в дію з 01.01.2016 року, проте у цьому наказі відсутнє посилання на проведену інвентаризацію військового майна станом на 01.01.2016 року, дату з якої відбувається закріплення літаків за позивачами.

При цьому суд наголошує на тому, що враховуючи наказ від 03.03.2016 року № 43 по особовому складу про те, що ОСОБА_3 приступив до виконання своїх службових обов'язків з 03.03.2016 року, то взагалі, закріплення літаків за ОСОБА_3 станом на подію 10.03.2016 року ще не відбулось.

Матеріали справи та показання позивачів, допитаних судом як свідків у судовому засіданні 25.04.2019, підтверджують те, що на виконання вищевказаних наказів вони приймали від іншого авіаційного техніка літак на підставі Акту прийому-передачі літака (наприклад, Акт № 78/1/1 прийому-передачі літака СУ-24 МР (бортовий № 03, заводський № 0415303). В матеріалах справи містяться лише 6 таких Актів прийому-передачі літаків від 08.01.2016 року, переданих лише ОСОБА_14 , при чому в них зазначається, що “технічний стан літака несправний” (т.3, а.с.32-41). Але в цих Актах не передбачено повну матеріальну відповідальність та вони не замінюють документи, якими передаються матеріально-товарні цінності під звіт.

Суд звертає увагу на Узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, викладену у Пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року, яким роз'яснюється, що майно та інші цінності можуть бути одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Під іншими разовими документами, як роз'яснюється у п.8 цього Узагальнення, слід розуміти накладні, відомості, рахунки-фактури тощо, передбачені відповідними правилами забезпечення первинного бухгалтерського обліку. Накладними або іншими документами оформляється видача матеріальних цінностей із складів, торгових залів для відправлення їх в інші організації, для торгівлі з лотків, у кіосках тощо. У такому разі покласти повну матеріальну відповідальність на працівника можна тільки за його згодою. Умисне заподіяння шкоди має бути підтверджено фактом наявності умислу та свідомого бажання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Основи організації та ведення військового (корабельного) господарства; права та обов'язки посадових осіб військової частини (корабля) та з'єднання, пов'язані з веденням військового (корабельного) господарства; порядок планування та здійснення контролю господарської діяльності; порядок організації матеріально-технічного, аеродромно-технічного, ветеринарного, торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного, фінансового та іншого забезпечення; порядок приймання і здачі посади та облікової документації особами, на яких покладено ведення військового (корабельного) господарства; порядок створення військового господарства при формуванні та порядок ліквідації його при розформуванні військової частини (з'єднання); порядок вирішення інших питань щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства врегульовано у Положенні про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженому наказом Міністра оборони України № 300 від 16.07.1997 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 р. за №615/2419 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №300).

Під військовим (корабельним) господарством у пункті 2.1 Положення №300 розуміється сукупність сил і засобів, які входять до складу військових частин (кораблів) і з'єднань, а також передані їм у постійне чи тимчасове користування різні об'єкти матеріально-технічної бази, матеріальні засоби, призначені для забезпечення бойової підготовки і виховної роботи, військового побуту, правильної експлуатації, ремонту, зберігання озброєння, військової техніки і майна.

Відповідно до пп.5.2.11 Положення №300 приймачами можуть призначатись тільки штатні матеріально відповідальні особи (військовослужбовці та службовці) або офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці, прийняті на службу за контрактом, згідно з вказівкою командира частини (з'єднання). Приймачі перед відправленням повинні бути проінструктовані начальниками відповідних служб військової частини (з'єднання) про порядок приймання та перевезення даного виду матеріальних засобів.

Відповідно до 5.4.14 Положення №300 приймання за кількістю та якістю матеріальних засобів, доставлених у військову частину (з'єднання), здійснюється начальником складу або іншою матеріально-відповідальною особою. Визначення якісного стану озброєння, технічного майна, пального, продовольства та інших матеріальних засобів, які надійшли у військову частину (з'єднання), проводиться згідно з установленими правилами, положеннями, настановами та інструкціями.

Згідно з пп.9.1.1 Положення №300 з метою підвищення відповідальності за керівництво військовим (корабельним) господарством і забезпечення збереження державної власності всі посадові особи при призначеннях і переведеннях зобов'язані здавати та приймати справи і посаду.

Для приймання та здавання справ і посади, починаючи з начальника служби військової частини та вище і їм відповідних посадових осіб, наказом старшого командира (начальника) призначається комісія.

У роботі щодо приймання та здавання справ і посади всіма матеріально-відповідальними особами військової частини (з'єднання) обов'язково бере участь внутрішня перевірочна комісія.

Відповідно до пп.9.1.5-9.1.8 приймання та здавання справ і посади повинні проходити без порушення нормальної роботи служби.

Керівництво військовим господарством у підпорядкованих службах (службі) до закінчення приймання і здавання справ та посади (до затвердження акта) здійснює особа, що здає справи і посаду.

На час приймання і здавання справ і посади поточна робота складів, як правило, припиняється.

Видача матеріальних засобів із складів у цей період проводиться тільки з відома особи, що приймає справи і посаду, а також голови комісії.

Приймання справ і посади проводиться особисто тим, хто приймає, від того, хто здає, у присутності комісії.

Комісія, призначена для приймання та здавання справ і посади, чи внутрішня перевірочна комісія у присутності того, хто приймає, і того, хто здає справи і посаду, проводить:

інвентаризацію матеріальних засобів, які приймаються заново призначеною посадовою особою військової частини (з'єднання);

перевірку господарської діяльності військової частини, служб складів та інших об'єктів з моменту останньої перевірки і порівняння облікових відомостей з даними дійсної наявності матеріальних засобів.

Приймання та здавання справ посадовими особами, що відають військовим (корабельним) господарством, оформлюється актом (додаток N 8).

До акта додаються відомості наявності і якісного стану матеріальних засобів з указанням наявності, якісного стану, надлишків і нестач, а також пояснення того, хто здає справи і посаду, про причини виникнення нестачі, надлишків.

У тих випадках, коли той, хто здає, або заново призначений начальник має по окремих статтях акту заперечення, він викладає їх у письмовій формі в акті під час його підписання.

Вищий начальник при затвердженні акта про приймання та здавання справ і посади зобов'язаний розглянути заперечення. При необхідності, для виявлення дійсного стану речей і розбору заперечень того, хто здає (приймає) справи і посаду, розпорядженням командира частини (з'єднання) призначається службове розслідування, яке повинно бути закінчено в двотижневий строк.

Згідно з пп.10.3.6 Положення №300 інвентаризація матеріальних засобів як самостійна форма контролю у військовій частині (з'єднанні) проводиться внутрішньою перевірочною комісією у строки:

усіх видів матеріальних засобів (крім пального, мастильних матеріалів і спецрідин, товарно-матеріальних цінностей на підприємствах військторгу, комунальних, аеродромних та інших споруд, а також тварин, птиці, сімей бджіл) - один раз на рік станом на 1 січня;

пального, мастильних матеріалів і спецрідин - не менше одного разу на місяць;

товарно-матеріальних цінностей на підприємствах військторгу - не менше двох разів на рік;

аеродромних та інших споруд - один раз на два роки;

тварин (молодняку, на відгодівлі, в нагулі, піддослідних), птиці, сімей бджіл - не менше одного разу на квартал.

Наявність та стан обліку бланків суворого обліку обов'язково перевіряється один раз на місяць. Крім того, інвентаризація матеріальних засобів обов'язкова:

при прийманні (здаванні) посади матеріально-відповідальними особами;

при передачі, перепідпорядкуванні, переході на забезпечення в іншу військову частину (з'єднання), розформуванні військової частини (з'єднання).

Відповідно до пп.10.3.9 Положення №300 підсумки інвентаризації по кожному виду матеріальних засобів записуються у відомості наявності і якісного стану матеріальних засобів, де вказуються:

найменування матеріальних засобів;

одиниця виміру;

кількість і якість (категорійність) матеріальних засобів, які значаться за даними обліку;

дійсна наявність і якість (категорійність) матеріальних засобів;

виявлені нестачі та надлишки.

Відомості наявності та якісного стану матеріальних засобів підписуються головою і членами комісії, які проводили перевірку, та матеріально-відповідальними особами, а також командирами підрозділів, які перевірялись.

Матеріально-відповідальні особи і командири підрозділів при цьому на кожній відомості заповнюють розписку, у якій вказують, що всі матеріальні засоби, перераховані у відомості, перевірені комісією і занесені у відомість в їх присутності та знаходяться на їх відповідальному збереженні. Цю розписку матеріально-відповідальні особи скріплюють своїми підписами і проставляють на ній дату оформлення відомості.

Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що позивачі не є штатними матеріально-відповідальними особами у розумінні наведених приписів Положення №300, а відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 на підтвердження факту участі внутрішньої перевірочної комісії у роботі щодо приймання та здавання справ і посад всіма матеріально-відповідальними особами військової частини, проведенні інвентаризації та оформлення відповідного акту доказів не надав.

Порядок приймання, видачі та зберігання матеріальних засобів у військовій частині регламентується підрозділом 5.4 Положення №300.

Так, оформлення видачі матеріальних засобів обліковими документами здійснюється відповідно до настанов (інструкцій) з обліку матеріальних засобів у Збройних Силах України (пп.5.4.15). Видача (відправлення) матеріальних засобів зі складів військової частини підрозділам та окремим військовослужбовцям здійснюється за накладними чи роздавальними відомостями, що виписуються у відповідних службах частини. Видача матеріальних засобів зі складів військової частини за документами невстановленої форми чи усним розпорядженням категорично забороняється (пп.5.4.16).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що відсутність підписів позивачів в інвентаризаційних описах чи актах інвентаризації військового майна пояснюється тим, що літаки закріплювалися за ними наказами командира Військової частини НОМЕР_1 та передавалися актами прийому-передачі літаків. Підписи позивачів в інвентаризаційних описах чи актах інвентаризації військового майна відсутні, оскільки Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра оборони України № 300 від 16.07.1997 року, передбачено, що підпис у таких документах обов'язково ставить матеріально-відповідальна особа.

Тим самим, на думку суду, відповідач підтверджує висновки суду про те, що позивачі не є штатними матеріально-відповідальними особами.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача Військової частини НОМЕР_1 про те, що акти прийому-передачі літаків замінюють документи, якими передаються матеріально-товарні цінності під звіт.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд зазначає, що відсутній жодний документ, який би свідчив про передачу під звіт позивачам військового майна, а акти прийому-передачі літаків не є разовими документами, на підставі яких здійснюється передача військового майна під звіт.

Отже, Військова частина НОМЕР_1 не передавала позивачам під звіт літаки, що своєю чергою свідчить про помилковість висновків проведеного службового розслідування, що виключає покладення на позивачів повної матеріальної відповідальності у разі встановлення втрати чи нестачі блоків літаків.

Щодо термінів “закріплення”, “зберігання” авіаційної техніки, суд зважує на таке.

Літаки Су-24 МР б/н 03, 04, 21 - за старшим авіаційним техніком авіаційної ескадрильї капітаном ОСОБА_13 ;

Літак Су-24М б/н 50 - за старшим авіаційним техніком авіаційної ескадрильї старшим лейтенантом ОСОБА_2 (т.3, а.с.20-27).

Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2016 №1тч та від 11.01.2016 №2 літаки Су-24 б/н 07, Су-24М б/н 21 закріплені за старшим авіаційним техніком авіаційної ескадрильї прапорщиком ОСОБА_12 ; літаки Су-24М б/н 05, 12, 22, 28, 51 - за техніком групи регламенту та ремонту літаків старшим прапорщиком ОСОБА_1 ; літаки Су-24М б/н 01, 40 - за старшим техніком обслуги обслуговування засобів автоматизованого контролю та електронної автоматики старшим прапорщиком ОСОБА_3 ; літаки Су-24М б/н 23, 26, 27 - за старшим техніком обслуги обслуговування авіаційного обладнання старшим лейтенантом ОСОБА_4 (т.3, а.с.28-36).

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 під час розгляду справи в суді, як підставу заперечень проти позову, стверджував, що терміни “закріплення”, “зберігання” авіаційної техніки тотожні терміну “передача під звіт”.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зазначає наступне.

Закріплення літаків регламентується статтями 174-180 підрозділу 3.12 “Закріплення авіаційної техніки” розділу 3 “Технічна експлуатація авіаційної техніки” НТЗ-99 (т.7, а.с.76-91).

У преамбулі НТЗ-99 передбачено, що дана книга Наставлення встановлює загальні правила експлуатації та ремонту авіаційної техніки, вимоги щодо забезпечення її надійності, безпеки польотів, з інженерно-технічної підготовки особового складу, визначає права та обов'язки ІТС (інженерно-технічний склад) авіаційних частин, з'єднань і об'єднань з інженерно-авіаційного забезпечення бойових дій та бойової підготовки, порядок розміщення та охорони авіаційної техніки на аеродромах, обліку її наявності та стану в частинах і установах авіації Збройних Сил України”.

Відповідно до статті 174 НТЗ-99, яка регулює порядок закріплення авіаційної техніки на аеродромах, визначено, що авіаційна техніка, засоби її технічного обслуговування, які знаходяться в авіаційній частині, закріплюються за льотним та інженерно-технічним складом, який відповідає за збереження, справність та постійну готовність їх до застосування.

Кожний літак наказом по частині закріплюється за командиром екіпажу (льотчиком) та технічним (наземним) екіпажем (під технічним екіпажем (наземним) розуміють осіб ІТС, які здійснюють експлуатацію літака на землі відповідно до штатного розкладу) (стаття 175 НТЗ-99).

За одним авіаційним техніком закріплюється лише один літак. У виняткових випадках дозволяється закріпляти за техніком другий літак для виконання робіт зі зберігання (стаття 177 НТЗ-99).

З метою забезпечення інтенсивного використання окремих літаків дозволяється закріплювати один літак за двома техніками. При закріпленні за двома техніками (бортовими техніками, інженерами) одного літака, один з них призначається старшим. Він несе відповідальність за організацію робіт на літаку, другий технік є напарник. За якість підготовки літака до польотів обидва техніки несуть рівнозначну відповідальність, кожен у свою зміну (стаття 180 НТЗ-99).

Отже головна мета такого закріплення полягає у тому, що льотний та інженерно-технічний склад авіаційної частини відповідає за збереження, справність та постійну готовність авіаційної техніки, засобів її технічного обслуговування, які знаходяться в авіаційній частині, до застосування, при цьому питання практичного закріплення авіаційної техніки має значення для справної авіаційної техніки, яка використовується, в той час як всі літаки, щодо яких службовим розслідуванням встановлено нестачу блоків, були несправними, що відповідачами не заперечується.

Таким чином поняття «закріплення» авіаційної техніки не є тотожним та не замінює поняття передачі військового майна під звіт.

Враховуючи викладене, закріплення за позивачами авіаційної техніки не свідчить про її передачу позивачам під звіт.

Зберігання літаків регламентується статтями 201-211 підрозділу 3.15 “Зберігання авіаційної техніки під час експлуатації” розділу 3 “Технічна експлуатація авіаційної техніки” НТЗ-99.

Зберігання авіаційної техніки під час експлуатації - перебування авіаційної техніки в спеціально відведеному для її розміщення місці в заданому стані та забезпечення її зберігання протягом установленого терміну (стаття 201 НТЗ-99).

Про постановку авіаційної техніки на зберігання видається наказ по частині. Порядок утримання та введення до ладу авіаційної техніки частини, що знаходиться на зберіганні, визначається окремим положенням, введеним в дію командувачем ВПС (стаття 204 НТЗ-99).

Літаки, які знаходяться на зберіганні, розміщуються розосереджено у сховищах, капонірах, обвалуваннях в окремій зоні одного з підрозділів частини. Попереду кожного літака встановлюється табличка, на якій вказуються строки консервації, переконсервації та виконання чергових робіт зі зберігання. Якщо літак тимчасово несправний, на табличці позначається характер несправності (стаття 211 НТЗ-99).

Під час розгляду справи судом встановлено, що фактичне зберігання літаків на аеродромі Гайок в м.Біла Церква, що повинен був забезпечити командир Військової частини НОМЕР_1 , не відповідало нормативним вимогам, наведеним вище.

Суд не може не звернути увагу на той факт, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2016 року № 2тч “Про закріплення авіаційної техніки за фахівцями” (п.3) передбачено закріплення ОСОБА_2 за літаками, а - не літаків за ОСОБА_2 , що взагалі не передбачено чинним законодавством та може свідчити про формалізм при виданні наказу.

Отже, аналіз вказаних положень свідчить про те, що терміни “закріплення”, “зберігання” авіаційної техніки не тотожні терміну передача та/або отримання матеріальних цінностей під звіт, що своєю чергою виключає покладення повної матеріальної відповідальності на позивачів.

Щодо твердження відповідача Військової частини НОМЕР_1 , що мало місце неналежне виконання позивачами своїх обов'язків щодо охорони військового майна згідно Статутів Збройних Сил України, Наказів та Інструкцій по Військовій частині НОМЕР_1 , про що зазначено у Наказі від 03.06.2016 року № 382ад, суд зазначає таке.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 , як підставу заперечень проти позову, стверджує, що мало місце неналежне виконання позивачами своїх обов'язків щодо охорони військового майна згідно Статутів Збройних Сил України, Наказів та Інструкцій по Військовій частині НОМЕР_1 .

Як встановлено матеріалами справи, Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2015 року № 1327 “Про організацію охорони авіаційної техніки на аеродромі Біла Церква” призначено наряд в кількості двох військовослужбовців у складі чергового стоянки підрозділу та помічника чергового стоянки підрозділу (п.1). Охорона авіаційної техніки здійснювалась згідно Інструкції Патрульного 1, Інструкції Патрульного 2 (додатки 1, 2 до Наказу від 30.12.2015 року № 1327) (п.2). Даний Наказ введено в дію з 01.01.2016 року (п.7) (т.3, а.с.18-19).

Додатком 1 до цього Наказу є Інструкція Патрульного 1 щодо охорони авіаційної техніки та майна в окремо розташованому підрозділі на аеродромі Гайок м. Біла Церква. Додатком 2 до цього Наказу є Інструкція Патрульного 2 щодо охорони авіаційної техніки та майна в окремо розташованому підрозділі на аеродромі Гайок м. Біла Церква. Відповідно до пункту 1.1 Інструкцій Патрульний 1 і Патрульний 2 призначаються для безпосередньої охорони об'єктів бойової та іншої техніки, військового майна окремо розташованого підрозділу позаштатної групи зберігання. Носіння зброї не передбачено цими Інструкціями. У той же час в Інструкції Патрульного 1 передбачена “зміна чергових” (п.2.1), “чергування” (п.4.2), в Інструкції Патрульного 2 - “зміна чергових” (п.2.2), “чергування” (п.2.5).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2016 року № 49-НР було призначено добовий наряд 09.03.2016 року у складі патруля по охороні стоянки літаків (м. Біла Церква) - чергового стоянки літаків підрозділу ст.лейтенанта ОСОБА_2 та помічника чергового стоянки літаків підрозділу (патрульними) старшого прапорщика ОСОБА_3 (т.8, а.с.193-195).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2016 року № 50-НР було призначено добовий наряд 10.03.2016 року у складі патруля по охороні стоянки літаків (м. Біла Церква) - чергового стоянки літаків підрозділу ст.лейтенанта ОСОБА_4 та помічника чергового стоянки літаків підрозділу (патрульними) прапорщика ОСОБА_1 (т.4, а.с.117-119).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2016 року № 51-НР було призначено добовий наряд 11.03.2016 року у складі патруля по охороні стоянки літаків (м. Біла Церква) (п.27 наказу) чергового стоянки літаків підрозділу - ст.лейтенанта ОСОБА_10 та помічника чергового стоянки літаків підрозділу (патрульними) прапорщика ОСОБА_12 (т.4, а.с.120-122).

Надаючи правову оцінку відносинам в цій частині, суд виходить з наступного.

В Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV, закріплено, що добовий наряд призначається для підтримання внутрішнього порядку, охорони бойової та іншої техніки, контролю за станом справ у підрозділах і своєчасного вжиття заходів для запобігання правопорушенням, а також для виконання інших обов'язків внутрішньої служби (стаття 267 Статуту ВС ЗСУ).

Черговий частини та його помічник, призначені з офіцерів і прапорщиків, повинні мати на озброєнні пістолети з двома спорядженими магазинами (стаття 273 Статуту ВС ЗСУ).

Військовослужбовці служби за контрактом призначаються для несення служби в усіх видах нарядів (стаття 279 Статуту ВС ЗСУ).

Підготовка добового наряду, призначеного від військової частини, організовується відповідними командирами та здійснюється їх заступниками. Підготовка варти здійснюється відповідно до Статуту гарнізонної і вартової служб (стаття 285 Статуту ВС ЗСУ).

В Статуті гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженому Законом України від 24.03.1999 року № 550-XIV, закріплено, що у кожному гарнізоні для підтримання порядку серед військовослужбовців на вулицях і в громадських місцях наказом начальника органу управління Служби правопорядку в гарнізоні організується патрулювання (стаття 46 Статуту гарнізонної та вартової служб ЗСУ).

Патрулі віднаряджаються із складу підрозділів Служби правопорядку. Несення патрульної служби є внутрішнім нарядом військовослужбовців Служби правопорядку в гарнізоні. Порядок виконання завдань патрулювання визначається наказами та інструкціями відповідного начальника органу управління Служби правопорядку (стаття 47 Статуту гарнізонної та вартової служб ЗСУ),

В інструкції патрулям визначаються завдання патрулів, випадки та умови застосування зброї, особливості несення ними служби на кожному маршруті руху (стаття 52 Статуту гарнізонної та вартової служб ЗСУ),

Обов'язки патрульного викладені у статті 54 Статуту гарнізонної та вартової служб ЗСУ.

У пункті 1 Додатку 4 до Статуту гарнізонної та вартової служб зазначено, що територія, на якій розташовані об'єкти, що охороняються, як правило, має бути обнесена парканом. Територія, на якій розташовані інші важливі об'єкти (склади з озброєнням, боєприпасами, пальним тощо), обгороджують зовнішньою і внутрішньою огорожею. Відстань між цими огорожами визначають залежно від місцевих умов, вона може бути 10 метрів чи більше. Висота огорожі - не менш як 2 метри, а відстань між дротинами - не більш як 15 сантиметрів.

У пункті 3 Додатку 4 до Статуту гарнізонної та вартової служб вказано, що на території поста залежно від місцевих умов чатовому має бути забезпечений якомога більший огляд та обстріл (не менш як 50 метрів). Чатовому мають бути створені всі умови для несення служби на посту безперешкодним обходом території поста або спостереженням із місця.

У пункті 5 Додатку 4 до Статуту гарнізонної та вартової служб передбачено, що у нічний час підступи до поста і об'єкта, що охороняється, освітлюють.

Охорона літаків регламентується розділом 10.3 НТЗ-99 «Охорона літаків», зокрема статтями 730-744 (т.7, а.с.76-91).

Відповідно до статті 730 НТЗ-99 охорона літаків, військових об'єктів на аеродромі здійснюється вартами згідно з вимогами Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України. Підтримання внутрішнього порядку та відповідальність за збереження авіаційної техніки та військових об'єктів на аеродромі в робочий час покладається на чергових стоянок частин і підрозділів.

Призначення на чергування та перелік нормативних актів закріплено статтею 732 НТЗ-99. Обов'язки чергового перелічені у статтях 735-743 НТЗ-99.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 у своїх наказах посилається на Тимчасову інструкцію з організації охорони авіаційної техніки і військових об'єктів на аеродромах Повітряних Сил Збройних Сил України, затверджену наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 12.01.2007 року № 391, яка регламентує охорону літаків, копія якої долучена до матеріалів справи (т.7, а.с.92-113).

Пунктами 1.1, 5.1 Тимчасової інструкції з організації охорони авіаційної техніки і військових об'єктів на аеродромах Повітряних Сил Збройних Сил України, затвердженої наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 12.01.2007 року № 391, передбачено, що місця стоянок ДПС (державних повітряних суден) обладнаються огорожею певної висоти (абз.5,6). Згідно з п.1.4 вказаної Тимчасової інструкції охорона літаків здійснюється силами штатних підрозділів охорони. Відповідно до п.2.2 вказаної Тимчасової інструкції призначаються чергові. Пунктами 2.3, 3.2 Тимчасової інструкції закріплено, що несення служби на стоянках літаків черговими здійснюється шляхом патрулювання. Обов'язки чергового перелічені у пунктах 2.4.1.1, 2.5.1, 2.5.2, 2.6.3 Тимчасової інструкції. Згідно з п. 2.4.1 Тимчасової інструкції черговий відповідає за надійне збереження зброї та боєприпасів.

Відповідно до п.4.1 Тимчасової інструкції чергові стоянок для виконання завдань озброюються штатною зброєю та бойовими патронами. Пунктами 2.5.1, 2.5.2, 4.2 передбачено дії зі зброєю.

У судовому засіданні 25.04.2019 року позивачі, будучи допитані як свідки у справі (за їх згодою), повідомили суду про те, що вони неухильно й сумлінно виконували свої обов'язки згідно всіх Статутів Збройних Сил України, Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2015 року № 1327 “Про організацію охорони авіаційної техніки на аеродромі Біла Церква”, Інструкцію Патрульного 1, Інструкцію Патрульного 2 (додатки 1, 2 до Наказу від 30.12.2015 року № 1327), НТЗ-99, Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2016 року № 49-НР, Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2016 року № 50-НР.

Позивачі ствердно вказували, що їм невідомо про те, ким, коли і за яких обставин було викрадено блоки літаків на аеродромі «Гайок» в м.Біла Церква, проте територія аеродрому, на якій розташовані літаки, достатньо велика, паркан вздовж аеродрому відсутній, отже прохід на територію аеродрому сторонніх осіб не виключений, під час виконання своїх обов'язків з охорони літаків випадків крадіжок позивачами не фіксувалось. Факт втрати блоків літаків, цінність яких полягає у наявності у цих блоках дорогоцінних металів, був виявлений випадково під час несення охорони.

Позивачі як свідки зазначили про те, що на них не було покладено відповідальності за збереження зброї та боєприпасів, на виконання завдань позивачів не озброювали штатною зброєю та бойовими патронами, як того вимагає Тимчасова інструкція з організації охорони авіаційної техніки і військових об'єктів на аеродромах Повітряних Сил Збройних Сил України, затверджена наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 12.01.2007 року № 391, яка регламентує охорону літаків.

Також позивачі зазначили, що неодноразово повідомляли усно та письмово у рапортах командиру Військової частини НОМЕР_1 про неналежні умови по охороні стоянки літаків на аеродромі Гайок у м.Біла Церква, зокрема, про відсутність паркану вздовж аеродрому та необхідного освітлення літаків у нічний час.

Доказів, які б спростували доводи позивачів, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 суду не надав.

Суд констатує, що положення наказів Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2015 року №1327 “Про організацію охорони авіаційної техніки на аеродромі Біла Церква”, від 04.03.2016 року № 49-НР, від 09.03.2016 року № 50-НР, Інструкції Патрульного 1, Інструкції Патрульного 2 (додатки 1, 2 до Наказу від 30.12.2015 року № 1327) не відповідають вимогам вищезазначених Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України та інших директив.

Враховуючи викладене, у суду є обґрунтовані сумніви щодо визначення конкретизованого кола службових обов'язків позивачів щодо несення служби по охороні стоянки літаків, оскільки не були створені належні умови із здійснення такої охорони, позивачі не були озброєні, як того вимагають вищенаведені положення Статутів.

Тому суд критично відноситься до твердження відповідача Військової частини НОМЕР_1 про неналежне виконання позивачами своїх обов'язків щодо охорони військового майна згідно Статутів Збройних Сил України, інших директив, Наказів та Інструкцій по Військовій частині НОМЕР_1 .

Щодо недотримання Військовою частиною НОМЕР_1 деяких вимог Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР.

Окрему увагу позивачі під час розгляду справи звернули на те, що нормою, закріпленою абз.3 п.17 Положення № 243/95-ВР, передбачено, що розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Отже, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2016 № 172ад ОСОБА_15 було призначено службове розслідування з приводу події 10.03.2016 року в строк по 09.04.2016 року.

Всупереч вимогам зазначеного наказу станом на 09.04.2016 року службове розслідування не було завершене. Також всупереч абз.3 п.17 Положення № 243/95-ВР наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.04.2016 № 68, а не вищим за підлеглістю командиром (начальником), було продовжено термін службового розслідування.

Крім того, як зазначили позивачі, всупереч приписам п.22 Положення №243/95-ВР позивачів не ознайомили з матеріалами розслідування, про що у Висновку розслідування (вх. №537 від 06.05.2016 року) повинен бути зроблений відповідний запис.

Суд також зауважує, що відповідач Військова частина НОМЕР_1 по-різному описує саму подію правопорушення і остаточно не визначився, якою дією чи бездіяльністю кожного з позивачів завдано матеріальної шкоди державі. Так, в наказі від 03.06.2016 № 382ад на стор. 3 застосовуються терміни “розкрадання”, “недостача”, “псування”, “передача під звіт”.

У Протоколі визначення вмісту дорогоцінних металів в викрадених блоках від 08.05.2016 року використовується термін “викрадені блоки” (т.2, а.с. 236). У Відомості визначення залишкової вартості блоків, викрадених з літаків від 08.05.2016 року, використовується термін “блоків, викрадених з літаків” (т.2, а.с. 244-246). В Довідках-розрахунках станом на 04.05.2016 року застосовано термін “втрата майна інженерно-авіаційної служби” (т.2, а.с.232-235).

Вказане свідчить про правову невизначеність об'єктивної сторони правопорушення, внаслідок чого позивачі не можуть бути притягнуті до повної матеріальної відповідальності.

Також суд звертає увагу на наявність описок у Висновку розслідування, у зазначенні ініціалів імені та по батькові військовослужбовця ОСОБА_4 . Так, у Висновку розслідування вказується про військовослужбовця ОСОБА_11 , в той час як правильним є ОСОБА_4 .

Щодо розрахунку сум на відшкодування заподіяної шкоди як на підставу заперечень Військової частини НОМЕР_1 проти позову, суд зазначає таке.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у письмових поясненнях від 12.07.2019 та від 01.08.2019 зазначає, яким чином визначалась вартість дорогоцінних металів у блоках літаків, відповідно до яких керівних документів проводилися розрахунки для складення довідок-розрахунків розміру заподіяної шкоди позивачами та довідок-розрахунків шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачами, та щодо нарахування податку на додану вартість у складі суми заподіяної шкоди, який зазначений у довідках-розрахунках шкоди, що підлягає відшкодуванню внаслідок втрати позивачами військового майна інженерно-авіаційної служби.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначали, що в наказі від 03.06.2016 № 382ад не наведено, яким чином здійснено розрахунок сум на відшкодування заподіяної шкоди, на підставі яких даних і нормативних документів.

Як зазначалось вище, згідно п.4 телеграми звичайної від 16.12.2006 року скеровано командиру Військової частини НОМЕР_1 своїм наказом визначити позаштатну групу зберігання отриманої авіаційної техніки, на яку покласти завдання підготовки до утилізації щодо списання техніки та передачі до уповноважених організацій в рахунок реалізації.

Так, суд звертає окрему увагу на те, що акти технічного стану літака свідчать про достроковий знос літаків, в актах зазначається, що несправності відповідають ІV категорії, підлягає переводу в V категорію з подальшим списанням. Акти прийому-передачі літаків свідчать про несправний технічний стан літаків.

Позивачі посилались на п.16 Положення №243/95-ВР, відповідно до якого розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України. Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами. У разі виявлення недостачі майна, термін експлуатації якого на день ревізії (перевірки) чи інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати відшкодування заподіяної шкоди провадиться в розмірі 25 відсотків.

Судом встановлено, що всупереч цим вимогам Військова частина НОМЕР_1 зверталася до інших юридичних осіб з запитами про надання інформації щодо вартості блоків:

- на звернення Військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2015 року Логістика Командування Повітряних Сил Збройних Сил України своїм листом від 14.05.2015 року повідомила про первинну вартість втраченого майна в рублях колишнього СРСР. Але дана відповідь не стосується події 10.03.2016 року (т.2, а.с.227-229);

- на звернення Військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2016 року військова частина НОМЕР_7 своїм листом від 13.04.2016 року повідомила про первинну вартість деяких блоків в рублях колишнього СРСР станом на 1992 рік, на решту блоків - вартість відсутня (т.2, а.с.223-224);

- на звернення Військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2016 року ПАТ “Київський завод “Радар” своїм листом від 27.04.2016 року повідомив, що відомості про кількість дорогоцінних металів в блоках не передбачені нормативною документацією на блоки (т.2, а.с.226).

Як зазначив відповідач у своїх поясненнях, Військова частина НОМЕР_1 визначала вартість дорогоцінних металів у блоках літаків згідно даних, які були взяті зі “Справочника содержания драгоценных металлов 2014 года” з мережі Інтернет, що документально відображено у Протоколі визначення вмісту ДГМ в викрадених блоках від 08.05.2016 року та Додатку 1 до цього Протоколу. У цьому Протоколі також зазначено, що паспорти на блоки відсутні. У Додатку 1 в колонках 5-8 відсутня одиниця виміру дорогоцінних металів. У Відомості визначення залишкової вартості блоків, викрадених з літаків від 08.05.2016 року, зазначається наступне: “В графі 11 пунктів 3-12, 16, 19, 21-23, 34-40, 42-44, 46-50, 53, 54, 56, 61-65 вказано залишкову вартість блоків на підставі вартості дорогоцінних металів, які входять до складу вказаних блоків”. Є незрозумілим звідки взялася залишкова вартість, оскільки у колонках (графах) 5, 7 відсутня вартість взагалі. В силу цього також неможливо визначити індекс інфляції.

Військова частина НОМЕР_1 обґрунтовує конкретну вартість дорогоцінних металів для розрахунків тим, що комісією вона бралася відповідно до вартості дорогоцінних металів, затвердженої НБУ станом на час проведення службового розслідування та складення довідок-розрахунків станом на весну 2016 року. Військова частина НОМЕР_1 не зазначає, на яку конкретну дату приймалися до уваги такі показники. Проте, суд зазначає, що такі розрахунки суперечать вимозі норми, закріпленої в п.16 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР, якою передбачено, що в разі відсутності таких даних обліку розмір заподіяної державі шкоди визначається за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

У ході розгляду справи відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 надано наступні докази щодо розміру заподіяної шкоди внаслідок втрати майна інженерно-авіаційної служби:

- Довідку-розрахунок станом на 04.05.2016 року № 44/658/2 від 15.07.2019 року на ОСОБА_1 ,

- Довідку-розрахунок станом на 04.05.2016 року № 44/659/2 від 15.07.2019 року на ОСОБА_1 ,

- Довідку-розрахунок станом на 04.05.2016 року № 44/656/2 від 15.07.2019 року на ОСОБА_2 ,

- Довідку-розрахунок станом на 04.05.2016 року № 44/657/2 від 15.07.2019 року на ОСОБА_2 ,

- Довідку-розрахунок станом на 04.05.2016 року № 44/654/2 від 15.07.2019 року на ОСОБА_3 ,

- Довідку-розрахунок станом на 04.05.2016 року № 44/655/2 від 15.07.2019 року на ОСОБА_3 ,

- Довідку-розрахунок станом на 04.05.2016 року № 44/652/2 від 15.07.2019 року на ОСОБА_4 ,

- Довідку-розрахунок станом на 04.05.2016 року № 44/653/2 від 15.07.2019 року на ОСОБА_4 (т.7, а.с.139-148).

Судом встановлено, що підставою для складання цих Довідок-розрахунків станом на 04.05.2016 року слугували документи, які були складені пізніше, а саме:

- Протокол визначення вмісту ДГМ в викрадених блоках від 08.05.2016 року та Додаток 1 до цього Протоколу (т.2, а.с. 236-240),

- Відомість визначення залишкової вартості блоків викрадених з літаків від 08.05.2016 року (т.2, а.с. 244-246).

У цих Довідках-розрахунках станом на 04.05.2016 року у колонках (графах) 5, 7 не зазначено, на яку дату взято наведену вартість, та по багатьох позиціях відсутня вартість майна.

У колонці 2 не зазначено тип літаків (бортовий №, заводський №), в яких містяться ці перелічені блоки. За ОСОБА_2 літаки, в яких містяться блоки, зазначені у колонці 2 рядках 3-18, не закріплювалися взагалі. В кінці таблиці Довідок-розрахунків станом на 04.05.2016 року зазначено, що залишкову вартість блоків вказано на підставі вартості дорогоцінних металів, які входять до складу вказаних блоків, що суперечить вимогам п.16 Положення №243/95-ВР.

Суд звертає окрему увагу, що у Довідках-розрахунках станом на 04.05.2016 року №44/659/2, № 44/657/2, № 44/655/2, № 44/653/2 від 15.07.2019 року наявна колонка 15 “ПДВ” і колонка 16 “Сума з ПДВ, грн.”.

Наведені в цих колонках розрахунки суперечать вимогам п.16 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР, та Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 14.1.178 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Виходячи зі змісту ст.180 Податкового кодексу України позивачі не є платниками цього податку. В розумінні ст.185 Податкового кодексу України Військова частина НОМЕР_1 та позивачі під час перебування на військовій службі за контрактом не здійснювали операції, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

За наведених обставин суд не приймає до уваги надані відповідачем Довідки-розрахунки розміру заподіяної шкоди державі станом на 04.05.2016 року щодо всіх позивачів, оскільки вони не є належними та допустимими доказами визначення Військовою частиною НОМЕР_1 розміру заподіяної шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Суд погоджується з доводами позивачів про те, що розрахунки розміру шкоди визначені не об'єктивно, не обґрунтовано та є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, яке регулює відповідні правовідносини.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 3 наказу військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2016 року № 382ад “Про результати розслідування”.

Щодо позовної вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди з відповідача Військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування цієї частини позовних вимог позивачі вказали, що кожен з них зазнав душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою Військової частини НОМЕР_1 щодо кожного з них окремо незаконним утриманням частини грошового забезпечення на підставі оспорюваного наказу від 03.06.2016 року № 382ад, а тому вони мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав на отримання у повному обсязі сум грошового забезпечення.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 та п.9 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 9 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Пунктом 13 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі чи повернення незаконно утриманих сум), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У позовній заяві позивачами не надано належних та достатніх обґрунтувань щодо того, яким саме чином утримання коштів із суми грошового забезпечення на підставі спірного наказу зумовило завдання позивачам моральної шкоди.

При цьому, під час розгляду справи, позивачами не було надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Крім того, позивачами не надано достатніх обґрунтувань щодо визначення розміру суми відшкодування моральної шкоди та не наведено відповідних доказів на його підтвердження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні достатня та необхідна сукупність обставин для відшкодування відповідачем позивачам моральної шкоди.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів невиплаченої заробітної плати, суд зазначає таке.

Як вбачається з позовної заяви, позивачі просять суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату (грошове забезпечення) у розмірі 25521,50 грн., на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату (грошове забезпечення) у розмірі 31795,96 грн., на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату (грошове забезпечення) у розмірі 30755,17 грн., на користь ОСОБА_4 невиплачену заробітну плату (грошове забезпечення) у розмірі 29755,26 грн.; стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату (грошове забезпечення) у розмірі 13173,73 грн.; стягнути з Військової частини НОМЕР_3 на користь ОСОБА_4 невиплачену заробітну плату (грошове забезпечення) у розмірі 14000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі пунктів 2 та 3 Наказу від 03.06.2016 року №382ад командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 "Про результати розслідування" із сум грошового забезпечення позивачів стягуються кошти у розмірі 20% суми, як компенсація за завдані державі збитки.

Суд зазначає, що утримання коштів із сум грошового забезпечення позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 триває дотепер, оскільки останні продовжують проходження військової служби у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відповідно.

Щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які звільнені з військової служби в матеріалах справи наявні копії виконавчих написів:

- від 20.02.2018 року, зареєстровано в Реєстрі за №1-185, вчиненого державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області Хоменко С.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 невідшкодованої суми завданих державі збитків у розмірі 276422,00 грн., що підлягає стягненню на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 січня 2018 року №06ад «Про порядок стягнення з прапорщика ОСОБА_1 суми невідшкодованих збитків, завданих державі», яка була встановлена в результаті службового розслідування (т.2, а.с.8);

- від 20.02.2018 року, зареєстровано в Реєстрі за №1-186, вчиненого державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області Хоменко С.А. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Військової частини НОМЕР_1 невідшкодованої суми завданих державі збитків у розмірі 413948,00 грн., що підлягає стягненню на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 січня 2018 року №07ад «Про порядок стягнення з старшого лейтенанта ОСОБА_2 суми невідшкодованих збитків, завданих державі», яка була встановлена в результаті службового розслідування (т.2, а.с.18).

Вказані виконавчі написи, вчинені відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідчать про продовження примусового стягнення коштів із вказаних позивачів на підставі пунктів 2 та 3 Наказу від 03.06.2016 року №382ад командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 "Про результати розслідування".

Постановою головного державного виконавця Прохацького Р.О. 10.03.2018 відкрито виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису державного нотаріуса Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області Хоменко С.А. на користь стягувача Військової частини НОМЕР_1 (надалі - в/ч НОМЕР_1 ).

Постановою державного виконавця Бітюкової М.О. 06.03.2018 відкрито виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_2 на підставі виконавчого напису державного нотаріуса Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області Хоменко С.А. № 1-186 від 20.02.2018 на користь стягувача в/ч НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звільнився з в/ч НОМЕР_1 та на час розгляду справи проходить службу з 01.03.2018 року у військовій частині НОМЕР_2 . З 01.03.2018 року в/ч НОМЕР_2 кожного місяця утримує з його грошового забезпечення 20% відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 382ад від 03.06.2016 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 переведений з в/ч НОМЕР_1 до нового місця служби, військової частини НОМЕР_3 , згідно наказу № 51 від 15.03.2018 року, де проходить службу з березня 2018 року. З березня 2018 року в/ч НОМЕР_3 кожного місяця утримує з його грошового забезпечення кошти відповідно до Акту приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків.

Враховуючи висновки суду про протиправність пунктів 2 та 3 Наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 "Про результати розслідування", суд вважає таке стягнення коштів із сум грошового забезпечення позивачів безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір щодо виплати грошового забезпечення охоплюється застосованим в ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачами вимогами про стягнення невиплаченої заробітної плати (грошового забезпечення) не обмежується будь-яким строком.

Відповідно до абз.5 п.24 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР, у разі скасування Наказу утримані суми повертаються.

Відповідно до п.23 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що за правовою природою позовна вимога про стягнення на користь позивачів невиплаченої суми грошового забезпечення є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 3 Наказу від 03.06.2016 року № 382ад ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 "Про результати розслідування", оскільки вирішення вказаної позовної вимоги напряму залежить від встановлення судом правомірності стягнення з позивачів на підставі вказаних пунктів Наказу сум грошового забезпечення у відшкодування завданої ними державі шкоди.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на час ухвалення рішення у справі) до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704, яка набрала чинності 01.03.2018, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

07.06.2018 наказом Міністерства оборони України №260 було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), з набранням чинності яким було визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".

Відповідно до п.3 наказу Міністерства оборони України “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” від 07.06.2018 №260 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Так, вказаний наказ був офіційно опублікований 20.07.2018 в Офіційному віснику України №55, 2018 р., а постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" набрала чинності 01.03.2018, як зазначено у самій постанові.

Отже, станом на дату ухвалення рішення у даній справі діє Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.

Згідно з п.2 Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Пунктом 4 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію;морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Абзацом 3 п.8 Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Позивачі, заявляючи у позовній заяві вимогу про стягнення на їх користь грошового забезпечення, зазначили конкретний розмір суми щодо кожного позивача, яку просять стягнути за конкретний період утримання коштів із грошового забезпечення, проте суд зазначає, що з урахуванням приписів абз.5 п.24 Положення №243/95-ВР поверненню на користь позивачів підлягають усі утримані суми у разі скасування наказу про покладення повної матеріальної відповідальності, а відтак розмір утриманих сум за час розгляду справи збільшився.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

З урахуванням встановлених під час розгляду обставин справи ефективним способом захисту порушеного права позивачів є зобов'язання відповідачів повернути всі утримані з грошового забезпечення позивачів суми на підставі наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування”.

За таких обставин, враховуючи викладене, з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивачів, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 всі утримані з їх грошового забезпечення суми на підставі наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування”.

Крім того, враховуючи переведення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на нові місця служби, де продовжується утримання коштів із сум грошового забезпечення вказаних військовослужбовців на підставі наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування”, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повернути ОСОБА_3 всі утримані з його грошового забезпечення суми на підставі наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування” та зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 повернути ОСОБА_4 всі утримані з його грошового забезпечення суми на підставі наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування”.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу та витрат, пов'язаних із прибуттям до суду, які підлягають розподілу між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії”, заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст.30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно матеріалів справи, 14.09.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатом Гарнагою Ігорем Юрійовичем укладено Договір № 12 про надання правової допомоги (далі - Договір №12) (т.7, а.с. 192).

14.09.2016 року між позивачем ОСОБА_2 та Адвокатом Гарнагою Ігорем Юрійовичем укладено Договір № 11 про надання правової допомоги (далі - Договір №11) (т.7, а.с. 213).

14.09.2016 року між позивачем ОСОБА_3 та Адвокатом Гарнагою Ігорем Юрійовичем укладено Договір № 14 про надання правової допомоги (далі - Договір №14) (т.7, а.с. 234).

14.09.2016 року між позивачем ОСОБА_4 та Адвокатом Гарнагою Ігорем Юрійовичем укладено Договір № 13 про надання правової допомоги (далі - Договір №13) (т.8, а.с. 7).

14.09.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатом Гарнагою Наталі Юріївною укладено Договір № 9 про надання правової допомоги (далі - Договір №9) (т.8, а.с. 19).

14.09.2016 року між позивачем ОСОБА_2 та Адвокатом Гарнагою Наталі Юріївною укладено Договір № 10 про надання правової допомоги (далі - Договір №10) (т.8, а.с. 32).

14.09.2016 року між позивачем ОСОБА_3 та Адвокатом Гарнагою Наталі Юріївною укладено Договір № 11 про надання правової допомоги (далі - Договір №11) (т.8, а.с. 45).

14.09.2016 року між позивачем ОСОБА_4 та Адвокатом Гарнагою Наталі Юріївною укладено Договір № 12 про надання правової допомоги (далі - Договір №12) (т.8, а.с. 58).

Пунктом 1 цих договорів передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цими Договорами, Адвокат приймає в провадження доручення Клієнта на надання йому правової допомоги з питання, зокрема представництва та захисту прав і законних інтересів Клієнта в судових органах всіх інстанцій України будь-якої підвідомчості у справі про захист майнових, особистих немайнових прав і свобод Клієнта.

У відповідності до умов пункту 2.1 вказаних Договорів за надання правової допомоги Клієнт сплачує попередньо Адвокату гонорари готівкою. Клієнт сплачує Адвокатові гонорари згідно затверджених Адвокатом розмірів гонорарів, які діють на момент надання такої правової допомоги Клієнту. Сплата гонорару підтверджується Квитанцією про сплату гонорару за підписами Сторін.

Адвокат має право окрім гонорару, стягувати з Клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат (витрат, які Адвокат здійснив за свій рахунок), пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються Адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо), які погашаються шляхом їх оплати готівкою по факту за підтверджуючими наданими Адвокатом Клієнту відповідними документами (п.2.2 договорів).

Повноваження адвоката Гарнага Наталі Юріївни на представництво інтересів ОСОБА_1 підтверджуються ордером серія КС №179582 від 11.09.2018, ОСОБА_2 - ордером серія КС №179583 від 11.09.2018, ОСОБА_3 - ордером серія КС №179584 від 11.09.2018, ОСОБА_4 - ордером серія КС №179585 від 11.09.2018.

Повноваження адвоката Гарнаги Ігоря Юрійовича на представництво інтересів ОСОБА_1 підтверджуються ордером серія КС №279497 від 11.09.2018, ОСОБА_2 - ордером серія КС №279498 від 11.09.2018, ОСОБА_3 - ордером серія КС №279499 від 11.09.2018, ОСОБА_4 - ордером серія КС №279500 від 11.09.2018 (т.5, а.с.54-61).

Представником позивачів у судовому засіданні 01.08.2019 надано детальний опис робіт (наданих послуг, правничої (правової) допомоги), виконаних адвокатом ОСОБА_16 , та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої (правової) допомоги на загальну суму 106696,00 грн., витрачений час за період з 14.09.2016 по 01.08.2019 склав 178 годин 10 хвилин робочого часу, і відповідні письмові докази, що підтверджують факт внесення позивачами гонорару (т.7, а.с.172).

Так, згідно квитанцій про сплату гонорару ОСОБА_1 адвокату Гарнага Ігорю Юрійовичу сплачено: від 22.09.2016 на суму 4470,00 грн., від 20.10.2016 на суму 4000,00 грн., від 15.11.2016 на суму 4000,00 грн., від 15.12.2016 на суму 4000,00 грн., від 05.02.2019 на суму 425,00 грн., від 22.02.2019 на суму 500,00 грн., від 14.03.2019 на суму 800,00 грн., від 21.03.2019 на суму 900,00 грн., від 08.04.2019 на суму 800,00 грн., від 22.04.2019 на суму 450,00 грн., від 07.05.2019 на суму 800,00 грн., від 22.05.2019 на суму 900,00 грн., від 10.06.2019 на суму 800,00 грн., від 10.07.2019 на суму 1500,00 грн., від 10.07.2019 на суму 800,00 грн., всього 25145,00 грн. (т.7, а.с.173-180).

Згідно квитанцій про сплату гонорару ОСОБА_2 адвокату Гарнага Ігорю Юрійовичу сплачено: від 22.09.2016 на суму 16488,00 грн., від 05.02.2019 на суму 425,00 грн., від 22.02.2019 на суму 800,00 грн., від 22.02.2019 на суму 500,00 грн., від 06.03.2019 на суму 800,00 грн., від 25.03.2019 на суму 900,00 грн., від 08.04.2019 на суму 800,00 грн., від 22.04.2019 на суму 450,00 грн., від 07.05.2019 на суму 800,00 грн., від 23.05.2019 на суму 900,00 грн., від 05.06.2019 на суму 800,00 грн., від 03.07.2019 на суму 800,00 грн., від 08.07.2019 на суму 1500,00 грн., від 30.07.2019 на суму 1225, всього 27188,00 грн. (т.7, а.с.193-200).

Згідно квитанцій про сплату гонорару ОСОБА_3 адвокату Гарнага Ігорю Юрійовичу сплачено: від 14.09.2016 на суму 9813,00 грн., від 22.09.2016 на суму 6675,00 грн., від 05.02.2019 на суму 425,00 грн., від 22.02.2019 на суму 800,00 грн., від 22.02.2019 на суму 500,00 грн., від 06.03.2019 на суму 800,00 грн., від 25.03.2019 на суму 900,00 грн., від 08.04.2019 на суму 800,00 грн., від 22.04.2019 на суму 450,00 грн., від 07.05.2019 на суму 800,00 грн., від 23.05.2019 на суму 900,00 грн., від 05.06.2019 на суму 800,00 грн., від 03.07.2019 на суму 800,00 грн., від 08.07.2019 на суму 1500,00 грн., від 30.07.2019 на суму 1225, всього 27188,00 грн. (т.7, а.с.214-221).

Згідно квитанцій про сплату гонорару ОСОБА_4 адвокату Гарнага Ігорю Юрійовичу сплачено: від 22.09.2016 на суму 6475,00 грн., від 24.10.2016 на суму 2000,00 грн., від 14.11.2016 на суму 2000,00 грн., від 13.12.2016 на суму 2000,00 грн., від 23.01.2017 на суму 2000,00 грн., від 21.02.2017 на суму 2000,00 грн., від 05.02.2019 на суму 425,00 грн., від 22.02.2019 на суму 800,00 грн., від 22.02.2019 на суму 500,00 грн., від 06.03.2019 на суму 800,00 грн., від 25.03.2019 на суму 900,00 грн., від 08.04.2019 на суму 800,00 грн., від 22.04.2019 на суму 450,00 грн., від 07.05.2019 на суму 800,00 грн., від 23.05.2019 на суму 900,00 грн., від 10.06.2019 на суму 800,00 грн., від 03.07.2019 на суму 800,00 грн., від 08.07.2019 на суму 1500,00 грн., від 30.07.2019 на суму 1225, всього 27175,00 грн. (т.7, а.с.235-221).

Представником позивачів у судовому засіданні 01.08.2019 надано детальний опис робіт (наданих послуг, правничої (правової) допомоги), виконаних адвокатом ОСОБА_17 , та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої (правової) допомоги на загальну суму 20200,00 грн., витрачений час за період з 14.09.2016 по 01.08.2019 склав 41 годину 20 хвилин робочого часу, і відповідні письмові докази, що підтверджують факт внесення позивачами гонорару (т.8, а.с.8).

Так, згідно квитанцій про сплату гонорару ОСОБА_1 адвокату Гарнага Наталі Юріївні сплачено: від 22.09.2016 на суму 200,00 грн., від 05.02.2019 на суму 400,00 грн., від 23.05.2019 на суму 900,00 грн., від 10.06.2019 на суму 1325,00 грн., від 10.07.2019 на суму 1475,00 грн., всього 4300,00 грн. (т.8, а.с.9-11).

Згідно квитанцій про сплату гонорару ОСОБА_2 адвокату Гарнага Наталі Юріївні сплачено: від 22.09.2016 на суму 200,00 грн., від 05.02.2019 на суму 400,00 грн., від 23.05.2019 на суму 900,00 грн., від 05.06.2019 на суму 1325,00 грн., від 08.07.2019 на суму 1475,00 грн., від 30.07.2019 на суму 1000,00 грн., всього 5300,00 грн. (т.8, а.с.20-23).

Згідно квитанцій про сплату гонорару ОСОБА_3 адвокату Гарнага Наталі Юріївні сплачено: від 14.09.2016 на суму 200,00 грн., від 05.02.2019 на суму 400,00 грн., від 23.05.2019 на суму 900,00 грн., від 05.06.2019 на суму 1325,00 грн., від 08.07.2019 на суму 1475,00 грн., від 30.07.2019 на суму 1000,00 грн., всього 5300,00 грн. (т.8, а.с.33-36).

Згідно квитанцій про сплату гонорару ОСОБА_4 адвокату Гарнага Наталі Юріївні сплачено: від 22.09.2016 на суму 200,00 грн., від 05.02.2019 на суму 400,00 грн., від 23.05.2019 на суму 900,00 грн., від 10.06.2019 на суму 1325,00 грн., від 08.07.2019 на суму 1475,00 грн., від 30.07.2019 на суму 1000,00 грн., всього 5300,00 грн. (т.8, а.с.46-49).

В судовому засіданні 20.09.2019 представником позивача надано детальний опис робіт (наданих послуг, правничої (правової) допомоги), виконаних адвокатом ОСОБА_16 , та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої (правової) допомоги на загальну суму 118721,00 грн., витрачений час за період з 14.09.2016 по 05.09.2019 склав 193 години 00 хвилин робочого часу, і відповідні письмові докази, що підтверджують факт внесення позивачами гонорару (т.8, а.с.160).

Також додатково надано квитанції про сплату гонорару ОСОБА_1 адвокату Гарнага Ігорю Юрійовичу від 31.07.2019 на суму 1225,00 грн., від 05.08.2019 на суму 800,00 грн., від 05.09.2019 на суму 800,00 грн., від 05.09.2019 на суму 1100,00 грн., ОСОБА_2 адвокату Гарнага Ігорю Юрійовичу від 07.08.2019 на суму 800,00 грн., від 02.09.2019 на суму 1100,00 грн., від 02.09.2019 на суму 800,00 грн., ОСОБА_3 адвокату Гарнага Ігорю Юрійовичу від 07.08.2019 на суму 800,00 грн., від 02.09.2019 на суму 1100,00 грн., від 02.09.2019 на суму 800,00 грн., ОСОБА_4 адвокату Гарнага Ігорю Юрійовичу від 07.08.2019 на суму 800,00 грн., від 02.09.2019 на суму 1100,00 грн., від 02.09.2019 на суму 800,00 грн. (т.8, а.с.161-174).

В судовому засіданні 20.09.2019 представником позивача надано детальний опис робіт (наданих послуг, правничої (правової) допомоги), виконаних адвокатом ОСОБА_17 , та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої (правової) допомоги на загальну суму 25200,00 грн., витрачений час за період з 14.09.2016 по 05.09.2019 склав 48 годин 00 хвилин робочого часу, і відповідні письмові докази, що підтверджують факт внесення позивачами гонорару (т.8, а.с.159).

Також додатково надано квитанції про сплату гонорару ОСОБА_1 адвокату Гарнага Наталі Юріївні від 31.07.2019 на суму 1000,00 грн., від 05.09.2019 на суму 1000,00 грн., ОСОБА_2 адвокату Гарнага Наталі Юріївні від 04.09.2019 на суму 1000,00 грн., ОСОБА_3 адвокату Гарнага Наталі Юріївні від 04.09.2019 на суму 1000,00 грн., ОСОБА_4 адвокату Гарнага Наталі Юріївні від 04.09.2019 на суму 1000,00 грн., від 02.09.2019 на суму 800,00 грн. (т.8, а.с.175-184).

Отже, сума внесеного позивачами адвокату ОСОБА_16 гонорару становить 118721,00 грн. Кожним Клієнтом внесено наступні суми гонорару:

1. ОСОБА_1 внесено 29070,00 грн.

2. ОСОБА_2 внесено 29888,00 грн.

3. ОСОБА_3 внесено 29888,00 грн.

4. ОСОБА_4 внесено 29875,00 грн.

Сума внесеного позивачами адвокату ОСОБА_17 гонорару становить 25200,00 грн. Кожним Клієнтом внесено наступні суми гонорару:

1. ОСОБА_1 внесено 6300,00 грн.

2. ОСОБА_2 внесено 6300,00 грн.

3. ОСОБА_3 внесено 6300,00 грн.

4. ОСОБА_4 внесено 6300,00 грн.

Всього ОСОБА_1 сплачено 35370,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, ОСОБА_2 сплачено 36188,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, ОСОБА_3 сплачено 36188,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, ОСОБА_4 сплачено 36175,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвокатів.

Відповідно до статті 135 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Витрати позивачів і представників позивачів, пов'язані з прибуття до суду за маршрутом м.Біла Церква - м.Київ та в зворотному напрямку складають 2520 грн., та підтверджуються відповідними квитками на автобус від 16.07.2019, 11.06.2019, 28.05.2019, 25.04.2019, 26.03.2019, 06.02.2019, 17.01.2019, 18.10.2019, 11.09.2018, від 01.08.2019 (т.8, а.с.59-69, 185).

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу і вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним з заявленими вимогами на правову допомогу, заявником не надано підтвердження виконаних робіт детально по годинам та не вказано скільки часу витрачено на представництво інтересів клієнтів, а також окремо на кожного клієнта.

Відповідач Військова частина НОМЕР_3 надав суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, мотивуючи його тим, що покладення коштів на правову допомогу позивачу ОСОБА_4 в період з 16.09.2016 по 18.10.2018, а саме з моменту залучення в/ч НОМЕР_3 до участі у справі як відповідача є безпідставним. Зазначає, що надані детальні описи виконаних робіт не є детальними описами в розумінні ст.134 КАС України. А в детальному описі адвоката Гарнага Н.Ю. відсутній детальний розрахунок. Вважає, що справа не є складною і не пов'язана із необхідністю дослідження значного обсягу нормативно-правових актів.

Вважає, що подача заяви про зміну предмета позову свідчить про первісне помилкове визначення адвокатом позовних вимог. Просить врахувати й той факт, що в Україні триває особливий період.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачами до стягнення витрат на оплату послуг адвокатів в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатами роботами (послугами).

Оцінюючи питання складності даної справи, суд зазначає, що дана справою є складною як з точки зору правозастосування, так і обсягу доказів, які досліджено судом, кількості допитаних як свідків осіб (7), кількості проведених судом судових засідань у справі (11), обсягу матеріалів справи (8 томів).

При цьому суд відхиляє доводи відповідачів щодо неналежного підтвердження наданих послуг на правничу допомогу, адже умовами договорів, укладених позивачами із адвокатами, передбачена форма оплати послуг адвокатів у вигляді квитанцій, які надані суду на повну суму заявлених до відшкодування витрат.

При цьому суд враховує, що пунктом 4.1 договорів від 14.09.2016 року між позивачами та адвокатами Гарнагою І.Ю. та Гарнага Н.Ю. про надання правової допомоги передбачено строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

04 лютого 2019 року до вказаних договорів, укладених позивачами з адвокатами Гарнагою І.Ю. та Гарнага Н.Ю., були внесені зміни (т.7, 187-189, 207-209, 230-232, т.8, а.с.3-5, 16-18, 29-31, 42-43, 55-56).

Пункти 2.1 та 5.2 змінених договорів передбачають підписання Акту здавання-приймання виконання доручення клієнта у разі припинення дії договору після закриття договору, в результаті повного виконання обсягу дорученої правової допомоги, в той же час названі договори продовжують діяти, що пояснює ненадання актів здавання-приймання виконання доручення клієнта та спростовує заперечення відповідача про неналежне документальне підтвердження виконаних робіт.

Враховуючи викладене, фактичний об'єм виконаної адвокатами роботи, складність справи, суд вважає розумними та обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу. Вказаний розмір витрат обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку мали витратити адвокати під час підготовки та супроводу справи №810/3318/18 у Київському окружному адміністративному суді, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.

Додатком до постанови до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справах, і порядок їх компенсації за рахунок держави" передбачено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті (пункт 9 розділу ІІІ Інструкції про службове відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59 (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі - Постанова №98) сума добових витрат на відрядження в Україні становить 60 грн. 00 коп.

В той же час, суд зазначає, що адвокатська діяльність не фінансується з бюджетних коштів, а тому суд приходить до висновку, що положення постанови №98 на позивачів не поширюються, зокрема, в частині суми добових витрат на відрядження в Україні.

Позивачі включили до розрахунку витрат, пов'язаних із прибуттям до суду себе та своїх представників 120 грн. за день на кожного позивача або представника позивача в межах граничних норм добових витрат згідно абз. 6 пп. 170.9.1 ПКУ, який застосовується для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб та військовим збором, сума яких складає не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що в розрахунку за кожен календарний день у 2018 році становить 372,30 грн. та у 2019 році - 417,30 грн.

З огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати, що пов'язані із прибуттям до суду представників позивача, за рахунок суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено рішення у даній справі, в загальному розмірі 2520,00 грн., по 630,00 грн. на користь кожного з позивачів.

Згідно з ч.8 ст.139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Сплачені позивачами судові витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги та прибуттям до суду, підлягають стягненню на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , оскільки спірний наказ саме цього відповідача призвів до спірних правовідносин.

При цьому суд зауважує, що правило пропорційного покладення судових витрат при частковому задоволенні позову, передбачене ч.3 ст.139 КАС України, не застосовується, якщо позов має немайновий характер, відтак судові витрати підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказів, які б спростували доводи позивачів, відповідачі суду не надали.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачами судовий збір не сплачувався на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з чим судовий збір відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 3 Наказу від 03.06.2016 року №382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування”.

3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) всі утримані з його грошового забезпечення суми на підставі наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування”.

4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) повернути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) всі утримані з його грошового забезпечення суми на підставі наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування”.

5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) повернути ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) всі утримані з його грошового забезпечення суми на підставі наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування”.

6. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) повернути ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) всі утримані з його грошового забезпечення суми на підставі наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування”.

7. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_13 , місцезнаходження: АДРЕСА_6 ) повернути ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) всі утримані з його грошового забезпечення суми на підставі наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування”.

8. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_14 , місцезнаходження: АДРЕСА_7 ) повернути ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) всі утримані з його грошового забезпечення суми на підставі наказу від 03.06.2016 року № 382ад командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 “Про результати розслідування”.

9. В іншій частині позовних вимог відмовити.

10. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 36000,00 грн. (тридцять шість тисяч грн. 00 коп.) судових витрат.

11. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) 36818,00 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот вісімнадцять грн. 00 коп.) судових витрат.

12. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) 36818,00 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот вісімнадцять грн. 00 коп.) судових витрат.

13. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) 36805,00 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот п'ять грн. 00 коп.) судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 28.12.2019р.

Суддя Кушнова А.О.

Попередній документ

89292705

Наступний документ

89292707

Інформація про рішення:

№ рішення:	89292706
№ справи:	810/3318/18
Дата рішення:	28.12.2019
Дата публікації:	12.09.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Повернуто (31.05.2021)
Дата надходження:	26.05.2021
Предмет позову:	про видачу дублікату виконавчого листа

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

14.09.2020 11:05	Шостий апеляційний адміністративний суд
15.10.2020 11:15	Шостий апеляційний адміністративний суд
11.11.2020 14:50	Шостий апеляційний адміністративний суд