справа№380/964/20
12 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Грень Н.М.,
за участю:
секретар судового засідання Редкевич О.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представник відповідача Цимбор Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
30.01.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Галицький відділ обслуговування громадян у м. Львові (сервісний центр)), в якій позивач просить суд:
- визнавати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсії № 6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 8/237/Б-20/11.03-06 від 02.01.2020 про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889 - VIII "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати весь період роботи з 08.12.1986 по 06.05.2010 до стажу державної служби, здійснити призначення, перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії і виплати пенсію державного службовця за віком відповідно до п. 12 Розділу XI Закону України "Про державну службу" № 889- VIII від 10.12.2015, Закону України №3723 "Про державну службу", відповідно до наданої довідки №609-05.0-31 від 19.12.2019 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
В обґрунтування позову зазначила, що 21.12.2019 позивач звернулась до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області та просила перевести її на пенсію за нормами Закону №3723, та здійснити призначення, перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії та виплачувати пенсію державного службовця за віком відповідно до наданих довідок 609-05.0-31 та 610-05.0-31 від 19.12.2019. Однак, 02.01.2012 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило в призначенні та перерахунку пенсії. Позивачка вважає вказану відмову протиправною, такою, що не відповідає вимогам норм чинного законодавства, а також така відмова перешкоджає її реалізації права на пенсію, у зв'язку з чим позивач звернулась із позовом до суду.
Відповідач позов не визнав, 05.03.2020 долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області з 07.05.2010, яка первинно обчислена за нормами Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993. Оскільки, розмір пенсії обчислений згідно норм Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003, то з 01.03.2019 позивачку переведено на пенсію за віком за нормами Закону 1058-ІV. Відповідач вважає, що позивачці вже призначалася пенсія за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, а згодом її переведено на інший вид пенсійного забезпечення, відповідно до п. 3 Порядку, ОСОБА_1 не може бути призначено пенсію за Законом України "Про державну службу".
Ухвалою судді від 10.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 16.03.2020 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні судом замінено відповідача на належного - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, просила у задоволенні такого відмовити.
Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив наступне.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному правлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 07.05.2010, яку первинно було обчислено за нормами Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" (далі Закон 3723).
Оскільки, розмір пенсії обчислений згідно із норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 виходив більший, тому з 01.03.2019 в автоматичному режимі, позивача за матеріалами пенсійної справи переведено на пенсію за віком за нормами Закону № 1058.
21.12.2019 позивач звернулась до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області та просила перевести її на пенсію за нормами Закону №3723, та здійснити призначення, перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії та виплачувати пенсію державного службовця за віком відповідно до наданих довідок 609-05.0-31 та 610-05.0-31 від 19.12.2019.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2012 за №8/237/Б-20/11.03-06 позивачу відмовлено в призначенні та перерахунку пенсії з тих підстав, що згідно з п. 8 Постанови № 124 передбачено, що особи, пенсію яким відповідно до абзацу другого цього пункту переведено на пенсію на умовах Закону № 1058, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду України для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законодавчих актів, передбачених абзацом другим цього пункту, з установленням розміру пенсії/щомісячного довічного грошового утримання, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла відповідна заява. Тобто, позивача можна перевести на пенсію яку їй було призначено згідно із нормами ст. 37 Закону № 3723, однак лише в тому розмірі, який вона отримувала до 01.03.2019 та на підставі відповідної заяви. Отже, законодавець чітко визначив порядок та підстави, які необхідні для переведення на попередній вид пенсії. Однак, позивачка всупереч вимог п. 8 Постанови № 124, звернулась із зверненням від 21.12.2019 щодо переведення на пенсію згідно із нормами Закону № 3723 та при цьому просила врахувати нові довідки про складові заробітної плати від 19.12.2019 № 610-05.0-31 та № 609-05.0-31.
Не погоджуючись із відмовою відповідача, вважаючи таку протиправною та такою, що підлягає скасуванню, для відновлення порушених прав, свобод та інтересів, ОСОБА_1 , звернулася із цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Cпірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (втратив чинність, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015), Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (в редакції чинній, станом на момент виникнення спірних правововідносин), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (в редакції чинній, станом на момент виникнення спірних правововідносин), Порядком призначення пенсій деяким категорій осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 (в редакції чинній, станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, передбачено Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015.
Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058-IV) визначено, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади, механізми функціонування системи страхування, визначає принципи, засади, механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 10, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів.
З 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 7323-ХІІ від 16.12.1993.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу" зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу" лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу", та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу" вік і страховий стаж".
Всі ці умови наявні у позивачки на час звернення за призначенням пенсії відповідно до п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу", а саме: а) стаж державної служби понад 20 років, б) страховий стаж понад 40 років; в) вік - 68 років.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 нового Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців,- визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Відповідаю до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 К3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно з пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідні категорії посад державної служби, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до умов Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу» визначені статтею 25 цього Закону. Цією ж статтею передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з державним органом.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" від 12.09.1997 № 503-р до категорії посад державних службовців були включені посади працівників державних податкових адміністрацій, які не мають спеціальних звань.
На виконання постанови Верховної Ради України від 16.12.1993 "Про введення в дію Закону України "Про державну службу" постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 N 283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, яким було визначено посади і органи, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби.
Пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Отже, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509- XII.
Відповідно до частини першої статті 15 вказаного Закону посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною пюдатковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.
Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Таким чином, посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону N 3723-ХІІ.
Як зазначає відповідач, згідно з записами в трудовій книжці у період з 02.07.1990 по 06.05.2010 позивач працювала в органах державної податкової інспекції. Згідно з наказом №8-« 0» від 03.02.1997 позивачеві присвоєно звання «інспектор податкової служби 1 рангу», наказом № 47-« 0» - спеціальне звання « радник податкової служби III рангу». Отже, посади в податкових органах з присвоєнням спеціальних звань підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Судом встановлено, що відповідачем призначено пенсію позивачу з 07.05.2010 відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723 та зараховано до стажу державної служби період роботи з 08.12.1986 по 06.05.2010, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати весь період роботи з 08.12.1986 по 06.05.2010 до стажу державної служби.
Окрім того, судом встановлено, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить не брати до уваги надану позивачем довідку за січень 2020 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, оскільки ця довідка не є предметом спору. Водночас, суд зауважує, що предметом спору є призначення, перерахунок та виплата недоотриманих сум пенсії державного службовця за віком, а надані довідки 609-05.0-31 та 610-05.0-31 від 19.12.2019 слугували підставою звернення з позовною заявою до суду. В свою чергу довідка, подана позивачем після подання позовної заяви, що підтверджує складові заробітної плати за січень 2020 вказує на зміну розміру заробітної плати, а тому така має враховується судом при ухваленні рішення.
Таким чином, з урахуванням наведеного, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, Закону України "Про державну службу" №3723 є неправомірною і пенсійний орган слід зобов'язати призначити позивачці пенсію відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, Закону України №3723 "Про державну службу", відповідно до наданої довідки №609-05.0-31 від 19.12.2019 та довідки №202-5.0-31 від 26.02.2020 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.,ст.6, 9, 73-76, 242, 244, 245, КАС України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнавати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсії № 6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області №8/237/Б-20/11.03-06 від 02.01.2020 про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889 - VIII "Про державну службу";
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області здійснити призначення, перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії і виплати пенсію державного службовця за віком відповідно до п. 12 Розділу XI Закону України "Про державну службу" № 889- VIII від 10.12.2015, Закону України №3723 "Про державну службу", відповідно до наданої довідки №609-05.0-31 від 19.12.2019 та довідки №202-5.0-31 від 26.02.2020 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
В задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати весь період роботи з 08.12.1986 по 06.05.2010 до стажу державної служби відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місце знаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2020.