справа № 380/1122/20
з питань закриття провадження у справі
12 травня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Карп'як О.О., секретар судового засідання Лубоцька Н.І., за участю представника відповідача Тістечка Ю.Я. розглянувши у підготовчому засіданні у м. Львові клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії колишньої Львівської митниці ДФС по вилученню автомобіля марки «VOLVO» модель «V40» р/н « НОМЕР_1 » без належного процесуального документального його оформлення протоколом вилучення транспортного засобу за встановленою формою;
- визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби України щодо нарахування позивачу витрат за зберігання автомобіля марки «VOLVO» модель «V40» р/н « НОМЕР_1 » в сумі 12 510 євро і вимагання їх сплати;
- зобов'язати відповідача утриматись від наступних нарахувань позивачу витрат за зберігання автомобіля та вимог по сплаті штрафу;
- визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби України щодо невиконання постанови Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/3698/16 від 07.06.2016 року в частині повернення позивачу автомобіля марки «VOLVO» модель «V40» р/н « НОМЕР_1 »;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу автомобіль марки «VOLVO» модель «V40» р/н « НОМЕР_1 » без оплати нарахованих митницею 12 510 євро;
- стягнути з відповідача на користь позивача 325 260 грн (12 510 євро) заподіяної матеріальної шкоди (реальних збитків), які позивач повинен сплати за повернення автомобіля;
- стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. моральної шкоди;
- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 02 березня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі.
16 квітня 2020 року через канцелярію суду представник відповідача подав заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з непідсудністю даного спору Львівському окружному адміністративному суду. В обґрунтування заяви зазначає, що постановою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/3698/16 від 07.06.2016 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 483 Митного кодексу України та накладено стягнення. Відповідно до норм ст. 498 Митного кодексу України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 26.09.2018 року по справі № 757/6550/17-а та від 10.05.2018 року по справі № 760/9462/16-а. З огляду на наведене положення законодавства, а також враховуючи судову практику Верховного Суду у справах про адміністративні правопорушення право власника товару передбачені ст. 498 Митного кодексу України, вирішуються місцевими судами в порядку передбаченому Митними кодексом України та КУпАП.
28 квітня 2020 року позивач подав заперечення на заяву представника відповідача про закриття провадження в даній адміністративній справі. Просив у заяві відмовити з огляду на наступне. Розглянута Галицьким районним судом м. Львова справа про адміністративне правопорушення не означає вичерпності правовідносин між позивачем та відповідачем. Вилучення автомобіля є триваючим правопорушенням, держава не повинна отримувати вигоду у вигляді користуванням та володінням майном позивача та нараховувати плату до безкінечності. Просив у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження відмовити.
В судове засідання, призначене на 12 травня 2020 року, прибув представник відповідача, клопотання підтримав.
Представник позивача на електронну адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі.
При розгляді заяви представника відповідача про закриття провадження в даній адміністративній справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «судом, встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно - владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2,4,19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно - правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством в сфері приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У позовній заяві позивач вказує, що дії відповідача, які полягають в незаконному заволодінні автомобілем, обмеження у здійсненні права власності, безпідставному не поверненні транспортного засобу, його безпідставному утриманню на складі митниці, вимаганні відшкодувати витрати митниці на його зберігання є протиправними.
У відповіді на відзив позивач наголошує, що відповідачем протягом тривалого часу порушується його право власності на автомобіль.
Позивач також вказує, що відповідачем не виконується постанова Галицького районного суду м. Львова № 461/3698/16 - п від 07.06.2016 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 483 Митного кодексу України та накладено стягнення та вирішено питання про повернення ОСОБА_1 вилученого згідно протоколу про порушення митних правил № 1639/20918/16 від 27.04.2016 року, автомобіль марки «VOLVO» модель «V40» р/н « НОМЕР_1 » код НОМЕР_2 2002 р ., об'єм двигуна 1870,00 см3, тип двигуна - дизель. Стягнуто в користь Львівської митниці 11 812,07 грн. витрат зберігання товару на складі митниці.
З доводів позову вбачається, що основним мотивом звернення до суду стало неповернення відповідачем автомобіля позивача марки «VOLVO» модель «V40» р/н « НОМЕР_1 » код НОМЕР_2 2002 р . на виконання вищевказаної постанови. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача утриматись від наступних нарахувань позивачу витрат за зберігання автомобіля.
За таких обставин предметом позову в цій справі є витребування майна (автомобіля) у відповідача, а саме зобов'язання відповідача повернути позивачу автомобіль без оплати витрат на його зберігання, а отже, існує спір про право цивільне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства; суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Оскільки у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані з безпідставним, на думку позивача, неповерненням відповідачем йому рухомого майна (автомобіля), то спір не є публічно-правовим, а випливає з відносин, що регулюють право власності, і має вирішуватися судами в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.183 КАС України, за результатами підготовчого судового засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
За таких обставин, не вбачається підстав для відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження, а тому провадження у справі слід закрити.
Зважаючи на предмет позову, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу про право на звернення до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до частини 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст.183, 238, 239, 248, 256, 295-297 КАС України, суд,-
Клопотання відповідача про закриття провадження у справі - задоволити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди - закрити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення із вказаним позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.05.2020 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна