справа №1.380.2019.006810
06 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Тронка О.В.,
за участю представників:
позивача Шокала В.С.,
відповідача Саган Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАЙП» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРАЙП» (місцезнаходження: вул.Алма-Атинська 8, оф.303, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ: 41708035) звернулося з позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Костюшка 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43348711), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.06.2019 № UA209000/2019/200993/2.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими митну вартість товарів визначено за резервним методом. Вважає таке рішення необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Крім того, зазначає, що надані позивачем до митного органу документи підтверджують заявлену митну вартість товарів, а також обраний метод визначення митної вартості та є автентичними, містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, мають необхідні реквізити, печатки, підписи відповідальних осіб, дати на номери, зазначені документи не містять розбіжностей. Окрім того, зазначає, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості не визначено, яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України позивач не надав. Наведені в оскарженому рішенні про коригування митної вартості причини неможливості визнання задекларованої вартості товару є формальними. У зв'язку з наведеним, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді від 08.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті і саме він має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Окрім того, зазначає, що відповідно до ч.3 ст.53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена, проте, таких документів не було подано. Відтак, встановивши відсутність достатніх відомостей та документів, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРАЙП» та компанією «Stanchem Sp. Z о.о. Przedsiebiorstwo Chemiczne» укладено Контракт № PL/DHC011217/Е-0485 від 01.12.2017 року на купівлю товару, згідно умов якого, продавець зобов'язується продати товар відповідно з рахунками-фактурами, які є частиною договору, а Покупець сплатити ціну, описану в рахунках-фактурах.
Згідно рахунку-фактури (Інвойс) №19С00403 від 17.06.2019 р., Покупець придбав у продавця наступний товар: «ФЕРРОВАНАДІЙ», у кількості 500 кг, за ціною 44,11 дол.США/кг, загальна вартість Товару 20055,00 дол.США, терміном оплати - протягом 60 календарних днів з дати виставлення рахунку-фактури (Інвойс).
18.06.2019 позивачем з метою митного оформлення вказаного товару подано до Львівської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA209140/2019/151799, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар - «ФЕРРОВАНАДІЙ» FoV80, у кількості 500 кг.
Декларантом для митного оформлення товарів за ЕМД UA209140/2019/151799 було подано наступні документи:
-зовнішньоекономічний договір (контракт) № PL/DHC011217/ Е-0485 від 01.12.2017 року та додаток до контракту №137 від 17.06.2019;
-рахунок-фактура (інвойс) №19С00403 від 17.06.2019 року;
-CMR № б/н від 17.06.2019 року, в якому містяться відомості щодо ТЗ в межах України та щодо кількості товару;
-копії митних декларацій країни відправлення № 19PL301010Е0508049 від 17.06.2019 року;
-документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 18/06 від 18.06.2019 року, який підтверджує вартість перевезення товару від місця завантаження відповідно базису умов поставки до митного кордону України;
-договір (контракт) про перевезення № 4 від 14.06.2019 року.
Як видно з митної декларації, митну вартість декларантом заявлено за 1 (основним методом) - за ціною договору.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця ДФС повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Позивач, у свою чергу повідомив відповідача про те, що Декларантом для митного оформлення товарів за ЕМД UA209140/2019/151799 в якості підстави для застосування основного методу було надано всі необхідні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.
Не погоджуючись із заявленою митною вартістю Львівська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 19.06.2019 №UA209000/2019/200993/2.
Підставою для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості відповідач наводить формулювання, що «митна вартість товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п.2-4 ст.53 Митного кодексу; рахунок-фактура на транспорт №18/06 18.06.2019 виставлено до м.Львів, У гр.З CMR зазначено Київ; термін дії контракту PL/DHC011217/Е-0485 відповідно до п. 1.2 завершено 31.12.2018; жодних документів на продовження терміну дії контракту до митного оформлення не подавалося; умови поставки відповідно до п.2.1 контракту FCA Люблін, у фактурі та CMR (гр.4) зазначено FCA-Niemce.; банківські реквізити зазначені у рахунку фактурі 19C00403 від17.06.2019 відрізняються від реквізитів, що зазначені у контракті».
Також зазначено, що неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичності та подібні (аналогічні) товари, методи 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для визначення митної вартості слугувала митна декларація №UA100070/2019/237382 від 24.05.2019.
Разом з рішенням про коригування митної вартості відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2019/01390.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі за текстом - МК України).
Положеннями ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як встановлено судом, разом з митною декларацією декларантом для митного оформлення подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №PL/DHC011217/Е-0485 від 01.12.2017 року та додаток до контракту №137 від 17.06.2019; рахунок-фактура (інвойс) №19С00403 від 17.06.2019 року; CMR № б/н від 17.06.2019 року, в якому містяться відомості щодо ТЗ в межах України та щодо кількості товару; копії митних декларацій країни відправлення №19PL301010Е0508049 від 17.06.2019 року; документ що підтверджує вартість перевезення товару № 18/06 від 18.06.2019 року, який підтверджує вартість перевезення товару від місця завантаження відповідно базису умов поставки до митного кордону України; договір (контракт) про перевезення № 4 від 14.06.2019 року.
Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень контракту від 01.12.2017 року №PL/DHC011217/Е-0485, додатку до контракту №137 від 17.06.2019 та відповідного інвойсу №19С00403 від 17.06.2019. Також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинної митної декларації.
Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.
Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ТзОВ «СТРАЙП» товару.
Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України.
В оскарженому рішенні відповідач, як на підставу для витребування додаткових документів, вказує, зокрема, на те, що умови поставки відповідно до п.2.1 контракту FCA Люблін, у фактурі та CMR (гр.4) зазначено FCA-Niemce.
Суд звертає увагу на те, що невідповідність умов поставки вказаних у п.2.1 договору щодо даних зазначених у фактурі та CMR пояснюється тим, що додатком №137 від 17.06.2019, який був доданий до митного оформлення було вказано умови поставки FCA Немце. Відповідно до п.1.1. контракту PL/DHC011217/Е-0485 продавець продає, а покупець купляє хімічну продукцію, метали, надалі «Товар» у відповідності до Додатків до даного Контракту, які є невід'ємною його частиною.
Окрім того, суд зазначає, що відмінності в банківських реквізитах, зазначених у рахунку-фактурі №19С00403 від 17.06.2019 та вказаних у контракті, жодним чином не впливають на ціну товару. Більш того в п.4.2 контракту вказано, що оплата здійснюється в доларах США, на основі рахунку-фактури Продавця, шляхом перерахунку грошових кошів на розрахунковий рахунок Продавця. Тобто в даному контракті не вказано, що відповідна оплата повинна здійснюватись на рахунок, вказаний у ньому.
Щодо зауваження митного органу щодо того, що термін дії контракту PL/DHC011217/Е-0485 відповідно до п. 1.2 завершено 31.12.2018, а жодних документів на продовження терміну дії контракту до митного оформлення не подавалося, суд зазначає таке.
Відповідно до п.1.2 контракт вступає в силу з моменту його підписання продавцем та покупцем і дійсний до 31.12.2018, а в частині виконання зобов'язань до повного їх виконання.
Також, в оскарженому рішенні відповідач вказує на те, що рахунок-фактуру на транспорт №18/06 від 18.06.2019 виставлено до м.Львів, а у гр.З CMR зазначено м.Київ.
Суд зазначає, що у вказаному документі, що підтверджує вартість перевезення товару рахунку №18/06 від 18.06.2019 є два види послуг: транспортні послуги за маршрутом м.Niemce (Польща) - МПП Рава-Руська (Україна) та транспортні послуги за маршрутом МПП Рава-Руська (Україна) - м.Львів (Україна).
Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з п.2 ч.11 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.
Таким чином, зміна місця доставки вже на митній території України не впливає на митну вартість товарів, що обчислюється за першим методом - ціною договору.
Крім того, з оскаржених рішень про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосовує метод 2а, 2б з причин відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні товари та подібні (аналогічні) товари, методі 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Окрім цього визначається, що джерелом для коригування митної вартості слугували митна декларація.
Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Також як випливає із Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Обов'язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постанова Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018р. у справі №815/1670/17.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийняте не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у сумі 1921,00 грн, сплачені при поданні позовної заяви до суду.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200993/2 від 19.06.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Костюшка 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАЙП» (місцезнаходження: вул.Алма-Атинська 8, оф.303, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ: 41708035) судові витрати в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення складено 18 травня 2020 року.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна