справа № 1.380.2019.006234
13 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Кедик М.В.,
секретар судового засідання Курпіта П.І.,
за участю:
представник позивача не прибув,
представник відповідача не прибув
третя особа не прибула
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови наказом від 02.10.2019 № 13-6252/16-19-СГ у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області та скасувати цей наказ;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області із прийняттям обґрунтованого і законного рішення за результатами його розгляду в установленому порядку та з обов'язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.
Ухвалою судді від 02.12.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 19.02.2020 суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Острівську сільську раду Сокальського району Львівської області.
Ухвалою від 19.02.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалою від 04.03.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у 28.08.2019 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу, що розташована за межами населеного пункту на території Острівської сільської ради, Сокальського району Львівської області. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.10.2019 № 13-6254/16-19-СГ відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки генеральному плану, відповідно до листа Острівської сільської ради від 09.09.2019 № 1126. Вважає відмову необґрунтованою, оскільки генеральний план населених пунктів Острівської сільської ради не розроблявся та не затверджувався.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала до суду клопотання від 30.03.2020 (вх. № 17330) про розгляд справи за її відсутності. Зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 27.12.2019 (вх. № 50447), у якому зазначає, що метою реалізації свого права на землю, позивач звернулася до відповідача з клопотаннями (надійшло на адресу Головного управління 02.09.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що знаходиться на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області.
За результатами розгляду клопотання, позивачу, керуючись п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, надано відмову наказом від 02.10.2019 № 13-6254/16-19-СГ у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану, відповідно до листа Острівської сільської ради від 09.09.2019 № 1126.
Зазначає, що відповідно до статті 12 Земельного кодексу України та статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень сільських, селищних міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою. Вказує, що Острівська сільська рада листом від 09.09.2019 № 1126не погодила відведення земельної ділянки позивачу.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не порушило вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, оскільки підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
20.01.2020 представник позивача подав відповідь на відзив (вх. № 179ел.)
Острівська сільська рада подала клопотання від 04.05.2020 (вх. № 22379), у якому просить розглядати справу без участі представника Острівської сільської ради.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
28.08.2019 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу, яка розташована на території Острівської сільської ради, Сокальського району Львівської області (за межами населеного пункту).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.10.2019 № 13-6254/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу, яка розташована на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області з підстав: невідповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану, відповідно до листа Острівської сільської ради від 09.09.2019 № 1126.
Позивач вважаючи протиправним рішення відповідача, звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місць розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ч. 11 ст. 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Суд встановив, що Головне управління листом від 03.09.2019 звернулося до Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області з листом про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та перевірки бажаного позивачем місця розташування земельної ділянки на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації і землевпорядній документації, розробленій на місцевому рівні.
Відповідно до листа Острівської сільської ради від 09.09.2019 № 1126, Острівська сільська рада заперечує можливість у наданні ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначена земельна ділянка, через те, що генплан с. Острів знаходиться в стадії розроблення, а також даний масив відведено для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд.
У відмові, оформленій наказом Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області від 02.10.2019 № 13-6252/16-19-СГ підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 2,00 га для ведення особистого селянського господарства вказано невідповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану, відповідно до листа Острівської сільської ради від 09.09.2019 № 1126.
При цьому суд звертає увагу, що у листі Острівської сільської ради від 09.09.2019 № 1126, повідомлено що генплан с. Острів знаходиться в стадії розроблення.
Суд зазначає, що відсутність генерального плану території відповідного населеного пункту, не залежить від волевиявлення позивача та не доводить наявність тих обов'язкових умов, з якими законодавець пов'язує можливість відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Щодо мотивації відповідача про необхідність погодження питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з місцевими радами, то суд зазначає таке.
На виконання доручення віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В .Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 наказом Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України» введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 (протокол засідання № 2) «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності» № 2/1.
Разом з тим, дорученням голови Львівської обласної державної адміністрації від 10.02.2015 № 13/0/6-15, з метою налагодження взаємодії Головного управління Держземагентства у Львівській області та органами місцевого самоврядування, із врахуванням наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 15.10.2014 № 328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», а саме пунктом 3 зобов'язано Головне управління Держземагентства у Львівській області забезпечити обов'язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою.
Отже, зазначеним рішенням колегії Держземагентства України № 2/1 фактично визначено ще одного суб'єкта земельних правовідносин при вирішенні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, яким є місцева рада.
Разом з тим, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою можуть бути лише підстави, передбачені частиною сьомою статті 118 ЗК України.
Незалежно від того чи відбувається розгляд питання щодо розпорядження землями державної власності безпосередньо Головним управління Держгеокадастру у Львівській області чи за участі органу місцевого самоврядування кожен з суб'єктів владних повноважень має приймати рішення відповідно до положень статті 118 ЗК України.
Також суд зауважує, що доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не є джерелом права, має рекомендаційний характер, а тому повинно застосовувались з обов'язковим врахуванням вимог статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 825/1602/17, від 17.10.2019 у справі №813/1950/16.
Острівська сільська рада листом від 09.09.2019 № 1126 не погодила надання дозволу позивачу, однак повідомлені у листі сільської ради обставини, не є підставою для відмови у задоволенні заяви.
Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. Жодної з наведених у частині 7 статті 118 ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не зазначено.
Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області є протиправними, а наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.10.2019 № 13-6252/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою», слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, слід зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1536,80 грн підлягає стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.10.2019 № 13-6252/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (пр. В.Чорновола, 4, м. Львів, 79019, ЄДРПОУ 39769942) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1536,80 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст судового рішення складений 19.05.2020.
Суддя Кедик М.В.