18 травня 2020 року (14 год. 45 хв.)Справа № 280/6095/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
09.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 38130-5307-0814 від 06.06.2019 у розмірі 10627,89 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2006 році між позивачем та Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області укладено договір оренди земель водного фонду № 16, на підставі якого позивач є користувачем земельної ділянки із земель водного фонду площею 14,1796 га. Відповідно до п.2.1. Договору, категорія земельної ділянки: землі водного фонду, цільове використання земельної ділянки - землі водогосподарських потреб, мета використання земельної ділянки - риборозведення. Вказує, що розмір орендної плати з моменту укладення договору оренди землі жодного разу не переглядався. Проте, в оскаржуваному рішенні сума орендної плати є відмінною від тієї, яка визначена договором оренди. Позивач звернувся до Оріхівського управління ДФС у Запорізькій області щодо надання роз'яснення про застосований коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки землі при визначенні розміру орендної плати та податкового зобов'язання у розмірі 10627,89 грн. На таке звернення позивач отримав розрахунок орендної плати, враховуючи розмір нормативно - грошової оцінки за одиницю площі по Запорізькій області станом на 01.01.2019, рілля - 24984 грн., пасовища 4868,99 грн., а саме 14,1796 га х 24984 грн. х3% =10627,89 грн. Позивач наголошує, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення розраховано розмір орендної плати на рівні 10627,89 грн., виходячи з нормативної грошової оцінки земель саме сільськогосподарського призначення та населених пунктів, а не земель несільськогосподарського призначення, до яких відносяться землі водного фонду, оскільки за цільовим призначенням орендована земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, а не земель населених пунктів та сільськогосподарського призначення. Зазначає, що жодного рішення про зміну цільового призначення даної земельної ділянки компетентним органом влади у порядку, визначеному земельним законодавством, не приймалося. Об'єктом договору оренди землі є землі водного фонду, а тому застосування відповідачем при розрахунку земельного податку коефіцієнт функціонального використання землі - «землі сільськогосподарського призначення» - є протиправним. На підставі викладеного просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 18.02.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 16.03.2020.
06.03.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №10907), в якому представник відповідача зазначає, що згідно договору оренди земель водного фонду від 19.04.2006 №16 підписаного між Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області та позивачем в оренду передається земельна ділянка загальною площею 14,1796 га, в тому числі: площа земель водопокритих 9,9772га., площа водоохоронної зони 4,2024 га. При розрахунку орендної плати враховано розмір нормативно грошової оцінки за одиницю площі по Запорізькій області (згідно листа ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.04.2019 № 1674/199-19) станом на 01.01.2019, рілля - 24984,00 грн., а пасовища - 4868,99 грн. Відповідачем проведено розрахунок: 14,1796га х 24984 грн. х 3% = 10627,89 грн. Зазначає, що орендна плата за ділянку, яку орендує позивач становить 10627,89 грн. Відповідач зазначає, що відповідно п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України зазначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка взята в оренду позивачем не проведена. Нормативно грошова оцінка площі по Запорізькій області станом на 01.01.2019 становить: ріллі - 24984,00 грн., сіножаті - 6039,19 грн., пасовища - 4868,99 грн., багаторічні насадження - 41349,74 грн. Зазначає, що розрахунок був зроблений враховуючи площу земельної ділянки (ріллі) 14,1796 га, суму нормативної грошової оцінки по Запорізькій області станом на 01.01.2019 - 24984 грн. та ставку податку, а саме 3 відсотки. Нормативно грошова оцінка відповідачем бралась по Запорізькій області, а не конкретно на дану ділянку. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.
У підготовчому засіданні 16.03.2020 розгляд справи відкладено до 13.04.2020.
Ухвалою суду від 13.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 12.05.2020.
12.05.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Представник відповідача до суду не прибув, клопотань від нього не надходило. Про дату, час та місце розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
19.04.2006 між Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області та позивачем було укладено договір оренди земель водного фонду №16 (далі - Договір), на підставі якого позивач прийняв в оренду земельну ділянку із земель водного фонду площею 14,1796 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області для риборозведення.
Договір зареєстрований у Оріхівському районному відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» за №040627500001 від 26.06.2006.
Згідно із п.1.3 Договору, площа земельної ділянки, що передається в оренду, становить 14,1797 га, у тому числі: площа земель водопокритих 9,9772 га, площа водоохоронної зони 4,2024 га, є дамба - 0,6474га.
Відповідно до п.2.1. Договору, категорія земельної ділянки: землі водного фонду Щасливської сільської ради; відповідно до п.2.2. Договору, цільове використання земельної ділянки - землі водогосподарських потреб; відповідно до п 2.3. Договору, мета використання земельної ділянки - риборозведення.
Відповідно до п.1.3. Договору, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 46316,26 грн., згідно довідки Оріхівського районного відділу земельних ресурсів від 28.03.2006 № 129 щодо визначення грошової оцінки земельної ділянки.
06.06.2019, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №38130-5307-0814, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 10627,89грн.
На звернення позивача щодо роз'яснення про визначення вказаного податкового зобов'язання, відповідач листом від 14.08.2019 №14012/14/08-01-53-07 повідомив, що враховуючи розмір нормативно-грошової оцінки за одиницю площі по Запорізькій області на підставі листа ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.04.2019 №1674/199-19, станом на 01.01.2019 рік, рілля - 24984грн., пасовища - 4868,99грн. та проведено розрахунок орендної плати: 14,1796га х 24984грн. х 3%=10627,89грн. (а.с.25).
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Згідно пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України, платниками податку є землекористувачі.
Відповідно до пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктом 285.1 статті 285 ПК України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до п.288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Пунктом 288.2 статті 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
В той же час, із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем орендується земельна ділянка земель водного фонду загальною площею 14,1796га. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки (а.с.7), рілля складають 0,0000га. Проте, із відзиву відповідач вбачається, що відповідачем під час донарахування позивачу податкового зобов'язання застосовано розмір грошової оцінки рілля.
Відповідно до пп.14.1.233 п.14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги;
Статтею 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно із ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
В той же час, відповідно до статті 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті:
а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
г) береговими смугами водних шляхів;
ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Таким чином, передана позивачу земельна ділянка земель водного фонду не може відноситись до земель сільськогосподарської категорії та не може мати призначення сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
З огляду на викладене, відповідачем при донарахуванні позивачу податкового зобов'язання протиправно застосовано нормативно грошова оцінка земель іншої категорії, ніж та, що перебуває в оренді позивача.
Щодо посилання відповідача на лист ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.04.2019 №1674/199-19, суд зазначає наступне.
Згідно пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Тобто, чинним законодавством передбачено, що база оподаткування, якою для спірних правовідносин є нормативна грошова оцінка, підлягає коригуванню на коефіцієнт індексації.
Відповідно до п.289.1 ст.289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно п.289.2 ст.289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Судом встановлено, що обґрунтовуючи донарахування податкового зобов'язання відповідач посилається на лист ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.04.2019 №1674/199-19, яким встановлено розмір нормативно-грошової оцінки за одиницю площі по Запорізькій області.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що матеріали даної адміністративної справи не містять як самого листа ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.04.2019 №1674/199-19, так і доказів його отримання відповідачем.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням того, що відповідачем не було надано доказів наявності у останнього листа ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.04.2019 №1674/199-19, на підставі якого позивачу донараховане податкове зобов'язання, суд вважає що доводи відповідача не підтвердженні належними доказами.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 38130-5307-0814 від 06.06.2019, яке винесено Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.05.2020.
Суддя Ю.В. Калашник