19 травня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/1172/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до третя особаПриватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Раїси Окіпної, 4-А, офіс 71-А, м. Київ, 02002) ТОВ "Фінфорс" (пров. Новопечерський, 19/3, корп.2, офіс 9, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ- 41717584)
провизнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №61588909 від 19.03.2019 року, -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №61588909 від 19.03.2020 року.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2020 року №61588909 прийнята з порушенням приписів ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача) та не за місцезнаходженням майна боржника. Позивач вказував, що місце проживання та місце отримання доходів позивача не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Він ніколи не був зареєстрований та не проживав в м. Києві та Київській області і жодного майна там не має. За таких обставин відповідач повинен був відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» повернути цей виконавчий документ стягувачу у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання, чого зроблено не було. Крім того, відповідачем невірно зазначено ім'я позивача у спірній постанові. Зважаючи на наведене, позивач просив скасувати спірну постанову відповідача..
Відповідач позов не визнала, подала до суду відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову. посилаючись на те, що приватний виконавець на законних підставах виніс спірну постанову про відкриття виконавчого провадження з дотриманням вимог ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, з урахуванням того, що у виконавчому написі №3897 від 14.03.2020р., виданому приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., на виконання якого було відкрито виконавче провадження №61588909, вказано місце проживання боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Отже, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Приватним виконавцем перевірено вказаний виконавчий документ на відповідність вимогам чинного законодавства та не встановлено підстав для його повернення стягувачу. Відповідач зазначила, що більш того, у заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначено інформацію про місце проживання боржника, вказану у зазначеному виконавчому написі, а саме: АДРЕСА_2 . При цьому Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ, у якому зазначено, що місце проживання боржника ОСОБА_1 знаходиться у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання.
Третя особа правом на подання письмових пояснень на позовну заяву не скористалася.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.05.2020 року.
12.05.2020 року представником позивача до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
В судове засідання 19.05.2020 року сторони не з'явились причини неявки суду не повідомили, однак належним чином повідомлялась про дату, час та місце проведення такого.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.
Згідно вимог ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. ст. 124, 194, 205 та 268 КАС України, суд вважає, що неприбуття сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.5,6).
Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчук В.В. 14.03.2020 вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №3897 про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором від 03.04.2019 №526977-А, укладеним з ТОВ "СС ЛОУН", правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами від 30.07.2019 №40071779-14 є ТОВ "Фінфорс", заборгованості у загальній сумі 17235,00 грн. (а.с.150-161).
Представник ТОВ "Фінфорс" 18.03.2020 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса за місцем проживання (перебування) боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (а.с.151).
На підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про примусове виконання виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. 19.03.2020 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №61588909.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1403-VIII) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 2 частини 2 цієї статті Закону у повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною 3 статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Частиною 5 статті 24 Закону №1404-VIII визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 3 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з абз.1 ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Судом встановлено, що приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Також судом встановлено, що боржник у виконавчому провадженні ВП №61588909 - фізична особа - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Знам'янським РС УДМС України в Кіровоградській області 09.04.2015р., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.5,6).
Отже, місце реєстрації проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП №61588909 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Обґрунтовуючи правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61588909, відповідач у відзиві на позов посилався на те, що у даному випадку виконавчий документ було прийнято не за місцем реєстрації, а за місцем проживання (перебування) боржника - фізичної особи, оскільки у виконавчому написі №3897 від 14.03.2020р., виданому приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., з виконання якого і було відкрито виконавче провадження №61588909, вказано місце проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , крім того, у заяві стягувача про примусове виконання рішення також зазначено інформацію про місце проживання боржника, вказану у зазначеному виконавчому написі.
Однак, суд вважає безпідставними вказані доводи відповідача оскільки матеріали виконавчого провадження ВП №61588909, копії якого долучені до матеріалів справи, не місять жодних доказів на підтвердження того, що адресою проживання (перебування) боржника є саме: АДРЕСА_2 , натомість надані стягувачем разом із заявою про примусове виконання рішення і наявні у цьому виконавчому провадженні копії договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах споживчого кредиту від 03.04.2019р. №526977-А, укладеного між ТОВ СС ЛОУН» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) про надання коштів у позику, графіку платежів і додаткових угод №1 та №7 до цього договору зазначено лише одну адресу боржника, а саме: місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Реєстрацію місця проживання позивача за вищевказаною адресою підтверджено її паспортом серії НОМЕР_2 , виданого Знам'янським РС УДМС України в Кіровоградській області 09.04.2015р., копія якого міститься в матеріалах справи.
При цьому позивач у позовній заяві стверджує, що ніколи не був зареєстрований та не проживав у м. Києві.
Відповідно до ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Отже, з огляду на встановлені судом обставини, зазначена третьою особою в заяві про примусове виконання рішення та у виконавчому написі нотаріуса адреса місця перебування боржника документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.
Щодо тверджень відповідача, що Закон України №1404-VIII не покладає на нього обов'язок перевіряти до відкриття виконавчого провадження місце проживання/перебування боржника, суд зазначає про їх помилковість, оскільки відсутність в законі прямої вказівки на вчинення таких дій ніяким чином не звільняє приватного виконавця від виконання вимог закону, зокрема, приписів Закону №1404-VIII та Закону №1403-VIII, щодо прийняття ним до виконання виконавчих документи саме за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника в межах відповідного округу, в якому приватний виконавець здійснює діяльність.
Більше того, як зазначалося вище, ч.5 ст.24 Закону №1404-VIII визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Суд зазначає, що відповідачем не надано обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження проживання боржника на території м. Києва, а також наявності у боржника майна або про отримання ним доходів на території м. Києва.
Отже, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності свідчили про наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження №61588909 у межах виконавчого округу м. Києва.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
За таких обставин, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2020р. ВП №61588909 прийнята відповідачем з порушенням приписів ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).
Згідно з п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Вказана норма свідчить, що при відкритті виконавчого провадження на виконавця покладено обов'язок перевірити чи такий виконавчий документ пред'явлено до виконання за належним місцем виконання.
Натомість, відповідачем такі обставини не були перевірені та враховані під час винесення оскаржуваної постанови, що свідчить про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням норм чинного законодавства.
Таким чином, у даному випадку приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв'язку із пред'явленням його не за місцем виконання, чого в даному випадку зроблено не було.
Вказані обставини не були перевірені та враховані відповідачем під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому таке рішення приватного виконавця є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», отже, спірна постанова підлягає скасуванню, через відкриття виконавчого провадження ВП №61588909 не за місцем виконання, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2020 відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця.
За таких обставин, суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2020 прийнята відповідачем з порушенням положень Закону №1404.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій при відкритті виконавчого провадження №61588909.
VІ. Судові витрати.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_2 надано: ордер на надання правничої допомоги серії ВА №1003513 (а.с.20); копію угоду про надання правової допомоги від 01.04.2020 року, акт приймання виконаної роботи від 03.04.2020 року, попередній розрахунок очікуваних судових витрат (без дати), квитанція АААА №646773 від 03.04.2020 року. Винагорода за вказані послуги було визначена в розмірі 5000,00 грн. (а.с.22-23).
Згідно акту приймання виконаної роботи від 03.04.2020 до складу вартості винагороди за правову допомогу, надану позивачу ОСОБА_2 у розмірі 5000,00 грн. входить: ознайомлення з документами, складання позовної заяви з додатками, попередній консультації, робота з нормативно-правовою базою. Підготовка правового обґрунтування, складання і направлення адвокатських запитів, збирання доказів, підготовка відповіді на відзив (а.с.22).
Разом з тим, ч.6 ст.134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, відповідачем у поданому відзиві зазначено, що вартість послуг є завищеною. З акт приймання виконаної роботи від 03.04.2020 року вбачається, що надані послуги складають 5 годин, загальна сума 5 000 гривень.
При цьому, відповідач зазначає, що адміністративний позов складається з 4 аркушів та містить в собі переважно загальні норми права.
Відповідач критично ставиться до тверджень щодо розрахунку гонорару, оскільки, адвокат має вишу юридичну освіту, володіє спеціальними знаннями та витратив 5 годин робочого часу на 4 аркуші друкованого тексту.
Більш того, в угоді про надання правничої допомоги не зазначено конкретного номеру судової справи за яким надана вказана правнича допомога ОСОБА_1 .
У рішенні Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №908/1051/16 зазначено, що гонорар за справу можна стягнути з відповідача тільки, якщо отримувач у платіжному дорученні є адвокат, а не ФОП і в договорі на правову допомогу зазначений конкретний номер судової справи.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 1500 грн.
Між тим, суд зазначає, що враховуючи складність справи та надані адвокатом послуги, час, витраченим адвокатом на надання таких послуг, обсяги наданих адвокатом послуг, ціну позову та значення справи для сторони, суд зазначає наступне.
Щодо складності справи, суд звертає увагу на те, що в проваджені Кіровоградського окружного адміністративного суду знаходиться значна кількість аналогічних справ, суть спору у цих справах є ідентичною (скасування постанов про відкриття виконавчого провадження), а позовні заяви відрізняються лише реквізитами позивача, та реквізитами виконавчих проваджень. В Ухвалі суду про відкриття провадження зазначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових справ, тому дана категорія справ відноситься до справ незначної складності.
У свою чергу суд зазначає, що підготовка адміністративного позову у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою, не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Перемот О.Г. направлявся лише один запит для отримання виконавчого напису та заяви стягувача. Всі інші докази надані суду, були отримані самим позивачем, а саме: копія постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом №3897, копія постанови про арешт коштів боржника, копія постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, копія постанови про стягнення з боржника основаної винагороди та копія постанови про арешт майна боржника.
Крім того, відповідно до інформації про відправлення №0209420016090 розміщеної на офіційному сайті АТ «Укрпошта», відзив з додатками отримане 13.05.2020 року. Проте, відповідь на відзив до початку розгляду справи по суті суду подано не було.
Більш того, суд зауважує, що визначені в акті послуги по суті є складовими одних і тих самих дій. Так, складання і направлення адвокатських запитів і є збиранням доказів, робота з нормативно-правовою базою є по суті підготовкою правового обґрунтування.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. не відповідають принципу співмірності, оскільки справа є незначної складності, представником позивача не обґрунтовано витраченого часу на надання обсягу послуг, вказаного в детальному описі виконаних робіт від 03.04.2020 року, сума витрат на правничу допомогу не є пропорційною ціні позову.
Таким чином, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, а також зібраними доказами, заявлені суми винагороди є неспівмірними, через що суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню на суму 1500,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову .
Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанціями №48701863 від 03.04.2020 року та №0.0.1686722868.1 від 23.04.2020 року.
З урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з відповідача в повному розмірі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №61588909 від 19.03.2020 року.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Раїси Окіпної, 4-А, офіс 71-А, м. Київ, 02002) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень шістдесят копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн (одна тисяча п'ятсот гривень).
Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою суду від 04 травня 2020 року після набрання законної сили судовим рішенням у справі №340/1172/20.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 19 травня 2020 року.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук