18 травня 2020 рокум. Ужгород№ 260/875/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через представника - адвоката Мельник Павла Петровича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Мукачівської міської ради (далі - відповідач), відповідно до якого просить:
- справу розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами;
- визнати протиправною бездіяльність Мукачівської міської ради, щодо не розгляду протягом одного місяця (від дати реєстрації клопотання 25.11.2019 року) на сесії Мукачівської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 25.11.2019 про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Мукачівську міську раду розглянути на черговій (позачерговій) сесії клопотання ОСОБА_1 від 25.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га що знаходиться на території АДРЕСА_1 ;
- стягнути з Мукачівської міської ради на користь позивача моральну шкоду у розмірі 84080,00 грн. за протиправну бездіяльність у розгляді клопотання ОСОБА_1 від 25.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га що знаходиться на території АДРЕСА_1;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Мукачівського міського голови Балога А.В. з клопотанням про надання його дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га, що знаходяться на території АДРЕСА_1 . Вказує, що зазначена позивачем у клопотанні земельна ділянка є вільною, право користування, право власності та/або інші речові права згідно інформації з Державного земельного кадастру за жодною фізичною або юридичною особою не зареєстровано. Листом відповідача № 1160/0/232-19 від 27.12.2019 року позивача повідомлено, що його клопотання буде розглянуто згодом.
Проте, протягом чотирьох місяців клопотання позивача не передане для розгляд сесії Мукачівської міської ради та по ньому не прийнято жодного рішення. Відповідно вважає бездіяльність відповідача протиправною, умисною та безпідставною.
Ухвалою суду від 08 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою без виклику учасників справи. Вказаною ухвалою суду встановлено учасниками справи строк для подання заяв по суті справи.
04 травня 2020 року Мукачівською міською радою подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 25.11.2019 року ОСОБА_1 через уповноваженого представника - адвоката Мельник П.П. звернувся до Мукачівського міського голови Балоги Андрія Вікторовича із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації. Відповідно до якої просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_1. До вказаного клопотання представником позивача додано: копія паспорта ОСОБА_1 ; копія плану-схеми з позначенням земельної ділянки та документи на підтвердження повноважень адвоката (а.с.а.с.15-16).
27.12.2019 за вих№1160/0/232-19 виконавчим комітетом управління комунальної власності та архітектури Мукачівської міської ради Закарпатської області надано відповідь представнику позивача. Зокрема, повідомлено, що питання буде винесено на розгляд профільної депутатської комісії з питань комунальної власності та земельних відносин на чергову сесію Мукачівської міської ради. (а.с.17).
Згідно доказів наявних у матеріалах справи, встановлено, що 23.04.2020 року 77 сесія 7-го скликання Мукачівської міської ради прийняла рішення №1886 «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, затвердження землевпорядних документацій та передачу земельних ділянок у власність», пунктом 5 якого відмовила у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Згідно додатку №7 вказаного рішення встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з відсутністю згоди землекористувачів за адресою АДРЕСА_2 (ч.6 та абз.1 ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України) (а.с.а.с.40-44).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Конституції України).
Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс України, ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На підставі наявних матеріалів справи, судом встановлено, що клопотання позивача поданого 25.11.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем розглянуто 23.04.2020 (рішення №1886). Тобто поза межами строку визначеного ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Відтак, оскільки відповідачем порушено приписи ч.7 статті 118 Земельного кодексу України, суд приходить висновку про бездіяльність Мукачівської міської ради, яка полягала у не розгляді клопотання позивача протягом одного місяця. Тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Мукачівської міської ради, щодо не розгляду протягом одного місяця (від дати реєстрації клопотання 25.11.2019 року) на сесії Мукачівської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 25.11.2019 про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Водночас, оскільки судом встановлено, що 23.04.2020 року 77 сесія 7-го скликання Мукачівської міської ради прийнято рішення №1886 «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, затвердження землевпорядних документацій та передачу земельних ділянок у власність», згідно якого ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з відсутністю згоди землекористувачів, суд вважає безпідставною та не обґрунтованою позовну вимогу позивача про зобов'язання Мукачівської міської ради розглянути на черговій (позачерговій) сесії клопотання ОСОБА_1 від 25.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га що знаходиться на території АДРЕСА_1 , відтак у задоволенні позовної заяви у частині вказаної позовної вимоги слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 42040,00 грн., суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 цієї Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв'язку між шкодою та протиправною бездіяльністю відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач не наводить жодних доказів, а вважає заявлену суму адекватним відшкодуванням та достатнім превентивним заходом для удосконалення виконання своїх функцій винним відповідачем.
Суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку. Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 42040,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 вказаної статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Мукачівської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн..
Керуючись ст. ст. 5, 9, 11, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мукачівської міської ради (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, пл.Духновича, буд.2, код ЄДРПОУ 38625180) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Мукачівської міської ради, щодо не розгляду протягом одного місяця на сесії Мукачівської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 25.11.2019 про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 .
У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Мукачівської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору