Справа № 297/1976/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/22/20 Доповідач: ОСОБА_2
07 травня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 297/1976/17 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
за апеляційною скаргою прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2019 року про повернення обвинувального акта,
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22016070000000006 від 11 лютого 2016 року щодо ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України повернуто прокурору.
На ухвалу суду прокурор Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, у якій просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що вимоги до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22016070000000006 щодо ОСОБА_5 органом досудового розслідування дотримано. Також, звертає увагу, що підтвердженням того, що обвинуваченому, захиснику було надано можливість ознайомитися з матеріалами досудового розслідування є посилання у реєстрі на ухвалу суду про встановлення строків ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, оскільки сторона захисту уникала процесуального спілкування зі слідчим з метою затягування розслідування. Крім того, прокурор вважає, що реєстр матеріалів досудового розслідування є лише додатком до обвинувального акта, а тому зазначені у ньому відомості ніяким чином не впливають на доведеність вини обвинуваченого, а відповідно на законність і обґрунтованість прийнятого судом рішення. Щодо тверджень суду про неконкретизованість обвинувачення щодо ОСОБА_5 , прокурор зазначає, що будь-які дані стосовно суті пред'явленого обвинувачення, як і інші надані прокурором докази, досліджуються в процесі судового розгляду обвинувального акта.
Крім того, апелянт звертає увагу, що в порушення вимог ч. 2 ст. 314 КПК України суд вирішив питання щодо можливості призначення судового розгляду у нарадчій кімнаті, не заслухавши при цьому думку обвинуваченого та його захисника. Судом також проігноровано позицію прокурора щодо оголошення в розшук обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки КПК вимагає обов'язкову участь обвинуваченого в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд мотивував своє рішення тим, що формулювання обвинувачення фактично дублює виклад фактичних обставин справи; у кримінальному провадженні немає потерпілих, при тому, що злочин, передбачений ст. 191 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , є злочином з матеріальним складом, тобто обов'язковою ознакою такого злочину є спричинення матеріальної шкоди; у реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_5 взагалі відсутні відомості щодо дати та часу внесення відомостей до ЄРДР.
Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що обвинувачення ОСОБА_5 не сформульовано належним чином.
Відсутність чіткого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист. Так, у рішенні ЄСПЛ від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», зазначено, що «обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
Крім того, злочин, передбачений ст. 191 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , є злочином з матеріальним складом, тобто обов'язковою ознакою такого злочину є спричинення матеріальної шкоди.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в особливо великих розмірах. Разом з тим, і в обвинувальному акті відомості щодо потерпілих у даному кримінальному провадженні відсутні.
У зв'язку з наведеним, доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду й колегія суддів їх до уваги не бере.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Частиною 1 статті 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, які також знайшли своє відображення у ст. 17 КПК України, закріплено презумпцію невинуватості особи, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Отже, зі змісту наведених норм закону слідує, що формулювання, які б вказували на винуватість осіб, що не є обвинуваченими у кримінальному провадженні та стосовно яких не проведено судовий розгляд є недопустимими.
Згідно з обвинувальним актом директор ТОВ «Екосистеми Проф» ОСОБА_5 у грудні 2015 року шляхом зловживання своїм службовим становищем та за попередньою змовою з фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 - інженером технічного нагляду ІІ-ї категорії, який здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, зокрема послуг по технічному нагляду на підставі кваліфікаційного сертифікату інженера технічного нагляду (серії ІТ №000382 від 24.12.2010), як співвиконавці заволоділи бюджетними коштами на загальну суму 2416082 грн.
З реєстру, долученого до обвинувального акта, вбачається? що 22.12.2016 прокурором ОСОБА_9 постановлено рішення про виділення матеріалів кримінального провадження (ймовірно щодо ОСОБА_8 ), однак в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5 вчинив злочин за попередньою змовою з ОСОБА_8 , якому обвинувачення не пред'являлося і обвинувальний акт до суду не скеровувався (відомості відсутні).
У разі виділення матеріалів кримінального провадження стосовно інших співучасників кримінального правопорушення в окреме провадження, посилання в обвинуваченні на прізвища вказаних осіб є неприпустимим.
Тому колегія суддів вказує на порушення презумпції невинуватості при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2019 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КПК України залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4