Справа № 496/2741/19
Провадження № 2/496/333/20
07 травня 2020 року Біляївський районний суд
Одеської області
в складі: головуючого судді Трушиної О.І.
за участю секретаря Бондаренко К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та аліментів за минулий час,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом і просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти за минулий час у розмірі 35433 грн. за період часу з липня 2016 року по червень 2019 року.
Свої вимоги мотивує тим, що вони з відповідачем знаходилися в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , який проживає з нею і знаходиться на її утриманні. Відповідач періодично матеріальну допомогу надає, але в недостатньому розмірі для утримання дитини. Крім того, подарунки, які він купує сину ОСОБА_4 , зокрема дитячі іграшки, він не віддає дитині для постійного користування, а зберігає за своїм місцем мешкання. Фактично стосунки між ними припинилися з 08.08.2016 року, а шлюб був розірваний 15.05.2017 року, і станом на теперішній час відповідачем було перераховано за весь цей період лише 17085 грн. аліментів на дитину. Оскільки відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, отримує дохід від підприємницької діяльності, інших дітей та непрацездатних батьків на утриманні не має, вона звернулася з позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні позову наполягала з підстав, викладених у ньому. При цьому пояснила, що після розірвання шлюбу у них з відповідачем була усна домовленість щодо розподілу витрат на сина порівну. Однак, ця домовленість тривала лише півроку, а потім відповідач кошти на утримання сина став надавати періодично, а останні 3 роки взагалі допомоги ніякої не надає, дитина знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні. Вважає, що сума аліментів у розмірі 5000 грн. буде достатньою для матеріального забезпечення дитини. Крім того, у відповідача на утриманні інших дітей та непрацездатних батьків не має, він працює офіційно та отримує заробітну плату, виходячи з чого має можливість сплачувати аліменти у зазначеному розмірі.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала думку позивача та вказала, що розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини був розрахований з прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та спроможністю відповідача сплачувати вищевказану суму, оскільки він отримує дохід від підприємницької діяльності.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив, в якому вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає частково та просить стягувати аліменти на утримання сина у розмірі 1200 грн. щомісяця, щодо стягнення аліментів за минулий час просив відмовити з підстав, викладених у відзиві. Крім того, в судовому засіданні відповідач пояснив, що станом на теперішній час його дохід складає близько 6000 грн., він є приватним підприємцем, але сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн. можливості не має, і згоден сплачувати у розмірі 1200 грн., оскільки такої суми буде достатньо для годування дитини, речі він буде купувати сам, так як і робив це раніше. Всі потреби щодо забезпечення дитини необхідними речами до школи він забезпечував. Після перерви, відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала думку відповідача. Крім того пояснила, що позовні вимоги про стягнення аліментів за минулий час є необґрунтованими, оскільки між сторонами існувала усна домовленість, ніякі дії з боку позивача щодо стягнення аліментів не вживалися. Після перерви, представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Вислухавши пояснення сторін по справі, їх представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
У відповідності зі ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15.05.2017 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірваний (т. 1 а.с. 9).
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження (т. 1 а.с. 8).
Судом встановлено, що дитина проживає з позивачем, що підтверджено в судовому засіданні сторонами по справі.
Позивач вказує, що на підставі усної домовленості між ними, відповідач періодично надавав допомогу на утримання дитини, в сукупності в грошовому еквіваленті сума складає 17085 грн. за період часу з травня 2016 року по травень 2019 року.
Разом з цим, станом на теперішній час відповідач допомоги на утримання сина не надає.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005558195 станом на 17.07.2019 року відповідач ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю (т. 1 а.с. 14-15).
Згідно інформації про доходи ОСОБА_2 , як фізичної особи-підприємця, обсяг доходу згідно поданої звітності, а саме: податкової декларації платника єдиного податку становить: - за 2016 рік 30075 грн., за 2017 рік 173674 грн., за 2018 рік 135800 грн., а за 2019 рік звітність станом на 19.02.2020 рокі не надана (т. 1 а.с. 99-207).
Крім того, в судому засіданні було досліджено виписку по рахункам ОСОБА_2 з 01.06.2016 року по 01.11.2019 року у АТ КБ «Приватбанк», з якого, серед іншого, вбачається, що відповідач витрачає грошові кошти у значній кількості на онлайн ігри, що підтверджує ту обставину, що він платоспроможний (т. 1 а.с. 116-184).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 21.12.1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, згідно ч.1 ст.181 СК України, визначаються за домовленістю між ними.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Статтею 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Беручи до уваги те, що позивач просить стягувати аліменти у твердій грошовій сумі, суд погоджується, що за таких обставин можливо визначити спосіб виконання відповідачем обов'язку по утриманню дитини у твердій грошовій сумі.
Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Що стосується розміру аліментів, які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , суд на підставі ст. 12 СК України враховує матеріальний стан відповідача - він є фізичною особою-підприємцем та має регулярний дохід, на утриманні інших дітей та непрацездатних членів сім'ї не має, стан його здоров'я задовільний, а також відсутність доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитину, прийшов до висновку про існування обов'язку у відповідача матеріально утримувати свою дитину.
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках, а тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 2000 грн. щомісячно, що є наближеним до мінімального розміру аліментів, встановленого законом, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визначеного на поточний рік.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Разом з цим, водночас суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов'язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позов законний, обґрунтований, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, але підлягає задоволенню частково - суд вважає можливим визначити розмір аліментів у сумі 2000 грн. щомісяця, з підстав, викладених вище. Також при визначенні розміру аліментів суд виходить з того, що кожен з батьків зобов'язаний утримувати неповнолітню дитину до її повноліття.
Що стосується вимоги позивача в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 за минулий час у розмірі 35433 грн., суд дійшов до наступного висновку.
Положенням ст. 191 СК України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Так, аліменти за минулий час можуть бути присуджені тільки при наявності підстав, установлених законом. Позивач повинен надати суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їхньої сплати. Ухилення від сплати аліментів полягає у винних навмисних діях (бездіяльності) відповідача.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає не доведеною та не підтвердженою ту обставину, що відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню сина та відмовлявся від надання утримання, а також не підтверджено, що позивач вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача за минулий час, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, тому суд відмовляє у стягненні аліментів за минулий час з липня 2016 року по червень 2019 року в розмірі 35433 грн.
Відповідно до ст.79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Судові витрати відносяться на рахунок відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та аліментів за минулий час - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000 гривень на місяць, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.07.2019 року і до його повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 за минулий час позовну заяву залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, через Біляївський районний суд Одеської області.
Повне судове рішення складено 15 травня 2020 року.
Суддя О.І. Трушина