Справа № 263/4253/20
Провадження № 4-с/263/18/2020
15 травня 2020 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Чапни А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецькій області Літвиненка Олексія Вікторовича,
07.04.2020 року заявник звернувся до суду з даною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.03.2020 року АТ ДТЕК Донецькі Електромережі» було направлено приватному виконавцю виконавчого округу Донецькій області Літвиненку О.В. для примусового виконання виконавчий лист № 263/10128/14-ц, виданий 17.04.2015 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобенерго» заборгованості за спожиту, але не враховану приладом обліку електричну енергію в розмірі 5178,98 грн. 25.03.2020 року АТ ДТЕК Донецькі Електромережі» надійшло повідомлення від 20.03.2020 року № 01-29/696 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 1 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця. При цьому приватним виконавцем не враховано, що заборгованість за електричною енергією, неврахованою приладом обліку, - не є заборгованістю з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки останні надаються виключно на договірних засадах. В той же час розкрадання електроенергії та самовільне підключення до енергопостачання не може бути здійснено на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, не є постачанням та розподілом електричної енергії в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та є прямим порушенням правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Заборгованість за без облікове використання електричної енергії в сумі 5178,98 грн., яка стягнута з боржника ОСОБА_1 за рішенням суду, відносить до збитків, завданих кредиторові - АТ ДТЕК Донецькі Електромережі». Крім того, сама «електроенергія» та «заборгованість за електроенергією» не є послугою в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а отже заборгованість за електроенергією є боргом за товар, а не за надання послуг. Вказане підтверджується, зокрема, відповіддю Донецької торгово-промислової палати від 01.04.2020 року № 63/01.07-16-5. Таким чином, приватним виконавцем Літвиненком О.В. було порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до винесення незаконного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. У зв'язку з наведеним АТ ДТЕК Донецькі Електромережі» просить визнати незаконними дії приватного виконавця Літвиненка О.В. в частині винесення повідомлення від 20.03.2020 року № 01-29/696 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання за виконавчим документом № 263/1012814-ц; зобов'язати приватного виконавця Літвиненка О.В. скасувати вказане повідомлення; зобов'язати приватного виконавця Літвиненка О.В. прийняти до виконання виконавчий документ № 263/10128/14-ц, виданий 17.04.2015 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя; зобов'язати приватного виконавця Літвиненка О.В. почати примусове виконання згідно виконавчого документу № 263/10128/14-ц, виданого 17.04.2015 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя.
В судове засідання представник АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» ОСОБА_2 не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд скарги за його відсутністю, вимоги скарги підтримав.
Приватний нотаріус Літвиненко О.В. у судове засідання не з'явився, надіслав до суду відзив на скаргу, у якому просив у задоволенні скарги відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що дана скарга є безпідставною, а її вимоги є такими, що не грунтуються на нормах Закону України «Про виконавче провадження». Дійсно, ним20.03.2020 року було повернуто стягувачу АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» виконавчий документ № 263/10128/14-ц, виданий 17.04.2015 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя без прийняття до виконання, про що було повідомлено стягувача повідомленням № 01-29/696 від 20.03.2020 року. Вказане рішення прийняте ним на підставі п. 1. ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче гровадження» та роз'яснено стягувачу право подати виконавчий документ на виконання іншому приватному виконавцю або до органу державної виконавчої служби. Доводи скаржника про те, що стягнення за виконавчим листом № 263/10128/14-ц не є стягненням заборгованості фізичної особи з оплати житлово-комунальних послуг, а тому повідомлення на підставі п. 1. ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче гровадження» винесено незаконно, є необґрунтованими, оскільки вказані норми закону не передбачають право приватного виконавця повернути стягувачу виконавчий документ без виконання якщо пред'являється виключно виконавчий документ про стягнення заборгованості фізичної особи з оплати житлово-комунальних послуг. Дана норма передбачає право приватного виконавця повернути любий виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання в разі, якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 % загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця. На момент пред'явлення виконавчого листа № 263/10128/14-ц від 17.04.2015 р. у нього на виконанні перебувало 89 виконавчих документів, з яких 20 щодо стягнення заборгованості фізичних осіб з житлово-комунальних послуг, 10 - щодо стягнення заборгованості із заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими правовідносинами. Тобто кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищувала 20% загальної кількості виконавчих документів, що перебували в нього на виконанні. Таким чином, ним правомірно було повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. Крім того, повернення виконавчого документа стягувачу жодним чином не порушує його права, оскільки він не позбавлений можливості звернутися за виконанням до іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дата, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, дослідивши матеріали скарги, оцінивши наявні докази, прийшов до наступного.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст.449ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Судом встановлено, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20.03.2020 року стягувачу - АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» 17.04.2015 року видано виконавчий лист № 263/10128/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» заборгованості за спожиту, але не враховану приладом обліку електричну енергію в сумі 5178,98 грн.
Стягувач звернувся з заявою про примусове виконання рішення суду до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О.В.
25.03.2020 р. до канцелярії AT «ДТЕК Донецькі Електромережі» надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.03.2020 року № 01- 29/696 на підставі п.1 ч.3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».
Нормами Конституції України (ст.ст. 124, 129) та ЦПК України (ст. 18) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема:1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно п. 1. ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» де зазначено, що Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання: 1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця; 2) в інших випадках, передбачених законом.
При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов'язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувана подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
У пункті 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 зазначено, що у разі наявності підстав, передбачених ч.3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, про що зобов'язаний письмово повідомити стягувача із зазначенням підстави повернення та роз'яснити йому право оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У своїй скарзі заявник посилається на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В. незаконно було повернуто стягувачу без прийняття до виконання виконавчий лист № 263/10128/14-ц від 25.11.2014 р. на підставі п. 1. ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг перевищувало 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця, в той час, як стягнення за вказаним виконавчим листом не є стягненням заборгованості фізичної особи з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки заборгованість за електричну енергію, невраховану приладом обліку, не є заборгованістю з оплати житлово-комунальних послуг, а є збитками АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі». У зв'язку з наведеним приватним виконавцем Литвиненком О.В. були неправильно застосовані норми Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до незаконності винесення оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документу без прийнятт до виконання.
Аналізуючи зміст п. 1 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» суд приходить до висновку, що вказані норми передбачають право приватного виконавця повернути стягувачу будь-який виконавчий документ без прийняття до виконання в разі, якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця, а не лише виконавчий документ про стягнення заборгованості фізичної особи з оплати житлово-комунальних послуг, як зазначено скаржником.
Так, з матеріалів, наданих суду приватним виконавцем Литвиненком О.В., вбачається, що на момент пред'явлення виконавчого листа № 263/10128/14-ц від 25.11.2014 р. у останнього на виконанні перебувало 89 виконавчих документів, з яких 20 щодо стягнення заборгованості фізичних осіб з житлово-комунальних послуг, 10 щодо стягнення заборгованості із заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими правовідносинами. Тобто, кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищувала 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебували на виконанні у приватного виконавця. Вказане підтверджується інформацією щодо стану виконання виконавчих документів за категоріями стягнення станом на 20.03.2020 року та звітом про роботу органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень за період з 01.01.2020 року по 20.03.2020 року, наданими приватним виконавцем Літвиненком О.В.
Отже, на думку суду, скаржник дійшов помилкового висновку про те, що обмеження щодо кількості пред'явлених до виконання приватному виконавцю виконавчих документів виходячи з кількості виконавчих документів, які вже перебувають в нього на виконанні, стосуються лише виконавчих документів про стягнення заборгованості фізичної особи з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги у зв'язку з її необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 447, 451, 452 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.В.Кулик