07.05.2020 227/423/20
07 травня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі
Головуючого судді Левченка А.М.,
за участі
секретаря судового засідання Черкасової О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, та зустрічним цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, стягнення компенсації,
В лютому 2020 року до суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, в якому просить суд:
Виділити на його користь і визнати за ним ОСОБА_4 право особистої власності Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 119370 грн.
Виділити на користь відповідача та визнати за ОСОБА_2 право особистої власності Ѕ частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 119370 грн.
Стягнути з відповідача судові витрати.
В обгрунтування позову зазначено, що позивач з 09.07.2011 року по 13.08.2018 року перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .. За час перебування у шлюбі, 20.04.2012 року на підставі договору купівлі - продажу, за сумісні кошти подружжям, була придбана у спільну сумісну власність квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно експертного звіту про оцінку майна від 17.01.2020 вартість квартири складає 238740 грн. станом на дату оцінки.
Приймаючи до уваги, що спірна квартира, була придбана подружжям у період шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю, позивач просить суд здійснити поділ такого майна між ним та відповідачем.
В лютому 2020 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, стягнення компенсації, в якому відповідач просить суд:
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя та права особистої власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 - відмовити.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Визнати автомобіль Mercedes-Benz Vito, державний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску, колір білий, легковий, пасажирський-b, загальний, дизельне паливо, об'єм двигуна 2151 см3, власна вага 1780 кг, повна вага 2700кг, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який був проданий без її згоди та відома, зазначений транспортний засіб ОСОБА_4 зняв з обліку для реалізації в межах України та відчужив на ім'я ОСОБА_5 (батька відповідача).
Призначити проведення судової авто-товарознавчої експертизи автомобіля Mercedes-Benz Vito, державний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску, колір білий, легковий, пасажирський-b, загальний, дизельне паливо, об'єм двигуна 2151 см3, власна вага 1780 кг, повна вага 2700кг.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію, що становить Ѕ вартості автомобіля Mercedes-Benz Vito, державний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску, колір білий, легковий, пасажирський-b, загальний, дизельне паливо, об'єм двигуна 2151 см3, власна вага 1780 кг, повна вага 2700кг, в розмірі згідно ринкової вартості, встановленої авто-товарознавчою експертизою, або згідно повідомлення про суттєві зміни половини вартості за останньою грошовою оцінкою 197560 грн., що дорівнює 98780 грн.
Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
В обгрунтування зустрічного позову зазначено, що в період шлюбу подружжям ОСОБА_6 , була придбана спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , за 70 000 грн., про що свідчить договір купівлі-продажу від 20.04.2012 року. Разом із тим, така квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_2 , які знаходились на її особовому рахунку ПАО КА "Приватбанк", а також були надані її радними батьками та її рідним дідусем до укладання шлюбу з позивачем. Вказані кошти, були особистою власністю ОСОБА_2 до шлюбу і були витрачені на купівлю її особистої квартири, а тому не можуть бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, під час перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 подружжям був придбаний автомобіль Mercedes-Benz Vito. Усі витрати на придбання спірного автомобіля подружжя несло спільно. До розірвання шлюбу, позивач самостійно, без згоди ОСОБА_2 продав указаний автомобіль своєму батьку ОСОБА_5 . У зв'язку з цим відповідач просить стягнути з позивача грошову компенсацію в розмірі половини вартості спірного автомобіля, що складає 98 780 грн.
Ухвалою суду від 12.03.2020 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Під час підготовчого судового засіданні відповідач ОСОБА_2 відмовилась від клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи автомобіля Mercedes-Benz Vito, державний номер НОМЕР_1 , оскільки сторони погодили між собою вартість спільного автомобіля у 197560 грн.
Ухвалою суду від 09.04.2020 року закрито підготовче провадження за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Карамян Е. Ф. позов підтримав, просив суд його задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечував у повному обсязі, зазначив, що позивач ОСОБА_4 , як до шлюбу, так і в період шлюбних відносин з ОСОБА_2 працював на посадах в органах внутрішніх справ, мав дохід у виді заробітної плати, а тому так само приймав участь у купівлі спірної квартири. Щодо спірного автомобіля представником позивача зазначено, що договір купівлі-продажу автомобіля не визнаний судом недійсним, а тому підстави для стягнення з позивача компенсації - відсутні.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Гос В.В. підтримали вимоги зустрічного позову з підстав, які викладені в обгрунтуваннях зустрічної позовної заяви.
Судом встановлено, що 09.07.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13.08.2018 року по справі №227/2485/18 шлюб між подружжям ОСОБА_6 - розірвано.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 20.04.2012 року покупцем в особі ОСОБА_2 було придбано у спільну сумісну власність подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ціну 70 000 грн. Згідно експертного звіту про оцінку майна від 17.01.2020 дійсна вартість спірної квартири станом на день оцінки складає 238740 грн.
Вирішуючи цивільний спір в частині вимог за первісним позовом ОСОБА_4 про поділ спірної квартири та зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання такої квартири особистою приватною власністю суд виходить з такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
До матеріалів справи відповідачем ОСОБА_2 було долучено ксерокопію фіскального чека 18.04.2012 року про зняття готівки на суму 43659.83 на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 75), що відповідає сумі до виплати за договором банківського вкладу DAMDN25000720046972 на ім'я ОСОБА_8 із датою закриття 18.04.2012 року (а.с. 117).
Разом із тим, як вбачається із додатку №1 до довідки АТ КБ "Приватбанк" від 11.03.2020 року № А3T690FS4SAA08CG договір банківського вкладу DAMDN25000720046972, був відкритий ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто в період шлюбу з ОСОБА_4 .
Таким чином, оскільки договір банківського вкладу за рахунок якого була знята готівка на суму 43659.83, був відкритий ОСОБА_2 26.09.2011, тобто, в період шлюбу, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_2 про те, що кошти на суму 43659.83 є її особистою приватною власністю. Інших обставин суду не доведено.
До матеріалів цивільної справи відповідачем ОСОБА_2 також було долучено оригінал фіскального чеку від 20.04.2012 року про зняття готівки на суму 14000 грн. на ім'я ОСОБА_9 .
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Надаючи оцінку факту знаття батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 грошових коштів на суму 14000 грн. суд зазначає, що станом на 20.04.2012 року подружжя ОСОБА_6 перебувало у шлюбі, а тому зустрічним позивачем не доведено, що такі кошти, які були зняті ОСОБА_10 в день укладання договору купівлі-продажу спірної квартири 20.04.2012 року, призначались та були подаровані ОСОБА_10 їй особисто, а не подружжю ОСОБА_6 з метою купівлі ними спірної квартири у спільну сумісну власність подружжя.
За таких обставин суд вважає недоведеним факт набуття ОСОБА_2 спірної квартири за кошти, які належали їй особисто, а тому приходить до висновку про необґрунтованість заявлених зустрічних позовних вимог про визнання спірної квартири особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Сторони у цій справі визнали, що обидва подружжя в період шлюбу працювали та мали дохід у виді заробітної плати та суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, суд вирішує спір про поділ квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що є об'єктом спільної сумісної власності, шляхом визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 права спільної часткової власності на Ѕ ідеальну частку квартири за кожним, тобто, в рівних частинах.
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , суд виходить з такого.
Відповідно до повідомлення по суттєві майнові зміни Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, копія якого наявна в матеріалах справи, ОСОБА_5 20.06.2018 року отримав дохід від відчуження рухомого майна в сумі 197560 грн. від ОСОБА_5 . Факт отримання такого доходу від продажу саме спірного автомобіля Mercedes-Benz Vito, НОМЕР_1 , був визнаний сторонами в судовому засіданні та суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.
Законодавством не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з підстави його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. (Постанова ВСУ у справі №6-1587цс16).
Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку можна дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 215 ЦПК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України, застосовуються лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу, презумпції правомірності правочину, за відсутності судового рішення про визнання недійсним договору, за яким був відчужений спірний автомобіль Mercedes-Benz Vito, НОМЕР_1 , або зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання такого договору недійсним, заявлена у цій справі зустрічна позовна вимога про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді компенсації вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна задоволенню не підлягає.
За таких обставин зустрічний позов в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації, що становить Ѕ вартості автомобіля Mercedes-Benz Vito, державний номер НОМЕР_1 є необґрунтованими.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, та відмову в задоволенні зустрічного цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, стягнення компенсації, суд покладає понесені позивачем ОСОБА_4 документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору на суму 2387 грн. 40 коп. та витрати на залучення експерта в сумі 2600 грн. - на відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 260 ЦПК України, суд -
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на Ѕ ідеальну частку квартири загальною площею 54,2 м. кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 право спільної часткової власності на Ѕ ідеальну частку квартири загальною площею 54,2 м. кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні зустрічного цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, стягнення компенсації - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у вигляді судового збору на суму 2387 грн. 40 коп. та витрат на залучення експерта в сумі 2600 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або протягом тридцяти днів з наступного дня після закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
-позивач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3
-відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4
Повний текст рішення складений 15 травня 2020 року.
Головуючий суддя А.М. Левченко
07.05.2020