Справа № 127/4619/19
Провадження № 1-кп/127/156/19
15 травня 2020 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 20 квітня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020010002538 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України,-
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України.
Так, ОСОБА_4 , згідно зобвинувального акту обвинувачується в тому, що приблизно о 22.00 год. 19.04.2015 він, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували на вулиці навпроти входу в приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване по АДРЕСА_3 . В ході розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння, виникла словесна суперечка.
В ході даної суперечки ОСОБА_4 , маючи умисел на вчинення хуліганства, грубо порушуючи громадський порядок, з хуліганських мотивів, прагнучи показати свою зневагу до існуючих норм і правил поведінки в суспільстві, що супроводжувалось особливою зухвалістю, усвідомлюючи своє перебування у громадському місці та незважаючи на присутність відвідувачів і перехожих осіб, виражаючись нецензурною лайкою, використовуючи нікчемний привід - словесну суперечку, діючи умисно, наніс один удар лівою рукою по тулубу ОСОБА_9 . Внаслідок вказаного удару ОСОБА_9 , перечепившись через бордюр, впав спиною на землю. У свою чергу ОСОБА_4 , підійшовши до ОСОБА_9 , правою ногою наніс декілька ударів по обличчю та голові ОСОБА_10 .
Після цього ОСОБА_7 , побачивши дії ОСОБА_4 , підійшов та відтягнув останнього від ОСОБА_9 .
Однак, ОСОБА_4 , не реагуючи на спроби та вмовляння ОСОБА_7 заспокоїтись, маючи на меті продовжити свої злочинні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , який, перебуваючи в лежачому положенні, намагався підвестися з землі, повернувся до останнього та знову наніс ОСОБА_9 декілька ударів правою ногою по різним частинам тіла. В подальшому ОСОБА_4 , зігнувшись над ОСОБА_11 , наніс йому ще декілька ударів руками в різні ділянки голови та обличчя.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 891 від 30.07.2015 року у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно- мозкової травми - закриті переломи кісток лицьового черепа (верхньої щелепи з обох сторін - передньої стінки правої гайморової пазухи та тіла верхньої щелепи зліва), струс головного мозку, забої м'яких тканин лобної ділянки, носу, контузія повік та лівого очного яблука легкого ступеня, садно слизової оболонки верхньої губи. Вказані тілесні ушкодження не являлись небезпечними для життя в момент спричинення та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за своїм характером потягли тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я, тому належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів)..
Вказані дії ОСОБА_12 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Крім того, згідно зобвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що приблизно о 22.00 год., 19.04.2015, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували на вулиці навпроти входу в приміщення кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташоване по АДРЕСА_3 . В ході розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння, виникла словесна суперечка.
В ході даної суперечки ОСОБА_4 , з хуліганських спонукань, використовуючи нікчемний привід, діючи умисно, наніс один удар лівою рукою по тулубу ОСОБА_9 . Внаслідок вказаного удару ОСОБА_9 , перечепившись через бордюр, впав спиною на землю. У свою чергу ОСОБА_4 , підійшовши до ОСОБА_9 , правою ногою наніс декілька ударів по обличчю та голові ОСОБА_9 .
Після цього ОСОБА_7 , побачивши дії ОСОБА_4 , підійшов та відтягнув останнього від ОСОБА_9 .
Однак, ОСОБА_4 , не реагуючи на спроби та вмовляння ОСОБА_7 заспокоїтись, маючи на меті продовжити свої злочинні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , який, перебуваючи в лежачому положенні, намагався підвестися з землі, повернувся до останнього та знову наніс ОСОБА_9 декілька ударів правою ногою по різним частинам тіла. В подальшому ОСОБА_4 , зігнувшись над ОСОБА_11 , наніс йому ще декілька ударів руками в різні ділянки голови та обличчя.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 891 від 30.07.2015 у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно- мозкової травми - закриті переломи кісток лицьового черепа (верхньої щелепи з обох сторін - передньої стінки правої гайморової пазухи та тіла верхньої щелепи зліва), струс головного мозку, забої м'яких тканин лобної ділянки, носу, контузія повік та лівого очного яблука легкого ступеня, садно слизової оболонки верхньої губи. Вказані тілесні ушкодження не являлись небезпечними для життя в момент спричинення та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за своїм характером потягли тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я, тому належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів).
Вказані дії ОСОБА_12 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_13 заявив клопотання в якому просив суд звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити. Клопотання мотивоване тим, що з дня вчинення ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, минули строки притягнення його підзахисного до кримінальної відповідальності, що є підставою для його звільнення, у зв'язку із закінченням строків давності.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника підтримав та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, а кримінальне провадження внесене 20.04.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010002538, закрити, у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор ОСОБА_3 висловила думку щодо наявності підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_14 .
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дійшов висновку, що клопотання сторони захисту є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Таким чином, законом безальтернативно встановлено обов'язок суду розглянути вказане клопотання відразу після надходження, в незалежності від стадії провадження.
Згідно ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 49 КК України, що регулює звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки. У разі вчинення злочину середньої тяжкості особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові №12 від 23.12.2005 року особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК ( 2341-14 ), якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Відповідно до ст. 11-1 КПК ( 1001-05 ) таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК ( 2341-14 ).
Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові від 19.11.2019 року в справі №345/2618/16-к зроблено висновок: «За змістом ст. 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК».
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, а саме: передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, який відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, а також у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, який відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.
Відповідно до вимоги про судимість від 04.02.2016 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Згідно довідки КП ВОНД «Соціотерапія», вих. №1440-м від 09.06.2015 року, ОСОБА_4 на диспансерному наркологічному обліку у вказаному закладі не перебуває.
Згідно довідки КЗ «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка», вих. №20/2847від 18.06.2015 року, ОСОБА_4 на обліку у вказаному закладі не перебуває.
Таким чином, з наведеного слідує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів невеликої та середньої тяжкості, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.
Крім того, відомостей які б свідчили, що ОСОБА_4 ухилявся від досудового слідства або суду матеріали судового провадження не містять, а тому ОСОБА_4 може бути звільнений від кримінальної відповідальності із зазначених у клопотанні підстав.
Відповідно ч. 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Таким чином, законом визначено необхідність отримання обов'язкової згоди на закриття провадження виключно від обвинуваченого і лише у випадку заперечення обвинуваченим щодо закриття провадження, судове провадження може проводитись в загальному порядку.
При цьому, обвинуваченому судом роз'яснено наслідки звільнення його звільнення від кримінальної відповідальності, які ОСОБА_4 зрозумілі.
Після роз'яснення обвинуваченому вказаного, ОСОБА_4 просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити, тобто не заперечував щодо заявленого клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на те, що кримінальні правопорушення, за якими обвинувачуються ОСОБА_4 , є злочинами невиликої та середньої тяжкості, та з моменту скоєння інкримінованих злочинів минуло більше п'яти років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, за таких обставин справи суд приходить до переконання, що клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак клопотання слід задовольнити, звільнивши ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Враховуючи вимоги ст.ст. 128-129 КПК України, суд роз'яснює потерпілому його право на пред'явлення позовних вимог до ОСОБА_4 в порядку цивільного судочинства та залишає позов, який був пред'явлений в даному кримінальному провадженні без розгляду.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 44, 49, 122, 296 КК України, ст.ст. 284-286, 288, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_13 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України, відомості про яке внесені 20 квітня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010002538, закрити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, залишити без розгляду, роз'яснивши його право на звернення в порядку цивільного судочинства.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: один DVD-R диск на якому знаходяться матеріали відеозапису з приміщення кафе «Стара Фортеця», що розташоване по вул. Свердлова в м. Вінниці, за проміжок часу з 21:00:00 год. до 21:14:59 год., 19.04.2015 року, який приєднано до матеріалів кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи діб з дня її проголошення.
Суддя :