243/2534/20
2/243/1293/2020
18 травня 2020 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Сидоренко І.О.
за участю:
секретаря судового засідання Зубкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Слов'янського району Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Маяківської сільської ради Слов'янського району Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування. Свої вимоги обґрунтував тим, що на праві власності його бабусі - ОСОБА_2 належала земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,2200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться на території Маяківської сільської ради Слов'янського району Донецької області. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю.
Проте, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, яким заповідала позивачу земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,2200 га, яка розташована за зазначеною вище адресою. Даний заповіт посвідчено 11 жовтня 2018 року секретарем виконавчого комітету Маяківської селищної ради Слов'янського району.
15 квітня 2019 року він звернувся до нотаріуса в установлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, однак для видачі йому свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку за запитом необхідно було надати технічну документацію з присвоєнням кадастрового номеру.
13 вересня 2019 року він звернувся до фізичної особи - підприємця за розробленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_2 .
15 вересня 2019 року позивачу повідомлено, що інженером-землевпорядником виконано комплекс геодезичних та землевпорядних робіт щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Межі ділянки встановлювались за фактичним користування, тобто по існуючій огорожі. В процесу виконання польових та камеральних робіт виявлено, що фактична площа ділянки дещо відрізняється від площі вказаної в державному актів на право приватної власності на землю серії ДНА-75 від 27 вересня 1996 року. Площа ділянки за державним актом складала - 0,2200 га, однак фактично площа ділянки становить 0,1772 га, тобто лінійні розміри ділянки не відповідають розмірам, вказаним у державному акті. При державній реєстрації земельної ділянки не допускається безпідставне зменшення розмірі та площі ділянки, що вказана в державному актів, тому для правового вирішення питання щодо виправлення помилок, припущених при виготовленні державного акту та рекомендовано звернутись до суду.
Однак, у зв'язку із вказаною помилкою, позивач не може отримати правовстановлюючий документ, а також вільно користуватись своєю власністю, оскільки дані площі у Державному акті не збігаються, у зв'язку з чим він вимушений звернутись за захистом своїх прав.
13 березня 2020 року приватний нотаріус Слов'янського районного нотаріального округу Зубкова А.О. надала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на нерухоме майно - земельну ділянку території АДРЕСА_2 , оскільки нотаріусу не подано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку.
Просить суд, визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарчих будівель, площею 0,1772 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте міститься прохання останнього про розгляд справи у його відсутності.
Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, представник відповідача Маяківської сільської ради Слов'янського району Погорєлова Ю.О. у судове засідання не з'явилась, проте надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій не заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 20 березня 2020 року витребувано від приватного нотаріуса Слов'янського районного нотаріального округу Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Харків Зубкової А.О. копію спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано повідомити суд про факт відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , факт звернення кого-небудь із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини та надати відповідні відомості, а також повідомити наявність заповіту.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Слов'янського району Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування, підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 28 січня 2019 року виконавчим комітетом Маяківської сільської ради Слов'янського району Донецької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чугуїв Харківської області.
За життя померла ОСОБА_2 склала заповіт, який було посвідчено 11 жовтня 2018 року секретарем виконавчого комітету Маяківської сільської ради. З тексту даного заповіту вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, на момент смерті ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДНА-75 виданого 27 вересня 1996 року Маяківською сільською радою народних депутатів, була власницею земельної ділянки площею 0,22 га, яка розташована на території с. Пришиб Маяківської сільської ради та передана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Вказана земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначений заповіт, згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 5585660 від 15 квітня 2019 року, 16 жовтня 2018 року зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 63147572.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 55857068 від 15 квітня 2019 року, до майна після смерті ОСОБА_2 заведено Спадкову справу № 54/2019.
Як вбачається з матеріалів Спадкової справи № 54/2019, заведеної 15 квітня 2019 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 15 квітня 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Слов'янського районного нотаріального округу Донецької області Зубкової А.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка залишила на його ім'я заповіт.
Згідно з Довідкою № 424/02-14, виданої 15 квітня 2019 року приватним нотаріусом Слов'янського районного нотаріального округу Донецької області, у зв'язку з заведенням спадкової після смерті гр. ОСОБА_2 , для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, станом на день видачі цієї довідки спадкоємцю ОСОБА_1 рекомендовано надати нотаріусу оригінали документів, а саме: документів, що підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину; правовстановлюючі документи на спадкове майно (рухоме та/або нерухоме), документи про державну реєстрацію такого майна та технічний паспорт на нерухоме майно (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину, державний акт на права на земельну ділянку); документи, які встановлюють родинні відносини; довідки, витяги та інші документи відповідних установ (організацій), які містять характеристику майна, інформацію про власників, обтяження, іпотеку, сервітути, перепланування, тощо (технічний паспорт на нерухоме майно, витяг з ДЗК).
Виходячи зі змісту сукупності документів, зокрема, Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 03 грудня 1991 відділом РАЦС м. Кіровське Донецької області та Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 10 серпня 1960 року Маяцькою сільською радою Слов'янського району, позивач ОСОБА_1 є онуком спадкодавця ОСОБА_2 .
З метою розроблення технічної документації із землеустрою, необхідної для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивач звернувся до сертифікованого інженера-землевпорядника.
13 листопада 2019 року інженер-землевпорядник ОСОБА_4 письмово роз'яснив ОСОБА_5 , що 15 вересня 2019 року інженером-землевпорядником виконано комплекс геодезичних та землевпорядних робіт щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі ділянки встановлювались за фактичним користуванням, тобто по існуючій огорожі. В процесі виконання польових та камеральних робіт виявлено, що фактична (вирахувана за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення) площа ділянки дещо відрізняється від площі, вказаної державному акті на право приватної власності на землю серії ДНА-75 від 27 вересня 1996 року. Площа ділянки за державним актом - 0,2200 га, фактична - 0,1772 га, тобто фактичні лінійні розміри ділянки не відповідають розмірам, вказаних у державному акті. При державній реєстрації земельної ділянки (з присвоєнням кадастрового номеру) не допускається безпідставне зменшення розмірі та площі ділянки, що вказана в державному акті, тому для правового вирішення питання щодо виправлення помилок припущених при виготовленні державного акту, рекомендовано звернутись до суду.
Частиною другою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» закріплено, що кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Аналогічне положення міститься у пункті 26 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року.
Крім того, пунктом 29 наведеного Порядку визначено, що кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а в разі подання заяви в електронній формі - надсилається засобами телекомунікаційного зв'язку.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з п. 2.9 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право постійного користування землею, договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року, заповнення державний актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та його структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються.
Відповідно до 2.14 наведеної Інструкції, Державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальнику державного органу земельних ресурсів та голова місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Проте, наведений нормативно-правовий акт втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 404 від 03 липня 2013 року.
Згідно з п. 4.1 «Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою», затвердженої наказом Державного комітету України з земельних ресурсів № 325 від 22 червня 2009 року (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 537 від 09 вересня 2013 року), виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частиною п'ятою статті 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття.
Однак, приватний нотаріус Слов'янської районної нотаріальної контори Донецької області своєю постановою від 13 березня 2020 року за № 214/02-31, відмовила у вчиненні нотаріальної дії. Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, підставою для такого рішення стали: не надання спадкоємцем надано не всі документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку.
Згідно частин першої та другої статті 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.
Відповідно до п. 4.15 Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Пунктом 4.18 Глави 10 наведеного Порядку встановлено, що в разі якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України закріплено, що здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи вищенаведене, суд, на підставі наявних у справі доказів, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 328, 1216, 1218, 1225, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст.10, 12, 13, 76, 81, 89, 200, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Слов'янського району Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м. Кіровське Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку і господарчих будівель, площею 0,1772 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлений 18 травня 2020 року.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко