Справа № 264/1661/20
2-а/264/90/2020
"13" травня 2020 р. м. Маріуполь
Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області в особі судді Пустовойт Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Семененка Івана Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У березні 2020 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому вказала, що 18 січня 2020 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Постанову по справі про адміністративне правопорушення винесено за те, що 18 січня 2020 року об 11-30 годин ОСОБА_1 керувала автомобілем «Lexus RX 300» державний номерний знак НОМЕР_1 та здійснила стоянку на тротуарі біля будинку №73 по вул.Московській в м.Маріуполі, де для руху пішоходів залишилось менше ніж 2 метри, а точніше 0,6 м, чим порушила п.15.10-в Правил дорожнього руху України. Із постановою не згодна і просить її скасувати. В обґрунтування своїх вимог вказала, що Правил дорожнього руху України не порушувала, вказаний автомобіль був припаркований на узбіччі дороги її близькою людиною, а вона лише підійшла до нього щоб перепаркувати. При цьому зазначила про відсутність належних доказів у відповідача щодо вчинення правопорушення саме нею. Вважає, що інспектор упереджено та не об'єктивно поставився до з'ясування обставин справи, незаконно визнав її винною у вчиненні адміністративного правопорушення та піддав стягненню, тому просить постанову посадової особи про притягнення її до адміністративної відповідальності скасувати.
Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 17.03.2020 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду із даним позовом.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її присутності в письмовому провадженні, позовні вимоги викладені у адміністративному позові підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач Семененко І.В. у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його присутності, а також надіслав до суду відзив, в якому позовні вимоги не визнав, зазначив про законність своїх дій, оскільки позивачкою було допущено порушення правил дорожнього руху, а саме п.15.10-в. За скоєне правопорушення останню було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП. У підтвердження доводів, надав диск з відеозаписом. На підставі цього просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи, у тому числі наданий відеозапис, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 18 січня 2020 року постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №583351 інспектором роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Семененком І.В. було притягнуто позивачку до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, зокрема за те, що вона 18 січня 2020 року о 11-30 годин, керувала автомобілем «Lexus RX 300» державний номерний знак НОМЕР_1 та здійснила стоянку на тротуарі біля будинку №73 по вул.Московській в м.Маріуполі, де для руху пішоходів залишилось менше ніж 2 метри, а точніше 0,6 м, чим порушила п.15.10-в Правил дорожнього руху України. Вказане порушення тягне за собою відповідальність, передбачену ч.1 ст.122 КУпАП, за скоєння якого накладено штраф в сумі 255 грн.
Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За вимогами ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливим. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно законодавства.
Пунктом 15.10-в Правил дорожнього руху України передбачено, що стоянка забороняється, зокрема, на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Згідно постанови серії ДП18 №583351 ОСОБА_1 порушила п.15.10-в Правил дорожнього руху України. Порушення зафіксовано бодікамерою, закріпленою на форменому одязі інспектора, що є допустимим відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.
Вказаний доказ суд приймає як належний, оскільки відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення міститься в п.7 постанови серії ДП18 №583351 від 18.01.2020 року.
Аналогічна правова позиція щодо належності доказу викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2019 року у справі №428/2769/17 та від 19.02.2020 року у справі №524/1284/17.
Згідно діючого законодавства, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.02.2020 року у справі №204/8036/16-а.
Відповідно до примітки зазначеної у ст.122 КУпАП, суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення.
У позовній заяві позивачкою зазначається, що Правил дорожнього руху України вона не порушувала, вказаний автомобіль був припаркований на узбіччі дороги її близькою людиною, а вона лише підійшла до нього щоб перепаркувати, проте з відеозапису наданого відповідачем (відеофайл №20200118193110000869) убачається, що ОСОБА_1 на запитання працівника поліції підтвердила факт особистого керування вказаним автомобілем. Та свою позицію щодо керування, змінила після вказівки свого юриста, який був присутній на місці зупинки та надавав останній юридичну консультацію, що суд розцінює як намагання винною уникнути адміністративної відповідальності.
Відтак, з відеозапису оптичного диску, вбачається що саме позивачка, здійснила стоянку автомобілю «Lexus RX 300» державний номерний знак НОМЕР_1 на тротуарі біля будинку №73 по вул.Московській в м.Маріуполі, де для руху пішоходів залишилось менше ніж 2 метри, а саме 0,6 м.
Доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля на краю тротуару, де для руху пішоходів залишилось менше ніж 2 метри.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а(2-а/216/33/17).
Замір відстані на місці вчинення правопорушення проводився інспектором Семененком І.В. за допомогою вимірювальної стрічки в присутності ОСОБА_1 . Зафіксовано вільну відстань для руху пішоходів 0,6 м (відеофайл № 20200118192858000856 ). Будь-яких заперечень в цей момент остання не висловлювала.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а, зазначено, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.
Натомість відеозапис, наданий суду відповідачем, містить саме відомості про вчинення позивачкою правопорушення.
Відповідальність за порушення пункту 15.10-в Правил дорожнього руху України передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, склав протокол при наявності адміністративного правопорушення в діях позивачки, за вчинення якого у передбаченому чинним законодавством порядку суб'єктом владних повноважень винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, при визначенні розміру якого працівник патрульної поліції врахував особу порушниці та конкретні обставини справи, права позивачки при цьому порушені не були, у зв'язку з чим, у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 139, 243-246 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Семененка Івана Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.
Суддя: Т.В. Пустовойт