Справа № 263/2607/20
Провадження № 3/263/1157/2020
14 травня 2020 року Суддя Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області Папаценко Павло Ілліч, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.2 ст. 182 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 128973 від 20.02.2020 року ОСОБА_1 , 15 лютого 2020 року о 22-06 годині, стажер закладу «NO NAME» користувався звуковідтворювальною технікою, а саме гучно вмикав музику в житловому будинку, де відповідно до ст.24 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» це заборонено.
Вказані дії ОСОБА_1 були кваліфіковані інспектором поліції за ч. 2 ст. 182 КУпАП.
ОСОБА_1 у судові засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, повідомлення про місце та час судового розгляду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.
За зазначених обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим, згідно зі ст.268 КУпАП, справа розглянута на підставі матеріалів, які маються у справі.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, вважаю за необхідне адміністративну справу провадженням закрити, за наступних підстав.
Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, якими є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта та ін.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 20.02.2020 року відносно ОСОБА_1 , останній гучно вмикав музику в житловому будинку, чим порушив вимоги ЗУ «Про забезпечення благополуччя населення».
Частиною 2 ст. 182 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дії передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.
Диспозицією за ч. 1 ст. 182 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях .
Зазначена норма є бланкетною, а відтак у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.182 КУпАП щодо ОСОБА_1 , мають бути зазначені нормативні документи, із розкриттям їх суті, які унормовують питання захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях. Без цього порушується право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, знати у чому вона обвинувачується, а відтак і право на захист.
В протоколі про адміністративне правопорушення є посилання на ЗУ «Про забезпечення благополуччя населення», проте такого нормативного акту не існує, а отже, не міститься посилань на порушення ОСОБА_1 будь-яких нормативних актів, які забезпечують захист населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.
Аналізуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається складу адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 .
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.182 немає, а провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 91, 247, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.182 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя.
Суддя П.І.Папаценко