Провадження №33/821/57/20 Справа № 697/2789/19 Головуючий по першій інстанції Русаков Г.С.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю.В.
15 травня 2020 р. м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Потієнко Т.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №398282 від 06.10.2019, ОСОБА_1 06.10.2019 о 00 год. 30 хв. в м.Канів по вул.Героїв Дніпра, 35, біля кафе «Абажур» керував транспортним засобом «MAZDA 626» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За вчинене правопорушення піддано ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді накладення штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10 200 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 384 грн. 20 коп.
Не погодившись із оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2019 року, скасувати оскаржувану постанову, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити за відсутністю події і складу правопорушення.
Вважає, що вказана постанова необґрунтована, у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, під час розгляду справи судом порушено вимоги процесуального законодавства щодо розгляду справи, адже постанова суду обґрунтована недопустимими доказами, вказані у постанові покази свідка протилежні тим, що надавалися під час допиту.
Також вважає, що протокол від 06.10.2019 є недопустимим доказом, так як складений не в процесуальний спосіб та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки особу правопорушника встановлено не в процесуальний спосіб, як зазначено в протоколі - ІПС «АРМОР», протокол про адміністративне затримання не складався, а тому не відомо коли і ким було встановлено особу правопорушника, так як під час проведення таких дій він присутній не був, і як наслідок, не відмовлявся від підпису на складених відносно нього документах та отриманні копій документів.
Зазначає, приєднане до протоколу пояснення свідка ОСОБА_2 містить неправдиві відомості - особа, відносно якої складено протокол не представлявся та не повідомляв своє прізвище, що спростовується відео, дослідженим судом першої інстанції, тоді як пояснення ОСОБА_3 взагалі не могли бути взяті судом до уваги, так як відібрані невідомою особою, оскільки в ньому відсутній підпис посадової особи.
Звертає увагу суду на те, що пояснення двох осіб ідентичні, які складені із дописками та виправленнями. Свідки не могли посвідчити, що він керував транспортним засобом, адже із пояснень ОСОБА_2 вони підійшли до кафе « Абажур » на прохання поліцейського після відмови ОСОБА_1 пройти медичний огляд. Крім того, судом невірно зазначені покази свідка ОСОБА_4 , які є протилежними тим, що було посвідчено в судовому засіданні.
Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши думки ОСОБА_1 та його захисника Потієнко Т.М., які були присутні в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Канівським міськрайонним судом Черкаської області про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю події і складу правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП.
Із матеріалів справи вбачається, що з матеріалами справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 ознайомився 08.01.2020, тоді як апеляційна скарга ним подана 10.01.2020, за таких обставин, вважаю, що апелянтом не пропущений строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Так, відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст. 254-256 КУпАП.
Висновки судді про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Незважаючи на позицію ОСОБА_1 та його захисника Потієнко Т.М. про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними:
- протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 398282 від 06.10.2019, складеного поліцейським СРПП №2 Канівського ВП про те, що ОСОБА_1 06.10.2019 о 00 год. 30 хв. в м.Канів по вул.Героїв Дніпра, 35, біля кафе «Абажур» керував транспортним засобом «MAZDA 626» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;
- пояснень від 06.10.2019, отриманих від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно яких, ОСОБА_1 в присутності свідків відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку. Також він відмовився пред'явити посвідчення водія і свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу, в зв'язку з чим його доставлено до Канівського ВП для встановлення особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення, та який відмовився від його підписання і отримання;
Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обгрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.
Не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що протокол від 06.10.2019 є недопустимим доказом, так як складений не в процесуальний спосіб та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки особу правопорушника встановлено не в процесуальний спосіб, як зазначено в протоколі - ІПС «АРМОР», протокол про адміністративне затримання не складався, а тому не відомо коли і ким було встановлено особу правопорушника, так як під час проведення таких дій він присутній не був, і як наслідок, не відмовлявся від підпису на складених відносно нього документах та отриманні копій документів.
Крім того, вважаю за необхідне зазначити, що уповноважена особа підрозділу поліції може встановлювати осіб, які порушили ПДР України шляхом використання баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, що передбачено Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що в даному випадку працівниками поліції зроблено і було, оскільки ОСОБА_1 відмовився надати будь-яку інформацію, що ним не заперечується.
Неспроможними є доводи апеляційної скарги про те, що пояснення свідка ОСОБА_2 містить неправдиві відомості, так як особа, відносно якої складено протокол не представлявся та не повідомляв своє прізвище, враховуючи те, що в поясненнях даного свідка зазначено про відмову ОСОБА_1 в наданні ним документів, в зв'язку із чим останнього було доставлено до Канівського ВП для встановлення особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Що ж стосується доводі апелянта відносно пояснень свідка ОСОБА_3 про те, що його пояснення взагалі не могли бути взяті судом до уваги, так як відібрані невідомою особою, оскільки в ньому відсутній підпис посадової особи, то вони також не можуть бути підставою для скасування законного рішення місцевого суду, оскільки інформація щодо даного свідка, крім його пояснень, також зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, який ним підписано.
Доводи апелянта, що судом невірно зазначені покази свідка ОСОБА_4 , які є протилежними тим, що було посвідчено в судовому засіданні є неприйнятними, оскільки даний свідок в суді першої інстанції пояснював, що 06.10.2019 близько 00 год. 30 хв. перебувала у транспортному засобі «MAZDA 626» д.н.з. НОМЕР_1 зі своїм знайомим ОСОБА_1 , однак за кермом не перебувала, а сиділа поряд на пасажирському сидінні.
В свою чергу, під час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_4 повідомила, що 06.10.2019 вона з ОСОБА_1 проводила свій вільний час, разом з яким їздили на автомобілі по місту та під'їхали до кафе «Абажур», в цей час до них під'їхали працівники поліції і запитали хто водій автомобіля, та чому вони в стані алкогольного сп'яніння. Вона виходила з автомобіля через пасажирські двері, оскільки в машині були заблоковані двері водія.
Оцінюю дані покази свідка ОСОБА_5 критично, оскільки вказаний свідок є зацікавленою особою у даній справі, так як є знайомою ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши вказані докази та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, та достовірності, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33,34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.
З огляду на викладене, вважаю, що постанова Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23.12.2019 щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, як того просить апелянт, - відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Биба