Рівненський апеляційний суд
Іменем України
13 травня 2020 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисників-адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду апеляційні скарги захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 31 березня 2020 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.189 КК України, у кримінальному провадженні №22019030000000039,
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 31 березня 2020 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк запобіжного заходу на 60 днів, тобто до 29 травня 2020 року.
Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому, суд врахував вік обвинуваченого, його стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, відсутність офіційного джерела доходу. Також наявність ризиків можливості обвинуваченого чинити тиск на потерпілих та свідків, продовжити займатись злочинною діяльністю, переховуватись від суду чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Захисник-адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вказану ухвалу скасувати та обрати його підзахисному інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що прокурор допустив порушення кримінального процесуального закону, оскільки до закінчення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, подав суду клопотання про продовження строку тримання під вартою його підзахисному. Зазначив, що не роз'яснивши обвинуваченому, підозрюваному, його права на захист і не забезпечивши права на кваліфіковану правову допомогу, слідчий намагався вручити ОСОБА_5 додаткові матеріали кримінального провадження, які раніше не були відкриті, знаючи, що досудове розслідування вже закінчено та складено обвинувальний акт. Вказав, що стороною обвинувачення не було запрошено двох понятих, які б засвідчили відмову його підзахисного від отримання обвинувального акта та клопотання про продовження строку досудового розслідування.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 також просить вказану ухвалу скасувати, а в задоволенні клопотання прокурора - відмовити.
На обґрунтування цих вимог апелянт послався на те, що прокурор при внесенняі 24 березня 2020 року Нововолинському міському суду клопотання про продовження строку тримання під вартою, діяв всупереч вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки ОСОБА_5 на той час перебував у статусі підозрюваного а вимог ст.290 КПК виконано не було. Також, на думку захисника, посилання суду на ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , не є припустимими, оскільки такі ухвали не мають преюдиційного значення. Захисник вважає, що судом безпідставно не взято до уваги ряду обставин - ОСОБА_5 одружений, має на утриманні малолітню дитину, батьки пенсіонери, не судимий, його стану здоров'я, наявність соціальних зв'язків. Також не звернув увагу на те, що в обвинувальному акті та в клопотанні не зазначено час вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину за ч.2 ст.189 КК України.
Захисник зазначив, що в ухвалі не наведено якими матеріалами доводиться обґрунтованість підозри та не вмотивовано належним чином не визначення обвинуваченому розміру застави.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року задоволено подання Волинського апеляційного суду та матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 31 березня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 направлено до Рівненського апеляційного суду для розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на підтримання апеляційних скарг, міркування прокурора ОСОБА_10 про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи кожної із апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
За вимогами ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ч.1, 2 ст.331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів цієї судової справи, у провадженні міцевого - Нововолинського міського суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №22019030000000039 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2020 року задоволено клопотання прокурора та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 31 березня 2020 року, без визначення розміру застави.
Прокурором було подано клопотання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою на 60 днів, оскільки існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно доведеності продовження існування зазначених ризиків.
Зокрема, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків стверджується тим, що на даний час вони не допитані судом, тому обвинувачений, з метою схиляння вказаних осіб до давання показань на свою користь, може чинити на них тиск.
Також реальними є ризики вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень та переховування його від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки враховуючи тяжкість можливого покарання у разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованих злочинів, навіть за наявності встановлених соціальних зв'язків, обвинувачений може вчинити вказані дії з метою ухилення від можливої кримінальної відповідальності.
При цьому, як вбачається з оскаржуваної ухвали, прокурором було заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 під час підготовчого судового засідання, тобто коли ОСОБА_5 вже перебував у статусі обвинуваченого.
Водночас, колегія суддів позбавлена можливості перевірки доводів сторони захисту стосовно можливих процесуальних порушень, допущених прокурором при врученні ОСОБА_5 копії обвинувального акту. Проте, встановлення наявності чи відсутності таких порушень не є предметом даного апеляційного розгляду.
Також колегія суддів зауважує, що сторона захисту, ставлячи вимогу про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, не зазначила адреси, за якою необхідно обрати вказаний вид запобіжного заходу. Така неконкретність унеможливлює дотримання апеляційним судом вимог ч.1 ст.404 КПК.
Поряд з цим, суду не надано доказів хто є власником квартири на цей час, оскільки довідка про склад сім'ї наймача ізольованої квартири АДРЕСА_1 , копія якої посвідчена адвокатом ОСОБА_11 , не містить дати її складення, а копія ордеру на вказане житлове приміщення - виправлення імені та по батькові особи, якій його видано. При цьому стороною захисту оригіналів вказаних документів апеляційному суду не надано для звірки.
При цьому, колегія суддів зазначає, що сімейне законодавство визначає, що члени сім'ї вважаються такими, що перебувають на утриманні особи у разі, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Водночас, сторона захисту під час апеляційного розгляду не надала доказів того, що батьки-пенсіонери перебувають на утриманні обвинуваченого. Не містять їх і матеріали судової справи. Наявність на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини не знижує встановлених ризиків.
Стороною захисту також не доведено того, що за станом здоров'я ОСОБА_5 не може утримуватися у слідчому ізоляторі.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд, продовжуючи обвинуваченому строк запобіжного заходу, дотримався вимог кримінального процесуального закону та дійшов до обґрунтованого висновку, що на даному етапі кримінального провадження більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 та запобігти наявним ризикам, а отже підстав для задоволення апеляційних вимог та скасування ухвали не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 31 березня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3