печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4913/20-к
28 квітня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого від 17.01.2020 року про відмову у задоволені клопотання в рамках кримінального провадження №42013110060000219, -
03.02.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого від 17.01.2020 року про відмову у задоволені клопотання в рамках кримінального провадження №42013110060000219. В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_3 посилається на те, що 16.01.2020 року він звернулася до слідчого з клопотанням про проведення слідчих та процесуальних дій, проте постановою від 17.01.2020 слідчий відмовив у задоволенні вказаного клопотання. Вказану постанову особа, що подала скаргу вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню як наслідок її незаконності та необґрунтованості та просить зобов'язати слідчого вчинити дії вказані в клопотанні. У судове засідання заявник не з'явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги скарги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити. Слідчий рішення, якого є предметом оскарження в судове засіданні не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлявся належним чином, заяв, клопотань до суду не подано. Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась. Ч. 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів. Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. Відповідно до положень ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником. Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень. На стадії досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником можуть бути оскарженні рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що встановлено п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України. Як вбачається із скарги та долучених до неї матеріалів Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013110060000219 від 22.02.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Постановою слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 17.01.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання від 16.01.2020 року. Так, на слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та в даному конкретному випадку зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. При дослідженні оскаржуваного рішення слідчим суддею встановлено, що в обґрунтування відмови в задоволенні клопотання слідчий вказав на те, що воно належним чином не обґрунтованим. Нормами кримінального процесуального законодавства передбачено, що ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Частиною 1 ст. 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України). Нормою ч. 6 ст. 223 КПК України передбачено, що слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній. Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Вимогами ч.5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, однак слідчим при винесенні постанови вказані вимоги проігноровані. Так, всупереч вказаній нормі, оскаржувана постанова слідчого від 17.01.2020, не відповідає вимогам, встановленим ч. 5 ст. 110 КПК України, так як містить лише констатацію факту, що клопотання не обґрунтоване, що свідчить про її невмотивованість, оскільки в постанові відсутній зміст обставин, які є підставами для прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання, мотиви прийняття такого процесуального рішення, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, а відтак постанова підлягає скасуванню. На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що в цілях дотримання загальних засад кримінального провадження, а також враховуючи, що в силу принципу змагальності сторін, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку про законність та вмотивованість рішення слідчого, приходжу до висновку, що таких не має та як наслідок вважаю за необхідне вимоги скарги задовольнити та скасувати рішення слідчого.
Керуючись ст. ст. 55, 303-304, 307, 309, КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого від 17.01.2020 року про відмову у задоволені клопотання в рамках кримінального провадження №42013110060000219 - задовольнити. Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 17 січня 2020 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 16 січня 2020 року та зобов'язати уповноваженого слідчого у кримінальному провадженні №42013110060000219 від 22.02.2013 року повторно розглянути вказане клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1