Житомирський апеляційний суд
Справа №286/2101/18 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2
13 травня 2020 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд
в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальне провадження №12018060000000131 за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисників обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 16 січня 2020 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, жителя АДРЕСА_1 , працюючого водієм «Золотий Коровай», одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_12 ,
захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
в апеляційній скарзі прокурор просить вирок Овруцького районного суду від 16.01.2020 щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. В решті вирок залишити без змін.
Не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Посилається на те, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_9 , в порушення вимог ст.50,65 КК України, не врахував думку потерпілих, а також те, що ОСОБА_9 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав, проте органом досудового розслідуванням доведено його вину в повному обсязі.
Зазначив, що призначене обвинуваченому покарання є м'яким, оскільки в результаті дій обвинуваченого та нехтування ним вимог Правил дорожнього руху призвело до вчинення ДТП, де загинула молода людина.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 16 січня 2020 року відносно ОСОБА_9 скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання за у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням керування транспортними засобами на строк до трьох років.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги послалась на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Покарання є явно несправедливим через м'якість, а тому підлягає скасуванню.
Послалась на те, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст.50,65 КК України, а саме те, що обвинувачений вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав, вибачення у потерпілих не попросив. Внаслідок його дій, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки та її наслідками, настала смерть людини.
Вказала, що відповідно до ч.2 ст.286 КК України санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Однак судом першої інстанції призначено обвинуваченому найменше покарання, передбачене санкцію вказаної статті, у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 просить вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 16 січня 2020 року відносно ОСОБА_9 , скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням керування транспортними засобами на строк до трьох років.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги послалась на те, що призначене судом покарання є явно несправедливим через м'якість.
Послалась на те, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст.50,65 КК України, а саме те, що обвинувачений вину у вчиненому кримінальному правопорушенні вину не визнав, вибачення у потерпілих не попросив.
Вказала, що відповідно до ч.2 ст.286 КК України санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Однак судом першої інстанції призначено обвинуваченому найменше покарання, передбачене санкцією вказаної статті у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
В апеляційній скарзі захисники обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 просять вирок Овруцького районного суду від 16 січня 2020 року відносно ОСОБА_9 скасувати, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилаються на неповноту судового розгляду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, істотне порушення норм кримінального процесуального закону.
Вказали, що оскаржуваний вирок базується на припущеннях, в його основу покладені сумнівні, недопустимі докази, які не були досліджені судом і які не відображають дійсних обставин справи.
Судом не взято до уваги, що з аналізу слідової інформації, протоколу огляду місця події, технічних характеристик та габаритних розмірів автомобілів учасників ДТП вбачається неправильна фіксація слідової інформації, що в подальшому призвело до зазначення у клопотаннях про призначення експертиз недостовірних фактів і, як результат, проведення експертиз, які не відображають фактичних обставин ДТП. При цьому ґрунтовність показів чи ґрунтовність відображеної слідової інформації судом не досліджувалась, а клопотання сторони захисту з даного приводу залишились поза увагою слідства та суду.
Залишились поза увагою суду обставини та безпосередньо не досліджувався висновок автотехнічної експертизи №3/1092, відповідно до якого швидкість руху транспортного засобу ВАЗ була розрахована, виходячи з того, що вказаний автомобіль рухався по асфальтобетонному покриттю. В той же час, відповідно схеми огляду місця події, праві колеса автомобіля ВАЗ знаходились частково на узбіччі, яка складається з піщано-гравійної суміші, відтак, колеса автомобіля ВАЗ перебували на покриттях дороги з різним зчепленням. Вказане свідчить про те, що експертом застосована неправильна формула для визначення швидкості.
Вказали, що під час судового засідання судовий експерт ОСОБА_13 не зміг пояснити щодо розбіжностей слідової інформації та зазначив про необхідність отримання додаткових вихідних даних. Аналогічну позицію висловив судовий експерт Косуха, однак пояснення експертів про неповноту вихідних даних, про можливі допущені помилки під час фіксації слідової інформації та про необхідність проведення ряду слідчих експериментів, залишені поза увагою суду, а відповідні клопотання сторони захисту про їх проведення відхилені судом.
Вказали, що судом першої інстанції порушено принцип невинуватості, встановлений у ст.17 Конституції України, та основні принципи і засади кримінального судочинства. Зазначили, що відповідно до висновку експертного дослідження від 05.10.2018 року №31 судового експерта ОСОБА_14 , дії водія автомобіля ВАЗ 2110 р.н. НОМЕР_1 Турбал не відповідали вимогам п.12.4 ПДР, що з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку із виникненням наведеної дорожньо - транспортної пригоди.
Вважають, що судом всупереч вимогам ст.22 КПК України не було проведено всебічного та повного дослідження усіх доказів, висновки суду, викладені в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції..
Згідно вироку Овруцького районного суду Житомирської області від 16.01.2020 р. ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання за цим законом у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання обвинуваченого.
Запобіжний захід не обирався.
Знято арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського райсуду м. Житомира 29.05.2018 року, з автомобіля марки "ГАЗ-3302 ФХА» р/н НОМЕР_2 , який визнано речовим доказом та знаходиться на зберіганні на території Овруцького ВП та повернуто його власнику ТОВ «Золотий каравай» та з автомобіля марки «ВАЗ-2110» р/н НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_15 , який визнано речовим доказом та знаходиться на зберіганні на території Овруцького ВП та повернуто його дружині ОСОБА_8 .
Стягнуто з ОСОБА_9 в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 5720 грн.
За обставин, встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 25 травня 2018 року близько 07 години 15 хвилин, ОСОБА_9 керував технічно справним автомобілем «ГАЗ-3302», реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався ним по проїзній частині вулиці Центральна в с. Гошів Овруцького району Житомирської області, у напрямку центру села.
У вказаний день та час, проїжджаючи ділянку дороги біля будинку № 5 вул. Центральна, водій ОСОБА_9 , в порушення вимог пункту 2.3.б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, а саме до появи попереду автомобіля «ВАЗ 2110», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким по смузі протилежного напрямку керував ОСОБА_15 , в порушення пунктів 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі водієві зустрічного напрямку, змінив напрямок свого руху ліворуч на зустрічну смугу, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, що призвело до зіткнення вказаних автомобілів.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_15 отримав тяжке тілесне ушкодження від якого загинув на місці пригоди.
Порушення водієм ОСОБА_9 вимог пунктів 2.3б), 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
Дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України.
Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 та їх представник - адвокат ОСОБА_17 в судове засідання апеляційного суду, призначеного на 13.05.2020 року, не з'явились, будучи повідомленими належним чином згідно вимог ст.135 КПК України. Вказане підтверджується наявними в матеріалах провадження рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та телефонограмою на ім'я представника потерпілих адвоката ОСОБА_17 , який зобов'язався повідомити усіх потерпілих (а.п. 74, 80,81,82.). Причини неявки до суду не повідомили. Клопотання про відкладення судового засідання до апеляційного суду не надходило. Відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд вказаного кримінального провадження у відсутність потерпілих та їх захисника, які належним чином повідомлені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, який підтримав як свою апеляційну скаргу так і апеляційні скарги потерпілих та заперечив щодо апеляційної скарги захисників обвинуваченого- адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили щодо задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілих, перевіривши матеріали кримінального провадження та вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілих підлягають залишенню без задоволення, а апеляційна скарга захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст.409 КПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень при розгляді справи судом апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд апеляційної інстанції керується ст.412 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Згідно ст.23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Безпосередність дослідження доказів за ст.23 КПК України означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1статті 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже, судове рішення, відповідно до статті 370 цього Кодексу, не може бути визнано законним і обґрунтованим і, згідно з частиною першою статті 412 КПК України, підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає, що, суд першої інстанції вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме з технічного звукозапису фіксування судового розгляду та журналу судового засідання від 04.12.2018, в ході судового розгляду прокурором були оголошені та в подальшому долучені до провадження письмові докази у кримінальному провадженні (т.1 а.п.152-153).
Проте, суд першої інстанції, всупереч ст.ст.23, 358 КПК України, безпосередньо письмові докази, надані стороною обвинувачення під час судового розгляду не досліджував, обмежившись лише оголошенням цих доказів прокурором на стадії вирішення їх долучення до матеріалів кримінального провадження та перейшов до розгляду кримінального провадження, а в подальшому до судових дебатів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме з технічного звукозапису фіксування судового розгляду та журналу судового засідання від 12.07.2019, в ході судового розгляду, а саме під час допиту експерта ОСОБА_18 , суд оголосив висновок експерта від 09.01.2019 №3/1092 (т.2 а.п.179-182) та в подальшому, без дослідження матеріалів кримінального провадження, наданих прокурором, перейшов до судових дебатів.
Таким чином, внаслідок неповноти судового розгляду, судом першої інстанції було порушено засаду кримінального провадження - безпосередність дослідження доказів, що позбавило суд ухвалити відповідне рішення, надавши у ньому оцінку кожному доказу як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, з точки зору їх належності, допустимості та достовірності відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
А тому доводи захисників, які викладені в апеляційній скарзі та підтримані під час апеляційного розгляду, в частині порушення вимог кримінального процесуального закону щодо безпосереднього дослідження доказів, є обґрунтованими та матеріалами кримінального провадження не спростовуються.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора та потерпілих, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
За наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд не вбачає підстав для надання оцінки всім доводам, наведеним в апеляційних скаргах, оскільки оцінку таким доводам може бути надано після усунення зазначених порушень закону.
З урахуванням того, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження були порушені загальні засади кримінального провадження, а саме - безпосередність дослідження показань, речей і документів, беручи до уваги, що такі порушення неможливо усунути в апеляційному порядку, вирок суду першої інстанції відповідно до вимог ст.7, ч.6 ст.9, ст.407, ч.1 ст.412, 415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Суду першої інстанції під час нового судового розгляду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази по справі, надати їм належну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407,412 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисників обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 16 січня 2020 року щодо ОСОБА_9 скасувати. Призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: