14.05.2020 Справа № 910/18153/19
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 910/18153/19 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код 40108578)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Таланпром” (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Римаренків, 24, код 30033103)
про стягнення 286805,02 грн.,
представники сторін:
позивача: Бітюков Д.В. (довіреність № 39/ЦОУ від 01.10.2019);
відповідача: Лаврик С.О, (довіреність № 1 від 11.03.2020).
Позивач звернувся з позовною заявою, якій просить суд стягнути з відповідача 286805,02 грн. штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання за договором № 165НП від 09.07.2019, а також понесені судові витрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2019 позовну заяву Національної поліції України з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю на розгляд до господарського суду Сумської області.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/18153/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.02.2020.
10.02.2020 до суду надійшов відзив відповідача, в якому просить суд врахувати незначні строки порушення зобов'язання відповідачем, відсутність збитків у позивача та інших учасників господарських відносин, значний розмір штрафних санкцій у порівнянні зі збитками позивача та зменшити заявлені позивачем штрафні санкції до мінімального розміру.
24.02.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що наведені відповідачем аргументи щодо неможливості виконання ним зобов'язання не можуть слугувати підставою для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
10.02.2020 відповідач подав до суду клопотання про зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій до мінімального розміру.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.02.2020 призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2020, 11:00.
Однак, 12.03.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи.
Ухвалою суду від 23.03.2020 призначено розгляд справи по суті на 07.04.2020.
Ухвалою суду від 07.04.2020 відкладено розгляд по суті в судове засідання на 14.05.2020.
Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Відповідно до укладеного між Національною поліцією України (позивач - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Таланпром» (відповідач - постачальник) умов договору № 165НП від 09.07.2019 про закупівлю взуття різного, крім спортивного та захисного (черевики типу Б), відповідач зобов'язується поставити позивачу у 2019 році черевики типу Б (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-1881), а позивач зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.
У п.1.2. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна одиниці товару визначається у специфікації товару (додаток № 1 до договору) і розмірах товару (додаток № 2 до договору).
09.07.2019 було укладено додаткову угоду № 1/166-НП до договору від 09.07.2019 № 165-НП про закупівлю взуття різного крім спортивного та захисного (черевики типу Б), якою сторони дійшли спільної згоди про наступне: 1. У розділі 3 «Ціна договору» договору пункт 3.1. викласти у новій редакції: «3.1. Ціна договору становить 3919440,00 грн., у тому числі ПДВ 633240,00 грн.».
Згідно з п. 2.1. договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає узгодженому сторонами зразку товару, наданого постачальником згідно з п. 2.2. цього договору, ТО 15.2-33309435-001:2018 (додаток № 3 до договору) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товарів.
Постачальник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати укладання договору, але в будь-якому випадку до початку поставки товару, строк поставки якого зазначений в пункті 5.1. цього договору, надати покупцю (м. Київ, вул. Інститутська, 29/3, каб. 61) зразок товару скріплений ярликом ДНДІ МВС України, який містить посилання на експертний висновок про відповідальність товару ТО 15.2-33309435-001:2018 (додаток № 3 до договору) та конфекційну карту (додаток № 4 до договору) із зазначенням усіх матеріалів із яких виготовлений зразок товару.
Як зазначає позивач, 02.08.2019 вих. № 50 постачальником направлено зазначений зразок товару, який покупцем, згідно розписки, отримано 05.08.2019, тобто протягом 19 робочих днів з дати укладання договору, що також підтверджується листом Державного науково-дослідного інституту МВС України від 21.08.2019 № 26/768.
Відповідно до п. 5.1. договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 45 календарних днів включно з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115).
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2. договору).
Згідно з п. 12.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2019, але в будь якому випадку - до повного виконання сторонами умов цього договору.
Договір № 165НП зареєстрований у покупця 09.07.2019.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що всупереч умов договору постачальник поставив товар та зразки товару з простроченням виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач 29 серпня 2019 року поставив на адресу позивача партію взуття у кількості 1020 пар на загальну суму 713898,00 грн. та 19 вересня 2019 року у кількості 4580 пар на загальну суму 3205542,00 грн.
11.11.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату пені та штрафу за невиконання зобов'язань за договором № 165НП у загальному розмірі 286805,02 грн., яку відповідач отримав 14.11.2019, про що свідчить фіскальний та витяг з офіційного сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень. Проте відповіді чи розрахунку відповідачем не надано.
Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини другої статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Тобто, в порушення вищевказаних норм чинного законодавства умов договору відповідач не здійснив своєчасну поставку товару у визначені договором строки.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 9.2. договору за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару , з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з п. 9.8. договору у разі ненадання постачальником у строки та в порядку передбаченому пунктом 2.2. цього договору зразку товару, з постачальника стягується штраф у розмірі 5% від ціни договору.
Судом встановлено, що позивачем нараховано штраф за ненадання відповідачем протягом 10 робочих днів з дати укладання договору зразків товару в розмірі 195972 грн. 00 коп. та пеню за порушення строків виконання зобов'язань у загальному розмірі 90833,02 грн., з яких: 4283,39 грн. за прострочення на 6 днів поставки товару з 24.08.2019 по 29.08.2019, за прострочення на 27 днів поставки товару з 24.08.2019 по 19.09.2019 у сумі 86549,63 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд встановив, що нарахування пені за порушення строків виконання зобов'язань з поставки товару у розмірі 90833 грн. 02 коп. є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що на виконання пункту 2.2. договору та з метою своєчасного виконання зобов'язань по договору, постачальник 09.07.2019 звернувся листом № 102 до Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справи України з проханням провести науково-технічну експертизу зразків черевиків типу Б на відповідність ТО 15.2-33309435-001:2018, однак з незалежних від відповідача причин, договір № 337 про надання послуг з проведення науково-технічної експертизи зразків предметів речового майна Державним науково-дослідним інститутом Міністерства внутрішніх справ України було укладено лише 16.07.2019, тобто на 5-й робочий день з дати звернення відповідача. 23.07.2019 відповідачу було видано експертний висновок № 110 від 23.07.2019 про невідповідність наданого зразку ТОВ 15.2-33309435-001:2018 у зв'язку з чим 24.07.2019 відповідач вдруге звернувся до ДНДІ МВС України листом № 45 про проведення науково-технічної експертизи товару. 02.08.2019 відповідачу було видано експертний висновок № 111 про відповідність зразка, який направлено позивачу у той же день та отримано покупцем 05.08.2019.
Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Таким чином, застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення нарахованого відповідачу штрафу, судом враховано доводи відповідача про те, що ТОВ «Таланпром» своєчасно зверталося до ДНДІ МВС України з листами про проведення експертизи, надавало зразки на експертизу, своєчасно проводило оплату послуг експертизи; позивачем не надано суду доказів понесення збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасного надання зразку товару.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для позивача та іншим учасникам господарських відносин, то суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу 50% у результаті чого сума до стягнення складає 97986,00 грн.
Такий розмір штрафу, на думку суду, є справедливим та співмірним вчиненому порушенню відповідачем.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням розміру судового збору, який необхідно було сплатити позивачу при зверненні до суду з даним позовом.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Таланпром” (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Римаренків, 24, код 30033103) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код 40108578) пеню в сумі 90833,02 грн., штраф в сумі 97986,00 грн., 2832,49 грн. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18 травня 2020 року.
Суддя В.В. Яковенко