"13" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/53/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (пр. Ушакова, 53, Херсон, 73000) до відповідача: Фізична особа-підприємець Самофалов Сергій Павлович ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 15022,52 грн.
Представники:
Від позивача: Зарецький І.Г.- довіреність;
Від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Самофалова Сергія Павловича, в якому просить господарський суд: про стягнення 15022,52 грн..
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору № 00142006 від 09.08.2013р., в результаті чого у нього виникла заборгованість по сплаті 3 % річних у розмірах, що заявлена до стягнення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2020р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 13.05.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду .
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Самофаловим Сергієм Павловичем (Позичальник) було укладено кредитний договір №00142006 (а.с.10-20), відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 615 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором. Кінцевий термін надання кредиту - 08.11.2013р. (останній день, коли Позичальник може звернутися до Кредитора з метою отримання траншу кредиту) (п. 1.2 договору). Кінцевий термін погашення кредиту Позичальником 09.08.2016р. (останній день строку користування кредитом, в який Позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за договором) (п.1.3 договору).
Згідно пп. 1.4.1 п. 1.4 договору, кредит надається Позичальнику на придбання трактора САSЕ - SТEIGER 500 SТХ, 2005р. випуску, згідно договору купівлі-продажу №S01, укладеного між Позичальником та ТОВ „Агроінновація Інтернаціональ".
Відповідно до п. 2.1 договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати щомісяця Кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22% річних на рахунок нарахованих доходів Кредитора в АТ "Райффайзен Банк Аваль".
Згідно з приписами п. 2.2 договору нарахування процентів за Кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості Позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частину кредиту); останній день строку користування кредитом не враховується.
Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що Позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання за договором (в тому числі здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісії, пеню, штрафи, неустойку та інші платежі) в порядку, визначеному в договорі Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з графіком (додаток № 1 до договору) (п.5.2 договору).
Згідно п. 5.3 договору Позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, в дату, визначену графіком (додаток № 1 до договору). Якщо дата сплати, зазначена у графіку, не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті, визначеній у графіку.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором (п.12.1договору).
Додатком №1 до вказаного договору сторонами встановлено графік погашення заборгованості (а.с.21-22), згідно якого кінцевою датою такого погашення є 09.08.2016р.
Отже, з укладенням Кредитного договору у Позичальника виник обов'язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених п. 5.1., п. 5,2., п. 5.3. Кредитного договору.
Проте, всупереч вимогам п. 5.1., п. 5.2., п. 5.3. Кредитного договору Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку чим станом на дату розрахунку заборгованості, а саме станом на: 13.08.2019 року заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором складає: 314 993 грн. 33 коп., яка складається з: поточної заборгованості за відсотками у розмірі - 76 270 грн. 40 коп.; заборгованості по пені - 223 700 грн. 41 коп.; заборгованості по 3 % річних -15 022 грн. 52 коп.
Так, у зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору: несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами Банк був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором.
Відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2017 року по господарській справі № 916/3487/16 позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено частково, а саме стягнуто з Фізичної особи - підприємця Самофалова Сергія Павловича на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом у сумі 195 626 грн. 79 коп.; заборгованість за відсотками у розмірі - 46 575 грн. 40 коп.
У зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу Позичальника було направлено Повідомлення про неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором № 114/5-160896 від 06.08.2019 року.Однак, у визначені Кредитором строки вимога не була виконана, заборгованість не погашена
Враховуючи те, що Позичальник не виконує умови Кредитного договору та вимоги Банку щодо врегулювання заборгованості, тим самим нівелюючи приписи чинного законодавства України, Банк звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).
Частиною 1 статті 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 559 ЦК України).
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплатити відсотки.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. ст. 524,533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Відповідно до ч, 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже за змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі 15022,52 грн.
Враховуючи приписи законодавства, наданий позивачем розрахунок, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 15022,52 грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Фізичної особи-підприємця Самофалова Сергія Павловича про стягнення 15022,52грн.- задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Самофалова Сергія Павловича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" ( юр. адреса: вул.Лєскова, буд.9, м.Київ, 01011; поштова адреса: пр.Ушакова, буд.53, м.Херсон, 73003; код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість по 3% річних, яка виникла за кредитним Договором №00142006 від 09.08.2013р. у сумі 15022,52 грн. ( п'ятнадцять тисяч двадцять дві грн. 52 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. ( одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.)
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повний текст складено 18 травня 2020 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов