вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про часткове задоволення скарги на дії або бездіяльність
органу ДВС, приватного виконавця
"12" травня 2020 р. Cправа № 902/785/19
Господарський суд Вінницької області у складі судді - Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали скарги Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" № 220 від 25.03.2020 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. та постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти у справі
за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)
до: Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (вул. Заводська, буд. 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)
про стягнення 2 308 239,77 грн.
за участю секретаря судового засідання: Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача (стягувача): не з'явився;
відповідача (боржника, скаржника): не з'явився;
приватний виконавець: не з'явився
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/785/19 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" про стягнення 2 308 239,77 грн, з яких: 1 965 471,14 грн - основний борг; 267 127,82 грн - пеня; 22 700,06 грн - 3% річних; 52 940,75 грн - інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду від 13.01.2020 позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено в повному обсязі. Ухвалено стягнути з Дочірнього підприємства «Монтажник» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Валінор» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 1 965 471,14 грн - боргу за послуги балансування обсягів природного газу; 267 127,82 грн - пені; 22 700,06 грн - 3% річних; 52 940,75 грн - інфляційних втрат та 34 62360 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
07.02.2020 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.
25.03.2020 до суду надійшла скарга Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" № 220 від 25.03.2020, в якій скаржник просить суд:
1.Зупинити виконання виконавчого провадження від 20.03.2020 № 61621774 відкритого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем на підставі наказу Господарського суду Вінницької області № 902/785/19 від 07.02.2020, до моменту розгляду скарги по суті.
2.Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2020 № 61621774 відкритого на виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/785/19 від 07.02.2020 .
3.Визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2020 № 61621774, відкритого на виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/785/19 від 07.02.2020.
4. Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61621774, якою накладено арешт на рахунки, на які відповідно до законодавства України забороняється накладення арешту.
5. Визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про арешт коштів боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61621774, в частині накладення арешту на рахунки:
• рахунок № НОМЕР_1 в Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076, який використовується для виплати заробітної плати, пов'язаних з нею платежів до бюджету та сплати платежів по податкових зобов'язаннях на користь держави;
• рахунок № НОМЕР_2 в Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076, який використовується для зарахування страхових коштів, що можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам;
• рахунок № НОМЕР_3 в Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076, який використовується для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів;
6. Повернути на розрахункові рахунки ДП «Монтажник» Торговий дім «Валінор» № НОМЕР_1 ,№ НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 в Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076 списані/стягненні на підставі постанови про арешт коштів боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні № 61621774, грошові кошти.
Ухвалою суду від 26.03.2020 скаргу Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" № 220 від 25.03.2020 призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.04.2020. Розглянуто вимогу скаржника про зупинення виконання виконавчого провадження від 20.03.2020 № 61621774, за результатами чого відмовлено в її задоволенні.
За наслідками судового засідання 06.04.2020 розгляд скарги відкладено на 27.04.2020.
06.04.2020, після судового засідання, на електронну адресу суду надійшов відзив на скаргу за № 811 від 03.04.2020 скріплений електронним цифровим підписом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М., в якому приватним виконавцем наведено заперечення проти скарги. Додатково приватний виконавець повідомляє про неможливість його особистої присутності при розгляді скарги.
06.04.2020, після судового засідання, на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 06.04.2020 скріплене електронним цифровим підписом представника позивача Пахомової О.А., до якого долучено відзив на скаргу з додатками. Мотивуючи свою позицію у відзиві позивач наголошує на дотриманні приватним виконавцем положень законодавства при відкритті виконавчого провадження та вчиненні виконавчих дій.
08.04.2020 на адресу суду надійшов відзив на скаргу за № 811 від 03.04.2020 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. в паперовому вигляді.
08.04.2020 на адресу суду від позивача надійшов відзив на скаргу в паперовому вигляді.
21.04.2020 до суду надійшло клопотання № 112 від 21.04.2020 відповідача у справі про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 27.04.2020, за клопотанням представника позивача, розгляд скарги відкладено на 12.05.2020.
На визначену судом дату представники позивача (стягувача), відповідача (боржника) та приватний виконавець не з'явились, про час та місце розгляду скарги останні повідомлені ухвалою суду від 27.04.2020, яка направлена рекомендованою кореспонденцією.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 342 ГПК України, за якими неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, зважаючи на те, що матеріали скарги є достатніми для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд скарги Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" № 220 від 25.03.2020 за відсутності представників сторін та приватного виконавця.
Розглянувши подані документи і матеріали суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду від 13.01.2020 задоволено позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз". Ухвалено стягнути з Дочірнього підприємства «Монтажник» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Валінор» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 1 965 471,14 грн - боргу за послуги балансування обсягів природного газу; 267 127,82 грн - пені; 22 700,06 грн - 3% річних; 52 940,75 грн - інфляційних втрат та 34 62360 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
07.02.2020 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.
20.03.2020 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (надалі - приватний виконавець) із заявою за № 1001 вих-20-1404 про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області у справі № 902/785/19 від 07.02.2020.
20.03.2020 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 61621774 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 07.02.2020 у справі № 902/785/19.
В межах виконавчого провадження № 61621774 приватним виконавцем 20.03.2020 винесено наступні постанови:
постанова про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у сумі 234 286,33 грн;
постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до якої визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 767,43 грн;
постанова про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження 2577917,13 грн;
постанова про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках:
- код банку (МФО) 380269, назва банку Столична філія АТ КБ "Приватбанк", ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_7;
- код банку (МФО) 302076, назва банку Філія - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк", ЄДРПОУ 09302607, р/р НОМЕР_3;
- код банку (МФО) 302076, назва банку Філія - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк", ЄДРПОУ 09302607, р/р НОМЕР_2;
- код банку (МФО) 302076, назва банку Філія - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк", ЄДРПОУ 09302607, р/р НОМЕР_1 ,
та усіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження 2577917,13 грн.
Звертаючись до суду зі скаргою відповідач (боржник) вказує, що дії приватного виконавця щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2020 №61621774 є протиправними, оскільки жодних правових підстав для прийняття до виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 07.02.2020 та відкриття виконавчого провадження №61621774 у виконавчому окрузі м. Києва не має, з огляду на те, що боржник за виконавчим провадженням №61621774 зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність у Вінницькій області, Жмеринський район , смт. Браїлів, вул. Заводська, буд.7, і нерухомість у м. Києві у боржника відсутня.
Оскаржуючи постанову приватного виконавця виконавчого про арешт коштів боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61621774 відповідач (боржник) стверджує, що згідно цієї постанови арештованим виявився також рахунок № НОМЕР_4 в Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076, який використовується для виплати заробітної плати, пов'язаних з нею платежів до бюджету та сплати платежів по податкових зобов'язаннях на користь держави, на підтвердження чого останнім надано довідку з АТ Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк».
Тоді як, виплата установою працівникам заробітної плати, в силу чинного законодавства України, має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Окрім того відповідач (боржник) вказує, що згідно цієї постанови арештованим виявився також рахунок № НОМЕР_5 в Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076, який використовується для зарахування страхових коштів, що можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, на підтвердження чого надано довідку з АТ Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк».
При цьому, згідно абз. 4 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Також згідно оскаржуваної постанови арештованим виявився спеціальний рахунок № НОМЕР_6 в Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076, який використовується для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів, на підтвердження чого надано довідка з АТ Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк».
Тоді як, абзацами 12,13 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що на кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями суб'єктів ринку природного газу. На кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню.
З огляду на наведене, відповідач (боржник) стверджує, що кошти, на які накладено арешт оскаржуваною постановою, що знаходяться на вказаних рахунках не можуть бути списані в погашення заборгованості ДП «Монтажник» ТОВ «ТД «Валінор». В свою чергу, накладення арешту, на дані рахунки, унеможливлює подальше перерахування даних коштів працівникам ДП «Монтажник» ТОВ «ТД «Валінор», оплату газу та в бюджет держави, а це є прямим порушенням ст. 43 Конституції України та норм Конвенції про захист заробітної плати, Кодексу законів про працю України, Податкового кодексу України, та діючого чинного законодавства України.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" № 220 від 25.03.2020 підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.
Положеннями ст.124, п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 N 11-рп/2012).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень (одним з яких згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 цього Закону є звернення стягнення на майно боржника), неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2018 у справі № 904/7326/17 зазначила про право стягувача вільно обирати орган для здійснення примусового виконання рішення - державну виконавчу службу або приватного виконавця.
Отже, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" реалізувало своє право на звернення до приватного виконавця для виконання рішення суду у справі № 902/785/19, що не заборонено законом.
Відповідно до частин 2, 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відтак, враховуючи наведені вище вимоги закону, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Судом встановлено, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ДП "Монтажник" ТОВ "Торговий дім "Валінор" є: Вінницька область, м. Жмеринка.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
При цьому, позивач (стягувач) звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження в обґрунтування підстав звернення до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва за місцезнаходженням майна боржника, зазначив, що боржник має рахунок у банківській установі і вказав її назву та номер рахунку.
Відповідно до частини 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (частини 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції (визнання неіснуючого існуючим), яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Якщо відкинути цю юридичну фікцію, то таке означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також і у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".
Така правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15, від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15 та від 19.08.2019 у справі № 922/1293/15.
В частині 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
За таких обставин, дії приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 20.03.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61621774 не суперечать наведеним нормам законодавства, а тому суд відхиляє доводи скаржника.
Розглядаючи вимоги скарги відповідача (боржника) про визнання незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61621774, та визнання незаконною і скасування означеної постанови в частині накладення арешту на рахунки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 що відкриті у Філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076, суд виходить з наступного.
Як зазначено судом вище, оскаржуваною постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках:
- код банку (МФО) 380269, назва банку Столична філія АТ КБ "Приватбанк", ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_7;
- код банку (МФО) 302076, назва банку Філія - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк", ЄДРПОУ 09302607, р/р НОМЕР_3;
- код банку (МФО) 302076, назва банку Філія - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк", ЄДРПОУ 09302607, р/р НОМЕР_2;
- код банку (МФО) 302076, назва банку Філія - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк", ЄДРПОУ 09302607, р/р НОМЕР_1 ,
та усіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження 2577917,13 грн.
Частинами другою та третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт на майно (копни) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника; постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Па кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.
Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Закон України «Про виконавче провадження» наділяє виконавця правом накладати арешт на грошові кошти та/або інші цінності боржника, зокрема ті, що знаходяться на рахунках в банківських установах або інших фінансових установах, крім коштів, що знаходяться на рахунках з спеціальним режимом використання або рахунки, на які законом заборонено звернення стягнення.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (із змінами) передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця, в якій зазначається: сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом; стягнення виконавчого збору, витрати виконавчого провадження, штрафи, накладені на боржника під час виконавчого провадження; основна винагорода приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що на які накладається арешт, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Нацбанку від 21.01.2004 № 22 передбачено, що банк зупиняє видаткові операції по рахунку клієнта у випадку накладення на такий рахунок арешту. Зупинення видаткових операцій здійснюється у межах суми, на яку накладено арешт, за винятком випадків накладення арешту без зазначення такої суми.
Кошти на які не може бути звернено стягнення перелічені статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження», а саме стягнення не може бути звернено на:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
7) допомогу при усиновленні дитини;
8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
9) допомогу на дітей одиноким матерям;
10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитипою-іивалідом, но тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
11) допомогу на лікування;
12) допомогу на поховання;
13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будників відпочинку за рахунок фонду споживання.
Відповідно до п.1 ч.2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Приписами ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в ст.ст. 3, 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях ст. 97 Кодексу законів про працю, ст.ст. 15, 22, 24 Закону України "Про працю".
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Таким чином, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві, на оплату праці. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19.
За вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Відповідач (боржник) стверджує, що рахунок № НОМЕР_1 використовується для виплати заробітної плати, пов'язаних з нею платежів до бюджету та сплати платежів по податкових зобов'язаннях на користь держави в підтвердження чого надає довідку філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" № 101.179-50/84 від 24.03.2020.
Водночас, за інформацією, що міститься у згаданій довідці філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк", рахунок № НОМЕР_1 є основним поточним рахунком з відсутністю відомостей щодо спеціального режиму його використання.
При цьому, в матеріалах справи міститься лист АТ "Державний ощадний банк України" № 46-13/2697/288865 від 25.03.2020, адресований приватному виконавцю, з інформацією про те, що рахунок № НОМЕР_1 (UAН) відкрито ДП "Монтажник" ТОВ "Торговий дім "Валінор" з метою надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані з переказом грошей з рахунка (на рахунок), видачею грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій (в тому числі, але не виключно - виплата заробітної плати працівникам та сплата податків), та 24.03.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на означеному рахунку.
Тобто, і банк рахунок № НОМЕР_1 не визнав рахунком із спеціальним режимом використання та наклав на нього арешт.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, у зв'язку з тим, що відповідачем (боржником) не надано жодного обґрунтування щодо суми грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, а також не підтверджено тієї обставини, що арештований рахунок використовувався виключно з метою оплати праці та здійснення пов'язаних відрахувань, наявності інших рахунків, які використовуються з метою забезпечення господарської діяльності підприємства, або інших обставин, які підтверджують неможливість використання арештованого рахунку для ведення господарської діяльності, можуть свідчити про зловживання боржником своїми правами та про безпідставне звільнення від обв'язку виконання судового рішення, що є неприпустимим. Тому наведені скаржником доводи не є достатніми для задоволення його вимог в цій частині.
Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до інформації АТ "Державний ощадний банк України", що міститься в листі № 46-13/2697/288865 від 25.03.2020, рахунок № НОМЕР_2 є окремим поточним рахунком, відкритим відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для зарахування страхових коштів, які, згідно п. 2 ст. 34 цього Закону не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону; рахунок № НОМЕР_3 є рахунком із спеціальним режимом використання з якого згідно ч. 2 п.2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на грошові кошти, які містяться на цьому рахунку.
З огляду на наведені норми банком було повернуто приватному виконавцю постанову про арешт коштів від 20.03.2020 в частині накладення арешту на рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відкриті у філії - Вінницькому обласному управлінні АГ «Ощадбанк», про що вказано приватним виконавцем у відзиві на скаргу.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Разом з цим згідно з частиною 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень виконавець має право на безперешкодний доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
За наведеними нормами виконавець під час здійснення виконавчого провадження не має права накладати арешт на рахунки із спеціальним режимом використання, якими також можуть бути рахунки для зарахування страхових виплат, заробітної плати та інших виплат на карткові рахунки співробітників клієнта, з метою забезпечення дотримання наведеного положення виконавцю відповідно до статті 18 Закону надано безперешкодний доступ до інформації про боржника, в тому числі конфіденційної, що є необхідною для вчинення виконавчих дій відповідно до меж повноважень та в порядку, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням інших нормативно-правових актів.
Суд відхиляє доводи приватного виконавця в тій частині, що ідентифікувати рахунки за характером їх призначення за номером або кодом бюджетної класифікації неможливо, таку інформацію повинен надавати боржник, або сама установа банку при прийнятті постанови до виконання або її відмови у прийнятті до виконання та зазначає таке.
Згідно з приписами частини 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Разом з цим, саме на виконавця покладено обов'язок щодо вчинення дій із забезпечення виконання судового рішення відповідно до приписів та в порядку, встановленому Законом, а недотримання банківськими установами вимог щодо повідомлення виконавця про призначення рахунку та, відповідно, повернення постанови без виконання, не позбавляли приватного виконавця можливості самостійно з'ясувати інформацію про наявність рахунків боржника, а також статус цих рахунків, враховуючи приписи частини 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що арешт грошових коштів відповідача (боржника) на рахунках із спеціальним режимом використання суперечить нормам чинного законодавства.
З огляду на наведене, скарга в частині визнання незаконною і скасування постанови в частині накладення арешту на рахунки: № НОМЕР_2 відкритий у Філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076; № НОМЕР_3 відкритий у Філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076, суд визнає обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо вимог скаржника про повернення на розрахункові рахунки ДП «Монтажник» Торговий дім «Валінор» № НОМЕР_1 ,№ НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 відкриті в Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076 списані/стягненні на підставі постанови про арешт коштів боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні № 61621774, грошові кошти, то дана вимога не пов'язується з нормами ст. 339 ГПК України, є спором про право та має вирішуватись в порядку позовного провадження, що виключає підстави задоволення скарги в цій частині.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у пункті 4.1. рішення № 19-рп/2011 від 14.12.2011 (справа за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року N 6-зп , пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп).
Пунктом 9 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК України).
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З системного аналізу вищевказаних норм права, слідує, що передумовою звернення скаржника зі скаргою на дії відділу ДВС до суду є порушенням рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби прав даного скаржника.
При цьому визначальним в даному контексті є поновлення порушених прав за результатами розгляду даної скарги судом.
Тобто за своєю суттю звернення скаржника до суду зі скаргою зводиться до одного ключового наслідку за результатом розгляду скарги - поновлення порушеного права скаржника.
Абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Зважаючи на повноваження та законодавчо визначені механізми, які мають обов'язково бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення скарги відповідача (божника).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" № 220 від 25.03.2020 задовольнити частково.
2. Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61621774, якою накладено арешт на рахунки, на які відповідно до законодавства України забороняється накладення арешту.
3. Визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про арешт коштів боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61621774, в частині накладення арешту на рахунки:
• рахунок № НОМЕР_2 в Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076, який використовується для зарахування страхових коштів, що можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам;
• рахунок № НОМЕР_3 в Філія - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 302076, який використовується для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.
4. В іншій частині вимог скарги відмовити.
5. Примірник надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
За приписами ст.255 ГПК України ухвалу може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту ухвали 18.05.2020
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)
3 - відповідачу (вул. Заводська, буд. 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)
4 - приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Щербакову І.М. (АДРЕСА_1)