18.05.2020 місто Дніпро Справа № 904/3474/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Подобєда І.М., Кузнецової І.Л.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від позивача: Стасовська Є.А., довіреність №1138 від 30.08.2017, адвокат
від відповідача-1: Вохмяніна І.М., довіреність №1 від 02.01.2020, представник
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 (повний текст оформлений 28.11.2019, суддя Васильєв О.Ю.) у справі №904/3474/19
за позовом: Фізичної особи - підприємця Ицковича Олега Марковича, м. Дніпро
до відповідача-1: Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до відповідача-2: Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання недійсною угоди у формі повідомлення про розірвання договору, визнання дійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2019 року Фізична особа - підприємець Ицкович Олег Маркович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про:
- визнання недійсною угоди у формі повідомлення про розірвання договору №1793-ДТК від 14.06.2019, яка є невід'ємною частиною договору №0067/160517-348 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням;
- визнання дійсним договору №0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем та Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс";
- зобов'язання Дніпровську міську раду відновити та встановити зупиночний комплекс об'єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі відповідно до вимог чинного законодавства за умовами договору №0064/160517-348 від 01.12.2018 за адресою: м. Дніпро, вул. Магдебурзького права, біля буд. №5/7.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 у справі №904/3474/19 позов задоволено частково:
- визнано недійною односторонню угоду у формі повідомлення про розірвання договору №1795-ДТК від 14.06.2019, яка є невід'ємною частиною договору №0064/160517-348 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі;
- з Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича стягнуто 1 921 грн. судового збору та 7 333 грн. 33 коп. витрат на оплату адвокатських послуг;
- в задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради про визнання дійсним договору №0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі відмовлено, судові витрати в цій частині покладено на позивача;
- в задоволенні позовних вимог до Дніпровської міської ради про зобов'язання відновити та встановити зупиночний комплекс об'єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі відповідно до вимог чинного законодавства за умовами договору №0064/160517-348 від 01.12.2018 за адресою: м . Дніпро, вул. Магдебурзького права, біля буд. №5/7, площею 17,7 кв.м. відмовлено; судові витрати в цій частині покладено на позивача.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Комунальне підприємство "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради у разі наявності у нього достатніх підстав вважати, що Фізична особа-підприємець Ицкович Олег Маркович порушує свої зобов'язання за договором №0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі мало би звернутися до місцевої державної адміністрації, уповноважених державних органів, міської ради чи до її виконавчих органів із ініціативою проведення відповідних перевірок дотримання позивачем вимог вищенаведених норм законодавства, і у разі, якщо б за результатами цих перевірок уповноваженими на те органами було б виявлено порушення Фізичною особою-підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем вимог певних нормативних актів (Законів України "Про відходи", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Правил розміщення та обладнання зупинок міського електро - та автомобільного транспорту, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарства від 15.05.1995 №21), які б були зафіксовані в установленому цими актами порядку, відповідач-1 мав би право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір.
Оскільки Комунальне підприємство "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради обмежилося лише зазначенням про порушення позивачем вимог цих нормативних актів у доповідній записці посадових осіб цього підприємства, які не мають повноважень робити висновки про наявність або відсутність таких порушень, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що докази, які були надані відповідачем-1 на заперечення обставин недійсності повідомлення про дострокове розірвання договору, є доказами, що одержані з порушенням закону, тому не приймаються судом.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що Комунальне підприємство "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради не маючи на те достатніх правових підстав (за відсутності належних та допустимих доказів порушення Фізичною особою-підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем своїх зобов'язань за договором) в односторонньому порядку достроково розірвало договір №0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, чим порушило право позивача на користування об'єктом благоустрою вулично-дорожньої мережі на протязі строку, передбаченого договором, тому задовольнив позовні вимоги про визнання недійсною угоди у форми повідомлення про розірвання договору №1795-ДТК від 14.06.2019, яка є невід'ємною частиною договору №0064/160517-348 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі.
Між тим, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні вимоги про визнання договору №0064/160517-348 від 01.12.2018 дійсним, погодившись із запереченнями відповідачів, викладених у відзивах на позов.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено протиправність дій відповідачів по знесенню (демонтажу) спірного об'єкту та обов'язку міської ради, як органу місцевого самоврядування, здійснити дії по відновленню та встановленню зупиночного комплексу, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні вимог про зобов'язання Дніпровську міську раду відновити та встановити зупиночний комплекс - об'єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі відповідно до вимог чинного законодавства за умовами договору №0064/160517-348 від 01.12.2018, за адресою: м. Дніпро, вул. Магдебурзького права, біля буд. 5/7 площею 17,7 кв.м.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради подало апеляційну скаргу, якою просить Центральний апеляційний господарський суд в частині задоволених позовних вимог його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не враховано, що правочин у формі повідомлення узгоджується з принципом свободи договору та розділом 10 договору, а саме пункту 10.3, який передбачає право сторони-1 (відповідача-1) на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, попередивши про такий намір не раніше ніж за 1 місяць.
Апелянт зазначає, що право на односторонню відмову від договору, передбачене пунктом 10.3 договору, не залежить від права на розірвання договору в порядку, визначеному пунктом 10.2 договору. Оскільки відповідачем-1 дотримано порядок розірвання договору шляхом односторонньої відмовити від договору, передбаченому пунктом 10.3 договору, є помилковим висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в частині задоволення вимоги про визнання недійною односторонню угоду у формі повідомлення про розірвання договору №1795-ДТК від 14.06.2019.
Також апелянт не погоджується із місцевим господарським судом щодо недоведеності порушення позивачем умов договору, з посиланням на те, що за приписами пунктів 7.2, 7.3 договору сторона-1 має право здійснювати контроль за використанням об'єкта за цільовим призначенням, за належним обслуговуванням, збереженням, експлуатацію, санітарне утримання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі та прилеглої території самостійно, а не шляхом звернення до відповідних інспекцій.
Апелянт погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову про визнання договору дійсним, вказує на те, що така вимога не відповідає способу захисту та не відновлює порушених прав позивача.
Оскільки позивачем не доведено в установленому порядку порушення відповідачами прав позивача та обов'язку відповідачів відновити та встановити зупиночний комплекс, апелянт погоджується із місцевим господарським судом про відмову у задоволенні вимог в цій частині.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2019 (у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження у справі №904/3474/19 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 у справі №904/3474/19; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.02.2020.
09.01.2020 від Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить в її задоволенні відмовити. Позивач зазначає, що у повідомленні про розірвання договору в односторонньому порядку №1795-ДТК від 14.06.2019 відповідачем-1 вказано про порушення позивачем пунктів договору, яких не існує та про порушення зобов'язань за договором, які не зафіксовані в установленому порядку (відсутня перевірка дотримання таких вимог позивачем). На вказане повідомлення позивачем направлені заперечення.
Позивач зазначає, що у повідомленні №1795-ДТК від 14.06.2019 було зазначено про повернення об'єкту за актом приймання-передачі до 26.06.2019, водночас 20.06.2019 представниками міської ради було демонтовано частину зупиночного комплексу.
Позивач вважає, що міська рада відмовилася від зобов'язання в односторонньому порядку, тому для належного виконання останньою умов договору його необхідно визнати дійсним, та вказує про те, що в порушення умов спірного договору виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення №625 від 18.06.2019, яким затверджено перелік об'єктів, що підлягають демонтажу, в тому числі "Зупиночний комплекс - частину об'єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі за адресою: м. Дніпро, вул. Магдебурзького права, 5/7".
14.01.2020 від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити її в повному обсязі.
Дніпровська міська рада зазначає, що за приписами пунктів 7.2, 7.3 договору сторона-1 (відповідач-1) має право здійснювати контроль за використанням об'єкта за цільовим призначенням, за належним обслуговуванням, збереженням, експлуатацію, санітарне утримання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі та прилеглої території, самостійно, а не шляхом звернення до відповідних інспекцій, тому порушення позивачем умов спірного договору підтверджено належними доказами.
Крім того, відповідач-2 вважає, що за приписами пункту 10.3 договору сторона-1 (відповідач-1) має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, попередивши про такий намір не раніше ніж за 1 місяць, тому повідомлення про розірвання договору було направлено позивачу у порядку, визначеному договором, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним такого повідомлення.
30.01.2020 від Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2020 у справі №160/10456/19, яке отримане 29.01.2020 та не було залучено до матеріалів справи в Господарському суді Дніпропетровської області.
У судовому засіданні 10.02.2020 оголошувалась перерва до 10.03.2020.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Широбокової Л.П. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 визначено для розгляду справи №904/3474/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Подобєд І.М., Кузнецова І.Л.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 справу №904/3474/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В (доповідача), суддів: Подобєда І.М., Кузнецової І.Л.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В (доповідача), суддів: Подобєда І.М., Кузнецової І.Л.) розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 у справі №904/3474/19 відкладений у судове засідання на 06.04.2020.
У зв'язку з встановленням на період дії карантинних заходів в Україні тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" зі змінами, враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладених у листі № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів №1 від 17.03.2020 та рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів №3 від 31.03.2020, розгляд справи №904/3474/19 призначений у судове засідання на 06.04.2020 не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В (доповідача), суддів: Подобєда І.М., Кузнецової І.Л.) розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 у справі №904/3474/19 призначений у судове засідання на 18.05.2020.
18.05.2020 від представника Дніпровської міської ради надійшло (електронною поштою) клопотання про відкладення розгляду справи на дату після карантину.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника) (частина 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до довідки Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020 №06-21/320/20 клопотання у справі №904/3474/19, що надійшло електронною поштою від Дніпровської міської ради на офіційну електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду, не містить кваліфікованого електронного підпису.
Враховуючи, що клопотання надійшло електронною поштою, однак не засвідчене електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", апеляційним господарським судом залишено вказане клопотання без розгляду.
У судовому засіданні 18.05.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2018 між Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпропетровської міської ради (сторона-1) та Фізичною особою - підприємцем Ицкович Олегом Марковичем (сторона-2) укладений договір №0064/160517-348 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, відповідно до п.1.1. якого сторона-1 передала позивачу (сторона-2) зупиночний комплекс - частину об'єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі за адресою: м. Дніпро, вул. Магдебурзького права, біля буд. 5/7 , площею 17,7 кв. м., а сторона-2 (позивач) прийняв зазначений об'єкт в строкове платне користування для утримання в належному стані місць очікування пасажирами громадського транспорту, продажу проїзних квитків, преси, тощо.
За умовами цього договору використання об'єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі не за цільовим призначенням забороняється.
Права і обов'язки сторін за цим договором визначені розділами 4-7 договору.
Відповідно до пункту 6.1 договору сторона-1 зобов'язана:
- передати стороні-2 в користування об'єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі згідно з цим договором за актом приймання-передачі;
- здійснювати контроль за своєчасним і повним надходженням платежів за користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі.
За умовами пунктів 7.2, 7.3. договору, сторона-1 має право здійснювати контроль за використанням об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі за цільовим призначенням, визначеним умовами цього договору та контроль за належне обслуговування, збереження, експлуатацію і санітарне утримання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі та прилеглої території.
В свою чергу, сторона-2 (відповідач) має право розміщувати на об'єкті благоустрою вулично-дорожньої мережі власне майно за згодою сторони-1 (позивача); у випадку припинення цього договору залишити собі (вилучити) проведені поліпшення об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, здійснені за власні кошти, якщо вони можуть бути відокремлені від об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі без завдання йому шкоди (пункти 5.2., 5.3. договору).
Відповідно до розділу 4 договору сторона-2 зобов'язана:
- використовувати об'єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі відповідно до його цільового призначення та умов цього договору (пункт 4.2 договору);
- своєчасно і у повному обсязі сплачувати плату за використання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі та здійснювати відшкодування витрат щодо утримання і експлуатації об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі за весь час фактичного використання об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі включно (пункт 4.3 договору);
- забезпечити належне обслуговування, збереження, експлуатацію і санітарне утримання об'єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі та прилеглої території, запобігати його пошкодженню і псуванню; утримувати об'єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі у стані, передбаченому санітарними та протипожежними правилами та Закону України "Про благоустрій населених пунктів", нести відповідальність за їх невиконання;
- укласти договір про вивіз твердих побутових відходів з профільною організацією (пункт 4.4 договору);
- не встановлювати будь-яку рекламу на об'єкті благоустрою вулично-дорожньої мережі (вивіски, рекламні проспекти, тощо) окрім реклами власного виду підприємницької діяльності (пункт 4.12 договору).
Дія цього договору починається з 01.12.2018 по 31.12.2019 (пункт 9.1 договору). Після закінчення терміну дії цього договору передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі сторона-2, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором, має переважне право перед іншими особами на укладання договору передачі в платне користування на новий термін (пункт 9.2 договору).
Додатками до договору є: акт приймання-передачі в платне користування об'єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі (додаток 1); схема розміщення об'єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі (додаток 2); розрахунок витрат за користування об'єктом благоустрою (вулично-дорожньої мережі (додаток 3) (розділ 12 договору).
01.12.2018 сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, відповідно до якого сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла об'єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі, що має місце розташування: вул. Магдебурзького права, біля буд. 5/7, площею 17,7 м2; сторона-1 та сторона-2 погодилися, що стан об'єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі задовільний.
На цьому об'єкті благоустрою вулично-дорожньої мережі Фізичною особою - підприємцем Ицкович Олегом Марковичем встановлено конструкцію зупиночного павільйону з двома кіосками "Тандем", придбану у ТОВ "ДЗ Продмаш" на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2013 р. № 192/11.
Матеріали справи містять лист від 14.06.2019 на адресу міського голови Філатова Б.А., в якому Фізична особа - підприємець Ицкович Олег Маркович повідомляє про те, що всі споруди, які ним використовуються, були встановлені з дозволу територіальної громади міста.
14.06.2019 Комунальне підприємство "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради направило на адресу Фізичної особи - підприємця Ицковича Олега Марковича повідомлення №1795-ДТК про розірвання договору №0064/160517-348 в односторонньому порядку.
Як зазначено у повідомленні, у зв'язку з проведенням Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради контролю за належним обслуговуванням, збереженням, експлуатацією і санітарним утриманням об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі та прилеглої території було виявлено порушення умов договору №0064/160517-348 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі від 01.12.2018, а саме :
- пунктів 1.1, 6.2 договору та Правил розміщення та обладнання зупинок міського електро - та автомобільного транспорту від 15.05.1995 №21, використання об'єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі не за його цільовим призначенням, на посадочних площадках виявлено кіоски та інші об'єкти і споруди (крім кіосків для продажу проїзних квитків, преси тощо);
- порушення умов пункту 6.4.договору та Закону України "Про відходи", а саме: відсутність укладеного договору про вивіз твердих побутових відходів з профільною організацією згідно з вимогами діючих санітарних норм;
- порушення Правил розміщення та обладнання зупинок міського електро - та автомобільного транспорту від 15.05.1995 №21, а саме: відсутні визначення умов безпеки дорожнього руху на зупинках;
- порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 та вимоги Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, а саме: наявні рекламні носії на об'єкті благоустрою вулично- дорожньої мережі (вивіски, рекламні проспекти, тощо), наявні різного роду оголошення, окрім реклам власного виду підприємницької діяльності та порушення розміщення споруд побутово-торговельного призначення і рекламоносіїв поблизу зупинок міського транспорту;
- порушення пункту 6.5. договору та загальних вимог проектування ГБ В.2.3-37641918-550:20108 Автомобільні дороги "Зупинки маршрутного транспорту", а саме: наявні елементи санітарного облаштування, що становлять перешкоди видимості та оглядовості для водіїв, наявні перешкоди прибування пасажирів до посадкового майданчика;
- порушення умов пункту 6.4. договору, а саме: виявлені пошкодження та псування елементів благоустрою, в тому числі наявні написи, малюнки на стінах споруд, що негативно впливають на архітектуру споруд;
- порушення умов п. 6.4.договору та вимог Закону України "Про забезпечення, санітарного та епідемічного благополуччя населення", а саме: виявлено погіршення умов життєдіяльності забруднення (засмічення) території, недотримання санітарного утримання об'єкту благоустрою вулично - дорожньої мережі та прилеглої території санітарного утримання об'єкту благоустрою, засмічення побутовими відходами, недопалками тощо.
Також, Комунальне підприємство "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради в цьому повідомленні вказало позивачу, що відповідно до пункту 13.2 договору передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі він підлягає розірванню в односторонньому порядку, коли одна із сторін порушує умови договору і свої зобов'язання; відповідно до умов договору сторона-1 має право достроково розірвати даний договір в односторонньому порядку, письмово попередивши про свій намір сторону-2 не раніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів; у даному випадку підтвердженням письмового повідомлення сторони-2 доказом про намір розірвати договір буде наявність у сторони-1 доказів відправки поштової кореспонденції на адресу, вказану в реквізитах сторони-2 у даному договорі. Зазначило, що відповідно до пункту 6.8 договору сторона-2 зобов'язана у разі припинення цього договору протягом 5 календарних днів з дати припинення повернути об'єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі за актом приймання-передачі, підписаним стороною-1 та стороною-2, у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в користування, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати стороні-1 збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі з вини сторони-2. Повідомило позивача, що один екземпляр такого акта приймання-передачі надається стороні-1; обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається при поверненні об'єкта з користування на Фізичну особу - підприємця Ицковича Олега Марковиа.
Фізичною особою - підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем було отримано повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку №1795-ДТК від 14.06.2019, що, зокрема, підтверджується листом Фізичної особи - підприємця Ицковича Олега Марковича від 18.06.2019 на адресу відповідача-1 у відповідь на вказане повідомлення. При цьому, у вказаному повідомленні зазначалося про те, що повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку №1795-ДТК від 14.06.2019 є невід'ємного частиною договору передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням.
Фізична особа - підприємець Ицкович Олег Маркович вважає повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку №1795-ДТК від 14.06.2019 угодою про розірвання договору №0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування та заявляє вимоги про визнання недійсною угоди про розірвання договору в односторонньому порядку. Також просить визнати договір №0064/160517-348 від 01.12.2018 дійсним та зобов'язати Дніпровську міську раду відновити та встановити зупиночний комплекс за адресою: м. Дніпро, вул. Магдебурзького права, біля буд, 5/7.
Отже, предметом спору є вимоги про визнання недійсним правочину щодо розірвання договору в односторонньому порядку, вчиненого повідомленням (листом) від 14.06.2019 №1795-ДТК, яке є невід'ємного частиною договору № 0064/160517-348 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням; визнання договору №0064/160517-348 від 01.12.2018 дійсним та зобов'язання Дніпровську міську раду відновити та встановити зупиночний комплекс за адресою: м. Дніпро, вул. Магдебурзького права, 5/7, біля буд, 121.
Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Підставою недійсності правочину, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків.
Як на підстави, з якими закон пов'язує визнання недійсним оскарженого правочину, оформленого листом від 14.06.2019 №1795-ДТК про одностороннє розірвання договору №0064/160517-348 від 01.12.2018, позивач посилається на приписи:
- статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає, що одностороння відмова від договору оренди не допускається;
- статті 291 Господарського кодексу України, відповідно до якої на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу,
- статті 651, 652 Цивільного кодексу України, які передбачають, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення іншою особою взятих на себе зобов'язань за договором, друга сторона має право на одностороннє розірвання договору, якщо це встановлено договором або законом.
Підстави дострокового розірвання договору встановлені розділом 10 договору №0064/160517-348 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням.
Так, відповідно до пункту 10.1 дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення терміну, на який його було укладено; приватизації об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі стороною-2; знищення об'єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі; ліквідації юридичної особи однієї із сторін; невиконання стороною-2 зобов'язань, зазначених у розділах 3 та 4 цього договору; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Цей договір передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі підлягає розірванню в односторонньому порядку, коли одна із сторін порушує умови договору і свої зобов'язання (пункт10.2 договору).
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що Комунальне підприємство "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради у разі наявності у нього достатніх підстав вважати, що Фізична особа-підприємець Ицкович Олег Маркович порушує свої зобов'язання за договором №0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі мало би звернутися до місцевої державної адміністрації, уповноважених державних органів, міської ради чи до її виконавчих органів із ініціативою проведення відповідних перевірок дотримання позивачем вимог вищенаведених норм законодавства, і, у разі, якщо б за результатами цих перевірок уповноваженими на те органами було б виявлено порушення Фізичною особою-підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем вимог певних нормативних актів (Законів України "Про відходи", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Правил розміщення та обладнання зупинок міського електро - та автомобільного транспорту, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарства від 15.05.1995 №21), які б були зафіксовані в установленому цими актами порядку, відповідач-1 мав би право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір.
Оскільки Комунальне підприємство "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради обмежилося лише зазначенням про порушення позивачем вимог цих нормативних актів у доповідній записці посадових осіб цього підприємства, які не мають повноважень робити висновки про наявність або відсутність таких порушень, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що докази, які були надані відповідачем-1 на заперечення обставин недійсності повідомлення про дострокове розірвання договору, є доказами, що одержані з порушенням закону, тому не приймаються судом.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що Комунальне підприємство "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради, не маючи на те достатніх правових підстав (за відсутності належних та допустимих доказів порушення Фізичною особою-підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем своїх зобов'язань за договором) в односторонньому порядку достроково розірвало договір №0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, чим порушило право позивача на користування об'єктом благоустрою вулично-дорожньої мережі на протязі строку, передбаченого договором, тому задовольнив позовні вимоги про визнання недійсною угоди у форми повідомлення про розірвання договору №1795-ДТК від 14.06.2019, яка є невід'ємною частиною договору №0064/160517-348 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі.
Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що правочин у формі повідомлення узгоджується з принципом свободи договору та розділом 10 договору, а саме пункту 10.3, який передбачає право сторони-1 (відповідача-1) на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, попередивши про такий намір не раніше ніж за 1 місяць.
Апелянт зазначає, що право на односторонню відмову від договору передбачене пунктом 10.3 договору, не залежить від права на розірвання договору в порядку, визначеному пунктом 10.2 договору. Оскільки відповідачем-1 дотримано порядок розірвання договору шляхом односторонньої відмовити від договору, передбаченому пунктом 10.3 договору, є помилковим висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в частині задоволення вимоги про визнання недійною односторонню угоду у формі повідомлення про розірвання договору №1795-ДТК від 14.06.2019.
Апеляційний господарський суд погоджується із такими доводами апелянта.
Так, відповідно до пункту 10.3 договору сторона-1 має право достроково розірвати даний договір в односторонньому порядку, письмово попередивши про такий намір сторону-2 не раніше ніж за 1 (один) календарний місяць.
Враховуючи приписи пункту 10.3 договору та отримання листа-повідомлення від 14.06.2019 позивачем 18.06.2019, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що договір №0064/160517-348 від 01.12.2018 є таким, що припинив свою дію у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку 18.07.2019.
Позивач вважає, що повідомлення про розірвання договору від 14.06.2019 не містить будь-яких посилань на факти порушення ним зобов'язань за договором, тому односторонній правочин про розірвання договору не містить первісної і основної умови, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, а саме - факту порушення позивачем своїх зобов'язань.
Також, зі змісту листа-повідомлення №1795-ДТК від 14.06.2019 про одностороннє розірвання договору №0064/160517-348 від 01.12.2018 вбачається, що при його складанні відповідачем-1 допущені такі помилки: вказано на порушення позивачем пунктів договору, які у самому договорі відсутні - пункти 6.4, 6.5, 6.8, 13.2; є посилання на пункт 5.3 договору, згідно з яким сторона-1 має право здійснювати контроль, тоді як п.п.5.3 договору передбачає, що у випадку припинення цього договору залишити собі (вилучити) проведені поліпшення об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, здійснені за власні кошти, якщо вони можуть бути відокремлені від об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі без завдання йому шкоди; посилання на порушення пункту 6.2 договору, який визначає обов'язки відповідача-1 по здійсненню контролю за своєчасним і повним находженням платежів за користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі; в мотивувальній частині повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку №1795-ДТК від 14.06.2019 вказано, що повідомлення про розірвання договору №1795-ДТК від І4.06.2019 є невід'ємною частиною договору №0067/160517-348 (помилка в номері договору) від 01.12.2019 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням та відповідач-1 вважає це повідомлення угодою про розірвання договору №0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста.
Між тим, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що такі обставини не створюють підстав для визнання угоди про розірвання договору в односторонньому порядку №1795-ДТК від 14.06.2019 недійсною.
Як встановлює частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Положеннями частини другої статті 67 Господарського кодексу України також передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
З урахуванням вищенаведеного, цивільне та господарське законодавство України зобов'язує сторін правочину (договору) при його вчиненні (укладенні) включити до змісту правочину (договору) передбачені законодавством обов'язкові умови та надає право сторонам правочину (договору) на власний розсуд визначити та погодити будь-які інші умови, в тому числі умови стосовно припинення договірних правовідносин.
Згідно з положеннями статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма частини першої статті 188 Господарського кодексу України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлена договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Відтак, за змістом наведених норм, повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Разом із цим законом передбачено випадки, коли договір може бути розірвано в односторонньому порядку, у тому числі шляхом відмови від договору, зокрема, одностороннє розірвання договору може бути наслідком порушення зобов'язань за договором іншою стороною, або якщо таке право на розірвання встановлено договором, незалежно від настання тих чи інших обставин. Тобто, у випадках, коли підстава для односторонньої зміни чи розірвання договору встановлена законом або договором, відповідна сторона договору може скористатися нею самостійно, без звернення до суду.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі.
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України "Про благоустрій населених пунктів", Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", положеннями Цивільного кодексу України тощо.
Об'єкт благоустрою був визначений в договорі № 0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, відповідно до статей 13, 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Порядку передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Дніпра в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, затвердженим рішенням Дніпровської міської ради VІІ скликання №96/35 від 19.09.2018.
За змістом укладеного позивачем та відповідачем-1 договору, сторонами було узгоджено порядок його розірвання, зокрема, за ініціативою відповідача-1, тобто в односторонньому порядку. При цьому, самостійною умовою та підставою такого розірвання є письмове повідомлення про це за один календарний місяць до дати розірвання.
Відповідно до частини другої статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
У даному випадку узгодження сторонами умови про право сторони на розірвання договору шляхом повідомлення іншої сторони про таку відмову не пізніше ніж за один місяць до дати його розірвання, слід розуміти як згоду сторін на розірвання договору за скасувальною обставиною, при цьому на відміну від пункту 1 частини першої статті 611, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України порушення іншою особою взятих на себе зобов'язань за договором не є обов'язковою умовою односторонньої відмови від договору.
З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що укладений між сторонами договір може бути розірвано не лише за згодою сторін чи за рішенням суду, а і шляхом односторонньої відмови від нього, оскільки таке право прямо передбачено пунктом 10.3 договору та може бути реалізоване відповідачем незалежно від існування обставин, передбачених пунктами 10.1.- 10.2. цього ж договору.
Таким чином, погодження сторонами умови договору про право сторони на відмову від договору шляхом повідомлення іншої сторони про таку відмову не раніше ніж за 1 (один) календарний місяць, є згодою сторін на припинення договору. Умова пункту 10.3. договору не суперечить наведеним нормам Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку йде мова не про односторонню відмову від договору на підставі пункту 1 частини першої статті 611, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, а має місце взаємне волевиявлення двох сторін, закріплене в вищевказаному пункті угоди щодо встановлення певного порядку припинення їх правовідносин, а саме: в порядку відмови на підставі повідомлення.
Цивільним кодексом України, Законом України "Про благоустрій населених пунктів" не передбачено заборони відмовлятися в односторонньому порядку від договору.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача про те, що мало місце порушення відповідачем приписів статті 291 Господарського кодексу України та статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими заборонено одностороння відмова від договору оренди, суд зазначає, що спірний договір не є договором оренди державного чи комунального майна, тож положення зазначених законодавчих актів щодо порядку розірвання договорів оренди на спірні правовідносини не поширюються.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання угоди (повідомлення) про розірвання договору від 01.12.2018 недійсною.
При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що право на одностороннє розірвання договору встановлено саме умовами цього договору, тобто двостороннім правочином, а відтак повідомлення про розірвання договору не може вважатися одностороннім правочином та бути предметом судового розгляду щодо його недійсності.
Місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні вимоги про визнання договору №0063/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі дійсним, оскільки позивачем обрано не належний спосіб захисту, та про зобов'язання Дніпровської міської ради відновити і встановити демонтований зупиночний комплекс.
Так, звертаючись з позовом, Фізична особа - підприємець Ицкович Олег Маркович посилався на те, що договір №0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі є дійсним, однак, 20.06.2019 без будь-яких пояснень та в порушення вимог чинного законодавства представниками Дніпровської міської ради та Комунального підприємства "Муніципальна варта" шляхом демонтажу знесений зупиночний комплекс за адресою: м. Дніпро, вул. Магдебурського права, біля буд, 5/7, чим позивачу завдано збитки.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення право-відношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист ? це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
З огляду на положення наведених норм та вищезазначені фактичні обставини справи, права особи на захист у суді порушених прав або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін місцевий господарський суд дійшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права щодо визнання договору №0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі дійсним не забезпечує захисту та відновлення його порушеного права.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Такі випадки передбачені статтями 218, 219, 220 221, 224, 226 Цивільного кодексу України.
Відповідно до зазначених норм визнання правочинів дійсними можливо, зокрема, у разі: недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування, вчинення правочину недієздатною фізичною особою.
Обставини, зазначені Фізичною особою - підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу відповідним переліком не передбачені та не можуть слугувати підставами для визнання договору №0064/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі дійсним.
При розгляді позовної вимоги про зобов'язання Дніпровської міської ради відновити і встановити демонтований зупиночний комплекс, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради №625 від 18.06.2019 року вирішено усунути наслідки порушень Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням міської ради від 27.11.2013 №44/43 (зі змінами), шляхом припинення функціонування та демонтажу встановлених тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування згідно з переліком (додаток).
В переліку тимчасових споруд (додаток до рішення Дніпровської міської ради №625 від 18.06.2019) у пункті 291 зазначено об'єкт, що є предметом спірного договору - тимчасова споруда (зупиночний комплекс) за адресою: м. Дніпро, вул. Магдебурзького права, 5/7.
Також вказаним рішенням визначені юридичні особи, які мають його виконати та передбачена певна процедура виконання.
Так, згідно з пунктом 2 рішення №625, Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради спільно з Комунальним підприємством "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради та Комунальним підприємством "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради мають попередити власників тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп про необхідність власними силами та за власні кошти усунути наслідки порушень Правил, звільнити зайняті земельні ділянки та привести їх до первісною стану для подальшого використання за функціональним призначенням. Пунктами 3 та 4 передбачено дії, які в зв'язку з виконанням вказаного рішення слід вчинити Комунальному підприємству Дніпровської міської ради та Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради.
Між тим, з наданих до матеріалів справи доказів відповідачем-1 не доведено, що згадане рішення виконувалось належним чином.
Також апеляційний господарський суд зазначає, що рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.06.2019 №625 "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста", з якими позивач пов'язує проведення дій по демонтажу спірного об'єкта, прийнято виконавчим комітетом Дніпровської міської ради. Доказів прийняття рішення про демонтаж зупиночного комплексу безпосередньо Дніпровською міською радою матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем не доведено в установленому порядку протиправність дій відповідачів по знесенню (демонтажу) спірного об'єкту. Зі змісту наданих позивачем документів не вбачається обов'язок міської ради, як органу місцевого самоврядування, здійснити дії по відновленню та встановленню зупиночного комплексу.
Враховуючи вищевикладене, встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на те, що внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України, є належним доказом порушення міською радою його прав, апеляційним господарським судом не прийняті до уваги внаслідок відсутності доказів прийняття по кримінальній справі відповідного судового рішення, яким такі обставини встановлені.
Розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича про залучення документів до матеріалів справи, апеляційний господарський суд не приймає копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2020 у якості доказу відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, наведеними в обґрунтування апеляційної скарги, та вбачає підстави для скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 у справі №904/3474/19 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 у справі №904/3474/19 в частині задоволення позову про визнання недійною односторонню угоду у формі повідомлення про розірвання договору №1795-ДТК від 14.06.2019, яка є невід'ємною частиною договору №0064/160517-348 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, стягнення з Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича 1 921 грн. судового збору та 7 333 грн. 33 коп. витрат на оплату адвокатських послуг, скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійною односторонню угоду у формі повідомлення про розірвання договору №1795-ДТК від 14.06.2019, яка є невід'ємною частиною договору №0064/160517-348 передачі в платне користування об'єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі; стягнення з Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича 1 921 грн. судового збору та 7 333 грн. 33 коп. витрат на оплату адвокатських послуг.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича на користь Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн., про що видати наказ.
Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений - 18.05.2020.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Подобєд
Суддя І.Л. Кузнецова