ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 травня 2020 року Справа № 902/240/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 16 березня 2020 року в справі №902/240/20 (суддя Матвійчук В.В.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД"
до Відповідача 1: Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області
Відповідача 2: Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська"
про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання переважного права на поновлення договору, визнання укладеним договору оренди
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (надалі - Відповідач 1) та Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська" (надалі - Відповідач 2) з позовом про:
· визнання недійсним договору оренди землі № 5/07/19 від 8 липня 2019 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:02:000:0308, площею 3,3068 га;
· визнання недійсним договору оренди землі № 04/10/19 від 4 жовтня 2019 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:02:000:0309, площею 3,0962 га;
· визнання недійсним договору оренди землі № 7/07/19 від 8 липня 2019 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0170, площею 2,4478 га;
· визнання недійсним договору оренди землі № 8/07/19 від 8 липня 2019 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0169, площею 2,7993 га;
· визнання недійсним договору оренди землі № 9/07/19 від 8 липня 2019 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:10:000:0320, площею 2,4478 га;
· визнання за Позивачем переважного права на поновлення Договору оренди землі № 2 від 1 лютого 2019 року та зобов'язати Відповідача 1 поновити Договір оренди № 2 від 1 лютого 2019 року, у порядку встановленому частиною 5 статті 33 ЗУ «Про оренду землі»;
· визнання укладеним договору оренди на умовах, наведених у прохальній частині позовної заяви.
Дана позовна заява мотивована тим, що Договір оренди земельної ділянки, укладений між Позивачем та Відповідачем 1 на момент укладення договорів купівлі-продажу із Відповідачем 2 були чинні не розірвані за згодою сторін, не визнані недійсними в судовому порядку, а тому на переконання Позивача існування одночасно двох правочинів щодо однакового об'єкту оренди договору та зобов'язань прямо суперечить чинному законодавству.
Що ж стосується поновлення Договору оренди земельної ділянки, то Позивач зазначив, що на виконання пункту 3.1 Договору оренди землі Позивач 29 листопада 2019 року за Вх.№936 направив на адресу Відповідача 1 лист-повідомлення про бажання поновити дію договору оренди та направив також проект договору. 24 грудня 2019 року Відповідач 1 направив на адресу Позивача відповідь на його лист та зазначив, що вищезазначені земельні ділянки будуть передані в оренду іншому підприємству, а саме Відповідачу 2.
Таким чином на переконання Позивача Відповідач 1 не розглянув лист-пропозицію Позивача, не обгрунтувавши своє заперечення, а в той час своїм а рішенням 43 сесії 7 скликання передав дані земельні ділянки в оренду Відповідача 2, чим на переконання Позивача порушив його право щодо поновлення договору оренди, а тому вказане право на його думку підлягає захисту в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16 березня 2020 року було повернуто позовну заяву від 10 березня 2020 року для Позивача (а.с. 52-53).
Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що Позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання позовних вимог, і задоволення таких позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Як вказав місцевий господарський суд, у даному випадку, предмет позову становить вісім позовних вимог немайнового характеру. При цьому, суд відзначив, що земельні ділянки, стосовно яких ставляться вимоги про визнання недійсними договорів оренди, мають різні кадастрові номери та різну площу.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 60-64) в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким передати позовну заяву до Господарського суду Вінницької області для її розгляду.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема, виходив з того, що місцевим господарським судом не взято до уваги те, що всі зазначені земельні ділянки (договора оренди по яких оскаржуються) створені на основі земельних ділянок, які перебували в оренді Позивача відповідно до договору оренди землі №2 від 1 лютого 2019 року. Також апелянт зауважує, що всі позовні вимоги заявлені одним Позивачем до двох Відповідачів. На переконання Позивача задоволення позовної вимоги про визнання договорів оренди недійсними, прямо пов'язане з позовними вимогами про визнання поновленим договору оренди.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2020 року (а.с. 158), з підстав, висвітлених в ній, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача. Запропоновано сторонам по справі в строк до 12 травня 2020 року надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи; з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Суд констатує, що предметом оскарження є судова ухвала, котрою повернуто зустрічну позовну заяву заявникові.
В силу дії пункту 6 частини 1 статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 16 березня 2020 року по справі №902/240/20 має розглядатися судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників сторін (без проведення судового засідання).
При цьому, суд констатує, що згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи; у такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 22 квітня 2020 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи №902/240/20 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 22 травня 2020 року включно.
12 травня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача від Відповідача 2, в котрому він заперечив проти задоволення апеляційної скарги Позивача та просив залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначив, що ділянки про які йде мова у позовній заяві Позивача мають різні кадастрові номери та різну площу, що ускладнює вирішення цієї справи в межах одного провадження та однієї справи.
Між тим, 14 травня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла відповідь Позивача на відзив Відповідача 1, в котрій Позивач звернув увагу, що всі ці земельні ділянки про які йде мова в позовній заяві становлять одну ділянку, котра була в оренді Позивача.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційної скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про:
· визнання недійсним договору оренди землі № 5/07/19 від 8 липня 2019 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:02:000:0308, площею 3,3068 га;
· визнання недійсним договору оренди землі № 04/10/19 від 4 жовтня 2019 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:02:000:0309, площею 3,0962 га;
· визнання недійсним договору оренди землі № 7/07/19 від 8 липня 2019 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0170, площею 2,4478 га;
· визнання недійсним договору оренди землі № 8/07/19 від 8 липня 2019 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:03:000:0169, площею 2,7993 га;
· визнання недійсним договору оренди землі № 9/07/19 від 8 липня 2019 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:10:000:0320, площею 2,4478 га;
· визнання за Позивачем переважного права на поновлення Договору оренди землі № 2 від 1 лютого 2019 року та зобов'язати Відповідача 1 поновити Договір оренди № 2 від 1 лютого 2019 року, у порядку встановленому частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»;
· визнання укладеним договору оренди на умовах, наведених у прохальній частині позовної заяви.
Дана позовна заява мотивована тим, що Договір оренди земельної ділянки, укладений між Позивачем та Відповідачем 1 на момент укладення договорів купівлі-продажу Відповідача 1 із Відповідачем 2 були чинні не розірвані за згодою сторін, не визнані недійсними в судовому порядку, а тому на переконання Позивача існування одночасно двох правочинів щодо однакового об'єкту оренди договору та зобов'язань прямо суперечить чинному законодавству.
Що ж стосується поновлення Договору оренди земельної ділянки, то Позивач зазначив, що на виконання пункту 3.1 Договору оренди землі Позивач 29 листопада 2019 року за Вх.№936 направив на адресу Відповідача 1 лист-повідомлення про бажання поновити дію договору оренди та направив також проект договору. Відповідач 1 24 грудня 2019 року направив на адресу Позивача відповідь на його лист та зазначив, що вищезазначені земельні ділянки будуть передані в оренду іншому підприємству, а саме Відповідачу 2.
Водночас, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16 березня 2020 року було повернуто позовну заяву від 10 березня 2020 року для Позивача на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на порушення правил об'єднання позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому, об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З наведеного вбачається, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Дослідивши позовну заяву Позивача, колегія суддів констатує, що Позивач не може захисти порушене, на його думку право, щодо поновлення договору оренди, в контексті існування в юридичній площинні уже укладених договорів оренди з іншим контрагентом (Відповідачем 2) без подання позову про визнання таких договорів оренди недійсними (адже тоді в разі задоволення позову в частині укладення з ним нового договору з огляду на існування в нього переважного права, без визнання недійсними укладених договорів з новим орендарем, це не призведе до реального захисту прав Позивача, адже потребуватиме подання нових позовів і втрати часу на відновлення його права).
При цьому, апеляційний господарський суд враховує обгрунтування Позивача в апеляційній скарзі щодо того, що всі зазначені земельні ділянки (договора оренди по яких оскаржуються) створені на основі земельних ділянок, які перебували в оренді Позивача, відповідно до договору оренди землі №2 від 1 лютого 2019 року, про продовження якого клопоче Позивач в своїй позовній заяві, з огляду на безпідставу, на думку Позивача, відмову у його продовженні, та вчинення ним всіх дій в межах дії частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
В той же час (окрім вищевказаного) колегія суду наголошує і на тому, що об'єднання позовних вимог про визнання недійсними договору оренди з позовною вимогою про поновлення договору оренди є цілком виправданим, адже зважаючи на заявлення таких позовних вимог саме в розрізі частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» Позивач має певні часові рамки в межах яких він може захисти своє порушене права саме в контексті таких позовних вимог. А подання такого позову окремо призведе до затягування часу та вихід правовідносин сторін за часові межі частин 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Відтак, проаналізувавши зміст позовної заяви та додані до неї докази, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлені Позивачем вимоги пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, зокрема, в частині необхідності дослідження факту правомірності чи безпідставності укладення договорів оренди, які оскаржені Позивачем (з огляду на оспорення ним дій Відповідача 1 щодо ігнорування на думку Позивача його переважного права).
При цьому, заявлені вимоги про визнання недійсними договорів та поновлення договору оренди пов'язані між собою, випливають з одних і тих самих правовідносин та доданих до позовної заяви доказів, в зв'язку з чим об'єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору (апеляційний господарський суд констатує, що в даному разі вимоги про визнання недійсними договорів укладених між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 є похідними).
Водночас, зі змісту оскаржуваної ухвали суду вбачається, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву не зазначив, що Позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог та в чому саме полягає таке порушення, тоді як відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, саме порушення правила об'єднання позовних вимог є підставою для повернення позовної заяви.
При цьому колегія апеляційного господарського суду критично оцінює і зазначення в оскаржуваній ухвалі про те, що земельні ділянки, стосовно яких ставляться вимоги про визнання недійсними договорів оренди, мають різні кадастрові номери та різну площу, з огляду на те, що надаючи земельну ділянку в оренду поділену на частини і присвоюючи цим частинам нові кадастрові номери, ці розділені земельні ділянки, хоча і є складовими земельної ділянки, що надавалася раніше, проте буде апріорі мати інші кадастрові номери та площі. Поряд з тим апеляційний господарський суд акцентує увагу на тому, що місцевий господарський суд визначаючи таку аргументацію в оспорюваному рішенні не провів будь-яких досліджень щодо того чи земельні ділянки, що надані Відповідачу 2 (і договори щодо передачі котрих оспорює Позивач) входять до даної земельної ділянки, котру орендував Позивач у Відповідача 1 і по відношенню до якої Позивач подає позов щодо визнання укладеним договору оренди на умовах, наведених у прохальній частині позовної заяви (з посиланням на існування переважного права на поновлення договору).
Крім того, судовою колегією враховується, що у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року в справі № 905/1729/18 також наголошено, що при визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.
Враховуючи, що Позивачем у справі заявлено тільки одну вимогу про визнання договорів оренди землі недійсними із тих же самих підстав (незважаючи на різну їх площу та кадастрові номери) , беручи до уваги, що кількість правочинів, покладених в підстави позову не є визначальною умовою для повернення позову без розгляду та позовну вимогу про поновлення договору оренди (яка не мала б місце на існування без оскарження вищезазначених договорів), суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що суд першої інстанції безпідставно вказав на порушення Позивачем правил об'єднання позовних вимог, такий висновок судом зроблений без наявності на це підстав (що описано в даній постанові) та без врахування принципу процесуальної економії.
Враховуючи усе вищеописане в даній судовій постанові, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, відповідно до положень частини 1 статті 173 ГПК України, можуть бути об'єднані в одній позовній заяві. Відтак, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про повернення позовної заяви, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та передачі справи для розгляду суду першої інстанції.
З огляду на усе вищевстановлене, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Вінницької від 16 березня 2020 року по справі №902/240/20 підлягає скасуванню.
Згідно статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Поряд з тим апеляційний господарський суд констатує, що усе вищевказане в даній судовій постанові вказує на неправильне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Дане ж в силу дії пунктів 1, 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваної ухвали.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на все вищевказане суд апеляційної інстанції задоволює апеляційну скаргу Позивача, та скасовує ухвалу від 16 березня 2020 року в даній справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню по справі і направляє справу для вирішення питання про відкриття провадження по даній справі до Господарського суду Вінницької області.
Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 16 березня 2020 року в справі №902/240/20 - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 16 березня 2020 року в справі №902/240/20 - скасувати.
3. Справу №902/240/20 направити до Господарського суду Вінницької області для вирішення питання про відкриття провадження по справі №902/240/20.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Справу №902/240/20 повернути Господарському суду Вінницької області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.