вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" травня 2020 р. Справа№ 910/11051/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Івашківський А.О.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Яців О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ"
на рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2020 (повне рішення складено 28.01.2020)
у справі № 910/11051/19 (суддя Данилова М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
про стягнення грошових коштів
Короткий зміст позовних вимог.
В серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ» (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 109 826, 74 доларів США.
Позов обґрунтовано тим, що Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк" (далі за текстом - третя особа; банк), як заставодержателем, з депозитного рахунку позивача, як заставодавця, на підставі договору застави майнових прав №2/2017-КЛ-Ю від 15.08.2017 в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитними договорами були списані грошові кошти. Свої зобов'язання за кредитними договорами відповідач перед позивачем, як новим кредитором, не виконав.
Матеріально-правовою підставою позову вказані статті 173, 193, 345 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) статті 512, 514, 572, 583, 601, 1049, 1054 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2020 у справі № 910/11051/19 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ» 109 826,74 доларів США у зв'язку з погашенням заборгованості відповідно до договору застави майнових прав та судовий збір у розмірі 41 500 грн.
Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку про те, що відповідач первинно не виконав взяті на себе зобов'язання перед третьою особою (банком) щодо виконання кредитних договорів, в результаті чого третя особа на підставі договору застави звернула стягнення на кошти, які були розміщені на депозитному рахунку та обліковувалися у третьої особи в якості застави за кредитними договорами. Внаслідок цього, на підставі ст. 514 ЦК України до позивача перейшли права, які належали третій особі за кредитними договорами, в тому числі право вимагати від відповідача виконати грошове зобов'язання в повній мірі.
Судове рішення обґрунтовано посиланням на норми ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 572, 583, 601, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 345 ГК України.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 15.01.2020, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції імперативних норм ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 27, ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
При цьому скаржник зауважує на тому, що ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або направлення повідомлення без дотримання вимог ст. 27 зазначеного Закону, без реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження неможливе подальше вчинення банком дій, направлених на звернення стягнення на предмет застави, а відтак, банк списав кошти з рахунку позивача без достатніх правових підстав.
Скаржник також послався на те, що суд першої інстанції фактично не вирішив питання про витребування у позивача доказів, що підтверджують ціну позову.
Разом з апеляційною скаргою відповідачем подані клопотання про витребування доказів та зупинення провадження у справі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на апеляційну скаргу).
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апелянта посилаючись на те, що до нього на підставі ст. 514 ЦК України перейшли усі права, які належали третій особі за кредитними договорами, в тому числі право вимоги виконання відповідачем грошового зобов'язання. Враховуючи, що процедура позасудового звернення стягнення на предмет застави банком не була порушена, з урахуванням ст. 20 Закону України «Про заставу» та п. 4.9. договору застави, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Також, до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від третьої особи, в якому заперечує проти доводів апелянта посилаючись на дотримання банком, як заставодавцем, процедури позасудового звернення стягнення на предмет застави та невиконання відповідачем грошового зобов'язання за кредитними договорами перед позивачем, як новим кредитором.
При цьому третя особа зауважує на тому, що суд першої інстанції на основі досліджених доказів, в т.ч. умов укладеного між позивачем та банком договору застави, встановив обставину, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» - п. 4.9. Договору застави передбачає особливий позасудовий тип звернення стягнення на заставлене майно, тобто такий, на який не поширюється вимога Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень», зокрема щодо необхідності здійснення реєстрації звернення стягнення у Державному реєстрі. Також судом встановлено правомірність набуття позивачем прав кредитора по відношенню до відповідача у зобов'язаннях за кредитними договорами.
У зв'язку з викладеним, третя особа просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2020 справу № 910/11051/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ" на рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/11051/19 залишено без руху; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ" десять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
12.03.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ" надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до вищезазначеної ухвали суду, до якої додано платіжне доручення №747 від 02.03.2020 про сплату судового збору у розмірі 250 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ" на рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі № 910/11051/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 29.04.2020.
Разом з апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про витребування у позивача належним чином засвідчених копій договору поставки нафтопродуктів № 11/03 від 11.03.2019 та договору про забезпечення виконання зобов'язань, які можуть виникнути у майбутньому від 15.08.2018. Дане клопотання мотивовано тим, що на підставі вказаних доказів сформована ціна позову у цьому майновому спорі, які відсутні як в матеріалах судової справи, так і у відповідача. Вимог протокольної ухвали суду першої інстанції про надання вказаних доказів позивач не виконав.
За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Тобто заявляючи клопотання про витребування доказів, стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмета доказування, те, що у матеріалах справи відсутні інші докази на підставі яких можливо було б встановити фактичні обставини справи, те, що стороною вживались заходи щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів слід відмовити, оскільки в матеріалах справи наявні достатні для встановлення дійсних обставин справи, докази.
Також, відповідачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/1004/20, що розглядається господарським судом міста Києва. Клопотання мотивовано тим, що справа № 910/1004/20 є пов'язаною із даною справою, і її розгляд впливає на розгляд даної справи.
У судовому засіданні 29.04.2020 відповідач та третя особа проти задоволення вказаного клопотання заперечили, пославшись на спробу відповідача затягнути розгляд даної справи.
Пунктом 4 ст. 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по господарській справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Підстава, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
З наведених у зазначеній нормі підстав вбачається, що провадження у справі може бути зупинено лише до закінчення її розгляду по суті.
З матеріалів даної господарської справи №910/11051/19 вбачається, що предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ "ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості з боржника - ТОВ "ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ" за кредитними договорами №№ 2/2017-КЛ-Ю, 3/2017-КЛ-Ю, 4/2017-КЛ-Ю.
Водночас предметом позову у справі № 910/1004/20 є вимога ТОВ "ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ" про визнання недійсним звернення стягнення заставодержателя - ПАТ АБ «Украгазбанк» на предмет договору застави (кошти на депозитному рахунку ТОВ "ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ") та визнання відсутнім у ТОВ "ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ" права майнової вимоги до ТОВ "ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ".
В своєму клопотанні заявником не доведено яким саме чином з'ясування обставин під час розгляду справи № 910/1004/20 унеможливлює розгляд позовних вимог у даній справі та чому відповідні обставини не можуть бути встановлені під час розгляду справи № 910/11051/19.
Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 910/1004/20, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/11051/19.
З огляду на викладене та враховуючи позицію представників інших учасників справи, колегія не вбачає процесуальних підстав для зупинення провадження у справі та відхиляє заявлене відповідачем клопотання.
27.04.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено колегією суддів у судовому засіданні виходячи з такого.
Частиною 2 ст. 202 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Тобто положеннями вказаної статті визначено, що розгляд справи може бути відкладено у випадку неможливості явки представника сторони у судове засідання за наявності обґрунтованих причин такої неявки та за умови дотримання встановленого цим Кодексом строку, у межах якого може бути здійснено відкладення.
Враховуючи явку представника відповідача у судове засідання 29.04.2020 та позицію представників інших учасників провадження (позивача та третьої особи) щодо заявленого відповідачем клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність процесуальних підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 29.04.2020 оголошена перерва до 13.05.2020 для оголошення вступної та резолютивної частини постанови.
В судовому засіданні 13.05.2020 оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
03.08.2017 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ» (Вкладник) укладено договір банківського строкового вкладу («Класичний») № 1036 (т.1, а.с.14-19).
За умовами цього договору, вкладник розмістив депозит на суму 200 000 доларів США на депозитному рахунку № НОМЕР_1 з правом поповнення депозитного рахунку тимчасово вільними грошовими коштами.
В період з 15.08.2017 по 26.07.2018 були укладені додаткові угоди №№1, 2, 3, 4, якими внесені зміни в договір банківського строкового вкладу № 1036 від 03.08.2017 в частині обов'язків сторін, порядку сплати процентів та повернення депозиту, предмета договору та строку фактичного розміщення депозиту (т.1, а.с.20-26).
31.08.2017 розмір депозиту збільшено позивачем до 520 000 доларів США, що підтверджується банківською випискою від 01.09.2017 (т.1, а.с.27-30).
В період з 15.08.2017 по 18.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ» та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» укладено ряд кредитних договорів, за якими відповідачу було відкрито кредитну лінію на загальну суму 494 000 доларів США, а саме:
- за умовами кредитного договору від 15.08.2017 № 2/2017-КЛ-Ю на суму 190 000 доларів США (п. 1.1 Договору від 15.08.2017) (т.1, а.с. 31-41);
- за умовами кредитного договору від 30.08.2017 №3/2017-КЛ-Ю на суму 209 000 доларів США (п. 1.1 Договору від 30.08.2017) (т.1, а.с. 42-54);
- за умовами кредитного договору від 18.09.2017 №4/2017-КЛ-Ю на суму 95 000 доларів США (п. 1.1 Договору від 18.09.2017) (т.1, а.с. 55-67).
Як забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між ТОВ «ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ» та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» 15.08.2017 укладено договір № 2/2017-КЛ-Ю про заставу майнових прав (грошових коштів за договором банківського строкового вкладу) (далі за текстом - договір застави) на загальну суму 520 000 доларів США (з урахуванням додаткових угод №№ 1-3) (т.1, а.с. 68-77).
За умовами цього договору:
- заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, зокрема, при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів за користування кредитними коштами та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій, комісій або інших платежів у встановлені кредитним договором строки (п. 4.1. договору застави);
- звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, в порядку, встановленому чинним законодавством України або в позасудовому порядку згідно з Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» з урахуванням положень цього договору (п. 4.2. договору застави);
- підписанням цього договору заставодавець здійснює відступлення заставодержателю права вимоги на предмет застави з відкладальною обставиною. Відкладальною обставиною є невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором (п. 4.3. договору застави);
- право вимоги за договором банківського строкового вкладу вважається відступленим заставодавцем і прийнятим (набутим) заставодержателем у разі настання будь-якого з випадків, визначених в п. 4.1. цього договору, в порядку встановленому цим договором та ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (п. 4.5. договору застави);
- відступлення права вимоги по договору банківського строкового вкладу здійснюється у сумі вкладу (масі) згідно умов банківського строкового вкладу та у сумі, що були нараховані на дату відступлення права вимоги та не виплачені заставодавцю згідно з умовами договору банківського строкового вкладу до дати звернення стягнення на предмет застави (п. 4.6. договору застави).
- за рахунок заставлених майнових прав заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, комісійних винагород, відшкодування збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням кредитного чи цього договору, у тому числі простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним чи цим договорами - пеню та/або штраф), витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, в тому числі видатки по внесенню відомостей до Державного реєстру застав рухомого майна та одержання витягів з нього (п. 4.7. договору застави);
- у зв'язку із відступленням права вимоги, у разі якщо валюта грошових коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку не відрізняється від валюти зобов'язань за умовами кредитного договору, грошові кошти з вкладного (депозитного) рахунку підлягають перерахуванню заставодержателем на рахунки, які відкрито в АБ «Укргазбанк» для погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитними коштами, всіх комісійних винагород та сплати неустойки згідно з умовами кредитного договору та цього договору (п. 4.9 договору застави);
За даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна за ТОВ «Прінт Інжинірінг» зареєстровані обтяження № 16422002 від 15.08.2017, №16440399 від 30.08.2017 та № 16471045 від 18.09.2017 на об'єкт обтяження: невизначене майно, право вимоги грошових коштів, право вимоги грошових коштів у сумі вкладу 520 000, 00 доларів США, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_2 , відкритий в АБ «Укргазбанк»; обтяжувач: ПАТ АБ «Укргазбанк» (т.2, а.с.64-75).
Листами від 10.05.2019 № 172/14351/2019 (т.1, а.с.85), від 10.05.2019 №172/14352/2019 (т.2, а.с.102) банк повідомив позивача (заставодавця) та відповідача (позичальника) про те, що станом на 08.05.2019 за кредитними договорами №№ 2/2017-КЛ-Ю, 3/2017-КЛ-Ю та 4/2017-КЛ-Ю існує прострочена заборгованість за процентами в розмірі 2 640, 99 доларів США та попередив, що у випадку непогашення заборгованості у порядку звернення стягнення на предмет застави буде здійснено перерахування коштів з депозитного рахунку позивача з метою повного погашення заборгованості.
14.06.2019 у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань перед банком, оскільки валюта грошових коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку не відрізнялась від валюти зобов'язань за кредитним договором, банком було реалізоване своє право заставодержателя та звернуто стягнення на предмет забезпечення - грошові кошти в сумі 520 000 доларів США на депозитному рахунку ТОВ «ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ» № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою з вказаного банківського рахунку від 14.06.2019 (т.1., а.с.86-87).
Відповідні відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (застави) до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не внесені, що учасниками справи не заперечувалось під час розгляду справи.
В подальшому, у зв'язку з перерахуванням відсотків за кредитними договорами банк повернув на рахунок позивача депозитні кошти в розмірі 13 427, 42 доларів США (т.1., а.с.88). Таким чином, банк задовольнив свої вимоги відносно відповідача (позичальника) шляхом списання з депозитного рахунку позивача коштів в сумі 506 572, 58 доларів США.
Листом № 5-323/16/857/2019 від 15.07.2019 третя особа повідомила позивача та відповідача про те, що 14.06.2019 банком у порядку звернення стягнення на предмет застави було здійснено перерахування коштів з вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» ТОВ «ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ» з метою повного погашення заборгованості позичальника перед банком за кредитними договорами відповідно до договору застави майнових прав № 2/2017-КЛ-Ю (грошових коштів за договором банківського строкового вкладу) (т.2, а.с.42).
Листом № 27-06/19/1 від 27.06.2019 (т.1., а.с.91-92) позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами протягом трьох банківських днів з моменту отримання цієї вимоги та перерахувати на поточний рахунок нового кредитора - ТОВ «ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ» грошові кошти в сумі 273 068, 20 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату перерахування. Ця вимога отримана відповідачем 01.07.2019 (т.1, а.с.93)
05.08.2019 позивачем було надіслано відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на те, що 11.03.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки нафтопродуктів № 11/03, за яким позивач придбав у відповідача нафту вартістю 5 101 917, 45 грн., в тому числі ПДВ - 850 319, 53 грн. з кінцевим строком оплати вказаної суми 01.09.2019. На підставі пункту 7.3.4 Договору від 11.03.2019 № 11/03 та у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією податкової накладної позивач в односторонньому порядку зменшив розмір оплати за даним договором на суму 850 319, 58 (тобто за виключенням суми ПДВ по незареєстрованій податковій накладній). Таким чином, заборгованість позивача перед відповідачем за договором від 11.03.2019 №11/03 станом на 04.07.2019 становила 4 251 597, 87 грн. Водночас, заборгованість відповідача перед позивачем за невиконання кредитних договорів станом на 04.07.2019 становила 273 068, 20 доларів США (7 113 426, 61 грн. за курсом НБУ). На підставі статті 601 ЦК України позивачем було прийнято рішення про зарахування зустрічної однорідної вимоги, а саме припинення власних зобов'язання перед відповідачем на суму 4 251 597, 87 грн. (т.1, а.с. 95-97).
Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості з відповідача, як позичальника за кредитними договорами в розмірі 109 826, 74 доларів США (з урахуванням заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.08.2019), внаслідок списання з депозитного рахунку позивача, як заставодавця, грошових коштів за договором застави майнових прав №2/2017-КЛ-Ю від 15.08.2017.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).
01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-IV від 18.11.2003 (далі за текстом - Закон). Цим Законом визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
В статті 2 Закону наводиться визначення термінів для його цілей, зокрема: боржник - особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження; обтяжувач - уповноважений орган (особа) при публічному обтяженні; кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням; власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника; будь-яка інша особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження; особа, яка здійснює управління рухомим майном в інтересах кредитора; звернення стягнення на предмет обтяження - вжиття обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження; майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку - право клієнта (володільця рахунка) надавати розпорядження про перерахування і видачу сум з банківського рахунка відповідно до договору банківського рахунка; право вкладника або особи, на користь якої розміщено банківський вклад, вимагати виплати грошової суми (вкладу) та процентів на неї або доходу в іншій формі відповідно до договору банківського вкладу; право бенефіціара або володільця рахунка умовного зберігання (ескроу) вимагати перерахування грошових коштів, що знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу), що випливає з договору рахунка умовного зберігання (ескроу).
Статтею 21 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до забезпечувальних обтяжень належать: 1) застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору; 2) право застави рухомого майна згідно з статтею 694 Цивільного кодексу України; 3) право притримання рухомого майна згідно з параграфом 7 глави 49 Цивільного кодексу України; 4) інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються як забезпечувальні. Зміст окремих видів забезпечувальних обтяжень встановлюється законом та/або договором.
За змістом ст. 22 цього ж Закону обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження. Якщо боржник та обтяжувач досягли згоди про збільшення максимального розміру забезпеченої обтяженням вимоги, таке збільшення підпорядковується пріоритету іншого обтяження, зареєстрованого раніше моменту реєстрації відомостей про зміну розміру забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу» № 2654-XII від 02.10.1992 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.
Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.
До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
У ч. 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери.
Отже можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як спеціальним Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», так і договором застави, в п. 4.2. якого сторони погодили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється в порядку, передбаченому вказаним Законом.
При цьому ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Така вимога узгоджується з ч. 1 ст. 27 вказаного Закону, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), які відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Із змісту договору застави (пункт 4.5) вбачається, що право вимоги за договором банківського строкового вкладу вважається відступленим заставодавцем і прийнятим (набутим) заставодержателем у разі настання будь-якого з випадків, визначених в п. 4.1. цього договору, в порядку встановленому цим договором та ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції закону від 23.03.2017) передбачено, що якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право. При зверненні стягнення на право грошової вимоги в порядку, передбаченому цією статтею, вимоги статті 28 цього Закону щодо обов'язку боржника передати предмет обтяження у володіння обтяжувачу не застосовуються.
У ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Згідно зі ст. 28 названого Закону якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов'язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.
Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють подальше вчинення банком дій, направлених на звернення стягнення на предмет застави.
Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано ст. 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Частиною 4 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (далі - Порядок № 830).
Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.
У пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).
Матеріали даної судової справи не містять доказів того, що заставодержатель (третя особа у справі) дотримався вказаних імперативних вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та умов договору застави, які згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.
Відсутність реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють подальше вчинення дій, направлених на звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави пов'язується саме з реєстрацією у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та сплив тридцятиденного строку для добровільного виконання боржником свого зобов'язання. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, позиція місцевого господарського суду про те, що позивач набув прав кредитора по відношенню до відповідача у зв'язку з погашенням першим заборгованості другого за кредитними договорами за рахунок застави, є помилковою, оскільки дії банку, як заставодержателя, по списанню коштів з рахунку позивача вчинені з порушенням вимог законодавства та договору застави (пункти 4.2., 4.5).
Посилання позивача та третьої особи у відзивах на апеляційну скаргу на положення ст. 20 Закону України «Про заставу» № 2654-XII від 02.10.1992 колегією суддів відхиляється, оскільки пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-IV від 18.11.2003 передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ" підлягає задоволенню, а рішення рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/11051/19 - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати.
Витрати скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача з урахуванням вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/11051/19 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТУРЄ ІНВЕСТ» (01133, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ, будинок 32 Г, офіс 262, код ЄДРПОУ 35481908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІНТ ІНЖІНІРІНГ» (04211, м. Київ, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА, будинок 2-Д, приміщення 707, код ЄДРПОУ 34880036) 62 250, 00 грн. (шістдесят дві тисячі двісті п'ятдесят гривень нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
6. Матеріали справи № 910/11051/19 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 18.05.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко