вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" травня 2020 р. Справа№ 910/17279/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020, повний текст якого складено 10.02.2020
у справі № 910/17279/19 (суддя Пукшин Л. Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 141 731,01 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач) про стягнення про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 141 731,01 грн.
Позов мотивовано порушенням умов договору №07244/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018 про надання послуг, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується доставити довірений позивачем вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а позивач зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку.
За доводами позивача вантажі та порожні вагони було доставлено відповідачем, однак з простроченням терміну доставки, що передбачені ст. 41 Статуту залізниць України від 06.04.1998 №457 та Правилами обчислення термінів доставки вантажу № 644 від 21.11.2000 по залізничним накладним, доставка за якими відбулась у період з 08.06.2019 по 20.06.2019, з 09.06.2019 по 18.07.2019.
Позивач стверджує, що накладні, які були надані позивачу, не містять причин затримки вагонів, а акти про затримку складені вже після спливу строків доставки по цим накладним.
У зв'язку наведеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів та порожніх вагонів з посиланням на ст. 116 Статуту залізниць України у розмірі 141 731,01 грн.
Відповідач вимоги за позовом заперечив частково, оскільки на його думку, позивачем допущено помилки у розрахунку, так як було неправильно визначено тип перевезення (маршрутне/групове). Відповідач наголосив, що у розрахунках позивача по залізничним накладним №42349654, №33738576, №42663807 (досилочна накладна №42780148), №42696609, №42761288 було необґрунтовано завищено відсотки суми штрафу за прострочення термінів доставки, оскільки при розрахунку мають бути застосовані терміни доставки, встановлені для вагонних відправок (1 доба на кожні повні та неповні 200 км), в той час, як позивачем штраф обрахований виходячи з термінів доставки, встановлених для маршрутних відправок (1 доба на кожні повні та неповні 320 км). Просив відмовити у задоволенні позову в сумі 18 335,47 грн.
Крім того, відповідач подав заяву у якій просив про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50%.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви їого прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" штраф за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 141 731 (сто сорок одна тисяча сімсот тридцять одна) грн 01 коп.
Суд виходив з встановленого факту порушення відповідачем строку доставки вантажу, визначеного ст.41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, за спірними накладними, а також правомірності нарахування розмірів та суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Крім того, судом відмовлено в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафу до 50% на суму 61 697,80 грн, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин для такого зменшення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 17.02.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 910/17279/19 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні з відповідача санкцій за несвоєчасність доставки вантажу в сумі 18 335,47 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідач у апеляційній скарзі визнав обґрунтованою суму штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 123 395,54 грн.
Проте, зазначив, що по накладним №42349654, №33647900, №33738576, №42663807 (досилочна накладна №42780148), №42696609, №42761288, штраф стягнуто у завищеному розмірі на суму 18 335,47 грн. Відповідач наголосив, що позивачем неправильно визначено відсотковий розмір штрафу за прострочення термінів доставки по названим накладним, оскільки штраф помилково обрахований виходячи з термінів доставки, встановлених для маршрутних відправок (1 доба на кожні повні та неповні 320 км).
Тобто, скаржник стверджує, що по спірним накладним позивачем допущено помилки у розрахунку, так як не правильно визначено тип перевезення (маршрутне/групове).
За посиланнями скаржника, перевезення за зазначеними спірними залізничними накладними не є маршрутними, а тому, на його думку, підлягає застосуванню визначення термінів доставки вантажу, як для вагонної відправки, і при розрахунку мають бути застосовані терміни доставки, встановлені для вагонних відправок (1 доба на кожні повні та неповні 200 км).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення залишити без змін, як таке, що прийнято у відповідності до норм діючого законодавства.
Товаритсво наголосило, що штраф нараховано з врахуванням приписів закону. Так, у відповідності до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів визначено типи відправки, серед яких і тип відправки групова/маршрутна, у відповідному місці проствляєтся позначка «х» і заповнюється ця графа відправником. Тобто, законодавець передбачив відповідну підграфу у графі 29 залізничної накладної під назвою «групова/маршрутна» відправка та у п.1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачив для такого типу відправки термін доставки - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км.
Таким чином, з огляду на викладене, оскільки у спірних накладних, на які посидається скаржник, відправником визначено тип відправки «групова/маршрутна», відповідно термін доставки за цими накладними має обчислюватись виходячи із однієї доби за кожні повні та неповні 320 км.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/17279/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 06.05.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 06.05.2020.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 141 731,01 грн, вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та обґрунтування відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення у даній справі скасувати частково, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
07 лютого 2018 року ПАТ "Українська залізниця" (відповідач, перевізник) та ТОВ "ТЕП "Вертикаль" (позивач, замовник) укладено договір № 07244/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого предметом договору є перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 2.1 договору перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до Договору, статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно.
Положеннями п. 1.3 договору сторони погодили, що надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
За змістом п. 5.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України.
Договір згідно п. 12.1 вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клаєнт УЗ", або вчиненням замовником будь-якої дії на виконання договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018.
Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконанні перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору відповідачем (перевізник) протягом червня-липня 2019 року було здійснено на адресу позивача доставку вантажів та порожніх вагонів, зокрема:
- у період з 08.06.2019 по 20.06.2019 відповідач доставив вантажі згідно наступних накладних: № 42349654, 33647900, 33664160, 33708439, 33725607, 33738576, 42663807, 42780148 (досилочна накладна), 42696609, 33786047;
- у період з 09.06.2019 по 18.07.2019 відповідач доставив порожні вагони згідно наступних накладних: № 42338855, 42384115, 42439463, 42439471, 42385526, 42465443, 42511618, 42557165, 42557199, 42557207, 42557223, 42557231, 42598748, 42598730, 42577833, 42634451, 42634550, 42634469, 42636233, 42642553, 42642561, 42642637, 42642587, 42642603, 42761288, 42745398, 42642546, 42642579, 42766196, 42766204, 42766212, 42766246, 42766279, 42766287, 42766295, 42766303, 42766311, 42769216, 42769125, 42732214, 42700195, 42915744, 42916817, 42917013, 42975912, 42976001, 42975995, 42976027, 42975938, 42975920, 42975896, 42975979, 42975961, 42994798, 42994780, 40000325, 40000333, 40004228, 40004236, 40004244, 40010233, 40010225, 40025264, 40025306, 40114464, 40114472, 40114480, 42982934, 42982942, 42982959, 42982967, 42982975, 42989517, 42989491, 42989475, 42989483, 42989616, 40081366, 40081390, 40081382, 40115891, 42994764, 42994756, 42994806, 42994749, 40115867, 40115909, 40161093, 40310351, 40310096, 40310062, 40310013, 40349078, 40349136, 40367690, 34076612, 40422206, 40422214, 40422222, 40422230, 40422248, 40466674, 40466682, 40466690, 40521098, 40521171, 40521148, 40521189, 40521155, 40414906, 40414898, 40414914, 40414963.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідно до календарних дат прибуття вантажів та порожніх вагонів на станції призначення згідно вказаних накладних (графа 51), останні були доставлені відповідачем з простроченням терміну доставки, визначеного п. 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі - Статут залізниць України) та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача встановлений законом штраф у розмірі 141 731,01 грн.
Відповідач не спростовував факту порушення строків поставки, проте у відзиві на позовну заяву посилався на застосування позивачем неправильних відсотків суми штрафу за прострочення термінів доставки по накладним № 42349654, №33647900, № 33738576, № 42663807 (досилочна накладна №42780148), № 42696609, № 42761288, вказуючи на те, що строк за груповою доставкою згідно вищевказаних накладних має обчислюватись виходячи з однієї доби на кожні повні та неповні 200 км, а тому загальний розмір штрафу має бути зменшений на суму 18 335,47 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 ЦК України).
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Перевізник зобов'язаний на підставі ч. 1 ст. 919 ЦК України доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), яким визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Положеннями п. 6 Статуту визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138від 08.06.2011) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (надалі - Правила №644), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
За змістом п. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата (п.п. 1.1, 1.2 Правил №644).
Відповідно до підп.1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст.ст. 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п. 2.1 Правил).
Відповідно до п. 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
За змістом п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
За одним перевізним документом згідно п.п. 6.1, 6.6 Правил приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється на підставі додатку 3 до цих Правил.
За приписами ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
За наслідками аналізу наведених норм законодавства, слід зазначити, що нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений ст.116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої ст. 116 Статуту штрафу відсутні.
За змістом п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції у разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Врахувавши вказане, здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи доказів згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, місцевий господарський суд, дійшов висновку, що вантаж за спірними залізничними накладними доставлено позивачеві з порушенням терміну, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, що підтверджується календарними штемпелями у вказаних вище накладних, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 141 731,01 грн. за прострочення доставки вантажу є обґрунтованими.
Суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача щодо невірно визначеного типу перевезення, та як наслідок нарахування завищеної суми штрафу, посилаючись на п. 24 Статуту залізниць України, вказав, що станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 "Відправка"), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 "Підпис" даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення та укладення договору перевезення. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що будь-яких помилок позивача при заповненні графи 29 "Відправка" в частині визначення типу відправки "групова/маршрутна" відповідачем не виявлено, тобто останній погодився з типом відправки, а відтак, термін доставки має бути обчислений виходячи саме з типу відправки, визначеного у згаданих раніше накладних, відповідно, термін доставки вагонів за вказаними накладними має обчислюватись виходячи з однієї доби за кожні повні та неповні 320 км, що й враховано позивачем в розрахунку, доданому до позову, при визначенні розміру позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції наведений висновок суду вважає помилковим, виходячи з наступного.
Як і в суді першої інстанції, так і у доводах апеляційного оскарження, відповідач стверджував, що у розрахунках позивача по залізничним накладним №42349654, №33647900, №33738576, №42663807 (досилочна накладна №42780148), №42696609, №42761288 було необґрунтовано завищено відсотки суми штрафу за прострочення термінів доставки, так як неправильно визначено тип перевезення (маршрутне/групове).
Відтак, спір між сторонами стосується щодо визначення термінів доставки по вищевказаним спірним накладним, які розраховуються, на думку позивача, як для маршрутних відправок - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км, а за визначенням відповідача - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км, як для вагонних відправок.
З цього питання колегія суддів зазначає наступне.
Як маршрутна так і групова відправки передбачають додання до накладної відомості вагонів (або/і контейнерів), що перевозяться маршрутом (групою) за накладною, і також, у випадку перевезення вагонів за накладною що маршрутною, що груповою відправками, у графі 29 «Відправка» проставляється позначка "х" відправником у одному і тому самому віконечці (п. 1.1 та Додаток №3 Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, далі - Правила оформлення).
Тобто, позначка «х» у одному і тому самому віконечці у графі 29 накладної свідчить, що така помітка та відомість вагонів, обов'язково мають бути, як у складі накладної, по якій відправлення вагонів здійснюється «маршрутною» відправкою, так і у складі накладної, по якій відправлення вагонів здійснюється «груповою» відправкою.
Втім, «маршрутна відправка» має особливості, які значно відрізняють її від «групової», і саме позивач, як особа, яка посилається на певну обставину, відповідно до ст. 74 ГПК України повинен її довести.
Відповідно до п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, перевезення вантажів здійснюються вагонними, дрібними, контейнерними, груповими або маршрутними відправками. У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються в таких значеннях:
вагонна відправка - партія вантажу за однією накладною в такій кількості, для перевезення якої потрібно надання окремого вагона;
дрібна відправка - партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої не потрібно надавати окремий вагон;
контейнерна відправка - партія вантажу за однією накладною для перевезення в універсальному чи спеціалізованому контейнері або перевезення власного універсального чи спеціалізованого контейнера в порожньому стані;
контрейлерна відправка - це завантажені на залізничні вагони автопоїзд, знімний автомобільний кузов, напівпричеп, тягач і т. ін.;
групова відправка - партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої надається не менше двох вагонів, але менше маршруту;
маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною в кількості, яка відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту ("ядра" маршруту).
Згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №565/6853, перевезення вантажів маршрутами відправника здійснюється згідно з планами перевезень, якими передбачається максимальна концентрація вантажопотоків з метою раціонального використання технічних засобів відправників, одержувачів та залізниць.
За приписами п. 2 цих Правил маршрутом відправника (далі - маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 №411 та зареєстрованих у Мін'юсті України 25.02.1997 за №50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях. Маршрути можуть бути:
- прямі - з вагонів, завантажених призначенням на одну станцію на адресу одного або декількох одержувачів, а також на адресу розподільного пункту (коли вантаж призначено для залізничних підприємств);
- з розпиленням - з вагонів, завантажених на різні станції призначення або розподільчі пункти, які розташовані на одному напрямку перевезення (за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях).
Відповідно до пунктів 4, 5, 6, 7 Правил №334, перевезення вантажів маршрутами відправника маса та довжина маршрутів установлюються в залежності від їх призначення відповідно до плану формування поїздів. Залізниця повідомляє відправників про встановлені норми маси та довжини маршрутів. Відправник узгоджує з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів. У виняткових випадках допускається відхилення від установлених норм у бік зменшення довжини маршруту не більше ніж на один вагон. У разі наявності на напрямку перевезення маршрутів пунктів (станцій) зміни вагових норм поїздів у бік зменшення маршрути формуються з "ядра" (вагонів далекого призначення) та причіпної групи вагонів, яка перевозиться у складі маршруту до станції зміни маси поїзда. Умови організації перевезень вантажів маршрутами, порядок подачі вагонів для завантаження і вивантаження маршрутів, їх формування до встановлених норм маси та довжини, повернення після завантаження (вивантаження) установлюються у договорах про експлуатацію під'їзних колій та договорах про подачу і забирання вагонів. Відправник і станція навантаження маршруту в перевізних документах на вагони, що перевозяться у складі маршруту або "ядра" маршруту, проставляють відмітки, передбачені Правилами оформлення перевізних документів.
Відповідно до п. 63-66 додатку №3 до Правил №644, оформлення, у випадку, якщо у залізниці було замовлено, та нею здійснюється маршрутна відправка, то підлягають заповненню:
-п.63 накладної - код типу маршруту, поїзда (прямий відправника, з розпиленням, ступінчатий, контейнерний поїзд тощо) - заповнюється залізницею;
-п.64 накладної - номер маршруту - заповнюється залізницею;
-п.65 накладної - код станції розпилення відправницького маршруту - заповнюється відправником;
-п.66 накладної - кодування інформації, визначене Укрзалізницею - заповнюється залізницею/відправником.
Також, з наданого відповідачем Плану формування поїздів на 2018-2019 рік вбачається (п. 2.4.8) що відправницьким маршрутом не визнається маршрут, у складі якого менше ніж 50 вагонів. (а/с 215-220)
Отже, з аналізу вказаних приписів Правил вбачається, що для визначення відправки як "маршрутної" вантажовідправник, попередньо узгодивши з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів, повинен здати до перевезення сформований ним поїзд встановленої маси та довжини, про що буде зроблена відповідна відмітка в залізничній накладній з переліком вагонів, що увійшли до складу поїзда, завантажених призначенням на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення.
Проте, позивачем не доведено, що ним замовлялося у відповідача та по накладним відповідачем було виконано саме «маршрутне» перевезення. Зокрема, відсутні докази, що позивач по накладним здавав відповідачу до перевезення сформований ним поїзд встановленої маси та довжини, оскільки про це відсутні передбачені Правилами оформлення відповідні відмітки у спірних накладних.
Між тим, колегією суддів в результаті дослідження наявних у справі наклданих, з'ясовано, що кількість вагонів у здійснених за накладними перевезеннях складає в середньому від одного до шістнадцяти вагонів по кожному з перевезень, відповідно відрізняється від тієї кількості вагонів, яка повинна бути, щоб перевезення оформлялося залізницею, як «маршрутне».
Зазначене також підтверджується Планом формування поїздів на 2018-2019 рік, так як план має значення для відповідача, який його затвердив, як обов'язковий для виконання і застосування у роботі з перевезенням, тому цей план у сукупності з іншими доказами, свідчить, які відправки відповідач при прийманні оформлює, як «маршрутні», а які ні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що залізницею у даному випадку здійснювалось перевезення вантажів за накладними саме груповою відправкою, яка, безумовно, є менше довжини маршруту, визначеному в Плані формування поїздів.
При цьому, позивач не надав і матеріали справи не містять доказів, що позивач замовляв у відповідача маршрутну відправку, а її було оформлено, як групову вагонну.
Натомість, надаючи до суду накладні, оформлені без заповнення пунктів 63-66, та зазначаючи, що накладні оформлені належно, позивач наданими доказами підтверджує, що ним була замовлена не маршрутна, а саме групова вагонна відправка.
Що стосується групової відправки, то Правила обчислення термінів доставки вантажів не встановлюють окремих, відмінних від вагонних, термінів доставки. Зокрема, підпункт 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів містить визначення строків доставки вантажів лише для маршрутної та вагонної відправки, будь-яких норм швидкості перевезення вантажів груповими відправками ні приписи вказаних Правил, ані будь-яких інших нормативних актів, не містять.
Разом з цим, виходячи з сукупного аналізу всіх наведених вище Правил, колегія суддів вважає, що визначення терміну доставки за груповою відправкою має розраховуватися, виходячи зі швидкості, встановленої як для вагонної відправки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, а не як для відправки маршрутної - одна доба на кожні повні та неповні 320 км, оскільки рух поїзда за останньою вказаною швидкістю обумовлений низкою обставин, таких як формування поїзду одним відправником, призначення вантажу одному одержувачу на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення, однак за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях, що, в свою чергу, зумовлює мінімальну кількість операцій з вагонами, починаючи від часу прийняття їх до перевезення на станції відправлення та видачі вантажоодержувачеві на станції призначення, та, відповідно, свідчить про можливість проходження вантажу зі швидкістю 320 км за добу, тоді як при формуванні поїзду різними відправниками з призначенням на різні станції і різним одержувачам, вказані умови відсутні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність розрахунку строків доставки вагонів за накладними, на які посилається скаржник: №42349654, №33647900, №33738576, №42663807 (посилочна накладна №42780148), №42696609, №42761288 з відміткою у графі 29 «групова/маршрутна», враховуючи вантажну швидкість доставки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км.
Виходячи, з даної швидкості та календарних штемпелів у накладних, вантаж відповідачем було доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. Однак, відсотковий розмір штрафу, виходячи із приписів 116 Статуту, по цим накладним є меншим, так як прострочка доставки склала меншу кількість діб, ніж визначено позивачем у його розгорнутому розрахунку. Відтак, за названими накладними розрахунок штрафу є помилково розрахованим та завищеним на суму 18 335,47 грн, тому в задоволені цієї частини позову слід відмовити.
Крім того, дослідивши наявні у справі накладні за якими позивач нарахував штраф, колегією суддів також встановлено наявність і інших накладних з відміткою у графі 29 «групова/маршрутна», окрім тих, на які послався відповідач, а саме: №33708439, №33725607, №42700195, №34076612. (а/с 41, 44, 102, 159). Щодо розміру штрафу по цим накладним, колегія суддів також здійснює перерахунок, виходячи з вантажної швидкості - одна доба на кожні повні та неповні 200 км. Однак, заявлений розмір штрафу по цим накладним є обґрунтованим, оскільки при наведеній відстані доставки і, враховуючи вантажну швидкість доставки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, кількість днів прострочення складає більше чотирьох діб.
Щодо решти накладних наявних у справі порушень та помилок у розрахунку не встановлено.
Таким чином, обгрнутованим розміром штрафу за прострочення відповідачем доставки вантажу за накладними є 123 395,54 грн. У задоволенні штрафу в сумі 18 335,47 грн слід відмовити через необгурнтованість розрахунку.
Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України було подано заяву у якій він просив про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50% до 61 697,80 грн.
Відповідач посилався на те, що основне зобов'язання з перевезення вантажу залізницею виконано повністю, доказів які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення у господарській діяльності в результаті дій відповідача матеріали справи не містять. Крім того, відсутні докази того, що позивач поніс збитки внаслідок затримки вантажу. Відтак, відповідач просив зменшити розмір штрафу.
Розглянувши заяву відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, з посиланням на те, що відповідачем не надано суду належних доказів щодо поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, або винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Однак, чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 905/1742/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В той же час, відповідачем в порядку визначеному процесуальним законом, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи, не надано належних та допустимих доказів про наявність істотних та виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки.
Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Водночас, не є достатнім для зменшення розміру штрафу, посилання відповідача на відсутність збитків у позивача внаслідок затримки вантажу, оскільки, як вказувалось вище, зобов'язання мають бути виконані належним чином.
При цьому, сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Таким чином, оцінюючи викладене в сукупності, беручи до уваги, що питання зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках, врахувавши встановлений розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання та розмір штрафу, а також обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу до 50 %.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, в результаті апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 910/17279/19 скасувати частково, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково на суму 123 395,54 грн. В іншій частині позову про стягнення штрафу на суму 18 335,47 грн відмовити через необгурнтованість розрахунку з підстав наведених у постанові вище.
Судові витрати.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку із частковим задоволенням позову розмір судових витрат, які включають в себе судовий збір, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Щодо розміру судового збору за розгляд апеляційної скарги суд звертає увагу на наступне.
При подачі апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 3 189,00 грн відповідно до платіжного доручення від 21.02.2020 №2573781.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (надалі - Закон) встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п.п.4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Таким чином, за подання апеляційної скарги вірною до сплати сумою судового збору є 2 881,50 грн, як за вимогу майнового характеру, що складає мінімальний розмір судового збору за подання апеляційної скарги, з урахуванням оспорюваної відповідачем суми в зальному розмірі 18 335,47 грн.
За результатом апеляційного перегляду справи, оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено повністю, а оскаржене судове рішення скасовано в частині, судовий збір покладається на позивача в сумі 2 881,50 грн.
Щодо переплаченої суми судового збору у розмірі 307,50 грн (3 189,00 грн - 2 881,50 грн) колегія суддів зазначає, що відповідно до пп.1 п.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 240,269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 910/17279/19 скасувати частково. Прийняти нове рішення, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (04073, м. Київ, проспект С. Бандери, 8, корпус 6, ідентифікаційний код 40001366) штраф за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 123 395 (сто двадцять три тисячі триста дев'яносто п'ять) грн 54 коп.
та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1850,93 грн.
В іншій частині позову відмовити».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (04073, м. Київ, проспект С. Бандери, 8, корпус 6, ідентифікаційний код 40001366) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 50 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва
Матеріали справи № 910/17279/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова