Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
18 травня 2020 р. Справа № 520/3805/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі за текстом - ГУПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не надання інформації ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щодо повного розрахунку заборгованості по пенсії ОСОБА_3 з 01.08.2014 по 19.07.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати письмову відповідь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), в якій повідомити загальну суму заборгованості з пенсійних виплат ОСОБА_3 з 01.08.2014 по 19.07.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6324-5000014473 від 17.01.2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). На момент його смерті в нього залишилась недоотримана пенсія, суми якої повинні війти до складу спадщини. 14.01.2019 року Першою харківською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №54723020 від 14.01.2019 року. Відповіддю відповідача направленої на адресу ГТУЮ у Харківській області завідувачу Першої Харківської державної нотаріальної контори О. Цукановій, вбачається що згідно електронної бази даних недоотримана пенсія ОСОБА_3 складає 225326,40 грн., (двісті двадцять п'ять тисяч триста двадцять шість грн. 40 коп.) за період з 02.07.2016 року по 31.07.2018 року. Вказано, що ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Оскільки дата, з якої слід виплачувати недоотриману пенсію, розраховується від дня звернення за нею, сума недоотриманої пенсії буде уточнена після звернення до відділу з необхідними документами. Не погодившись з тим, що відповідач не вказав нотаріусу повну суму несплаченої пенсії померлого ОСОБА_3 , позивач, через свого представника - адвоката Трегуба О.О., звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з адвокатським запитом щодо надання повного розрахунку заборгованості по пенсії ОСОБА_3 , з моменту припинення виплати - серпень 2014 року до моменту його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 року та про повідомлення загальної суми заборгованості по невиплаті пенсії ОСОБА_3 . Відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Харківській області на адвокатський запит, пенсія ОСОБА_3 була нарахована по 31.07.2014 року. Відповідач посилаючись на ст.ст. 46, 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказав, що сума недоотриманої пенсії буде нарахована після звернення спадкоємця до відділу з необхідними документами, оскільки період, за який буде нараховуватись така виплата, визначається від дати звернення за нею. Іншого на теперішній час законодавством не передбачено. Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не наданні відповіді ОСОБА_1 із зазначенням повної суми пенсії, яка повинна ввійти до складу спадщини, а саме з 01.08.2014 року (момент, з кого ОСОБА_3 не отримував пенсію) по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день, коли ОСОБА_3 помер) звернувся до суду з даним позовом. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положенням ст. 263 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положенням ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заяви по суті справи є позов та відзив.
Представник відповідача 13.05.2020 року надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, зазначивши, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
24.04.2020 року від позивача засобами електронного зв'язку до канцелярії суду надійшли додаткові письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції.
14.05.2020 року на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року представником відповідача надані витребувані судом документи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6324-5000014473 від 17.01.2019 вбачається, що ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1 .(а.с.12).
Позивач, ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , а.с.17), який відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13 грудня 2018 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Луганськ, Луганської області.(а.с.3).
Слід зазначити, що після початку проведення АТО, а саме з літа 2014 року, пенсійні виплати на адресу батька позивача було припинено, у зв'язку із окупацією території міста Луганськ.
Судом встановлено, що 27.06.2019 року ОСОБА_1 , звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою, в якій просила останнього надати одноразову грошову допомогу на поховання за померлого батька ОСОБА_3 .
Розпорядженням ГУ ПФУ в Харківській області від 27.06.2019 року вирішено виплатити позивачу, як спадкоємцю, допомогу на поховання в сумі 43050,00 грн., згідно разового доручення.
Зі змісту позову вбачається, що після смерті батька позивач подала до Першої Харківської державної нотаріальної контори заяву з підстав прийняття спадщини, у зв'язку з чим у спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу за № 63599469 (номер у нотаріуса: 8/2019), що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14 січня 2019 року за № 54723020.(а.с.6).
З метою здійснення належного захисту прав та інтересів позивача щодо оформлення спадщини батька позивача - ОСОБА_3 , 10.09.2019 року адвокат О.О. Трегуб, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з адвокатським запитом, в якому просив повідомити: з якого часу припинилась виплата пенсії ОСОБА_3 ?; надати повний розрахунок заборгованості по пенсії ОСОБА_3 з моменту припинення виплати 2014 року до моменту його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомити загальну суму заборгованості по невиплаті пенсії ОСОБА_3 . (а.с.7 - 9).
Згідно відповіді від 17.09.2019 року за №1869/02.19-20, відповідач повідомив адвокату О.О. Трегуб про те, що згідно електронної бази даних отримувачів пенсій, пенсія ОСОБА_3 , була нарахована по 31.07.2014 року. Відповідач, посилаючись на ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначив, що сума недоотриманої пенсії буде нарахована після звернення спадкоємця до відділу з необхідними документами, оскільки період, за який буде нараховуватись така виплата, визначається від дати звернення за нею. Також, зазначено, що ОСОБА_1 з цього питання до відділу ПФУ не зверталась. (а.с.4).
Завідувач Першої Харківської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Харківській області О. Цуканова звернулась із письмовим запитом №110/02-14 на адресу відповідача, витребувавши відомості, щодо сум несплаченої пенсії та інших виплат, які належали померлому батьку позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 03.07.2019 року за вих.№360/04.17-20 направив на адресу Головного територіального управління юстиції у Харківській області завідувачу Першої Харківської державної нотаріальної контори О. Цукановій лист "Про надання інформації на померлого пенсіонера ОСОБА_3 " в якому зазначив, що згідно електронної бази даних недоотримана пенсія пенсіонера ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 складає 225326,40 грн., за період з 02.07.2016 року по 31.07.2018 року. Також у відповіді вказано, що відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.(а.с.5).
Таким чином відповідач застосував положення ст. 46 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та обрахував недоотриману пенсію померлого батька позивача, з урахуванням дати його смерті, та отриманого запиту від нотаріусу.
Позивач не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у не наданні відповіді ОСОБА_1 , із зазначенням повної суми пенсії, яка повинна ввійти до складу спадщини, а саме з 01.08.2014 року (момент, з якого ОСОБА_3 , не отримував пенсію) по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день, коли ОСОБА_3 , помер) через свого представника звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За положеннями статті 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Вказані висновки наведені в постановах Верховного Суду від 16.03.2020 №673/544/19, від 24.01.2020 № 752/14995/18, від 31.10.2019 № 617/1926/12.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи питання наявності правових підстав для застосування Головним управління до спірних правовідносин строків виплати недотриманої пенсії, які передбаченні ч.1 ст. 46 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладеної в листі від 03.07.2019 року №360/04.17-20 та від 17.09.2019 року №1869/02.19-20, суд зазначає наступне.
Підставними для застосування до правовідносин зазначених строків у три роки за статтею 46 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є підтвердження наявності вини пенсіонера у не отримання своєчасно нарахованих сум пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право.
Як встановлено судом, батьку позивача було припинено виплату пенсії з 01.08.2014р. у зв'язку з тим, що згідно розпорядження КМ України від 07.11.2014 р. № 1085-р м. Луганськ, де він проживав, віднесено до переліку населених пунктів, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань (Закон України від 16.09.2014 р. № 1680-ІУ «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»).
Згідно з статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (надалі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону №1207, Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Однак, випадки припинення виплат за пенсією викладені у ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що підставою для припинення виплат є рішення суду або рішення тероргану ПФУ, а приводом для прийняття такого рішення: призначення пенсії за недостовірними документами; подія смерті особи; подія неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд; інші випадки згідно з законом.
Водночас із цим, суд зауважує, що іншого закону з питання визначення таких приводів відносно даного спору не існує.
Правовий висновок відносно застосування ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" міститься у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 по справі №805/402/18 (провадження Пз/9901/20/18) і полягає у тому, що за відсутності визначених законом підстав виплати за пенсією не можуть бути припинені.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У ході розгляду спору, у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не було надано суду ніяких доказів щодо наявності у спірних правовідносинах визначених ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і приводів, і підстав для припинення виплати пенсії батьку позивача з серпня 2014 року.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази наявності вини ОСОБА_3 у неотриманні нарахованих сум пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право.
Додатково суд зважає також і на приписи ст.27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, де указано, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Доказів утрати ОСОБА_3 права на пенсійне забезпечення у розумінні ст.27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування до матеріалів справи відповідачем не подано. Існування у справі цих обставин судом не виявлено.
Суд звертає увагу, що Органом Пенсійного фонду України до спірних правовідносин помилково застосовані інші положення - положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які не регулюють спірного питання, а регулюють питання виплати пенсії за минулий час пенсіонеру, який мав право її отримати, але не отримав своєчасно з власної вини.
Такі дії відповідача призвели до неправомірного зменшення періоду недоотриманої пенсії та відповідно надання Першій Харківській державній нотаріальній конторі ГТУЮ у Харківській області недостовірної інформації з цього питання.
Керуючись наведеним вище суд вважає, що оскільки пенсія померлого батька позивача не виплачена з незалежних ні від органу пенсійного фонду, ні від пенсіонера причин то слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині виплати пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.
З огляду на встановлене суд приходить до висновку, що оскільки позивач не звертався до відповідача із вимогою виплати належної їй суми пенсії в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, вся сума пенсії, що належала батьку і залишилася недоотриманою у зв'язку із його смертю повинна ввійти до складу спадщини.
При цьому, відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 6 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у ненадані інформації ОСОБА_1 щодо повного розрахунку заборгованості по пенсії ОСОБА_3 з дати останньої виплати і до дня смерті включно; зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області надати ОСОБА_1 відповідні довідки із врахуванням усієї суми недоотриманої пенсії ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з дати останньої виплати і до дня смерті включно.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022), які полягають у ненадані інформації ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щодо повного розрахунку заборгованості по пенсії ОСОБА_3 з дати останньої виплати і до дня смерті включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) надати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відповідні довідки із врахуванням усієї суми недоотриманої пенсії ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з дати останньої виплати і до дня смерті включно.
В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено та підписано 18 травня 2020 року.
Суддя Ю. О. Супрун