18 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2087/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
17 квітня 2020 року законний представник позивача Курінний Сергій Васильович в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення 58 сесії 7 скликання Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області від 09.04.2020 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах смт. Чутове на території Чутівського району Полтавської області, зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Підставою для звернення до суду представник позивача зазначає порушення прав ОСОБА_2 відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах смт. Чутове на території Чутівської сілищної ради Чутівського району Полтавської області..
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2087/20; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
15.05.2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність свого рішення. Зазначав, що безпосередньою підставою оскаржуваного рішення слугувало те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території зарезервованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства для учасників бойових дій в межах смт. Чутове, загальною площею 31,00 га.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказував на те, що ним, як законним представником ОСОБА_2 , виконано усі вимоги передбачені спеціальним законодавством України для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, тоді як в оскаржуваному рішенні від 09.04.2020 відповідачем не наведено жодної підстави для відмови, визначеної ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Зазначав, що посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України №898-р не може вважатися правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Позивачем надано до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
З матеріалів справи слідує, що 19.03.2020 ОСОБА_1 . в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Чутове, яка знаходиться на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області.
До заяви позивачем було додано: графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування бажаної земельної ділянки; копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження; копію ідентифікаційного коду ОСОБА_2
Рішенням п'ятдесят восьмої сесії сьомого скликання Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області від 09.04.2020 "Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 законного представника (батька) ОСОБА_2 " вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 законному представнику (батьку) ОСОБА_2 , в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яка зазначена на графічному матеріалі що додається до заяви, зарезервована для учасників бойових дій згідно рішенням 51 сесії 7 скликання Чутівської селищної ради від 08.11.2019.
Позивач не погоджуючись з таким рішенням, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Отже, ОСОБА_2 має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Як встановлено судом, 19.03.2020 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Чутове, яка знаходиться на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області.
До заяви позивачем було додано: графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування бажаної земельної ділянки; копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження; копію ідентифікаційного коду ОСОБА_2 .
Таким чином, позивачем в заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовується відповідачем.
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, що визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому, зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.
Зі змісту рішення 58 сесії 7 скликання Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області від 09.04.2020 року суд встановив, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав на те, що спірна земельна ділянка зарезервована для подальшого надання учасникам бойових дій.
Надаючи оцінку цьому аргументу відповідача для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.
Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Зі спірного рішення слідує, що відповідачем як підстави для відмови зазначено те, що відсутні вільні земельні ділянки, а запитувана земельна ділянка зарезервована для подальшого надання учасникам антитерористичної операції з числа учасників бойових дій.
Водночас суд зазначає, що вказані підстави не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували існування оформленого права власності третіх осіб на обрану позивачем для відведення земельну ділянку.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» від 19.08.2015 року № 898-р не передбачено заборон для надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, зокрема для ведення особистого селянського господарства іншим громадянам, які не є учасниками АТО, з числа земельних ділянок, що включені до переліку. Йдеться лише про розгляд у першочерговому порядку звернення учасників АТО.
Крім того, згідно частини третьої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Розпорядження Кабінету Міністрів України не є нормативно-правовим актом та не має вищої юридичної сили, ніж Земельний кодекс України, яким не передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки громадянам у зв'язку із резервуванням для надання учасникам АТО.
З наведеного випливає, що порядок і умови набуття, припинення і здійснення права власності та користування землею охоплюються поняттям правового режиму власності, який визначається виключно законами України (частина друга статті 14, пункт 7 частини першої статті 92 Конституції України). Тому Кабінет Міністрів України, прийнявши зазначене розпорядження, врегулював на підзаконному рівні умови та порядок набуття права власності та користування землею, які мають визначатися виключно законами України.
Оскільки Земельний кодекс України не встановлює такої підстави відмови для отримання земельної ділянки у власність, як резервуванням земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей, суд дійшов висновку, що, встановивши особливі умови набуття права власності на земельні ділянки, Кабінет Міністрів України, ограни Держгеокадастру, врегулювали на підзаконному рівні умови та порядок набуття права власності та користування землею, які мають визначатися виключно законами України. Таким чином, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України.
Відтак, посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України № 898-р від 19.08.2015 та рішення Чутівської селищної ради від 08.11.2019, не може вважатися правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 18.10.2018 у справі № 805/2296/17-а та від 05.03.2019 у справі №808/2200/18 та у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №814/1241/16.
Таким чином, відповідачем безпідставно відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області.
За викладених обставин, відмова відповідача, оформлена рішенням п'ятдесят восьмої сесії сьомого скликання Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області від 09.04.2020 "Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 законного представника (батька) ОСОБА_2 ", не ґрунтується на вимогах закону.
Як вже зазначалося вище, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додатково суд звертає увагу, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Враховуючи вищевказане та те, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади чи місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів, а отже, суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Відтак, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення 58 сесії 7 скликання Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області від 09.04.2020 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах смт. Чутове на території Чутівського району Полтавської області; зобов'язати Чутівську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства в межах смт. Чутове на території Чутівського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області (вул. Набережна, 9, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 21047282) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення п'ятдесят восьмої сесії сьомого скликання Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області від 09 квітня 2020 року "Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 законного представника (батька) ОСОБА_2 ".
Зобов'язати Чутівську селищну раду Чутівського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Чутове на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва