18 травня 2020 року м. Рівне №460/1243/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області
про зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області сформувати до Управління державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області подання про повернення ОСОБА_1 5 700,00 грн. (п'ять тисяч сімсот гривень 00 копійок), сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № 0.0.1270489337.1 від 18.02.2019.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18.02.2019 вона вперше придбала житловий будинок та сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу у сумі 5700,00 грн. Разом з тим, вказала, що згідно з п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Позивач придбала житло вперше, а тому вважала, що сплата нею збору є безпідставною. За результатами розгляду її претензії із вимогою звернутися до органу казначейства з поданням про повернення безпідставно сплаченого збору, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області безпідставно відмовила у її задоволенні. Вважаючи, що вона не може бути позбавлена права на повернення безпідставно сплаченого збору через не забезпечення державою реалізації такого повернення, просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області (далі - третя особа).
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначив на обґрунтування своєї позиції, що у Пенсійному фонді та його територіальних органів відсутня можливість встановити придбання квартир конкретною особою вперше, оскільки в Україні немає єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому, вказував на те, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, яку додав позивач до позовної заяви, вбачається, що позивач є власником двокімнатної квартири та земельної ділянки. Позивачем добровільно сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості. Враховуючи це, зазначені кошти не відносяться до помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, а отже не підпадають під дію Порядку №787. За наведеного, просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.36-37).
Не погоджуючись з твердженнями відповідача, наведеними ним у відзиві, позивач подала відповідь на відзив. Серед іншого, пояснила, що згідно вимог чинного законодавства саме на пенсійний орган покладено обов'язок звернення до Державної казначейської служби з поданням про повернення відповідних коштів. Також наголошувала, що житловий будинок АДРЕСА_1 був придбаний нею уперше (а.с.38-39).
Третя особа подала пояснення на адміністративний позов, в яких вказала, що відповідно до п. 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету. Відповідно до п.10 Порядку платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів (а.с.35).
Заперечень від сторони відповідача до суду не надходило.
При цьому, розглядаючи питання щодо можливості вирішення справи за наявними у ній матеріалами, судом взято до уваги положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), якими запроваджено на усій території України карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ VI " Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження тощо продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Враховуючи відсутність у матеріалах справи заяв або клопотань учасників справи щодо неможливості розгляду справи через запровадження на усій території України карантину суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі документами.
Відповідно до положень ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 18.02.2019 між ОСОБА_2 (далі - Продавець) та ОСОБА_1 (далі - Покупець) укладено договір купівлі продажу, відповідно до змісту якого Продавець продав, а Покупець купила, належний Продавцю на праві приватної власності цілий житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Вказаний договір посвідчений нотаріально, зареєстрований в реєстрі за №49 (а.с.9).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок (а.с.10-12).
Квитанцією від 18.02.2019 №0.0.1270489337.1 підтверджується сплата ОСОБА_1 збору за операцією купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5700,00 грн. (а.с.13).
22.01.2020 позивач звернулася до відповідача з письмовою претензією, в якій просила видати подання до Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5700, 00 грн. (а.с.14).
Листом від 31.01.2020 №1700-09-8/1228 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, які придбавають майно вперше, а тому підстави для повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відсутні (а.с.15).
За таких обставин позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до абз.1, 2 п.9 ст.1 Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно з п.8 ч.1 ст.2 Закону №400/97 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п.9 ст.1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740) визначені питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п.15-1 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до п.15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у п.15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Отже, чинним законодавством для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше, передбачено виняток із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна.
Суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбаває таку нерухомість. Водночас, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Аналізуючи наведені норми, суд константує, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки-громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Як убачається з матеріалів справи, доказами придбання ОСОБА_1 житла вперше є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з якою вона є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2019.
Згідно з такою інформацією за позивачем зареєстровані також такі об'єкти нерухомого майна: квартира ( АДРЕСА_2 ), набута ОСОБА_1 внаслідок приватизації (а.с.40), земельна ділянка (Рівненська область, Рівненський район, село Вересневе), яка не є житлом.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання ОСОБА_1 житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею іншого жила та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не здобуто.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно вперше придбала житло (за договором купівлі-продажу 18.02.2019 за адресою: АДРЕСА_1 ) та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме: 5700, 00 грн.
Виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 5700,00 грн., сплачені при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанцією №0.0.1270489337 від 18.02.2019.
Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у його постановах від 20.03.2018 (справа №819/1249/17), від 30.01.2018 (справа №819/1498/17) та 31.01.2018 (справа №819/1667/17).
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області (вул.Яворницького, 34, м.Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 38012714) про зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області подання про повернення ОСОБА_1 5 700,00 грн., сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № 0.0.1270489337.1 від 18.02.2019.
Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 18 травня 2020 року.
Суддя Борискін С.А.