18 травня 2020 р. № 400/751/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:1. Державної фіскальної служби України, Львівська площа, 8,Київ,04053 2. Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001
про:визнання бездіяльності протиправною; стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в сумі 74 081,00 грн.; відшкодування моральної шкоди в сумі 13 794,00 грн.,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС України в Миколаївській області (далі-відповідачі), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо несвоєчасного виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 р. у справі №400/854/19 про поновлення ОСОБА_1 на роботі (на службі) у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області; стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь позивача середній заробіток в розмірі 74081 грн. за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі (на службі); стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 13794 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність у вигляді несвоєчасного виконання рішення суду щодо поновлення його на посаді, а тому відповідно до ст. 236 КЗпП у відповідачів виник обов'язок виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Крім того, несвоєчасне виконання рішення суду призвело до заподіяння позивачу моральної шкоди.
Ухвалою від 28.02.2020 р. відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву.
Відповідачі надали до суду відзив, відповідно до якого просили відмовити у задоволенні позову, оскільки затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді відбулась не з вини відповідачів, оскільки посаду яку обіймав позивач на момент поновлення була скорочена, що ускладнило виконання рішення суду, а тому ст. 236 КЗпП не може бути застосована. Крім того, відповідачі зазначили, що час затримки виконання рішення суду складає не 190 календарних днів, а 182 календарних дні, оскільки наказ про поновлення позивача на посаді був виданий 24.12.2019 р., а наказ про введення його в дію від 02.01.2020 є похідним.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги, а твердження відповідача щодо меншої кількості днів затримки виконання рішення суду є необґрунтованим, адже поновлення позивача на посаді відбулось 02.01.2020 р.
Ухвалою від 18.05.2020 р. судом закрито провадження у справі в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо несвоєчасного виконання рішення суду.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
ОСОБА_1 06.09.2001 року прийняти на службу в органи податкової міліції, де працював на різних посадах. 3.10.2017 року позивача було призначено на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області ГУ ДФС у Миколаївській області.
Наказом ДФС України від 04.03.2019 року № 58-ос підполковника податкової міліції, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області ГУ ДФС у Миколаївській області, звільнено з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за п.п. "г" п. 64 Положення (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 р. у справі №400/854/19 позивача поновлено на посаді і рішення в цій частині звернено до негайного виконання.
Наказом ДФС України від 24.12.2019 р. №2112-о «Про виконання рішення суду» скасовано наказ ДФС України від 04.03.2019 р. №58-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено позивача на службі.
Головним управлінням ДФС у Миколаївській області наказом №1о від 02.01.2020 р. введено в дію наказ ДФС України від 24.12.2019 р.№2112-о.
Позивач вважаючи виконання відповідачами рішення суду несвоєчасним, звернувся до суду із даним позовом для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 р. у справі 400/854/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягало негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні (підписання суддею), чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Тобто, негайне виконання рішення у даному випадку, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду (підписання суддею), незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, згідно статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження. А для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 р. по справі 260/1424/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вже було зазначено судом вище, рішення суду про поновлення позивача на посаді прийнято 25.06.2019 р., наказ на виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді було видано 24.12.2019 р., який в свою чергу введено в дію 02.01.2020 р.
Отже, відповідачі допустили затримку виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 р. Час затримки виконання рішення суду становить період з 26.06.2019 р. по 01.01.2020 р. (190 днів).
Суд не погоджується із твердженням відповідачів, що час затримки складає 182 дні, тобто з 26.06.2019 р. по 24.12.2019 р., оскільки хоча ДФС України і видано наказ про виконання рішення суду №2112-о від 24.12.2019 р., його введено в дію лише 02.01.2020 р. наказом Головного управління ДФС у Миколаївській області №1-о, відповідно до змісту якого «вважати ОСОБА_2 поновленим на службі ... ». Тобто, саме з 02.01.2020 р. позивач приступив до виконання своїх обов'язків.
Згідно з статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині 2 статті 233 КЗпП України.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.
До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).
Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 26.06.2019 р. по 01.01.2020 р.
Згідно довідки ГУ ДФС від 07.03.2019 року №41/14-29-05-02-12 середній заробіток позивача (середньомісячна сума доходів) складає 11499,19 грн. за один календарний місяць.
Відповідно до п. 4 Розділу ХІІ Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 року № 616 (далі - Порядок виплати грошового забезпечення), особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 2 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення, одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.
Одноденний розмір грошового забезпечення позивача, з урахуванням сум, зазначених у довідці від 07.03.2019 року № 41/14-29-05-02-12, становить 389,80 грн. (22998,38 грн. / 59 календарних днів = 389,80 грн.).
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 26.06.2019 р. по 01.01.2020 р. складає 74062 грн. (190 календарних днів * 389,80 грн.).
При цьому не підлягає задоволенню вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки є позивачем недоведеною.
Позов задовольнити частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8,Київ,04053, ідентифікаційний код 39292197) , Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 39394277) задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток в розмірі 74062 грн. (сімдесят чотири тисячі шістдесят дві гривні) за час затримки виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 р. по справі №400/854/19 про поновлення ОСОБА_2 на роботі (на службі) у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області Головного управління ДФС у Миколаївській області.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич