про відмову у забезпеченні позову
18 травня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/1964/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа: КП "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
13.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, а саме просив:
- зобов'язати Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської ОДА заборонити вчиняти дії щодо звільнення позивача на час всього терміну його лікування від туберкульозу;
- стягнути на користь позивача з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської ОДА моральну шкоду у сумі 60000 грн.
Судом розцінено вимогу позивача про зобов'язання Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської ОДА заборонити вчиняти дії щодо звільнення позивача на час всього терміну його лікування від туберкульозу, як заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 відмовлено позивачу у задоволенні заяв про забезпечення позову шляхом зобов'язання Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської ОДА зберегти за позивачем робоче місце на час розгляду справи у суді та зобов'язання Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської ОДА заборонити вчиняти дії щодо звільнення позивача на час всього терміну його лікування від туберкульозу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди залишено без руху, у зв'язку з тим, що позов не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди підлягають розгляду адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, проте, у даному випадку позивач фактично не заявляв про наявність публічно - правового спору.
15.05.2020 до суду на усунення недоліків позову позивачем подано уточнений позов, в якому позивач просить суд:
- скасувати наказ по Департаменту № 30-о від 25.03.2020 "Про зміну структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій";
- скасувати персональне попередження Департаменту від 25.03.2020 про наступне звільнення ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ по Департаменту № 46 від 23.04.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- зобов'язати Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації зберегти за позивачем робоче місце на час всього терміну його лікування;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації моральну шкоду в сумі 70000 грн за дискримінацію та тиск, який на нього здійснювався та здійснюється протягом 2019-2020 років, як на хворого на туберкульоз.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1964/20.
Суд зазначає, що прохальна частина позову містить клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської ОДА вчиняти дії щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 на час розгляду справи по суті.
Розглянувши питання забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини першої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Положеннями частини третьої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №640/9158/19, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.
Предметом позову у даній справі є питання щодо правомірності наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації № 46 від 23.04.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Таким чином, під час розгляду даної справи судом буде надано оцінку правомірності діям відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 .
Відтак, заявлений позивачем спосіб забезпечення позову фактично є вирішенням спору без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, сформульованій у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правова оцінка доводам позивача щодо неправомірності оскаржуваного рішення має надаватися лише в ході судового розгляду справи.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяв про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа: КП "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.О. Удовіченко