справа № 380/680/20
15 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, т.в.о. начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Скіри Андрія Володимировича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 щодо невиконання та порушення вимог ст. 40 Конституції України, ст. ст. 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації";
- зобов'язати начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 розглянути по суті запит ОСОБА_1 від 25.12.2019 та надати вичерпну, обгрунтовану відповідь за власним підписом.
Відповідно до ухвали про звільнення від сплати судового збору від 27.01.2020 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору в даній справі.
Згідно з ухвалою від 27.01.2020 про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін, залучено начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 до участі у справі як другого відповідача, встановлено відповідачам 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
24.02.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Національної поліції у Львівській області (вх. № 10120).
Відповідно до ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим від 26.02.2020, суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також витребував у Головного управління Національної поліції у Львівській належно засвідчені копії: докази скерування відповіді від 02.01.2020 № 0-39/Зі/38/02-20 на адресу ОСОБА_1 ; положення про Залізничний ВП ГУ НП у Львівській області; докази на підтвердження виконання обов'язків начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області станом на момент звернення ОСОБА_1 із запитом (25.12.2019).
02.03.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача (вх. № 857 ел), відповідь на відзив представника Головного упраління Національної поліції у Львівській області (вх. № 856 ел), заява про уточнення позовних вимог (вх. № 858 ел).
Згідно з заявою про уточнення позовних вимог позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність т.в.о. начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Скіри Андрія Володимировича щодо невиконання та порушення вимог ст. 40 Конституції України, ст. ст. 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації";
- зобов'язати т.в.о. начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Скіру Андрія Володимировича розглянути по суті запит ОСОБА_1 від 25.12.2019 та надати вичерпну, обгрунтовану відповідь за власним підписом.
В підготовчому засіданні 10.03.2020 суд за клопотанням позивача замінив неналежного відповідача начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 на належного - т.в.о. начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Скіру Андрія Володимировича.
31.03.2020 представник Головного управління Національної поліції у Львівській області подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2061 ел).
Ухвалою від 31.03.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
02.04.2020 на адресу суду надійшли від представника Головного управління Національної поліції у Львівській області заперечення на відповідь на відзив (вх. № 17979).
07.04.2020 позивач подав пояснення на заперечення представника Головного управління Національної поліції у Львівській області (вх. № 2289 ел).
15.04.2020 від представника Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшли заперечення на пояснення від 03.04.2020 (вх. № 19895).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.12.2019 ним зареєстровано у Залізничному відділі поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області запит від 25.12.2019 щодо надання вичерпної інформації з приводу бездіяльності слідчих слідчого відділу Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. Станом на момент подання позовної заяви позивачу не надано відповіді на запит від 25.12.2019. Вказує, що поданий запит відповідає ч. 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а відповідно до ст. 20 вказаного Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Представником відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області подано відзив на позовну заяву від 24.02.2020 (вх. № 10120), у якому зазначає, що на адресу начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області скерований інформаційний запит від 25.12.2019 в порядку Закону України «Про інформацію» про надання інформації щодо бездіяльності слідчих слідчого відділу Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. Вказаний запит розглянуто та своєчасно скеровано на адресу позивача обґрунтовану відповідь від 02.01.2020 № 0-39/3і/38/02-20 за підписом т.в.о. начальника слідчого відділу Василя Дідуха. Зазначає про те, що наказом від 15.11.2017 року № 930 Міністерством внутрішніх справ України затверджено «Порядок розгляду звернень та організацію проведення особистого прийому громадян в органах і підрозділах Національної поліції України». Порядок розроблений з метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, поліпшення, удосконалення організації їх особистого прийому в органах та підрозділах Національної поліції України. Окрім того просить визнати поважними причини пропуску подання відзиву на позовну заяву, оскільки п'ятнадцятиденний строк для подання подання відзиву був недостатнім.
Відповідно до відповіді на відзив представника Головного упраління Національної поліції у Львівській області від 02.03.2020 (вх. № 856 ел) позивач вказує, що представником відповідача при поданні відзиву на позовну заяву пропущено строк на подання такого, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2020, не обґрунтовано поважності причин пропуску строку, не додано жодного документу в підтвердження поважності пропуску строку, що є грубим порушенням ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак просить суд такий відзив вважати неподаним та не брати до уваги. Зазначає, що покликання представника відповідача у змісті відзиву, про те, що відповідь на запит надсилалась є необгрунтованим, оскільки позивач не отримав жодної відповіді, представником відповідача не надано належних, допустимих, підтверджуючих доказів про отримання поштою рекомендованим листом або рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу відповіді на письмовий запит від 25.12.2019.
Щодо строку подання відзиву Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, суд зазначає, що відповідно до ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 27.01.2020 встановлено відповідачам 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Вказану ухвалу представником Головного управління Національної поліції у Львівській області отримано 04.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив представник відповідача подав до суду 24.02.2020, тобто із пропущенням встановленого строку відповідно до ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ухвалою від 26.02.2020 суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Відповідно до ч. 6 ст. 260 КАС України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, суд з метою є справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Представник Головного управління національної поліції у Львівській області в запереченнях від 31.03.2020 (вх. № 2061 ел), від 02.04.2020 (вх. № 17979) зазначає, що згідно з Положенням про Залізничний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області повноваження начальника відділу не передбачають представництва в судах, відтак вважає, недоцільним залучення не уповноваженої посадової особи в якості відповідача. Вказує, що запитувана інформація не містить ознак публічної інформації. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено скеровувати відповідь на запит рекомендованим листом. Начальник Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, діючи в межах повноважень та підставах визачених законом, делегував надання відповіді на запит що стосується діяльності слідчого відділу заступнику - т.в.о. начальника слідчого відділу Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Відповідно до пояснень позивача на заперечення представника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 07.04.2020 (вх. № 2289 ел) зазначено, що представником відповідача при поданні заперечення на відповідь на відзив пропущено строк на подання такого, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2020. Вказує, що позивач не отримав відповіді на запит від 25.12.2019. Позивач звернувся із запитом від 25.12.2019 до начальника Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, тому відповідь має бути за його особистим підписом. Відповідь не стосується суті запитуваної інформації, оскільки не вказано причини бездіяльності слідчих. Наголошує, що позивач звертався не в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме в порядку Закону України «Про інформацію».
У запереченнях від 14.04.2020 представника Головного управління Національної поліції у Львівській області на пояснення від 03.04.2020 (вх. № 19895), зазначає про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2", строк подання заперечення відповіді на відзив продовжується на строк дії такого карантину (до 24.04.2020). Запит ОСОБА_1 від 25.12.2019 опрацьовано згідно чинного законодавства. До матеріалів справи разом з відзивом долучено копію журналу реєстрації з відповідними відмітками про скерування відповіді на запит.
Суд зазначає, що позивач щодо пропущення представником відпровідача строку подання заперечень на відповідь на відзив посилається на те, що при поданні заперечення на відповідь на відзив пропущено строк на подання такого, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2020. Проте, ухвалою від 26.02.2020 суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Таким чином, суд вказує, що заперечення на відповідь на відзив долучено до матеріалів справи з метою дотримання вимог КАС України.
Відповідач т.в.о. начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Скіра Андрій Володимировича відзиву на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
В судове засідання 29.04.2020 позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до заяви від 23.03.2020 (вх. № 1525 ел), позивач просить розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання 29.04.2020 не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач т.в.о. начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Скіра Андрій Володимирович у судове засідання 29.04.2020 не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки відповідачі не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте не повідомили причин не прибуття, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідачів (уповноважених представників), відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, оскільки всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
26.12.2019 до Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1 подано інформаційний запит від 25.12.2019 в порядку Закону України "Про інформацію" начальнику Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2.
Відповідно до поданого інформаційного запиту ОСОБА_1 просить надати вичерпну, обгрунтовану інформацію про причину повної бездіяльності слідчих ввіреного підрозділу по кримінальних провадженнях за заявами ОСОБА_1 про вчинення злочину. Окрім того, зокрема, вказує: "Звертаюсь до вас /начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 / тому, що начальник слідчого відділу на мої запити не реагує. Заставте своїх підлеглих слідчих слідчого відділу працювати згідно КПК України."
Не отримавши відповіді на запит, вважаючи бездіяльність начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невиконання та порушення вимог ст. 40 Конституції України, ст. ст. 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII "Про інформацію" (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації (далі - ЗаконуУкраїни "Про інформацію").
Відповідно до ст.1 Закону України "Про інформацію", інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ст.5 вказаного Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
За змістом ч.ч.1-2 ст.7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес (далі - Закон України "Про доступ до публічної інформації").
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Публічна інформація, згідно із ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
В силу ст. 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до публічної інформації, відповідно до цього Закону, здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено забезпечення доступу до інформації, шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
В силу ч. 1 ст.14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані:
1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" унормовано право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що відповідно до визначення викладеного в Законі України «Про доступ до публічної інформації» ознаками публічної інформації є: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень. У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 813/3931/17.
За приписами ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення (далі - Закон України "Про звернення громадян").
Відповідно ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про зверненя громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про зверненя громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Суд зазначає, що зважаючи на наведене нормативне врегулювання, одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації", який за своїм змістом є зверненням у розумінні Законом України "Про звернення громадян", розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п'ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації"), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом України "Про звернення громадян". При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п'ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Аналогічна позиція викладена в поставнові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 813/3059/16.
Судом встановлено, що 26.12.2019 до Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1 подано інформаційний запит від 25.12.2019 в порядку Закону України "Про інформацію" начальнику Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2.
Відповідно до поданого інформаційного запиту ОСОБА_1 просить надати вичерпну, обгрунтовану інформацію про причину повної бездіяльності слідчих ввіреного підрозділу по кримінальних провадженнях за його заявами про вчинення злочину. Окрім того, зокрема, вказує: "Звертаюсь до вас /начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 / тому, що начальник слідчого відділу на мої запити не реагує. Заставте своїх підлеглих слідчих слідчого відділу працювати згідно КПК України."
Не отримавши відповіді на запит, вважаючи бездіяльність начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невиконання та порушення вимог ст. 40 Конституції України, ст. ст. 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що в матеріалах справи є відповідь на запит ОСОБА_1 від 25.12.2019 т.в.о. начальника слідчого відділу Василя Дідуха від 02.01.2020 № 0-39/Зі/38/02-20 «Про розгляд запиту» та витяг з журналу вихідної кореспонденції, що на думку представника відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області є доказами надання та скерування відповіді на, поданий позивачем, інформаційний запит.
Суд звертає увагу, що відповідно до змісту відповіді на запит ОСОБА_1 від 25.12.2019 т.в.о. начальника слідчого відділу Василя Дідуха від 02.01.2020 № 0-39/Зі/38/02-20 «Про розгляд запиту» така відповідь надана на інформаційний запит від 02.12.2019, проте вказано на № 0-39/Зі від 26.12.2019.
Згідно з штампом на поданому інформаційному запиті ОСОБА_1 від 25.12.2019, такий зареєстрований 26.12.2019 за № 0-39/Зі.
Відтак, суд розцінює зазначення в тексті відповіді, що така надається на інформаційний запит від 02.12.2019, як помилку.
Проте, суд зазначає, що позивач з інформаційним запитом звертався до начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
На момент подання запиту ОСОБА_1 ОСОБА_2 не виконував обов'язків начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, оскільки згідно з наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.10.2019 № 729 о/с ОСОБА_2 звільнений з посади начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 01.11.2019 № 735 о/с Скіру Андрія Володимировича призначено на посаду начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Таким чином, на момент звернення позивача із запитом про надання інформації обов'язки начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області виконував Скіра Андрій Володимирович .
На підставі наведеного, оскільки позивач звертався саме до начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з інформаційним запитом щодо причин повної бездіяльності слідчих ввіреного підрозділу по кримінальних провадженнях за його заявами про вчинення злочину, подана представником відповідача відповідь на запит ОСОБА_1 від 25.12.2019 т.в.о. начальника слідчого відділу Василя Дідуха від 02.01.2020 № 0-39/Зі/38/02-20 «Про розгляд запиту» не є належним доказом надання відповіді уповноваженою особою, до якої звертався позивач.
Разом з цим, згідно поданого запиту позивача від 25.12.2019, зареєстрованим в Залізничному відділі поліції Головного управління Національної поліції у Львівськійй області, 26.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до т.в.о. начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 в порядку Закону України «Про інформацію».
У своїх поясненнях наданих суду 07.04.2020 позивач наполягає на тому, що він звертався до відповідача саме в порядку Закону України "Про інформацію", а не в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Закон України "Про інформацію" не регулює порядку надання інформації, порядок надання інформації врегульований Законом України "Про доступ до публічної інформації", у випадку, якщо запитувана інформація відповідає ознакам публічної інформації. Порядок надання відповіді на звернення регулює Закон України "Про звернення громадян".
Проаналізувавши зміст поданого інформаційного запиту, суд зазначає, що такий за своїм змістом є фактично скаргою позивача на бездіяльність слідчих Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області у кримінальних провадженнях за його заявами та за запитуваною інформацією не відповідає ознакам визначеним Законом України "Про інформацію", відповідь на який не може бути надана ані в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" ані в порядку Закону України "Про звернення громадян".
Враховуючи статус заявника як учасника кримінальних проваджень та зміст його звернення таке повинно розглядатися в порядку КПК України.
Окрім того, суд звертає увагу, що позивач звернувся в порядку Закону України «Про інформацію», який не регулює порядку надання інформації.
Таким чином, у відповідача т.в.о. начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Скіри Андрія Володимировича не виникло обов'язку протягом 5 днів відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п'ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації"), так як і не виникло обов'язку повідомити позивача у п'ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 806/1959/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Враховуючи вищенаведене суд робить висновок, що станом на момент зверненя до суду права позивача порушені не були через помилкове поширення позивачем норми права (правової підстави позову) на спірні правовідносини, а тому є підстави для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні такого позову.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ухвали від 27.01.2020, відтак судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Ген Григоренка, 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833), т.в.о. начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Скіри Андрія Володимировича (вул. Чернівецька, 2, м. Львів, 79018) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Судовий збір стягненню не підлягає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 15.05.2020.
Суддя Костецький Н.В.