18 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 816/2369/16
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 за період з 12.09.2017 по 28.03.2018 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
23.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 у справі № 816/2369/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 06.01.2017 № 2 о/с "По особовому складу" у частині скасування пункту наказу ГУНП в Полтавській області від 16.12.2016 № 468 о/с щодо призначення капітана поліції ОСОБА_1 на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Новосанжарського відділення поліції Кобеляцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області з 16.12.2016; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Новосанжарського відділення поліції Кобеляцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області з 07.01.2017; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.01.2017 по 11.09.2017 у розмірі 54056,23 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятдесят шість гривень двадцять три копійки) з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допущено до негайного виконання.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі № 816/2369/16 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 у справі № 816/2369/16 залишено без змін.
12.11.2018 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 за період з 12.09.2017 по 28.03.2018 у розмірі 38349,99 грн у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу.
В обгрунтування заяви заявником зазначено, що ГУНП в Полтавській області допустило протиправну бездіяльність, оскільки відповідачем у справі № 816/2369/16 не було виконано рішення суду в частині негайного виконання, а саме поновлення позивача на посаді вчасно, тобто 12.09.2017. Водночас ГУНП в Полтавській області видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Новосанжарського відділення поліції Кобеляцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області - 28.03.2018. Так позивач просить суд постановити ухвалу про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 12.09.2017 по 28.03.2018 у розмірі 38349,99 грн на підстав статті 236 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Листом Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 № 24639/18 (суддя Канигіна Т.С.) повідомлено заявника про те, що 20.04.2018 справа № 816/2369/16 направлена до Верховного Суду для розгляду касаційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 у справі № 816/2369/16. Крім того зазначено, що враховуючи вищезазначені обставини, заява від 07.11.2018 не може бути вирішена до повернення матеріалів справи № 816/2369/16 до Полтавського окружного адміністративного суду. Також судом зазначено, що після повернення матеріалів справи № 816/2369/16 до Полтавського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 від 07.11.2018 про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 за період з 12.09.2017 по 28.03.2018 у справі № 816/2369/16 буде розглянуто відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 у справі № 816/2369/16 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі № 816/2369/16 залишено без змін.
Справа № 816/2369/16 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 13.05.2020, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2020 матеріали заяви ОСОБА_1 про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 за період з 12.09.2017 по 28.03.2018 у справі № 816/2369/16 передано до провадження судді Удовіченка С.О.
Розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 за період з 12.09.2017 по 28.03.2018 у справі № 816/2369/16 у розмірі 38349,99 грн, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу на те, що Кодексом адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлено порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Саме Кодекс адміністративного судочинства України, а не Кодекс законів про працю України, визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Відповідно до положень статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом; рішення суду - рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги.
Відповідно до положень частини третьої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Частиною першою статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
У даному випадку, після розгляду по суті заявлених матеріально-правових вимог позивача, розгляд справи закінчений прийняттям рішенням суду по суті заявлених позовних вимог.
Після завершення розгляду справи по суті та прийняття рішення суду, суд має лише повноваження, визначені Кодексом адміністративного судочинства України щодо контролю за виконанням раніше прийнятого рішення, зокрема, в порядку статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України ("Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах", "Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду").
Таким чином, Кодекс законів про працю України не визначає правила здійснення адміністративного судочинства та не може встановлювати для адміністративного суду процесуальні правила щодо прийняття тих, чи інших судових рішень після прийняття рішення суду по суті позовних вимог, оскільки саме Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів.
У свою чергу, Кодекс законів про працю України, як матеріальний закон, може застосовуватись під час розгляду по суті позовних вимог у випадках, коли спеціальне законодавство не врегульовує відносини у публічній службі.
Заявлені позивачем вимоги матеріального характеру по своїй суті є новими матеріально-правовими вимогами, новим позовом, розгляд яких не є визначеною Кодексом адміністративного судочинства України сферою компетенції адміністративних судів після закінчення розгляду справи по суті та не є визначеною Кодексом адміністративного судочинства України формою контролю суду за виконанням рішення суду.
Заявлені позивачем вимоги носять самостійний від предмету та підстав позову у даній справі характер та можуть бути заявлені лише поза межами даного процесу як самостійні позовні вимоги.
Відповідно, нові вимоги позивача (матеріально-правові вимоги) не можуть бути розглянуті судом у даній справі після прийняття рішення суду, оскільки, як вже зазначалося, вчинення таких процесуальних дій знаходиться поза визначеною Кодексом адміністративного судочинства України сферою компетенції та повноважень адміністративного суду.
Відтак, суд дійшов висновку про очевидну безпідставність та необґрунтованість поданої заяви, що зумовлює застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої якщо заява (клопотання, заперечення) є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Таким чином, заява підлягає поверненню заявнику відповідно до вищевикладеного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Повернути ОСОБА_1 без розгляду заяву про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 за період з 12.09.2017 по 28.03.2018 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Копію ухвали направити особі, яка подала заяву, разом із заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.О. Удовіченко