справа №380/638/20
з питань залишення позовної заяви без розгляду
13 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
представник позивача Каверін С.М.,
представник відповідача Зданевич С.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якій, з врахуванням заяви про зміну та збільшення позовних вимог від 04.05.2020 за вх. №22342, просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, невиплату ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу 20.08.2018 компенсації за невикористані дні додаткових відпусток, передбачених п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2018 роки та ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2013 по 20.08.2018;
- стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із розрахунку 347,68 грн. в день за період з 27.01.2019 по 27.04.2020 терміном 347 дні у сумі 158889,76 грн.
Ухвалою суду від 23.01.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами.
10.02.2020 за хв. №7099 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що позивач приховує факт звернення до Львівського окружного адміністративного суду 05.10.2019 у справі №1.380.2019.005155 з позовом про визнання протиправним рішення Мостиського прикордонного загону від 23.09.2019 №11/6398 про відмову у виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 56 днів. Рішенням від 10.12.2019 позов задоволено частково а відповідну компенсацію вже виплачено позивачу. Ні у справі №1.380.2019.002161, ні у справі №1.380.2019.005155, а також навіть у цьому позові позивач не оскаржує наказу начальника Мостиського прикордонного загону від 20.08.2018 №224-ос про виключення із списків частини. З врахуванням того, що вказана компенсація не є складовою заробітної плати, строк звернення до суду обмежується трьома місяцями, з дня коли позивач дізнався про порушення його прав (повинен був дізнатися про порушення його прав).
05.03.2020 за вх. №12611 разом з відповіддю на відзив надійшло заперечення на вказане клопотання від представника позивача. Зазначено, що основною вимогою за позовом ОСОБА_2 є вимога про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України. Вважає, що строк повинен обчислюватися з моменту фактичного розрахунку з позивачем. Оскільки позивач звернувся до суду у межах строку, коли здійснено розрахунок з позивачем, клопотання відповідача є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Ухвалою суду від 19.03.2020 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
22.04.2020 за вх. №20811 від відповідача надійшло уточнення до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначено, що строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Для позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення своєчасного розрахунку при звільненні, з позиції відповідача застосовується місячний строк звернення до суду.
Просив залишити позов без розгляду.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої клопотання.
Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив підстави та мотиви відповідних клопотань, дослідив письмові докази на їх підтвердження та вирішуючи керується таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Вказане свідчить про те, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Таким чином на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується строк звернення до суду, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатись про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталась затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №1.380.2019.001406 (реєстраційний номер рішення: 86717834), які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом.
Днем фактичного розрахунку, як зазначено позивачем є січень 2020, а цей позов здано у поштове відділення для пересилання до Львівського окружного адміністративного суду 17.01.2020. З позиції суду позивачем строк звернення до суду не пропущено.
Також суд з врахуванням викладених обставин, критично оцінює покликання і на місячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною.
З огляду на викладене, позивач звернувшись до суду із цим позовом 20.01.2020 не пропустив тримісячного строку.
Суд також звернув увагу на те, що серед іншого, використовує правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Golder v.the United Kingdom» від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення «Guerin v. France» від 29.07.1998) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення «Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998).
Крім того Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З врахуванням викладеного клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду- відмовити.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 18.05.2020.
Суддя Кравців О.Р.