про залишення позовної заяви без руху
18 травня 2020 року м. Київ № 320/4128/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
скасувати рішення відповідача від 09.09.2019 щодо відмови позивачу призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня його звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За наслідком дослідження матеріалів позовної заяви, суддя дійшов висновку про її невідповідність вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням такого.
Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частини перша та друга статті 72 Кодексу).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з наявністю стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
В порушення вищевказаних вимог процесуального закону, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, а саме належним чином засвідчених документів, що посада на якій працював позивач у період з 27.06.2001по 11.12.2001 відноситься саме до особливо шкідливих і особливо важких умов праці (Список №1).
Крім того, позивачем не надано до суду належним чином завіреного наказу № 6 від 07.02.2001 Закритого акціонерного товариства «Лукор» з підписом Голови правління Бісик І.І. та підписами (прізвищами) погоджених осіб підприємства.
В силу вимог частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір»).
Таким чином, при зверненні до суду з цим адміністративним позовом, позивачеві слід було сплатити по 1681,60 грн., судового збору за дві вимоги немайнового характеру. В свою чергу, матеріали справи містять квитанцію № 57 з якою вбачається, що позивачем було сплачено лише 840,80 грн.
Частиною 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
При цьому, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Водночас судом встановлено, що позивачем приєднано до позовної заяви ксерокопії документів як для суду, так і для відповідача, які жодним чином не засвідчені, що є порушенням вимог частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (К/9901/58858/18).
Відповідно до частини 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
В порушення вищевказаних вимог, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його адміністративної процесуальної дієздатності, доказів реєстрації у встановленому законом порядку за адресою, вказаною у позові.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- належним чином засвідчених документів (доказів), що посада на якій працював позивач з 27.06.2001 по 11.12.2001 відносилась саме до особливо шкідливих і особливо важких умов праці (Список №1);
- належним чином засвідчену копію наказу № 6 від 07.02.2001 Закритого акціонерного товариства «Лукор» з підписом Голови правління Бісик І.І. та підписами (прізвищами) погоджених осіб підприємства;
- оригіналу документа про сплату 840,80 грн. судового збору за другу вимогу немайнового характеру;
- належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів як для суду, так і для відповідача;
- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача; доказів реєстрації у встановленому законом порядку за адресою, вказаною у позові.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
2. Протягом п'яти днів з дня закінчення карантину в Україні позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
3. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цією ухвалою, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Панченко Н.Д.