18 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/901/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання незаконним та скасування рішення, -
Адвокат в інтересах ТОВ "ТОП ТРАК ТАЕРС" звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000052/2 від 27.01.2020.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що під час митного оформлення придбаного товару для визначення його митної вартості застосовано 1 метод, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) та відповідачу було подано всі необхідні товаросупровідні документи, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Також представником позивача зазначено, що в оскаржуваному рішенні, у порушення вимог п.2 ч.2 ст,55 МК України не зазначені відомості про раніше визнані (визначені) митні вартості. При цьому, позивачем, у наближений до дати експорту оцінюваного за оскаржуваним рішенням товару термін, а саме - 90 днів, за митною декларацією №UА901010/2019/013758 від 06.11.2019 року за методом визначення митної вартості за ціною договору (1 метод) здійснювалось митне оформлення ідентичного товару в розумінні ч.2 ст.59 МК України, а саме нові пневматичні гумові шини для вантажних авто протектор радіальний, з такими ж фізичними характеристиками, якістю, виробником і країною виробництва. Митне оформлення здійснювалось Кіровоградською митницею ДФС, яка внаслідок реорганізації, приєднана до Дніпровської митниці Держмитслужб.
Крім того, в оскаржуваному рішенні, відповідачем не зазначено, що у поданих позивачем до митного оформлення документах, містяться розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України, з урахуванням даних ПІК ЄАІС.
Так, в поданих до митного оформлення документах неможливо здійснити перевірку правильності визначення числових значень окремих складових заявленої митної вартості товару (зокрема, вартості навантаження, перевантаження товару на різні транспортні засоби в зв'язку зі зміною морського судна), а саме: наданий до митного оформлення комерційний інвойс від 22.11.2019 №ЕХ-ТYRЕ 1454/19 не містить інформації стосовно вартості послуг навантаження, перевантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару (зазначено інформацію лише щодо вартості фрахту). Заявленими умовами поставки СFR передбачено здійснення доставки товару у порт відвантаження, навантаження, фрахт судна, а також здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем. Відповідно до заявлених до митного оформлення відомостей, перевезення оцінюваної партії товару здійснено за коносаментом від 27.11.2019 №YMLUM240098865 на морському судні АІN SNAN. З використанням Інтернет - ресурсу sippingline. org встановлено наявність перевантаження товару з морського судна АІN SNAN на YM Window у порту Singapore, та у порту Іstanbul на судно Наnca СІорреnburg. Здійснення перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався та наявність додаткових витрат пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару. Для підтвердження заявленої митної вартості до митного контролю надано висновок ДП «Держзовнішінформ» від 27.01.2020 № 222/18, який складений з урахуванням наступних джерел інформації: листа від виробника QINGDAO ROADSHINE INDUSTRIAL CO.LTD, отриманого у відповідь на лист ДП «Держзовнішінформ» від 09.01.2020, цінові пропозиції на аналогічні за розміром шини від китайських фірм, комерційної пропозиції на аналогічні за розміром шини, отриманої на запит ДП «Держзовнішінформ» каналами електронної пошти від різних фірм та інформації з мережі Інтернет. Згідно з Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна майнових прав», затвердженим ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформації повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання у додатках до нього. Проте, в експертному висновку ДП «Держзовнішінформ» від 27.01.2020 № 222/18 щодо оцінки товару, ввезеного на митну територію України на адресу ТОВ «ТОП ТРАК ТАЕРС» не надано зазначених даних - документів (в окремих випадках існують посилання на сайти мережі Інтернет, інформація з яких була використана), що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені.
За результатами розгляду всіх наданих документів відповідач дійшов висновку, що, відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та /або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги ч.3 ст.58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав. На підставі митної інформації, яка міститься в ПІК митна вартість товару визначена згідно з вимогами ст. 60 МК України за ціною договору щодо подібних товарів.
Так, відповідачем для визначення митної вартості були використані відомості з МД від 24.12.19 № UA 100020/2019/419394 за якою здійснено митне оформлення товару - шини для вантажних автомобілів 385/65 та 315/80, МВВ 1, вага нетто - 14634 кг; товар експортовано в Україну на адресу юридичної особи в морському контейнері, країна виробництва та походження Китай. У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного було прийнято Рішення про коригування митної вартості від 27.01.2020 № UA 110000/2020/000052/2 (а.с.34-37).
Представником позивача надано відповідь на відзив (а.с.60-68).
Ухвалою суду від 25.03.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та зобов'язано Державну митну службу України надати до суду інформацію за період з 26.10.2019 року по 25.01.2020 року з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ПІК ЄАІС) про випадки оформлення митними органами України в режимі "імпорт" митних декларацій на товари з кодом УКТЗЕД 4011209000 та країною походження - Китай, з обов'язковим зазначенням номера, дати митної декларації, опису товару в графі 31 митної декларації та ціни товару, по якій було здійснене митне оформлення.
Також вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати до суду належним чином завірену копію митної декларації від 27.01.2020 №UA110280/2020/000735 та додатків до неї; належним чином завірені копії повного рішення про коригування митної вартості товару №UA110000/2020/000052/2 від 27.01.2020 та доказів на підставі яких прийнято рішення (а.с.25-26).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.11.2019 між ТОВ "Топ Трак Таерс" (покупець) та "ЦИНДАО РОАДШАЙН ІНДІСТРІАЛ КО., ЛТД" (Китай) (продавець) укладено договір (контракт) № 2019311399/11/15, предметом якого є продаж продавцем, та покупка покупцем шин в кількості, за цінами і на умовах, викладених в цьому договорі та інвойсі, які є невід'ємною частиною даного Контракту, на загальну суму 29 802 USD доларів США (а.с.10-13).
Пунктом 2 даного контракту визначено, що продавець поставляє продукцію на умовах CFR м. Одеса, що вказується в цьому договорі та інвойсі відповідно до Інкотермс - 2010. Продавець здійснює поставку товару протягом 30 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця. Товар повинен бути готовий до відвантаження не пізніше 30.11.2019 року. Продавець зобов'язаний надати покупцю: рахунок - 3 примірники; сертифікат походження. Сплата будь-яких і всіх мит і/або митних зборів, необхідних для здійснення процедур митного очищення в країні Покупця, покладається на Покупця.
При визнанні претензій за якістю/комплектності продукції протягом 20 робочих днів з дати їх надходження Продавець за свій рахунок своїми силами за погодженням з покупцем зобов'язується: відрахувати зазначену суму від наступного замовлення. Транспортні витрати, митне оформлення та інші витати, пов'язані із заміною неякісної (непридатної) продукції/усуненням дефектів або зробити додаткову поставку з подальшою установкою комплектуючих, здійснюється Продавцем за свій рахунок (пп.2.7 п. 2 вказаного Договору).
Для митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту до Дніпровської митниці Держмитслужби позивачем подано митну декларацію №UA110280/2020/000735 від 27.01.2020, у якій декларантом визначено митну вартість товарів: нові пневматичні гумові шини для вантажних авто протектор радіальний 385/65R22.5-20РR ТL (SК531) покришка - 75 шт., індекс навантаження 160, посадочний діаметр 22,5. - 315/80R22.5-20РR ТL. (RS612А) покришка - 28 шт., індекс навантаження 157/154, посадочний діаметр 22,5. - 385/65R22.5-20РR ТL (R8631+) покришка - 28 шт., індекс навантаження 160. посадочний діаметр 22,5. - 385/65R22.5-20РR ТL (R5631А) покришка - 75 шт., індекс навантаження 160, посадочний діаметр 22,5; торговельна марка ROADSHINE; виробник QINGDAO ROADSHINE INDUSTRIAL CO.LTD; країна виробництва СN, за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, згідно з п.1 ч.1 ст.57 МК України, у розмірі 29 802 USD (а.с.44).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митною декларацією №UA110280/2020/000735 від 27.01.2020 позивачем надано документи (а.с. 45,47-55), зокрема комерційний інвойс від 22.11.2019 №ЕХ-ТYRЕ 1454/19 (а.с.14, 50), коносамент від 27.11.2019 №YMLUM240098865 (а.с.49).
Позивачем, в ході проведення консультацій з митним органом повідомлено, що по митній декларації №UA110280/2020/000735 від 27.01.2020 додаткових документів надати не має можливості (а.с.42).
Не погоджуючись із заявленою митною вартістю відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів№UA110000/2020/000052/2 від 27.01.2020, яким митну вартість товару було скориговано до рівня 36 153 USD доларів США, із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів (а.с.39-40).
Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).
Згідно з ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2)подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3)нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1)подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2)ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як зазначено вище, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару було відповідні документи (а.с.47-55), зокрема комерційний інвойс від 22.11.2019 №ЕХ-ТYRЕ 1454/19 (а.с.14, 50), коносамент від 27.11.2019 №YMLUM240098865 (а.с.49).
Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.
Також, перевіряючи висновки митного органу щодо відсутності всіх транспортних документів згідно умов поставки придбаної позивачем партії товару, суд виходить з того, що відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2010 року умова CFR ("Cost & Freight", або "Вартість та фрахт") означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт, однак ризик втрати чи ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару крізь поручні судна у порту відвантаження. За умовами CFR на продавця лягає відповідальність з очищення товару від стягнень для його вивозу. Даний термін може вживатися лише при перевезенні товару морським чи внутрішнім водяним транспортом.
Тобто, посилання відповідача на наявність у позивача транспортного документу про перевантаження придбаного товару в портах є необґрунтованим.
Окрім того, позивачем додатково було надано митному органу лист ДП "Держзовнішінформ" від 27.01.2020 № 222/18, який містив інформацію щодо вартості товару (а.с. 54).
Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем товару та ціни.
Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України, а тому суд не погоджується з висновком відповідача що неможливо здійснити перевірку правильності визначення числових значень окремих складових заявленої митної вартості товару (зокрема, вартості навантаження, перевантаження товару на різні транспортні засоби в зв'язку зі зміною морського судна), оскільки даний висновок спростовується дослідженими письмовими доказами.
Щодо незгоди відповідача з даними експертного аналізу відповідності рівня цін Державного підприємства "Держзовнішінформ" від 27.01.2020 № 222/18 то суд зазначає, що дана обставина жодним чином не обґрунтовує наявність обставин визначених положенням ч.3 ст.53 Митного кодексу України, отже не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.
Що стосується визначення контролюючим органом митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1)упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2)у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3)у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4)проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5)звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2)другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як вже зазначалося судом, відповідно до частин 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За приписами ч.ч.1- 4 ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Судом встановлено, що джерелом для визначення ціни товару при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувала МД від 24.12.19 № UA 100020/2019/419394.
Як слідує зі змісту Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №598 посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не зазначено умови поставки, комерційні умови придбання товару за МД від 24.12.19 № UA 100020/2019/419394. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція також підтверджується правовою позицією Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018р. у справі №815/1670/17.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.
Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на "дійсній вартості" імпортованого товару. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Враховуючи наведене, суд вказує, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Також суд зазначає, що відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.
Суд звертає увагу, що відповідачем на вимогу суду, в порушення ч.2 ст.77, 79, 80 КАС України, не надано копію МД від 24.12.19 № UA 100020/2019/419394, яка є джерелом для визначення ціни товару при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, без поважних причин.
Ненадання відповідачем до суду доказів на підставі яких прийнято оскаржуване рішення свідчить про необґрунтованість даного рішення та є окремою підставою для визнання його протиправним та скасування.
Крім того, відповідачем не обґрунтовано неврахування, при прийнятті оскаржуваного рішення, інформації з митної декларації позивача №UА901010/2019/013758 від 06.11.2019 (а.с.15-16), за якою було здійснено митне оформлення ідентичного товару, отриманого від того ж самого постачальника на тих же умовах поставки і оплати.
Здійснення митного оформлення ідентичного товару за декларацією позивача №UА901010/2019/013758 від 06.11.2019 (а.с.15-16) підтверджено інформацію Державної митної служби України за період з 26.10.2019 року по 25.01.2020 року з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ПІК ЄАІС) (а.с.57).
Здійснення митного оформлення ідентичного товару за декларацією позивача №UА901010/2019/013758 від 06.11.2019 (а.с.15-16) підтверджено інформацію Державної митної служби України за період з 26.10.2019 року по 25.01.2020 року з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ПІК ЄАІС) (а.с.57).
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000052/2 від 27.01.2020 прийняте відповідачем без дотримання вимог, встановлених ч.3 ст. 2 КАС України, є необґрунтованим, протиправним та такими, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. (а.с. 7), витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500 грн., на підтвердження понесення яких надано: ордер серії ВА №1002867 від 12.02.2020 (а.с.22), копію акту наданих послуг №2 від 12.02.2020 (а.с.17) та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №8 від 12.02.2020 (а.с.18).
Керуючись ст.ст.139, 243 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" (вул. Шевченко, буд. 15, кв.16, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ42454307) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання незаконним та скасування рішення-задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110000/2020/000052/2 від 27.01.2020.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби у розмірі 2 102 грн. (дві тисячі сто дві грн.).
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" судові витрати на оплату професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби у розмірі 4 500 грн. (чотири тисячі п'ятсот грн.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун