04 квітня 2020 року №320/2170/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25 квітня 2019 року з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ветерана війни-інваліда війни, є особою з інвалідністю ІІ групи. Позивач вважає, що відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки до військовослужбовців прирівнюються і пенсіонери з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків на ЧАЕС, якою є позивач, тому вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, однак останній відмовив їй у цьому, чим, на думку позивача, позбавив передбачених законом гарантій.
Крім того, позивач зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях названої норми права.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Представник відповідача надав до суду відзив, де зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що позивачем не доведено факт участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в якості військовослужбовця як цього вимагають положення частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Адже відповідач наголошує на тому, що предметом правового регулювання зазначеної статті є питання призначення пенсії виключно військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є громадянином України, паспорт НОМЕР_1 , виданий Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 03.09.1998 р.
Позивач знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України Київської області. Пенсія призначена по інвалідності 2 групи з причин профзахворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС починаючи з 01.10.1994, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого Іванківським райсоцзабезом 02.12.1994.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_3 від 06.10.1994 та вкладкою до нього № НОМЕР_4 від 29.10.1999, виданих Київською обласною державною адміністрацією, а також є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, згідно з посвідченням серії НОМЕР_5 від 31.05.2007 року, виданого Іванківським управлінням праці та соціального захисту населення.
Згідно з витягу із акту огляду МСЕК до довідки сер. КИО-І № 100898 від 21.10.1999 р. позивачу довічно встановлено II групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру № 1480 за результатами засідання від 20.06.1994 р. № 13/94 визначено, що захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації (колишній штаб ЦО Київської області) від 30.05.2007 р. № 01-08/486 позивач приймала участь у ліквідації наслідків ЧАЕС у складі невоєнізованого формування служби торгівлі і харчування ЦО Іванківського району (Іванківська райспоживспілка) в період з 01 по 02 травня 1986 р.
Згідно з копією витягу з трудової книжки позивача, в зазначений період вона працювала в Іванківській райспоживспілці на посаді товарознавця.
За зверненням позивача відповідач надіслав лист від 20.02.2020 № 514-1245/Р-02/8-1000/20, яким відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а зміни до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(ІІ)/2019 не були внесені, тому підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні. Водночас Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 не містить положень щодо порядку його виконання.
На думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, відмовляючи йому у перерахунку пенсії, діяло всупереч нормам чинного законодавства, чим порушило його права та інтереси, що стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульовано ст. 59 Закону України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796).
Статтею 59 Закону № 796 (в редакції чинній до 01.10.2017) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до ст. 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до ст. 54 Закону № 796.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону № 796 або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону № 796 у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали особами з інвалідністю.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», (далі - Закон № 2148) який в частині внесених наступних змін згідно Прикінцевих та перехідних положень підлягає застосуванню з 01.10.2017, ст. 59 Закону № 796 викладено в наступній редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до ст. 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до ст. 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Тобто, Законом № 2148 розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань та особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Окрім того, згідно внесених змін суттєво змінився коефіцієнт, з якого необхідно здійснювати розрахунок пенсії, а саме з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження на п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
У зв'язку з цим, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 15.11.2017 № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 851), якою доповнено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» п. 9-1, яким передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за встановленою постановою формулою.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, обов'язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Разом з тим, суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У цьому рішенні Конституційний Суд України наголошує, що закріплений в Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначає, що аналіз положень ст.ст. 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. Згідно норм Конституції України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголошує, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Викладене свідчить про те, що положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» в частині «дійсної строкової», втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 25 квітня 2019 року.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою, незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у чинній редакції.
Так, стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має назву - Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Статтею 10 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки до ст. 10 Закону № 796-XII, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Наведені положення кореспондуються зі ст. 10 Закону № 796, зазначеною вище.
З матеріалів справи не вбачається наявності доказів проходження позивачем військової служби, та/або проходження військових зборів під час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Правовий статус ветеранів війни, гарантії щодо створення належних умов для їх життєзабезпечення визначено у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі Закон №3551-XII).
Пунктом 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Аналізуючи приписи пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII суд констатує, що цей Закон не містить вимог, які визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони.
Водночас, відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 № 201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 № 92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 № 01, від 30.04.1986 №02, від 04.05.1986 № 16, від 19.05.1986 № 52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.
Тобто, формування Цивільної оборони передбачало як воєнізовану так і невоєнізовану форму.
Таким чином позивач, приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони не набула статусу військовослужбовця, у зв'язку з чим не належить до числа осіб, на яких поширюється дія ст. 59 № 796-ХІІ та яким, на її підставі, має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що приймаючи рішення про відмову в перерахунку позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач є звільненою від сплати судового збору, як особа з інвалідністю ІІ групи, тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 78, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.