Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 травня 2020 р. Справа№200/3912/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька області, код ЄДРПОУ: 42171400) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
13 квітня 2020 року на адресу суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:
- визнання незаконним та скасування рішення Костянтинівсько -Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13 грудня 2019 року по відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Костянтинівсько-Дружківське об'єднанане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2019 року про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи вказаних в трудовій книжці НОМЕР_2 , зокрема:
- з 10 листопада 1979 року по 13 листопада 1981 року на посаді «кравчині» в Костянтинівській фабриці індпошиву;
- з 09 грудня 1981 року по 30 вересня 1992 року на посаді «електромеханіка» в ДРСУ «Донецькліфт»;
- з 01 жовтня 1992 року по 30 вересня 1998 року на посаді «електромеханіка» в СМСУ «Донецькліфт»;
- з 01 жовтня 1998 року по 04 березня 2002 року на посаді «оператора пульта РСУ» в Виробничому ремонтно-житловому об'єднані;
- з 05 березня 2002 року по 04 квітня 2002 року на посаді «оператора пульту ліфтів» у ДП «ЖЕК №2»;
- з 02 квітня 2002 року по 03 лютого 2003 року на посаді «Оператора пульту ліфтів» у ДП «ЖЕК № 4»;
- з 07 лютого 2003 року по 03 вересня 2004 року на посаді «оператора пульта ліфтів» в ДП «ЖЕО № 4»;
- з 04 вересня 2004 року по 31 листопада 2007 року на посаді «пакувальниці» в ТОВ «Европродукт»;
- з 01 грудня 2007 року по 09 грудня 2019 року на посаді «пакувальниці» в ПрАТ «Український бекон».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням відповідача позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, вказано, що трудова книжка, яку надала позивач містить виправлення імені та дату видачі, відсутня інформація про документи, на підставі яких було внесені зміни до трудової книжки та запис не вірно закріплено печаткою підприємства. За таких умов, періоди роботи, що відображені у трудовій книжки не зараховані до страхового стажу заявниці.
Крім того, зазначає, що факти приналежності їй трудової книжки підтверджено рішенням Костянтинівського міськрайонного суду, та що вона не може нести відповідальність за правильне чи неправильне заповнення її трудової книжки.
Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування стажу роботи протиправними та такими, що порушують її конституційні права, а тому позивач звернулась з даним позовом до суду.
Представник відповідача до суду надав відзив проти задоволення адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що при розгляді наданої трудової книжки позивача неможливо зарахувати у страховий стаж період роботи, які там зазначені. Так трудова книжка НОМЕР_2 від 10.11.1980 (1979) року, яка надана позивачем містить виправлення імені та дату видачі документу, відсутня інформація про документи, на підставі яких були внесені зміни до трудової книжки та запис не завірено печаткою підприємства. Періоди роботи, що відображені в трудовій книжці не зараховані до страхового стажу заявниці. У зв'язку з чим, представник УПФ вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10 грудня 2019 року позивач звернулась до управління відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13 грудня 2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вказано, що трудова книжка НОМЕР_2 від 10.11.1980 (1979) року, яка надана позивачем містить виправлення імені та дату видачі документу, відсутня інформація про документи, на підставі яких були внесені зміни до трудової книжки та запис не завірено печаткою підприємства. Періоди роботи, що відображені в трудовій книжці не зараховані до страхового стажу заявниці.
Окрім того вказано, що ОСОБА_1 надано довідку про стаж від 17.12.2013 року № 187, яка не завірена належним чином, відповідно до вимог ст. 62 Закону України та не може бути врахована для зарахування стажу роботи.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2020 року по справі № 233/138/20 встановлено факт належності ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_2 , яка була заповнена на російській мові з виправленням на імя « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата заполнения 10 ноября 1980 (ісправлено на 1979) года».
Вказане рішення набуло законної сили 19 березня 2020 року (а.с 18-19).
Відповідно до трудової книжки Серії НОМЕР_2 , позивач працювала:
- з 10.11.1979 року по 13.11.2981 року кравчинецею на Константинівській фабриці індивідуального пошиву та ремонту одягу;
- з 09.12.1981 року по 30.09.1992 року електромеханіком 1 розряду на ДРСУ «Донецькліфт» , з 01.10.1987 року переведена на посаду монтажника; з 01.06.1988 року переведена на посаду електромеханіка;
- з 01.10.1992 року по 30.09.1998 року переведена за переводом електромеханіком 1 розряду на 5 дільниці СМСУ «Донецькліфт»;
- з 01.10.1998 року по 04.03.2002 року оператором пульта РСУ в виробничому ремонтно-житловому об'єднані;
- з 02.04.2002 року по 04.04.2002 року на посаді оператора пульту ліфтів» у ДП «ЖЕК №2»;
- з 02.04.2002 року по 03.02.2003 року на посаді оператора пульту ліфтів» у ДП «ЖЕК №4»;
- з 07 лютого 2003 року по 03.09.2004 року на посаді оператора пульту ліфтів» у ДП «ЖЕК №4»;
- з 04.09.2004 року по 30.11.2007 року на посаді пакувальниці в ТОВ «Європродукт»;
- з 01.12.2007 року на посаді пакувальниці в ПРАТ «Український бекон».
В трудовій книжці відсутній запис про звільнення працівника з вказаної посади.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно не зарахування стажу для призначення пенсії позивачу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 N 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Так, рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2020 року по справі № 233/138/20, яке набуло законної сили 19 березня 2020 року встановлено факт належності ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_2 , яка була заповнена на російській мові з виправленням на імя « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата заполнения 10 ноября 1980 (справлено на 1979) года».
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не потребує повторного доказування обставини, встановлені у справі № 233/138/20. Тому, всі записи, що містяться у вказаній трудовій книжці, повинні бути зараховані позивачу до її страхового стажу для призначення їй пенсії.
Так, судом встановлено, що позивач працювала: з 10.11.1979 року по 13.11.2981 року кравчинецею на Константинівській фабриці індивідуального пошиву та ремонту одягу; з 09.12.1981 року по 30.09.1992 року електромеханіком 1 розряду на ДРСУ «Донецькліфт» , з 01.10.1987 року переведена на посаду монтажника; з 01.06.1988 року переведена на посаду електромеханіка; з 01.10.1992 року по 30.09.1998 року переведена за переводом електромеханіком 1 розряду на 5 дільниці СМСУ «Донецькліфт»; з 01.10.1998 року по 04.03.2002 року оператором пульта РСУ в виробничому ремонтно-житловому об'єднані; з 02.04.2002 року по 04.04.2002 року на посаді оператора пульту ліфтів» у ДП «ЖЕК №2»; з 02.04.2002 року по 03.02.2003 року на посаді оператора пульту ліфтів» у ДП «ЖЕК №4»; з 07 лютого 2003 року по 03.09.2004 року на посаді оператора пульту ліфтів» у ДП «ЖЕК №4»; з 04.09.2004 року по 30.11.2007 року на посаді пакувальниці в ТОВ «Європродукт»; з 01.12.2007 року на посаді пакувальниці в ПРАТ «Український бекон». В трудовій книжці відсутній запис про звільнення працівника з вказаної посади.
Окрім того, Суд не приймає посилання відповідача на те, що запис в трудовій книжці позивача зроблено в порушенням, оскільки працівник не несе відповідальність за невірне оформлення трудової книжки та такі недоліки не повинні перешкоджати працівнику на зарахування його стажу для призначення пенсії.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, суд прийшов до висновку про зарахування стажу позивача відповідно до записів у трудовій книжці.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн.
Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з управління відповідача судового збору у розмірі 840,80 грн. на користь позивача, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька області, код ЄДРПОУ: 42171400) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13 грудня 2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2019 року про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи вказаних в трудовій книжці НОМЕР_2 , зокрема:
- з 10 листопада 1979 року по 13 листопада 1981 року на посаді «кравчині» в Костянтинівській фабриці індпошиву;
- з 09 грудня 1981 року по 30 вересня 1992 року на посаді «електромеханіка» в ДРСУ «Донецькліфт»;
- з 01 жовтня 1992 року по 30 вересня 1998 року на посаді «електромеханіка» в СМСУ «Донецькліфт»;
- з 01 жовтня 1998 року по 04 березня 2002 року на посаді «оператора пульта РСУ» в Виробничому ремонтно-житловому об'єднані;
- з 05 березня 2002 року по 04 квітня 2002 року на посаді «оператора пульту ліфтів» у ДП «ЖЕК №2»;
- з 02 квітня 2002 року по 03 лютого 2003 року на посаді «Оператора пульту ліфтів» у ДП «ЖЕК № 4»;
- з 07 лютого 2003 року по 03 вересня 2004 року на посаді «оператора пульта ліфтів» в ДП «ЖЕО № 4»;
- з 04 вересня 2004 року по 31 листопада 2007 року на посаді «пакувальниці» в ТОВ «Европродукт»;
- з 01 грудня 2007 року на посаді «пакувальниці» в ПрАТ «Український бекон».
З задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 18 травня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В перебіг вказаних строків не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до вимог п. п. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (N 540- IX).
Суддя Л.В. Арестова