Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 травня 2020 р. Справа№200/3878/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення нарахування та виплати пенсії, -
До Донецького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - УПФ) про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення нарахування та виплати пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона отримує пенсію за втратою годувальника та перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в УПФ. Однак, відповідач не виплачував їй пенсію в період з 01.12.2017 року по 31.12.2018 року.
Позивач вважає такі дії УПФ неправомірними, оскільки вони порушують її конституційні права.
Виходячи з наведеного, позивач просить визнати неправомірними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати з 01.12.2017 року пенсії за втратою годувальник ОСОБА_1 та зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з 01.12.2017 року по 31.12.2018 року відновити нарахування та виплату пенсії за втратою годувальника ОСОБА_1 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволені позову. Зазначив, що після отримання витягу з протоколу засідання комісії Олександрівської райдержадміністрації по розгляду питань пов'язаних з призначенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 25.10.2016 року виплата пенсії була поновлена в грудні 2016 року починаючи з 15.07.2016 року. За результатами інформаційного обміну з управлінням праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації виплату пенсії було призупинено з 01.12.2017 року. З заявою про поновлення виплати пенсії з 01.12.2017 року ОСОБА_1 не зверталась. Крім того, відповідач зазначив, що 21.08.2019 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 788 «про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою були внесені зміни до постанови КМУ від 05.11.2014 року № 637, яку доповнено наступним реченням: «Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України». На теперішній час Кабінетом Міністрів України не прийнятий окремий порядок виплати пенсії за минулі періоди, а отже, відсутній правовий механізм здійснення таких виплат. Відповідачем надано довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 року по 31.12.2018 року, з якої вбачається, що вказаний період позивачу була призначена, але не виплачена пенсія.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 .
У відповідності з довідкою від 14 вересня 2016 року № 1434002491 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України м. Єнакієве Донецької області до с. Криниці Олександрівського району Донецької області. Знаходиться на обліку в Добропільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії з втрати годувальника.
З 01.12.2017 року по 31.12.2018 року позивачу не виплачувалась пенсія.
Вищевказані факти не заперечується сторонами та підтверджуються документами, що містяться в матеріалах справи.
Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення пенсійних виплат з 01.12.2017 року по 31.12.2018 року, з підстав, які не передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV.
Відповідно до преамбули до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 4 ст. 4 Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, про що зазначено в ч. 1 ст. 7 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
Статтею 27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Приписами п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 49 вказаного Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд зазначає, що законами про пенсійне забезпечення, у тому числі Законом від 09.07.2003 року № 1058-IV, не передбачено такої підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії, як проживання пенсіонера на тимчасово неконтрольованій владою території України. Так само технічні зміни проведення верифікації і зміна строків виготовлення виплатних документів для пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб не може бути підставою для припинення (призупинення) виплати пенсії.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання на певній території України. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06), п.п. 48, 49).
Суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачем не доведено наявності об'єктивного та розумного обґрунтування необхідності припинення виплати позивачу пенсії лише через проживання позивача на тимчасово неконтрольованій владою території України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону від 20.10.2014 року № 1706-VII встановлено, що Кабінет Міністрів України: координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.
Проте положення Закону від 20.10.2014 року № 1706-VII не визначають правила, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення або організацію та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення та не надає Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.
Змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Прийняття законодавцем вказаного Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV.
Невиконання внутрішньо переміщеною особою обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», не є підставою за наведеними Законами для припинення (призупинення) виплати пенсії.
З огляду на викладене, суд вважає, що посилання відповідача на приписи Закону від 20.10.2014 № 1706-VII, а також Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509; Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам і Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, Порядку здійснення верифікації та моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595, Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 646 - не може обґрунтовувати правомірність припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу в спірний період.
Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 04.09.2018 року у справі № 805/402/18.
Статтею 46 Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, яким встановлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, оскільки наведеним спеціальним Законом не передбачено виплату нарахованих за минулий час сум пенсій на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Отже, з наведених мотивів суд дійшов висновку про порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання належної їй пенсії.
При цьому, як було встановлено судом, та підтверджено довідкою Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та роздруківкою з підсистеми призначення та виплати пенсії позивач не отримував пенсію за період з 01 грудня 2017 року по 31.12.2018 року.
Крім того, як вбачається з роздруківки з підсистеми призначення та виплати пенсії, позивачу нараховувалась пенсія, але не сплачувалась, а отже суд приходить до висновку, що в частині позовної вимоги про поновлення нарахування пенсії є такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення нарахування та виплати пенсії підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція № 0.0.1672106745.1).
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а, код ЄДРПОУ 37755477) про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення нарахування та виплати пенсії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а, код ЄДРПОУ 37755477) щодо невиплати з 01.12.2017 року пенсії за втратою годувальника ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а, код ЄДРПОУ 37755477) виплатити ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсії за період з 01.12.2017 року по 31.12.2018 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а, код ЄДРПОУ 37755477) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко