Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 травня 2020 р. Справа№200/2799/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мозгової Н.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
11 березня 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (код ЄДРПОУ: 25953178, місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вулиця Б.Горбатова, 57) про визнання протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради вчинити дії з приводу встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни.
В обґрунтування позову зазначила, що вона брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 25.08.1987 року по 26.09.1987 року та у зв'язку з чим, має статус учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС та є інвалідом ІІІ групи. У лютому 2020 року вона звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради із заявою про надання статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення. Листом Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 25.02.2020 року №Г-56-5.1-6.2 відмовило у наданні статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення, посилаючись на відсутність у неї документів про залучення до складу формувань цивільної оборони. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 16.03.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
08.04.2020 року відповідачем був наданий через відділ діловодства та документообігу суду відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та особа з інвалідністю ІІІ групи (захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС). Згідно довідки МСЕК серії 10 ААВ №508539 від 02.12.2013 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, але відсутністю інформації про залучення до складу формувань Цивільної оборони, встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни згідно Закону України від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» не має підстав. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 03.04.2019 року (а.с.10).
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ №508539 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 02.12.2013 року, причиною якої є захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради із зверненням з питання встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
За результатами розгляду даного звернення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради листом від 25.02.2020 року №Г-56-5.1-6.2 повідомило позивачу про те, що для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повинна бути інформація про залучення до складу формувань Цивільної оборони. Оскільки, відсутня інформація про залучення ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони, підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» немає (а.с.20).
Незгода позивача із відмовою відповідача зумовила її звернення до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно з пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Відповідно до частини першої ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Судом встановлено, що на позивача, як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року по справі №315/594/15-а (адміністративне провадження №К/9901/13729/18).
Суд зазначає, що документи, які позивач долучила до позовної заяви, а саме: довідка МСЕК серії 10 ААВ №508539, посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 03.04.2019 року, експертний висновок Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії №24366/45-12 від 23.11.2005 року, довідка Артемівського комбінату громадського харчування від 02.02.1993 року №34/ок, наказ Артемівського комбінату громадського харчування №120к (а.с.9,10,11,13,17-19), належним чином підтверджують її статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що позивач брала участь у таких заходах.
Проте належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач суду не надала.
Крім того, суду не було надано доказів того, що разом із заявою, позивачем надавалися відповідачу документи, які б підтверджували її участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що оскільки Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради обмежено у своїй діяльності рамками, встановленими законом, а саме пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який для встановлення статусу інваліда війни вимагає надання доказів залучення осіб, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формувань Цивільної оборони, а таких доказів не було надано, у відповідача були відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення інваліда війни.
За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В силу положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання відмову протиправною щодо надання статусу інваліду війни та видачі посвідчення інваліда війни, зобов'язання вчинити дії щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» та у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (код ЄДРПОУ: 25953178, місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вулиця Б.Горбатова, 57) про визнання протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради вчинити дії з приводу встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни - відмовити.
Повний текст судового рішення складено та підписано 15 травня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ змін у розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.А. Мозговая