Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 травня 2020 р. Справа№200/1660/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 14, код ЄДРПОУ 03197428) про визнання неправомірними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити недоотримані суми допомоги при народженні другої дитини та виплат до досягнення другою дитиною трирічного віку, -
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та скасування незаконного рішення від 04.02.2020 року про відмову в праві отримання допомоги при народженні другої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та виплат до досягнення ним трирічного віку, шляхом поновлення зазначених недоотриманих виплат, зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої суми допомоги при народженні другої дитини, починаючи з серпня 2014 року у сумі 18979,12 грн., зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої суми виплат до досягнення другою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи з липня 2014 року по квітень 2015 року у сумі 1300 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року суд відкрив провадження по справі № 200/1660/20-а, задовольнив клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по суті та клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 263 КАС України.
13 березня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позов від відповідача.
17 березня 2020 року на адресу суду надійшли заперечення на відзив від позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року розгляд справи призначено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 квітня 2020 року, витребувати у відповідача відомості про розмір невиплаченої допомоги при народженні другої дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
03 квітня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача з витребуваними доказами.
13 квітня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 13 травня 2020 року.
У судове засідання, призначене на 13 травня 2020 року, відповідач не з'явився, про дату, час і місце повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Щодо позиції позивача та заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що після народження другої дитини оформила виплату допомоги при народженні другої дитини та виплату до досягнення дитиною трирічного віку у Макіївському УСЗН Гірницького району. Допомогу при народженні другої дитини отримувала по липень 2014 року, а виплату до досягнення дитиною трирічного віку - по червень 2014 року через бойові дії на Донбасі. 25.09.2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати недоотриманої суми виплат. Рішенням відповідача від 04.02.2020 року відповідач відмовив у поновленні виплат через пропуск 12-місячного строку від дня припинення зазначених виплат.
В установлений судом строк відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду був наданий відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач мотивовував тим, що 24.09.2019 року позивач звернулась із заявою про надання роз'яснень щодо виплати державної допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України «Про звернення громадян». 03.10.2019 року відповідачем надано роз'яснення щодо державної допомоги при народженні дитини. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду віл 02.01.2020 року №200/13155/19-а, яким зобов'язано управління повторно розглянути заяву позивача від 25.09.2019 року про поновлення виплати допомоги при народженні дитини і прийняти відповідне рішення. 04.02.2020 року відповідачем прийнято рішення про відмову у подовженні виплати допомоги у зв'язку з тим, що на момент звернення заявниці до управління термін виплати допомоги закінчився 30.04.2016 року. Зазначив, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №208 від 25.06.2014 року «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» розділ «Допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку» виключено з 01.07.2014 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 03.02.2009 року Гірницьким РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області, та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 24.09.2019 року №1425-5000200132, РНОКПП НОМЕР_1 . (а.с.8-10)
Відповідач, Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області є суб'єктом владних повноважень у розмінні КАС України. У своїй діяльності керується Конституцією України, Законами та іншими нормативно-правовими актами. До функцій належить, зокрема, забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист та соціальне обслуговування населення.
09.02.2006 року Гірницьким відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області було видано свідоцтво серії НОМЕР_3 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 09.02.2006 року складено відповідний актовий запис № 79. Батьками у зазначеному свідоцтві зазначено: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 . (а.с. 11)
24 квітня 2012 року Гірницьким відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області було видано свідоцтво серії НОМЕР_4 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 24.04.2012 року складено відповідний актовий запис № 265. Батьками у зазначеному свідоцтві зазначено: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 . (а.с. 12)
Відповідно до Довідок від 24.04.2019 р. №1425-5000200132, від 25.09.2019 №1425-5000201318, позивач - ОСОБА_2 з малолітньою дитиною ОСОБА_2 взята на облік внутрішньо переміщеної особи, перемістилися за адресою (фактичне місце проживання/перебування): АДРЕСА_2 . (а.с. 10, 14)
25.09.2019 року позивач звернулась на адресу управління із заявою про поновлення виплати недоотриманої допомоги при народженні другої дитини. (а.с. 15)
03.10.2019 року відповідачем надано відповідь, якою відмовлено позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини. (а.с. 16)
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року зобов'язано Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2019 про поновлення виплати допомоги при народженні дитини і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
13.01.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати недоотриманої суми допомоги при народженні дитини та виплат до досягнення другою дитиною трирічного віку. (а.с. 24)
14.01.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою аналогічного змісту заяві від 13.01.2020 року. (а.с. 25)
04.02.2020 року відповідачем прийнято рішення про відмову у подовженні виплати допомоги при народженні другої дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яким відмовив ОСОБА_1 у поновленні виплати допомоги при народженні дитини у зв'язку з відсутністю правових підстав згідно статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме з підстав звернення за допомогою при народженні дитини пізніше 12 місяців з дня народження дитини, та згідно пункту 54 Порядку призначення і виплати держаної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 «у разі зміни місця проживання одержувача допомоги сім'ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання з місяця звернення». (а.с. 23)
Відповідачем надано довідку про суму недоотриманої допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 за період з серпня 2014 по квітень 2016 року у розмірі 19 928,16 грн. Стосовно допомоги до досягнення дитиною трирічного віку зазначив, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №208 від 25.06.2014 року «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» розділ «Допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку» виключено з 01.07.2014 року. Таким чином, зазначену допомогу виплачено в повному обсязі (а.с. 79)
Отже, спірним у даних правовідносинах є відмова у поновленні виплат позивачу недоотриманої суми допомоги при народженні дитини та виплат до досягнення другою дитиною трирічного віку.
В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Відповідно до частини сьомої та дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).
Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.
Суд звертає увагу на відсутність у спірному випадку порушень законодавства при призначенні допомоги вперше.
Відомостей про отримання Позивачем допомоги в іншому органі соціального захисту населення на території України Відповідачем на час розгляду справи також не надано.
З пункту 13 Порядку №1751 вбачається, що виплата допомоги припиняється у разі:
- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
- відмови отримувача допомоги від виховання дитини;
- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;
- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;
- припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;
- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;
- усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
- смерті дитини;
- смерті отримувача допомоги.
Аналогічна норма закріплена в статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за правилами якої виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац сьомий частини дев'ятої статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII з наступними змінами, згідно з яким виплата допомоги при народженні дитини припиняється "у разі виникнення інших обставин".
У пункті 2.3. мотивувальної частини цього рішення Суд зазначив, що перелік підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини в Законі закріплено з метою недопущення нецільового використання коштів Державного бюджету України, що виділяються на таку допомогу, та унеможливлення свавільного втручання органів державної влади у право особи на її отримання. Оскільки цей перелік не є вичерпним і право визначати додатковий перелік таких підстав не делеговано іншому органу державної влади, то це створює можливість свавільного втручання органів державної влади у право особи на отримання державної допомоги при народженні дитини.
З викладеного вбачається, що з червня 2016 року Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати допомоги.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1751виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу припинено виплату допомоги не з причин, встановлених пунктом 13 Порядку №1751.
Згідно пункту 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 (з наступними змінами), особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014року №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
З системного аналізу наведених норм Закону встановлено, що чинним законодавством не передбачені обмеження в часі щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини, припиненої не з вини одержувача.
Отже, враховуючи зазначене, обмеження в часі для звернення за поновленням виплати призначеної та частково виплаченої суми допомоги при народженні дитини відсутні.
Позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач, в сім'ї якої виховуються та проживає малолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Таким чином, припинення виплати допомоги позивачу відбулось не з підстав передбачених цими нормами. Підставою для припинення виплати фактично стало те, що орган, де позивач отримувала допомогу, є розташованим у м. Макіївка. Таким чином, на позивача не розповсюджується строк подання заяви на поновлення виплати допомоги, передбачений п. 13 Порядку.
Крім того, суд звертає увагу, що Позивачем заявлений позов в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, право Позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Крім того, позивач просила поновити виплату допомоги до досягнення другою дитиною трирічного віку.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід, інший родич), який фактично здійснює догляд за дитиною.
Згідно Закону України від 27.03.2014 року «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» з 01.07.2014 року припинено дію норми Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме розділ IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» виключено.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №208 «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», а саме розділ «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» виключено.
Однак оскільки з матеріалів справи вбачається, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку була призначена позивачу в 2012 році, тобто до моменту набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової кризи та створення умов для економічного зростання в Україні», суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не прийнято рішення про поновлення виплати даної допомоги в період з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи всі наведені обставини, враховуючи положення статті 9 КАС України суд дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог та про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог частково, шляхом скасування рішення відповідача про відмову у подовженні виплати допомоги при народженні другої дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 04.02.2020 року, визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення поновлення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплати позивачу допомоги при народженні другої дитини з 01 серпня 2014 року в розмірі 19 928,16 грн., та зобов'язання поновити нарахування та виплати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.07.2014 року у сумі 1300 грн.
Стосовно звернення до негайного виконання рішення в частині стягнення всієї суми боргу за недоотриманими виплатами на дитину суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Водночас суд звертає увагу на те, що виплата зазначених платежів є наступним етапом після відповідного нарахування.
Оскільки сторонами не доведено та матеріали адміністративного справи не містять доказів того, що допомога по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та допомога при народженні другої дитини є нарахованими позивачу, то заявлена вимога є передчасною.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про залишення без задоволення даної вимоги.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
Суд звертає увагу позивача, що на час розгляду справи ним не надано обґрунтованих доказів та не наведено обставин, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно положень частини другої статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до положень частини восьмої статті 139 КАС у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 14, код ЄДРПОУ 03197428) про визнання неправомірними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити недоотримані суми допомоги при народженні другої дитини та виплат до досягнення другою дитиною трирічного віку - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області про відмову у подовженні виплати допомоги при народженні другої дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 04.02.2020 року.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щодо не здійснення поновлення виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 14, код ЄДРПОУ 03197428) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу при народженні другої дитини з 01 серпня 2014 року в розмірі 19 928,16 грн.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 14, код ЄДРПОУ 03197428) поновити нарахування та виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.07.2014 року у сумі 1300 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано в нарадчій кімнаті 18 травня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Троянова