Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 травня 2020 р. Справа№200/332/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 січня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з серпня 2011 року одержує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1. Після призначення пенсії продовжує працювати. Зазначає, що з 26.01.2000р. по 06.09.2004р. працювала на посаді техніка-дозиметриста у радіологічномі відділенні КЛПУ «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя». З 07.09.2004р. по теперішній час працює на посаді інженера-радіолога у радіологічному відділенні КЛПУ «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м.Маріуполя». Вказує, що ці користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1. Дані професії атестовані згідно з наказами по КЛПУ «Міський міжрайонний онкологічний диспансер м. Маріуполя» за результатами атестації робочих місць: № 50-к/а від 09.06.1995р., № 68 від 09.06.2000р., № 65 від 09.06.2005р., № 78 а від 09.06.2010р., № 80 від 09.06.2015р, № 107-а від 03.08.2016р. Перерахунок пенсії, як працюючому пенсіонеру здійснювались у 2013р. 2015р. 2017р. та 2019р. 20.10.2017р. при поданні документів на перерахунок пенсії позивачу стало відомо, що пільговий стаж не нараховувався після 20.09.2013р. Також зазначила, що коефіцієнту страхового стажу не застосовувався. Листом від 01.10.2017 р. індивідуальний коефіцієнт страхового стажу становить 0,44667, зазначає, що вказані дані відповідають показникам за 2013 рік.
На думку позивача 4 роки пільгового стажу не взято до уваги, а тому перерахунок пенсії було здійснено невірно.
Позивач у судове засідання не прибула. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Через канцелярію суду надала клопотання про розгляд справи без її участі.
17 лютого 2020 року представник відповідача надав відзив, відповідно до якого вбачається, що з 18.08.2011 року позивач перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України в Донецькій області, як одержувач пенсії на пільгових умовах за списком № 1. 20.09.2013 року звернулася із заявою про перерахунок пенсії з додаванням страхового стажу, з урахуванням страхового стажу за списком № 1 згідно довідки № 492. Зазначає, що страховий стаж позивача врахований по 31.08.2013 року та склад 29 років 8 місяців 8 днів, у тому числі за списком № 1 - 13 років 7 місяців 6 днів. 21.09.2015 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про перерахунок пенсії із додаванням страхового стаду, довідку уточнюючу пільговий характер роботи та наказ по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці не надавала, пільгових стаж за списком № 1 не врахований. 20.10.2017 року позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії з додаванням страхового стажу, з урахуванням пільгового стажу за списком № , страховий стаж врахований по 30.09.2017 та склав 33 роки 9 місяців 9 днів, у тому числі за списком № 1 - 17 років 8 місяців 7 днів. 12.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про перерахунок пенсії з додаванням страхового стажу, з урахуванням пільгового стажу за списком № 1, страховий стаж врахований по 30.09.2019 року та склав 35 роки 9 місяців 9 днів, у тому числі списком № 1 - 19 років 0 місяців 0 днів. 03.02.2019 року позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із звільненням, страховий стаж склав 35 років 9 місяців 9 днів, у тому числі за списком № 1 - 19 років 0 місяців 0 днів. Зазначає, що відповідач своєчасно здійснював перерахунок пенсії з додаванням страхового стажу, з урахуванням пільгового стажу за списком № 1, відповідно до вимог законодавства. Також зазначили, що ОСОБА_1 в 2015 році був зроблений перерахунок пенсії з додаванням страхового стажу але без урахуванням пільгового стажу за списком № 1. Просили відмовити у задоволені позову та залишити без розгляду зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду на підставі ст. 122 КАС України.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . З серпня 2011 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Положенням про Пенсійний фонд України", затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом № 2706-К-02 від 17.01.2018 року повідомило позивачу, що страховий стаж врахований по 31.08.2015 року, склав 31 рік 08 місяців 09 днів, у тому числі за списком № 1 - 13 років 07 місяців 16 днів. Коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,60300. Перерахунок із додаванням пільгового стажу не враховано.
Із відзиву відповідача вбачається, що у 2015 році позивачу був зроблений перерахунок пенсії з додаванням страхового стажу але без урахування пільгового стажу за списком № 1.
На думку позивача, відмова у перерахунку пенсії із врахуванням даних періодів роботи до пільгового стажу призвело до фактичного зменшення розміру призначеної пенсії. Дані обставини і слугували підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
При прийнятті рішення, суд керується наступними нормами права.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 N 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, яка набрала чинності з 03.08.2016, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 та № 2 передбачено у Порядку застосування Cписків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
Відповідно до розділу 38 Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163 тривалість робочого тижня працівників, безпосередньо зайнятих рентгенодіагностикою, флюорографією, на ротаційній рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем; молодших спеціалістів з медичною освітою та молодшої медичної сестри рентгенівських флюорографічних кабінетів та установок за умови безпосередньої зайнятості не менш як половини робочого дня наданням допомоги лікареві під час виконання ним робіт з рентгенодіагностики, флюорографії, на рентгенотерапевтичній установці з візуальним контролем, становить 30 годин.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (п. 3 Порядку № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Відповідно до підпунктів 1, 2, 4, 6, 9, 10, 11 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 N 442 (в редакції, чинній станом на час проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ненадання наказу про атестацію робочих місць не може слугувати відмовою у перерахунку пенсії, оскільки факт зайнятості на посаді із шкідливими умовами праці підтверджується трудової книжкою позивача № НОМЕР_3 .
Щодо посилання відповідача на ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не приймає їх до уваги, з огляду на наступне.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. Зі свого боку, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на перерахунок пенсії), легалізації триваючого правопорушення, насамперед з боку держави.
Тобто відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом виникли з моменту отримання останнім заяви позивача про призначення пенсії за віком, виходячи зі змісту конституційного права на соціальний захист, зазначені відносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 1840/3344/18.
З урахуванням неведеного, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.
Відповідно до пункту "d" Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: "Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин".
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань судового збору у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області яка полягає у відмові ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з 20.09.2013 року по 20.09.2017 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 20.09.2013 року по 20.09.2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системиапеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року №540-ІХ змін у розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України, строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).
Суддя О.О. Галатіна